Поглинання

Шок тижня в Криму: крутий поворот подій навколо справжньої перлини санаторно-курортного комп­лексу країни - Сацького війсь­кового клінічного санаторію імені Пирогова, над яким нависла загроза сумнівної реорганізації, і арешт його генерального директора Віктора Устюжанина. Спостереження за тим, як ці резонансні події відбувалися, аналіз того, що видається як обґрунтування для дій стосовно найбільшої і найуспішнішої в країні оздоровниці, а також керівника, який такою її зробив, приводять до невтішних вис­новків про незаконність і замовний характер усього, що відбувається.

Підстави, які лежать на поверхні, треба вважати, вибудувані в стрункий хронологічний ряд.
15 липня 2011 року міністр оборони Михайло Єжель видав наказ №415 про реорганізацію Сацького центрального військового клінічного санаторію імені Пирогова. Насправді йдеться про ліквідацію підприємства як юрособи і передачу всіх його фондів, обігових кош­тів і цінностей іншому держпідприємству МО - «Укрвійськ­курорту». Тобто маємо справу з реорганізацією шляхом поглинання.

Хто кого поглинає? Торік за результатами роботи Сацький санаторій визнано найкращим санаторієм країни. У ньому пройшли лікування й відпочинок 16 тисяч людей, дохід - 118,6 млн. грн., чистий прибуток - близько 65 мільйо­нів. Про підприємство «Укр­військ­курорт», де працює 30 осіб, найкраще сказати словами самого міністра М. Єжеля. Цитуємо за пуб­лікацією у відомчому друкованому органі «Військо України» (№3, 2011): «…глава оборонного відомст­ва відзначив, що є підприємства, які дійсно виконують важливі завдання з ремонту озброєння та військової техніки і потрібні Мініс­терству оборони. Але паралельно є й, так би мовити, «надумані» підприємства. Свого часу було створено підприємство «Укрспец­постач». Але воно нічого не постачає, має тільки офіс і приміщення. Або «Укрвійськкурорт» - підприємство із незрозумілими функціями, працівники якого їздять по Україні і пропонують путівки для відпочинку у військових санаторіях. Цю роботу успішно самостійно можуть робити начальники санаторіїв».

Визнавати законність наказу міністра оборони колектив санаторію відмовився і звернувся з позовом про його скасування до Господарського суду Києва, який 25 серпня зупинив дії щодо ліквідації підприємства до розгляду справи по суті. На думку колективу, мета реорганізації - зміна керівництва санаторію на «своїх» людей та перепідпорядкування успішного й великого фінансового потоку. За скасування сумнівного наказу міністра оборони виступили голови парламентських комітетів Анатолій Гриценко і Тетяна Бах­тєєва, омбудсмен Ніна Карпачова і безліч інших шанованих і авторитетних людей та організацій. Під час перебування на посаді міністра оборони Анатолія Гриценка, санаторій імені Пирогова отримав друге життя: з військової частини його перетворили на держпідприємство, яке дало можливість не просто твердо стати на ноги, а й посісти перше місце серед усіх оздоровниць України.

30 вересня, за кілька днів до розгляду позову в Госпсуді Києва, співробітники прокуратури Криму та УБОЗ прибули в санаторій. Оскільки, за словами керівників і співробітників адміністрації оздоровниці, правоохоронці відмовилися пред’явити необхідні документи для підтвердження законності своїх дій, зробити виїмку їм не дозволили. В обороні санаторію і директора співробітники були готові до дій на межі закону - до входу в адмінбудівлю підігнали автокран і блокували вхід. Однак увечері, коли В.Устюжанин ішов з роботи, його затримали люди в масках і відвезли до Сімферополя. Прокуратура Київського району Сімферополя вилучила всі фінансові, тендерні документи, вінчестери. За словами співробітників, вилучали всі папери підряд, включаючи посадові інст­рукції сторожа, хоча в протоколі записано: «бухгалтерська документація». Юрист підприємства Наталія Шкіль, яку, за її словами, виштовхували з кабінетів, де відбувалися обшук і виїмка, повідом­ляла тієї ночі журналістам, що правоохоронці проводять дії з порушенням закону. «До санаторію Пирогова увірвалися люди, не показуючи посвідчень і постанови про порушення кримінальної справи, постанови про проведення обшуку, заарештували директора і самовільно провели обшук, - розповідала Н.Шкіль. - Мене зухвало виштовхали і не дозволили бути присутньою при обшуку. Ніяких пояснень своїм діям правоохоронці не дали. Понятих я не знаю, вони навіть не представили їх. Я думаю, що поняті - підставні особи».

