Поточну стратегію Кремля щодо тимчасового управління новоокупованими територіями можна описати трьома словами — пропаганда, репресії і дерибан. Схоже, в Кремлі не бачать швидких перспектив легалізувати факт окупації українських земель. Незрозуміло, що робити з усіма самопризначеними так званими військово-цивільними адміністраціями. У госдумі вже готують правову основу для їх заміни у вигляді «тимчасових адміністрацій», які сформує особисто Путін. Планується, що ці «тимчасові органи виконавчої влади» займатимуться соціально-економічним розвитком загарбаних територій і захистом громадян РФ.
Щойно анонсована Кремлем ініціатива щодо спрощеної видачі російських паспортів жителям південних областей України якраз і покликана вирішити проблему відсутності на окупованих територіях «громадян», яких треба захищати. Цинізм цих розмов про «захист своїх» в тому, що насильна видача паспортів країни агресора насамперед слугуватиме цілям перетворення українських громадян на військовозобов’язаних РФ. Оголосять загальну мобілізацію і включать апробований в ОРДЛО сценарій: вийшов за хлібом — опинився в окопі.
Звісно, всю цю публіку з паспортами РФ — а ми поки що не можемо знати відсоток населення, який з доброї волі клюне на наживку, — Кремль розглядає не лише як «гарматне м`ясо», але і як покірний електорат. Але ми знаємо точно, що, путінський хід — цинічне єзуїтство щодо людей, оточених танками, яким «пропонують» російський паспорт. Відкритих сміливців зараз не так багато. Особливо коли треба вижити та прокормити сім'ю. Навіть якщо ти стояв на антиросійському мітингу на старті окупації. Найближчим часом картина стане зрозумілою. Тому «визволителі» поки що не поспішають.
Ознаки підготовки до псевдореферендуму можна вбачати хіба в тому, що й далі тривають нейтралізація та вигнання неугодних і завершуються підготовчі заходи для промивання мізків тим, хто залишився. Нові господарі та стара гвардія з тимчасово окупованих територій як ніхто відчувають, що вікно можливостей для дерибану може швидко зачинитися, — потрібно встигнути вкрасти все.
Експерименти в південних областях України
У Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях управління загарбаними територіями тримається на сумбурному конгломераті так званих військово-цивільних адміністрацій, які розміщені в найбільших українських містах, захоплених військами РФ (Херсон, Мелітополь, Енергодар, Бердянськ). Колективний портрет усіх цих «весільних генералів» з окупаційних адміністрацій демонструє провальну кадрову політику Кремля на новоокупованих землях.
Уже апробована у 2014-му модель «народних мерів» чи «губернаторів» не спрацювала банально через відсутність авторитетних чи статусних кандидатур у вузькому колі місцевих колаборантів. Прямих ставлеників Кремль не наважився делегувати через формальне невизнання факту окупації. Саме тому єдиним виходом стало вербування маргінальних персонажів і політичних аутсайдерів.
Так, місцевий підприємець став псевдомером Бердянська, а своїм заступником він зробив двірника комунального підприємства. Старшим від окупантів у Миколаївській області довелося призначати депутата від «Опоблоку», якого в Кремлі ще 2018 року списали з рахунків і внесли до санкційного списку. Його помічниця за лояльність отримала незаконний статус мера Мелітополя. Головний антивакцинатор і конспіролог Херсонщини став заступником голови окупаційної адміністрації області, а в самому Херсоні псевдомером призначили водія керівника обласної окупаційної адміністрації.
Очевидно, російські куратори, які звично наглядають за всіма цими персонажами, розглядають їх як витратний матеріал для потреб тимчасового управління. З української ж перспективи їм загрожує кримінальна відповідальність із кваліфікацією «державна зрада» і/або «співпраця з ворогом». Вибір невеликий.
Початковому плану — відтворенню кримського сценарію окупації — зашкодила чітка позиція місцевих депутатів, зокрема обласних рад. Оскільки вони відмовилися від співпраці, окупантам не вдалося продемонструвати бодай якусь символічну спадкоємність влади. Усвідомлюючи, що псевдо-ВЦА на українських територіях легалізувати не вдається, недавно в госдуму внесли законопроєкт про тимчасові адміністрації за межами РФ.
Пропонується спустити вертикаль центральної виконавчої влади прямо в окуповані міста. Фактично в Кремлі змирилися з тим, що заперечувати окупацію немає сенсу. Вчора Путін дав наказ примусово видавати паспорти країни-агресора в Херсонській і Запорізькій областях. Накопичує переговорні ресурси. Розрахунок на те, що громадяни з паспортами РФ залишаться в якості «троянського коня», якщо раптом окупаційному персоналу доведеться швидко евакуюватися. Тоді на стіл переговорів витягнуть «аргументи» про потребу захисту і гарантії безпеки для «своїх» громадян.
