Погодивши цей крок з Мирославою Гонгадзе, я вирішила відкликати апеляційну скаргу у справі Пукача. Поясню, чому.
Вину Пукача у вчиненні вбивства було переконливо доведено в суді першої інстанції. Покарання йому суд також призначив правильно - довічне позбавлення волі. Апеляційну скаргу ми подали лише з тих міркувань, що Пукачеві не було інкриміновано замовного характеру вбивства.
Але ми пам'ятаємо, що досудовим слідством у справі Пукача керував Ренат Кузьмін, який сьогодні вже і сам є підозрюваним і перебуває в розшуку. Його непрофесійність, бажання спекулювати справою Гонгадзе призвели до того, що вже вичерпано весь строк перебування Пукача під вартою на етапі досудового слідства. А це означає, що якщо апеляційний суд задовольнить нашу скаргу, то водночас буде змушений звільнити Пукача з-під варти. Ми абсолютно переконані в тому, що Пукач - убивця і повинен відбувати покарання. І саме тому вирішили відкликати свою апеляційну скаргу.
Затягування й порушення досудового слідства, а потім зволікання з апеляційним розглядом призвели до того, що Пукач уже 5 років перебуває під вартою без вироку, який би набрав законної сили. Йому давно вже час відбувати покарання у спеціальній установі. Та першим заступником апеляційного суду і сьогодні залишається Марія Приндюк, яка вже одного разу звільнила Пукача від усіх обмежень, скасувавши постанову про порушення кримінальної справи проти нього. Це вона і незмінний голова апеляційного суду Антон Чернушенко відповідальні за те, що вже понад півроку справа Пукача чекає апеляційного розгляду. І ми не хочемо дати апеляційному суду можливість "законно" звільнити Пукача з-під варти, відправивши справу на додаткове розслідування, щоб нарешті інкримінувати замовний характер убивства.
Замовлення вбивства фактично виписано в самому тексті вироку, і ніщо не перешкоджає Генеральній прокуратурі проводити подальше розслідування щодо замовників. Та проблема в тому, що прокуратура фактично й сьогодні саботує справу Гонгадзе.
Олексій Пукач ось уже 5 років перебуває під вартою в ізоляторі СБУ, а обвинувальний вирок, оголошений йому ще 29 січня 2013 року, досі не набрав законної сили. З погляду європейських стандартів - це надто довго. Цим вироком Пукачу призначено довічне позбавлення волі за вбивство групою осіб за попередньою змовою та ще кілька менш тяжких злочинів.
Прокуратура вироку не оскаржувала, апеляційні скарги подали обидва потерпілі - Мирослава Гонгадзе і Олексій Подольський. Подав апеляційну скаргу і Пукач. У всіх трьох скаргах апелянти просять скасувати вирок і повернути справу на додаткове розслідування. Щоправда, в усіх апелянтів аргументи різні. Мирослава Гонгадзе наполягає на включенні у кваліфікацію злочину тієї обставини, що вбивство Пукач організував і вчинив на замовлення. Олексій Подольський просить звинуватити Пукача в катуваннях. А сам Пукач і його захист подали, на мою думку, абсолютно неспроможну апеляцію про надумані процесуальні порушення. Її навіть прокоментувати важко.
Важливо те, що вину Пукача було переконливо доведено в судовому слідстві - Пукач не тільки не заперечує, що власними руками задушив Георгія Гонгадзе, розчленував тіло і заховав його, але й вказав, де саме закопав голову. І правоохоронці знайшли її невдовзі після арешту Пукача.
Покарання суд також призначив, на мою думку, належне - довічне позбавлення волі. Пукач не просто вчинив навмисне вбивство, він зробив це цинічно, фактично змусивши своїх підлеглих несвідомо і проти їхньої волі стати співучасниками злочину.
