Перше засідання в Печерському суді м. Києва у справі екс-голови Державної митної служби Анатолія Макаренка, колишнього заступника голови Енергетичної регіональної митниці Тараса Шепітька та колишнього в.о. голови НАК «Нафтогаз» Ігоря Діденка, яким мав відкриватися гучний процес, завершилося раптово і дуже несподівано для всіх учасників.
Ігор Діденко та його адвокати перед початком слухань заявили клопотання про повернення справи на перевірку в Генеральну прокуратуру. Їх підтримала сторона Макаренка, і суд, який раніше відхиляв усі клопотання обвинувачуваних, цього разу таке клопотання задовольнив. І, що найважливіше, для цього в судді Сергія Вовка є вагомі підстави. Як пояснив DT.UA адвокат Діденка Ігор Степанов, «кожне обвинувачення - це характеристика дій особи, які, відповідно до моделі, описаної у кримінальному законі, вважаються злочином. Дії Діденка під час підписання газових договорів кваліфікуються слідством СБУ як одна з форм розкрадання - ст. 191. Причому це обвинувачення в розкраданні пред’явлене тільки одній людині - тобто буцімто вкрав газ Діденко сам. Що вже видається абсурдом. Неможливо вчинити розтрату майна з використанням службового становища, діючи при цьому самостійно. Про це знає будь-який слідчий і будь-який адвокат. Потім в Інтернеті з’являється копія постанови про порушення кримінальної справи проти екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко від 11 квітня 2011 року за обвинуваченням у перевищенні повноважень під час підписання Директив делегації «Нафтогазу» на ведення переговорів із «Газпромом». З якої випливає, що слідчі СБУ провели перевірку обставин переговорів у Москві і встановили, що Тимошенко перевищила свої повноваження, видавши письмову директиву на ведення газових переговорів керівництву НАК «Нафтогаз». Тобто СБУ фактично визнала за Директивами статус документа, обов’язкового до виконання. Договори в Москві було укладено на основі даної директиви. Керівництво НАК виконувало вимоги пунктів цих Директив. Але як же в такому разі можна характеризувати дії Діденка як розкрадання? Була розтрата - чи було виконання директив Кабінету міністрів? Дуже цікавою, до речі, у версії слідства СБУ видається мета цієї нібито розтрати. Діденко обвинувачується в тому, що діяв він із метою підвищення доходів НАК і для передачі придбаного газу українським споживачам. За документами слідства, виходить саме так. Ми просили під час слідства допитати у цій справі Юлію Тимошенко, главу «Газпрому» Олексія Міллера, прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна і встановити всі обставини проведення переговорів. Адже основні параметри всіх підписаних у Москві договорів були визначені цими людьми. Проте таких допитів проведено не було. Ще один важливий факт: Генпрокуратура опротестувала в адміністративному суді доручення прем’єр-міністра про постановку газу на баланс НАК, у господарському суді оскаржено договори «КП-ПХГ-1» і «КП-ПХГ-2». Але коли документи, якими керувалася НАК, оскаржуються в суді, то це означає, що досі вони були дійсні. Що, знову-таки, викликає запитання до правильності кваліфікації обвинувачення Діденка».
Сам Ігор Діденко також дав дуже емоційну оцінку обгрунтованості претензій слідства: «Єдина правда, яка є в томах кримінальної справи, - це прізвища обвинувачуваних». Колишній заступник голови НАК висунув вимогу розглянути документи, які показують ціни на газ на період укладення газового договору, щоб продемонструвати позиції сторін, пропозиції і вимоги Росії. Це, на його думку, дозволить показати, що газова угода була вигідна для України, і отже, в діях керівництва НАК не може бути складу злочину.
Згідно з постановою про порушення кримінальної справи проти Тимошенко від 11 квітня 2011 року, «прем’єр-міністр... одноособово прийняла і засвідчила своїм підписом та печаткою Кабінету міністрів України письмову директиву делегації НАК «Нафтогаз» на переговори з ВАТ «Газпром» про укладення Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках».
Оскільки слідство цей факт встановило, то які ж підстави для пред’явлення обвинувачення в заподіянні збитків державі Діденку, який прийняв на баланс «Нафтогазу» газ, отриманий за міжурядовою угодою? У чому ж вина Макаренка і Шепітька, які розмитнили газ, прийнятий на баланс «Нафтогазом»?
