Минулий тиждень, як очікувалося, мав дати відповідь на два найгостріших питання: як вирішиться з Росією газова проблема, і що буде з Тимошенко. Тиждень минув, а суспільство відповідей не отримало. Вони, як і раніше, містяться там само, де й раніше, - у голові Януковича. Як казав незабутній персонаж фільму «Формула любові»: «Голова - предмет темний і дослідженню не підлягає». Але ми ризикнем.
Зустріч у Завидово, яку Віктор Янукович, Володимир Путін та Дмитро Медведєв провели на триєдині, ініціювала російська сторона. Зрозуміло, і дату вибрали не випадково - 24 вересня, день проведення етапного з’їзду «Единой России», а головне - висунення Дмитром Медведєвим Володимира Путіна в президенти, обрання Дмитром Медведєвим Володимира Путіна президентом і призначення Володимиром Путіним Дмитра Медведєва прем’єром. Віктор Янукович, незважаючи на надіслане запрошення, відмовився стати гостем з’їзду. Однак і без масовки Янукович зрозумів меседжі: «Тут усе єдине і схоплено; в «розводки» грати кінчайте; чітко розумійте, хто головний і з ким доведеться мати справу».
Як і прогнозувало DT.UA, основними темами двосторонніх переговорів стали геополітичний вибір України та пошук напряму вирішення газового питання. Про що домовилися президенти в повному обсязі, не знає ніхто, крім них. Висновки, яких вони дійшли, зафіксовані на папері й існують у двох екземплярах. Наважуся припустити, що навіть прем’єр-міністр України з ними не ознайомлений, оскільки його заява на малому Кабміні в понеділок, зроблена, безумовно, не для широкої публіки, про зниження Україною плати за транзит, а Росією - ціни на обсяг газу, який споживають бюджетна сфера та «соціалка», була, по суті, спростована міністром палива та енергетики Юрієм Бойком. Він публічно заявив, що не йдеться про зниження ціни на транзит. Із усіх варіантів розвитку подій, а саме: розрив газових контрактів у Стокгольмському арбітражі; створення двостороннього консорціуму «Газпромом» і НАК «Нафтогазом»; поглинання «Газпромом» НАК «Нафтогазу»; входження України в Митний союз із наступним зниженням ціни на імпортований з Росії газ; створення тристороннього (НАК-«Газпром»-ЄС) газотранспортного консорціуму - вибрали один, останній. Чи остаточний це вибір? Не факт... Як повідомляють джерела DT.UA, російська сторона не сказала рішучого «так». Вона сказала: «Ну, в принципі, так». Цю інформацію підтверджують наші конфіденти і з російського боку. Президенти визначили крихкий коридор, у якому мають намір шукати взаємоприйнятне рішення. Залишилися дрібниці, в яких, як відомо, диявол. Цих «дрібниць» сотні. Назвемо лише деякі.
Перше. Зараз українська влада форсовано ділить НАК «Нафтогаз» на автономні структури з видобутку, зберігання і транспортування. На базі яких новостворених підприємств наросте тристоронній консорціум? За нашими даними, Київ наполягає, щоб у консорціум входила тільки велика труба - без капілярної системи доставки газу українським споживачам і без ПСГ. Відсутність підземних сховищ газу в українському баченні тристороннього консорціуму росіян не тішить. Чи доб’ються вони в рамках консорціуму контролю над унікальною системою ПСГ, яка відрізняє київську трубу від усіх північних та південних потоків? Не погоджена деталь.
Друге. Розподіл часток у консорціумі. За даними DT.UA, наразі опрацьовується варіант «40-40-20». Перші дві частки отримують Україна і Росія, третю, у вигляді «золотого ключика», - ЄС. Чи цей розподіл остаточний, чи захищає він інтереси України, чи зацікавить ЄС - не погоджена деталь.
Третє. Під час Ялтинської зустрічі комісарові ЄС із питань енергетики українська сторона зробила гіпотетичну пропозицію про участь у консорціумі. І, як нас запевнили, отримала гіпотетичну згоду. Однак як і ким Євросоюз буде представлений у консорціумі - не погоджена деталь.
Четверте. У Завидово йшлося про те, що сторона ЄС може бути представлена конкретними німецькими, французькими та італійськими газотранспортними компаніями. Зрозуміло, давніми й перевіреними партнерами «Газпрому». Це означає, що, по суті, у разі збереження формального розкладу «40-40-20», на практиці він перетвориться на «60-40». Не на користь України.
П’яте. Хто оцінюватиме газотранспортну систему України? Чи задовольняться всі висновками найнятої НАКом компанії Mott McDonald?