Невдовзі після затримання гендиректора санаторію імені Пирогова екс-прокурор Криму і народний депутат України Віктор Шемчук заявив, що для тримання Устюжанина під вартою немає ніяких підстав. «Він нікуди не ховався, до останнього дня працював на благо свого підприємства. Те, що в нього був конф­лікт з міністром оборони, не підстава для обрання запобіжного заходу у вигляді перебування під вартою. Ніхто не встановив, хто із цих людей правий: міністр оборони, який діє в інтересах рейдерів або сам займається рейдерством, чи керівник держпідприємства, який зробив усе для того, щоб зберегти його для інвалідів-спинальників», - сказав Шемчук в інтерв’ю «Центру журналістських розслідувань». І повідомляв, що має намір при обранні запобіжного заходу Устюжанину разом з іншими народними депутатами клопотатися про звільнення гендиректора з-під варти під особисте поручи­тельство.

Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова також заявляла про те, що представники омбудсмена обов’язково будуть присутні на засіданні суду, де має обиратися запобіжний захід. Однак навіть маючи реактивні літаки або крила, вони не встигли б: про засідання суду адвокатам Устюжанина стало відомо ледь не за півгодини до початку. Але далі було ще цікавіше. Засідання суду Центрального району Сімферополя відбулося …в обід­ню перерву, коли будівлю суду зачиняють для відвідувачів. Таким чином, ні журналісти, ні представники громадськості потрапити на засідання не змог­ли. Суд, виходячи з рішення про арешт Усюжанина строком на два місяці, вважав наявність закордонного паспорта достатнім доказом наміру втекти від слідства. При цьому обвинувачення гендиректору висунуто не було.

П’ятого жовтня Господарський суд Києва відмовляє колективу санаторію в позові про визнання недійсним наказу міністра оборони №415 у повному обсязі.

З цього моменту в публічності розвитку подій настає помітний злам. Ні юристи, ні представники адміністрації санаторію не погоджуються говорити під запис. Про заявлені акції протесту більше ні слова. Відомі медики й представники адміністрації, з якими вдалося поговорити, не приховують: сподіваються тільки на втручання в ситуацію президента - у його руках сьогодні вся влада. А він мовчить. Що це означає?

А що означає те, що події навколо найкращої в країні оздоровниці не викликали ніякої публічної реакції у кримсь­кої влади, тієї самої, яка весь півострів обіцяла перетворити на перлину України?

І що означає той факт, що екс-міністр оборони і радник президента Олександр Кузьмук миттєво прилетів після затримання Устюжанина «розібратися в ситуа­ції», як думали в санаторії, а потім по-англійськи полетів назад і - тиша?

Якщо справу Устюжанина замовили, то чиє це замовлення? Хто міг спокуситися таким шматком пирога, не боячись, вибачте, вдавитися і просто не боячись? Кому було під силу підняти «маски-шоу», отримжати правильні рішення судів у Сімферополі та Києві?

За всієї, як мовиться, поваги - це не рівень кримських донецьких, не рівень одного міністра Єжеля, і методом виключення (не той бізнес, не ті методи) викреслюємо ще два-три сильні прізвища. Однозначної відповіді у нас поки що немає - ще не всі вуха замовника виросли.

Проте в наявності багато мотивів, які в комплексі, у синергії дій кількох зацікавлених осіб могли привести до бажаного - усунення Устюжанина і взяття об’єкта під контроль.

Отже, мотив Михайла Єжеля.

«Передмовою» до сьогоднішніх подій співрозмовники з Міноборони називають грудень минулого року, коли міністр намагався переконати гендиректора найприбутковішого санаторію, скажімо так, поділитися з бідними. Претензії до В.Устюжанина були такі: відсоток війсь­ковослужбовців і представників інших пільгових відомчих категорій, які отримують лікування і відпочинок у санаторії, надто малий. Якщо бути точними, то в період з 2008-го по 2011 рік вилка - від 1,9 до 4,7 відсотка. Устюжанин готовий був приймати більше, але в Міноборони на це грошей немає. Точніше, вони були, але МО їх виділяло в листопаді - щоб освоїти не встигли. Міністр, за нашою інформацією, пропонував, щоб путівки оплачував сам санаторій - зі свого прибутку. У результаті важких переговорів і під тиском наказу №415 у серпні цього року Устюжанин підписав з Міноборони договір «про співробітницт­во в галузі санаторно-курортного лікування за рахунок прибутку» держпідприємства - санаторію імені Пирогова. Сума - трохи більша за мільйон гривень. Але міністр, зі слів джерела, хотів у спецфонд МО… вдесятеро більше.

А ще, як повідомив DT.UA директор військово-медичного департаменту Міноборони Рафік Камалов, гендиректору санаторію імені Пирогова, який є «пот­рясаючим менеджером», пропонували допомогти підняти ще один-два війсь­кові санаторії - убиті й розкрадені...

«Ми вели з ним переговори, щоб він збільшив суму (відрахувань у спецфонд МО. - Ред.), - розповідає Рафік Камалов. - Ми вели переговори, щоб він допоміг урятувати санаторій, який гинув, - в Алупці були важкі проблеми. Я казав: візьми Алупку собі, давай зараз передамо тобі Алупку, розвивайся, збільшуй прибуток. Адже алупкінський санаторій теж чудовий, у такому місці розташований. Стан? Це інше питання, це питання менеджменту. Менеджмент там був жахливий, ми звільнили попереднього директора. Дуже складно. Але існує одне процвітаюче підприємство, чому йому не збільшити свою частку, збільшити повагу людей до себе? Мені складно сказати, чому Віталій Петрович цього не зробив».