Позаяк план із використанням колаборантів не спрацював, невизначеною для Кремля залишається кінцева мета цього етапу російської окупації. Ідеї про включення захоплених територій до складу РФ просувають дуже обережно. Пєсков чи Слуцький натякають на референдум, але навіть так званий заступник голови незаконної адміністрації Херсонщини Стремоусов визнав, що громадська думка до цього не готова і до кінця року важко буде щось змінити. Є побоювання, що псевдореферендум, навіть під дулами автоматів, може перетворитися на посміховисько та черговий провал. Але підготовка електоральної бази для фіктивних волевиявлень про всяк випадок ведеться.
Оскільки народ виявився неготовим позитивно сприйняти окупацію, основні зусилля незаконних адміністрацій скеровані на роботу з громадською думкою. В ієрархії пріоритетів домінує символічна політика: окупанти змінюють назви, статуси, підписи, вивіски і декорації. Російське телебачення замість українського, язик замість мови, рубль замість гривні. У Мелітополі не працюють як слід магазини і підприємства, благоустрій у стані занепаду, ліків в аптеках немає. Тимчасом вулицями міста розгулює «безсмертний полк», а в краєзнавчому музеї відкрили виставку про створення Таврійської губернії.
Руйнування інфраструктури життєзабезпечення (мереж електроенергії, газопостачання, водогону, каналізації) під час розширення захоплених РФ територій не є побічним наслідком воєнних дій. Це роблять для того, аби схилити населення до вимушеної евакуації і створити умови для переїзду сюди окупаційного персоналу. У межах недавно анонсованої Кремлем ідеї шефства російських регіонів над окупованими українськими містами і областями найближчим часом очікується наплив «дружніх спеціалістів і кураторів». Доки пропаганда почне давати результат, нелояльне населення залишатиметься прямою перешкодою для встановлення контролю РФ над новозахопленими територіями. Відтак, поряд із символічною політикою чинять репресії — викрадають громадян і здійснюють фільтраційні заходи щодо патріотично налаштованих жителів.
Загалом же, поточну модель управління можна означити як окупаційний клептократичний режим. Як можна зрозуміти з візитів делегацій із Кремля й окупованого Криму, відбувається оцінка активів для їх подальшого вилучення. Пріоритети завуальовано озвучив віцепрем’єр РФ Хуснуллін, відвідавши загарбані території: сільськогосподарська продукція, обладнання промислових підприємств, дизельне паливо, добрива. Фактично окупанти вибудовують свої клієнтелістські мережі, через які розподілятимуть матеріальні блага та інші преференції, а також гарантуватимуть безпеку. Зараз будь-які послуги надають виключно як плату за лояльність. Наприклад, щоб отримати від окупаційних адміністрацій компенсацію за зруйновану власність, потрібно звинуватити в цьому українських солдатів.
Незаконна влада Криму хоче ще один шлюб із розрахунку
Незаконна влада Криму стала локомотивом агресивної риторики проти України та ключовим інструментом реалізації російських планів із встановлення тривалого контролю над територіями Херсонської й Запорізької областей. Лідери незаконної влади в Криму не просто коментують перебіг захоплення територій Херсонської та Запорізької областей, а й роблять заяви щодо війни Росії проти України. Голова «державної» ради Криму Володимир Константінов заявив: «Цілі спецоперації ніколи не будуть цілком визнаними та виправданими, якщо Україна як держава залишиться існувати».
Так званий спікер також закликав «зачиcтити» території західноукраїнських регіонів і виводити російські ракетні установки на кордони з Польщею. Що стосується територій Донецької та Луганської областей, представники окупаційної адміністрації Криму публічно консультують «ЛДНР», як потрібно встановлювати свою владу в новозахоплених громадах. Так званий голова Криму Сергій Аксьонов, який до окупації був маргінальним політиком, погрожував розстрілом українським військовослужбовцям, що вийшли з «Азовсталі». Полонених, яких не розстріляють за вироком трибуналу, Аксьонов запропонував скерувати на важкі роботи з відновлення міст Донбасу.
За цією ідеологічною риторикою ховається простий розрахунок. У російському політичному тераріумі розгортається дедалі запекліша боротьба за право стати негласним господарем новозахоплених земель чи бодай бути дотичним до реалізації масштабних схем грабунку територій. Користуючись перевагами свого розташування, окупаційна влада Криму як ніхто інший готова змагатися за цю «почесну» роль.