Шосте. Чий менеджмент здійснюватиме безпосереднє керівництво консорціумом? Хто й що гарантує прозорість його роботи? Ще один Шредер чи вихід на IPO? :-)
Сьоме. Джерела DT.UA повідомляють, що, коли вдасться довести задумане до кінця, ціна на російський газ, який поставляється в Україну, впаде до рівня 200-230 дол. за тисячу кубометрів. Це зниження станеться внаслідок зміни формули? Надання знижки? Повернення до практики міжправпротоколів, які передбачають щорічне погодження ціни?
Восьме. Чи залишаться в контрактах, раніше підписаних або нових, пункти про штрафні санкції та принцип «бери або плати»?
Дев’яте. Чи отримають центрально- і середньоазійські країни доступ до російської транзитної труби у разі укладення прямих контрактів на поставку газу Україні?
Десяте. Хто буде покупцем імпортного газу для українських споживачів? Чи буде це один суб’єкт для бізнесу, соціальної і бюджетної сфер?
Питань безліч. На пошук основних відповідей узято час до кінця жовтня. Переговорників призначено і поселено в літаках «Київ - Москва», «Москва - Київ». Крихкий процес переговорів, начинений підводними рифами відповідності бажань - можливостям, приватних інтересів - державним, конфліктами прозорих і непрозорих рішень, пішов. Щойно між собою все владнають - планують злітати в Брюссель.
Зрозуміло, газ не був єдиною темою спілкування керівництва двох країн. Розмова про нього, у принципі, стала можливою тільки після обговорення євроінтеграційних намірів Банкової. Москва вкотре поставила під сумнів доцільність європейського вибору, формально зробленого Києвом. Джерела DT.UA по обидва боки стверджують, що Путін не намагався жорстко тиснути на Януковича в питанні входження України в Митний союз. Він лише намагався пояснити, що Україну в ЄС ніхто не чекає; що ЄС ніколи не прийме рішення, яке йтиме перпендикулярно інтересам Росії; що на варті інтересів Москви в Європейському Союзі стоїть ряд країн на чолі з Німеччиною; що Україна не витримає тамтешніх правил гри, а найголовніше - нинішньої ціни на газ, яку Росія готова змінити, коли Україна сховається під «дахом» Митного союзу. Висока ціна на газ не дозволить українській владі реалізувати напередодні виборів задумки, спрямовані на підвищення зарплат і пенсій. Рейтинг упаде, і Банкова втратить владу. Вибирайте - або ви дружите з нами, або з вами не дружить електорат.
Позиція Януковича, як стверджують у його оточенні, була така. У Митному союзі нам ловити нічого. Вибір вектора руху України зроблено, але ми дуже сподіваємося зберегти з братнім російським народом найтісніші і дружні відносини. Якщо, звісно, керівництво такої великої країни, як Росія, виконуватиме дані нею обіцянки, зокрема щодо зміни несправедливої формули утворення ціни на газ. Адже саме це Дмитро Анатолійович Медведєв обіцяв ще під час підписання Харківських угод. Якщо російська сторона не має наміру виконувати свої обіцянки, то ми шукатимемо інші шляхи відновлення справедливості. Як бачите, у бюджет 2012 р. забито ціну природного газу - 416 дол. Україні буде дуже важко, але ми вистоїмо. Просто в такій ситуації ми розумітимемо, що не пов’язані дружніми відносинами з вашою країною. Під питання буде поставлено перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі; наша НЕучасть у програмі ПРО та низці інших ініціатив і організацій, до яких Росія ставиться досить насторожено. Ви можете зберегти ціну на газ, але при цьому втратити Україну. Вибір - за вами.
Незважаючи на запевнення джерел у тому, що все було сказано саме так, важко уявити собі, що Янукович саме так і саме про це розмовляв із Путіним. Однак сьогодні він виглядає на людину, котра нарешті наважилася сказати довго виношуване «ні». Інше питання - чим продиктована така позиція. Відповідь на нього ми, у принципі, знаємо. По-перше, Янукович категорично не хоче бути міноритарним акціонером на території, яку щиро вважає своїми мисливськими угіддями: входження до Митного союзу дало б право господарям Кремля визначати, де і яку частку президент України матиме. Становище, в яке потрапив Лукашенко, - приклад цього. Права мажоритарія Янукович хоче зберегти за собою за будь-яку ціну. По-друге, його мотивація, хоч як це дивно, полягає ось у чому: він хоче іншої якості входження в історію. Янукович упевнений, що формальна прив’язка України до ЄС, яка має відбутися під його патронатом, витре всі неприємні розділи, раніше в неї вписані. Дивний персонаж, який вважає, що можна досягти двох цілей - стати найбагатшою людиною в Україні і президентом, котрий приєднає країну до цивілізованого світу...
