Досить цікаво й не без користі. Так українські дипломати озивалися про 13-ту нараду керівників закордонних дипломатичних установ, яка проходила у дні четвертих роковин Іловайської трагедії.
Для людей, які місяцями (а то й роками) не бувають на батьківщині, такі зустрічі - це не тільки шанс вдихнути задушливе повітря серпневого Києва, а й рідкісна можливість поспілкуватися зі своїми колегами з інших посольств і керівництвом МЗС, вирішити виробничі питання в міністерствах і провести ділові переговори в компаніях. Нарешті, звірити годинники тактики і стратегії зовнішньої політики, що особливо важливо в умовах російсько-української війни.
Протягом чотирьох днів послам розповідали про наслідки російської агресії та складний процес звільнення заручників Кремля, нинішню ситуацію в Донбасі й реалізацію політики європейської та євроатлантичної інтеграції, майбутні президентські вибори в Україні та поточне реформування дипломатичної служби, публічну й культурну дипломатію та економізацію зовнішньої політики. Перед дипломатами виступили політичне й військове керівництво країни, члени уряду, українські депутати, представник ЦВК.
А от Христя Фріланд, яку запросили виступити на нараді згідно із традицією участі в ньому представників іноземних держав, до Києва не приїхала. Очільниця канадського зовнішньополітичного відомства змушена була скасувати візит через непередбачені переговори у Вашингтоні щодо угоди про вільну торгівлю між США, Канадою і Мексикою.
Найяскравішою ж подією наради, за словами її учасників, стала поїздка дипломатів у Донбас. "Дуже важливо для людей, які місяцями перебувають за межами України, проїхатися курними дорогами донбаського степу, щоб побачити руйнування, почути від військових розповіді про ситуацію, поговорити з місцевими жителями", - ділилися думкою посли.
Такі поїздки на передову дозволяють безпосередньо на місці побачити життя українців у прифронтовій зоні й наслідки агресії Росії. А отримані враження поза сумнівом додадуть переконливості в розмові з політиками й громадськістю в країні перебування. Власне кажучи, протидія російській агресії на дипломатичному фронті є одним з ключових завдань української дипломатії, про що й ішлося на нараді. Невипадково в Києві постійно проводили паралелі дипломатії з армією, а Петро Порошенко вжив вислів "дипломатичне військо".
За два роки, що минули з останньої наради послів, змінилися і країна, і дипломатична служба. За цей час збільшилося фінансування дипкорпусу: підвищилися зарплати, поліпшилося фінансове забезпечення закордонних дипломатичних представництв. За словами Володимира Гройсмана, за останні роки фонд заробітної плати зріс у 2,5-3 рази. При цьому прем'єр, так само як і президент, обіцяв подальшу фінансову підтримку дипломатичній службі.
Ще одна істотна зміна - ухвалення закону про дипслужбу, який запрацює з грудня цього року. Як зазначають самі дипломати, цей закон компромісний і недосконалий. Але навіть у такому вигляді він дасть змогу розпочати реформу дипломатичної служби, перетворити її на сучасну бюрократичну структуру, здатну ефективно вирішувати завдання в умовах російської агресії.
Утім, за словами держсекретаря МЗС Андрія Зайця, щоб закон запрацював повною мірою, потрібна розробка ще близько 40 підзаконних актів.
І, звичайно ж, хоча протидія російській агресії і залишилася основним пріоритетом зовнішньополітичної діяльності Києва, нині трохи змістилися акценти в зовнішній політиці. Про що й повідомив дипломатів Петро Порошенко.
У добре підготовленому, але трохи театралізованому виступі (вельми відчувалося, що П.Порошенко входить у передвиборну кампанію) президент деталізував завдання на російському напрямку - зберегти міжнародну підтримку України й санкційний тиск на Росію; протидіяти російській пропаганді; притягати РФ до відповідальності в міжнародних судах; створити механізм координації між країнами у відсічі втручанню Кремля у виборчий процес. Крім того, глава держави озвучив ініціативу, щоб європейські країни взяли шефство над населеними пунктами Донбасу.
Одні з послів, сприйнявши цю ідею глави держави зі скепсисом, здивовано задавалися запитанням: "Чому Європа зобов'язана це робити?" Інші відгукувалися про неї з більшим ентузіазмом, вважаючи, що "це спосіб модернізації і європеїзації Донбасу". Втім, і ці дипломати визнають, що будуть труднощі з реалізацією даної ініціативи, тому слід шукати аргументи, щоб переконати країни ЄС зайти в цей регіон.