Кримські чиновники претендують на сільськогосподарську продукцію з Херсона та Мелітополя і вже організовують показові ярмарки. Вони також не проти «захопити» промислові підприємства регіону, на оглядини яких Сергій Аксьонов уже з’їздив до Херсона. Окупанти планують заробляти на жителях цих територій, постачаючи бензин та інші товари, відкриваючи торговельні мережі. Аксьонов і Константінов обіцяють золоті гори жителям Криму завдяки крадіжці української води з Північно-Кримського каналу. Вони пояснюють, що з водою можна буде відновити сільськогосподарську діяльність і роботу заводу «Титан». «Власники заводу» заявили, що вже розчищають канал між водосховищем підприємства та Північно-Кримським каналом.
Окрім банального збагачення, тут, звісно, є й політичний мотив — традиційне російське бажання залишитися при владі навіки. Зокрема Аксьонов уже давно і впевнено рухається в цьому напрямі. Ще раніше на засіданні «держради» Криму до «конституції РК» внесли поправки, якими зняли обмеження на заміщення посади вищої посадової особи суб'єкта РФ однією особою не більш як два терміни поспіль. Відтоді Аксьонов може перебувати на своїй посаді необмежену кількість термінів. Так само посилюють повноваження Аксьонова з питань звільнення «голів» муніципалітетів. За все це тепер доводиться вислужуватися.
Окуповані райони Донецької та Луганської областей: танці на руїнах
Усвідомлюючи хиткість свого становища, незаконна влада в Донецькій і Луганській областях намагається запропонувати прийнятну візію розвитку новоокупованих територій. Демонструючи цинічність власної фантазії, Пушилін бачить зруйнований і розстріляний Маріуполь як рекреаційну зону: «Місто планується розвивати як курорт. Це є бажання населення». При цьому влада не відмовляється від планів відновлення промислових підприємств. «Усе, що «живе», планується відновлювати», — заявив колишній очільник місцевого МММ. Прикриваючись, так би мовити, інтересами населення, Пушилін встиг заявити про плани знести «Азовсталь». Інакше кажучи, «звільнити» людей від зарплат і робочих місць. Натомість у Маріуполь навідалися представники уряду Чеченської республіки, а посадові особи законної мерії відразу заявили про наміри команди Кадирова взяти під контроль порт та інші вцілілі об’єкти спаленого росіянами міста. «Влада Маріуполя збирається використовувати досвід Чечні», — прокоментував поїздку своїх підлеглих до Маріуполя Рамзан Кадиров.
Репресивний апарат невизнаних утворень продовжує працювати над виконанням плану примусової мобілізації військовозобов’язаних. Усе настільки кепсько, що ініціатори вимушені демонструвати готовність пом’якшити умови призову та мобілізації, заявивши про розширення підстав для відстрочки (для студентів). За повідомленнями ЗМІ, в Луганську відбулися акції протесту проти незаконної мобілізації, яку проводять терористичні угруповання «ЛДНР».
Незважаючи на формальне визнання «республік», Кремль не пропонує легких шляхів для їх інтеграції. Минулого тижня окупаційні адміністрації Донецька та Луганська заявили, що жителі ТОТ можуть знімати гроші з банківських карт, випущених у Росії. Однак це можна робити лише через «Міжнародний розрахунковий банк» із Південної Осетії. Тож для проксі-республік опція навічного возз’єднання з Росією залишається доступною лише через такі самі «республіки-прокладки».
Також представники окупаційної влади намагаються посилювати інтеграцію «освітніх» закладів Донецька та Луганська з вишами Росії. Міносвіти РФ затвердило перелік вищих навчальних закладів, які на постійній основі мають підтримувати заклади формувань «ЛДНР». Талановитій молоді обіцяють «подвійний» диплом. Немає жодної іронії в тому, що для регіону, який колись був одним із освітніх центрів України, науково-освітній процес допомагатимуть організовувати установи академічної пропаганди.
Після «визнання» «ЛДНР» Путіним так звані республіки намагаються продемонструвати свою суб’єктність і відкритість для світу. На тлі повної ізоляції кремлівської влади тимчасово окупований Донбас налагоджує дипломатичні відносини з Північною Кореєю. Анекдотично, але факт: «міністри закордонних справ» «ЛДНР» провели офіційну зустріч із послом КНДР у Росії.
Тим часом захоплені території відвідав лідер ЛДПР, член переговорної групи, депутат госдуми Лєонід Слуцкій. У Донецьку він запропонував «встановити об’єкт» на честь Владіміра Жиріновского. Російський депутат натякнув також на можливість проведення референдуму в Донецьку і Луганську стосовно їхньої подальшої долі. Оскільки нових методичок ще не роздали, він послався на традиційну схему: «Як це було в Криму і Севастополі».
Докладніше про те, чим живе населення тимчасово окупованих територій України, з якими проблемами воно зіштовхується та що вигадує Росія як держава-окупант для збереження контролю в цих регіонах, дивіться в щотижневих онлайн-обговореннях «Окуповані».
Усі статті Олександра Неберикута та Олександра Клюжева.