Очевидно, для Януковича цивілізований світ - це те місце, де ніхто не претендує на рибу, яку в «кешевих» потоках ловить Юра Єнакієвський, і на вудки у вигляді активів, які накопичує Ахметов для взаємного задоволення. Цивілізований світ вимагає прийняття наївних законів, які легко коригуються цинічною практикою. Цивілізований світ має свої інтереси й апетити, які набагато менші, ніж у світу альтернативного. Простіше кажучи, цивілізований світ - це гніздо лохів, клондайк і ельдорадо. Але, здається, на шляху до нього є одна перешкода. Тимошенко.
Минулого тижня оптимісти майже святкували перемогу. Три законопроекти, зареєстровані в Раді, вселяли надію на те, що шлях до звільнення Юлії Володимирівни знайдено і відкрито. Так, Обама в ООН Януковичу нічого не сказав про політичні репресії. Але попросив переговорити з Гілларі Клінтон, а та тему не замовчала. Так, Янукович не дав твердої обіцянки Меркель. Але його відповідь канцлер Німеччини розцінила як вочевидь обнадійливу.
Багато хто чекав звільнення Тимошенко з-під варти у перший день поновлення судового засідання. Зізнаюся, і я на це розраховувала, наївно вважаючи, що сім верст для президента не відстань і що, раз помилившись, він зрозуміє, що помилку потрібно виправити. Йдеться не про справедливість, не про милосердя, не про джентльменство. Звідки?! Йдеться про холодний розрахунок. Пол Манафорт - американський політтехнолог, який супроводжує політкомбінації Януковича вже багато років, по прильоті в Україну, за даними DT.UA, рекомендував випустити Тимошенко, підкреслюючи, що політик, який провів у в’язниці два місяці й не збільшив рейтингу, не загрожує чинній владі. Чи почув політтехнолога клієнт? Не думаю. Особливо коли взяти до уваги, що група, яка займалася аудитом діяльності уряду Тимошенко, виконує тепер у вашингтонських кабінетах функцію, від якої відмовився Пол Манафорт: намагається пояснити, чому потрібно залишити за Януковичем право дати строк Тимошенко.
У Росії тема Юлії Володимирівни також порушувалася. Відлунням її обговорення оптимісти ділилися дуже охоче: «І Путін, і Медведєв просили її відпустити. Кажуть, хочеш посадити - сади. Але не за це». Логічно для другої сторони контрактів, за схвалення яких Тимошенко хочуть запроторити на сім років. Відразу два джерела принесли звістку, що Янукович пообіцяв Путіну звільнити Юлію Тимошенко до дня народження майбутнього російського президента. Гидко, правда? «Теперь ты украшение стола...» Деталь. Відтінки світу нецивілізованого.
Однак із поверненням до роботи судді Кірєєва та прокурора Фролової надії на просвітління стали танути. Видихнувши після Москви й отримавши шанс на вирішення однієї з основних економічних проблем, Янукович, схоже, міркує так. Зі Сходу гострої загрози немає; асоціацію з ЄС рано чи пізно все одно підпишемо; зона вільної торгівлі потрібна ЄС набагато більше, ніж нам. Це в них криза, яка, до речі, через кілька тижнів змиє з газетних шпальт фото Тимошенко. То чому я повинен її відпускати?
Спробую відповісти на це риторичне запитання. Тимошенко потрібно відпустити, Вікторе Федоровичу, тому що її запроторення за ґрати - не що інше, як ваше боягузтво. Тому що ваші суботні співрозмовники із Завидово вас не помилували, а просто відклали початок страти до травня наступного року. Тому що ваші п’ятничні варшавські співрозмовники, може, і хотіли б на щось заплющити очі, але їм щиро не дадуть це зробити народи очолюваних ними країн, а своєкорисливо - ваші суботні співрозмовники.
Тому що звільнення Тимошенко продемонструє потенційним союзникам і відвертим противникам вашу спроможність як президента, котрий уміє приймати хай і болючі для себе, але прагматичні рішення. Інакше вони побачать рефлексивного удільного князька чи вузьколобого диктатора, з яким і вибудовуватимуть відносини відповідно. Скажемо так, не по-партнерському.
Бо той, хто один раз спокусився на помсту, неодмінно повторить це вдруге, втретє, вдесяте. Що, врешті-решт, ризикує окошитися дуже й дуже прикрими наслідками. І для країни. І для вас, Вікторе Федоровичу, теж.