В січні 2013 р., коли ми подавали апеляційну скаргу, при владі були Ренат Кузьмін і Віктор Пшонка у прокуратурі, а Віктор Янукович - на Банковій. Ренат Кузьмін наполягав на тому, що кваліфікувати вбивство як замовне не можна. Він же організував саботаж розслідування справи Гонгадзе в частині встановлення замовників убивства, відтак наша апеляція не мала перспективи бути задоволеною. Вона стала не чим іншим, як актом нашого ідеалістичного прагнення перфекціонізму.
Після оголошення обвинувального вироку Пукач почав зловживати своїм правом вивчати матеріали справи. Напевно, не хотів їхати з Києва для відбування покарання. Перебуваючи в ізоляторі СБУ, який фактично є поза законом, Пукач має чудове харчування (возять обіди з госпіталю СБУ), якісне медичне забезпечення і ввічливий персонал. Цього не буде у справжній тюрмі. Але дивно чому суд потурав такому зловживанню. От, скажімо, Пукач брав на ознайомлення один з томів понад 80 разів. Він що, напам'ять його вивчав? Майже рік Печерський суд не пересилав справу Пукача до апеляційного суду. Нарешті, наприкінці 2013-го він це зробив.
Чимала частина матеріалів справи, зокрема всі томи судового слідства, мають гриф секретності - не підлягають розголошенню імена частини свідків та методи роботи міліцейської "наружки". Це означає, що голова апеляційного суду і відповідний заступник мусили негайно подбати про те, щоб було сертифіковано зал для роботи суду із загрифованою справою.
Я розумію, що цієї зими керівництво суду мало інші пріоритети - то майданівців судити, то люстрації боятися. Готувати приміщення почали аж у травні. У червні, нарешті, сертифікували.
Після переобрання відповідно до Закону "Про відновлення довіри до судової влади" керівництво суду зберегло свої позиції - головою знову обрали Антона Чернушенка, а першим заступником, який відповідає за кримінальну палату суду, - Марію Приндюк. Це керівництво "забезпечує" роботу апеляційної інстанції вже багато років. Справи Луценка, Тимошенко та багатьох інших пройшли апеляцію під їхнім наглядом. Марія Приндюк до того ж знана тим, що свого часу визнала законним скасування постанови про порушення кримінальної справи проти Пукача, що дало йому можливість безперешкодно зникнути й ухилятися від правосуддя майже 5 років.
Зараз уже і зал є, і всі вже мали час вивчити матеріали справи й підготуватися до апеляційного розгляду, але суд так досі й не розпочав його. Наступне засідання призначено аж на 20 серпня. І я не впевнена, що 20-го воно відбудеться. Знайти привід знову відкласти неважко.
У чому причина такого зволікання - звичайна недбалість керівництва апеляційного суду чи є замовлення протриматися якомога довше, а потім задовольнити скаргу потерпілої Гонгадзе і, "дотримуючись європейських стандартів", звільнити Пукача з-під варти (бо ж вирок так і не набере законної сили) - достеменно невідомо. Але я точно розумію, що ми стали заручниками спекуляцій Рената Кузьміна. Виправити порушення закону, яких він припустився у справі Пукача, - неправильна кваліфікація і затягування досудового слідства (всі 18 місяців, надані старим КПК України для тримання особи під вартою до передачі справи в суд, Ренат Кузьмін вичерпав до єдиного дня) - сьогодні вже не можна без звільнення Пукача з-під варти.
Ще раз наголошую, ми абсолютно переконані в тому, що Пукач - убивця і повинен відбувати покарання. І саме тому вирішили відкликати свою апеляційну скаргу.
У тексті вироку чітко й повно зафіксовано свідчення Пукача про замовників - усі прізвища без купюр. Недостатньо повна кваліфікація дій Пукача у вироку не перешкоджає Генеральній прокуратурі проводити подальше розслідування щодо замовників. Заява недавно призначеного генерального прокурора Віталія Яреми дає надію, що прокуратура все ж таки візьметься за цю справу.