Одночасно президент поставив крапку в дискусії щодо долі великого договору з Росією і, анонсувавши його припинення, доручив МЗС підготувати потрібні документи для початку відповідного процесу. Що ж, це рішення давно назріло, і, схоже, у Києві вирішили не обмежуватися напівзаходами (раніше пропонувалося зберегти дію окремих статей документа). Втім, рішення української влади видається вимушеною реакцією на завершення незабаром 10-річного строку дії договору, а не послідовною реалізацією Києвом довгочасної стратегії у відносинах з Москвою.
У контексті і відносин з Росією, і майбутніх виборів П.Порошенко знову заговорив про свій намір "заякорити" в Конституції політику європейської та євроатлантичної інтеграції, щоб у майбутньому не було спокуси провести ревізію зовнішньополітичного курсу. І пообіцяв нинішньої осені ініціювати такі зміни в парламенті.
Що ж до інших пріоритетів роботи очільників посольств і представництв, то, як випливає з відкритої частини виступу президента, вони полягають у посиленні механізмів та інструментів захисту українців за кордоном, сприянні українським спецекспортерам, а також активізації економічної дипломатії. Президент наголосив на потребі активізувати роботу в усіх регіонах, крім європейського, оскільки там і так жвавий процес.
Що ж, за два роки зовнішньополітичні акценти трохи змістилися. Адже 2016 року Порошенко говорив більше про роботу з Європою і відносини з ключовими партнерами України - США та країнами ЄС. Тепер же президент незадоволений динамікою розвитку відносин України з країнами Азії, Африки, Південної та Латинської Америки. І якщо публічно глава держави похвалив послів ("загалом я задоволений, як МЗС, наші посольства працювали в останні роки"), то на закритій частині Порошенко був критичнішим: пролунали зауваження на адресу деяких дипломатів.
При цьому було озвучено й примітний критерій оцінки роботи керівників дипломатичних представництв - візит глави держави. Чомусь найбільше дісталося посольствам, розташованим в Африці.
Зауваження президента викликало в багатьох дипломатів, м'яко кажучи, здивування. Президент і прем'єр, так само як і члени уряду, і насправді не часто з'являються на чорному континенті. Але хіба вони поспішають туди? Адже в Києві воліють концентруватися на відносинах зі США і ЄС (що не дивно, зважаючи на російську агресію), а коли посли організовують візити до Африки, то високопоставлені чиновники часто жертвують цими поїздками заради нових термінових переговорів у Брюсселі, Вашингтоні або Нью-Йорку… Втім, за словами глави держави, виправдання не приймаються.
Та Африка, Південна Америка, Південно-Східна Азія, Далекий і Близький Схід - це великі ринки збуту. І коли на нараді послів президент каже про те, що необхідно, щоб диппредставництва сприяли українському бізнесу в проникненні на ці ринки, то слід розуміти, що без схвалення на високому політичному рівні найчастіше неможливо виграти великі контракти. Така специфіка регіонів, де висока роль держави.
Однак нагадаємо, що в умовах гострої конкуренції на ринках південноамериканських, азійських і африканських країн зусиль лише самих посольств недостатньо. Для ефективного проникнення українських товарів на зовнішні ринки потрібна спільна робота політиків, дипломатії і розвідки. І, безумовно, у цьому має бути зацікавлений сам бізнес.
Своєю чергою, на економічній складовій роботи послів - залученні інвестицій в Україну й підтягуванні іноземних компаній до приватизації в нашій країні - наголосив у своєму спічі й прем'єр. "Питання економіки завжди має бути присутнім на вашому робочому столі", - закликав дипломатів Володимир Гройсман, одночасно закликаючи тримати зв'язок посольств із Кабміном і міністерствами.
Звернення до послів залучати інвестиції в Україну лунають не один рік. Однак, попри твердження президента, що "в умовах дії режиму вільної торгівлі з ЄС і здійснюваних нами реформ в Україні відкриваються нині принципово нові можливості для інвесторів", інвестиційний клімат у нашій країні не сприяє дипломатам у реалізації цієї місії.
Найліпша ілюстрація непривабливої української дійсності - запитання, яке поставив Володимирові Гройсману посол України в Австрії Олександр Щерба: куди звертатися інвесторові в разі виникнення в нього проблем? При цьому дипломат нагадав, що на минулій нараді його звернення до прем'єра допомогло австрійським інвесторам, в яких тепер немає проблем. Але в державах із нормальним інвестиційним кліматом інвестор у разі проблем звертається до суду, а не за сприянням до прем'єр-міністра або посла.
Провали і помилки у виконанні Україною домашнього завдання щодо боротьби з корупцією, проведення судової реформи, лібералізації умов ведення бізнесу тощо знижують ефективність роботи дипломатичної служби. А отже, і роблять Україну більш уразливою у протистоянні з Росією.