Рафік Камалов заперечує чутки про те, що напередодні арешту Устюжанину запропонували написати заяву за власним бажанням. «У міністра оборони насправді хороші стосунки з Віталієм Петровичем. Міністр оборони не та людина, яка буде когось переслідувати, - запевняє директор департаменту. - А що стосується інших питань - розмови про рейдерське захоплення, про те, що хтось прагне приватизувати, не мають під собою підстав, бо це неможливо. Я після Афгану тут був. Зараз приїхав - нічого не впізнав. Я був просто вражений красою!... Працювати тут - честь для будь-якого лікаря. І лікуватися тут - у певному сенсі теж честь. Немає таких розмов і думок немає ні в кого».

Рафік Камалов запевняє, що після рішення суду, яким відмовлено санаторію в позові, міністр Єжель зателефонував в.о. гендиректора Лідії Бажиній і запевнив: усі залишаються на своїх місцях, усі працюють, а ліквідації санаторію не буде.

Однак зазначимо, наказу №415 при цьому не скасовано.

Якщо міркувати тверезо, то немає ніякого резону міністру оборони Єжелю різати курку, яка несе золоті яйця. Тут головне - домовитися, щоб яйця падали в кошик міністерства. Але щоб віддавати міліції або прокурорським свого офіцера - у це не хоче вірити ніхто.

А проте, спостерігаючи за скандалом навколо санаторію імені Пирогова, якісь впливові люди могли подумати: а чому б і ні? Чому цю корову не можу доїти я?

Для розуміння хисткості обвинувачень, які висуваються Віталію Устюжанину, слід уважно подивитися на суть його справи, коріння якої сягає 2008 року.

Згідно з договором, санаторій щомісяця мав подавати в Міноборони інформацію про використання путівок - зі списком тих, хто відпочив, номерів їхніх путівок - і виставляти рахунок. Після цього Міноборони оплачувало вартість путівки або частину її вартості - відповідно до категорії відпочивальників і розміру належних їм пільг. Договір із санаторієм, іще раз звертаємо увагу, традиційно Міноборони укладає у другій половині року, цього разу - наприкінці серпня. Традиційно використовувати й «закрити» всі кошти до кінця бюджетного року ніякої можливості немає. Що робить у нашій країні кожного грудня кожен господарник, який працює з бюджетними грішми, виділеними під кінець року, щоб не втратити кошти, не повернути їх у казначейство і не зірвати договорів? Він іде на змушене порушення - підписує акти виконаних робіт або наданих послуг, які ще муситиме надати. Далі - залежно від чесності посадової особи та відсутності корисливих намірів, які, зауважимо, неможливо здійснити, не перебуваючи у змові з другою стороною до­говору.

До початку грудня 2008 року в Міноборони під загрозою невикористання до кінця року також залишалася якась сума. І Віталій Устюжанин підписує акт про те, що в санаторії, на підставі договору з Міноборони, пройшли лікування 75 людей (список додається), що й відповідає рахунку-фактурі.
23 грудня Міноборони оплачує рахунок на 207 101 гривню 25 копійок. Як запевняють у санаторії, усі ці 75 людей лікування потім пройшли - це легко можна перевірити, тому порушення було не корисливим, а вимушеним. І якщо не стоїть мета тупо причепитися, а взяти до уваги всю потворність нашого бюд­жетного фінансування, коли два-три квартали грошей немає, а потім їх швидко треба «закрити», то можна було б сказати, що в цьому разі, послуга була, по суті, просто авансована...

Але в прокуратурі Криму вважають інакше, тому що зазначену суму, на думку слідства, Устюжанин «обернув на свою користь». Як сказано в постанові про порушення кримінальної справи, підписаній заступником прокурора Криму М.Дем’яненком, гендиректор санаторію В.Устюжанин «шляхом зловживання службовим становищем і складанням свідомо неправдивих документів заволодів незаконно бюджетними коштами в особ­ливо великих розмірах» - на суму згаданої вище проплати. Яким чином він заволодів коштами, які надійшли на рахунок санаторію, на жаль, не уточнюється. Тобто сама подія і склад злочину, передбаченого статтею 191 КК (присвоєння, розтрата майна або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем) і за «виявленими ознаками» якого порушено справу проти В.Устюжанина, ніби винесені за рамки постанови. І дуже цікаво буде подивитися, як же слідчий Гусь буде це доводити, якщо бухгалтерія (як залізно вірять у санаторії) цього не підтвердить. Навіть преміювати сам себе Устюжанин за підсумками року із цих грошей не міг - премії йому виписує міністр.