Якщо самі слідчі органи визнають наявність законних підстав для дій обвинувачуваних, то як при цьому угледіти заподіяння збитків державі в результаті законного виконання обвинувачуваними службових обов’язків?
Потішно, що адвокати обвинувачуваних не плекали жодних надій на задоволення клопотання. Це рішення поки що нічого не змінює по суті процесу, але має велике політичне значення. По-перше, суд визнав, що обвинувачення, висунуті слідчими СБУ стосовно фігурантів газової справи, суперечать і спростовують одне одного. З урахуванням того, що справа перебуває на особистому контролі у глави СБУ Валерія Хорошковського, з урахуванням більш ніж річної праці головних сил слідчого управління СБУ, - Печерський райсуд поставив під сумнів рівень компетентності керівництва спецслужби. По-друге, суд не зважився брати на себе відповідальність за узаконювання сумнівних доказів СБУ і прокуратури. Чи означає це, що наше судочинство ще не готове до ухвалення відверто абсурдних рішень і ще здатне якось мислити й думати про свій авторитет? А по-третє, знову чітко продемонстровано, що спецоперація з покарання винних у спробі прибрати з ринку «РосУкрЕнерго» - особистий проект В.Хорошковського. Очевидно, що якби всі люди на Банковій були впевнені в обіцянках Валерія Івановича «закрити Юлю» на підставі цієї справи, якби у справи були легальні й незаперечні докази, «придворний» Печерський суд не дозволив би собі «вільнодумства».
Голова СБУ доповідає нагору, що арешт і жорстокі умови утримання під вартою фігурантів газової справи - необхідна передумова для обіцяного й навіть анонсованого арешту Тимошенко. Проте де-факто «взяття заручників» показує не силу, а очевидну слабкість обвинувачень і перекладає відповідальність за утримання під арештом на політичне керівництво країни і безпосередньо на Віктора Януковича. Бо тримати за гратами людей весь рік на таких підставах можна лише прикриваючись ім’ям президента.
Очевидно, що головною фігурою обвинувачення у справі газового договору є Тимошенко. Щоб довести послідовність нібито злочинних дій колишнього керівництва України у процесі укладання газових угод, потрібні документальні підстави. І ось тут саме СБУ і ГПУ наштовхуються на повне небажання російської сторони сприяти слідчим заходам. А як без цього довести заподіяння збитків і перевищення повноважень?
Екс-прем’єр цвірінькнула у «Твіттері», що в Генеральній прокуратурі відбулася очна ставка між нею та екс-главою «Нафтогазу» Олегом Дубиною. За даними DT.UA, на слідчому заході Дубина засвідчив кілька принципових позицій: наприкінці 2008 року Тимошенко і Путін досягли домовленості про продаж «Газпромом» НАК «Нафтогаз» у 2009 році газу за ціною 235 дол.; тим часом лобісти «РосУкрЕнерго» як альтернативу справді пропонували в «Газпромі» газ по 285 у.о.; 31 грудня 2008 року Олега Дубину, який очолював делегацію «Нафтогазу» в Москві, з переговорів відкликав особисто президент Віктор Ющенко; на початку 2009 року керівництво Росії запропонувало політичну ціну - 450 дол. за тисячу кубів, тому Олег Дубина не міг прийняти самостійно рішення про підписання контракту і звернувся до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко; контракт у січні 2009-го було підписано за погодженням із нею - ціна 450 дол. стала базовою у формулі, але середня ціна газу на цей рік становила 228 дол.
Таким чином, свідчення Дубини підтверджують, що для прийняття рішень і підготовки директиви в Тимошенко були формальні підстави. Доповнити ці свідчення могла б тільки російська сторона - якби захотіла в цьому брати участь. Але неспроста, мабуть, Юлія Володимирівна так задерикувато бравірує своєю доступністю для Генпрокуратури. Жодної інформації з Москви проти Тимошенко, що могла б стати аргументом у суді, Україна, очевидно, не отримає. Росію в Україні цікавить вплив на конкретні процеси, а це передбачає стабільні відносини з головними політичними силами. Однак у плани Володимира Путіна не входить допомога окремим українським політикам у боротьбі з опозицією і окремими бізнесменами - у задоволенні амбіцій та вибиванні своїх корпоративних «боргів».
28 квітня в Москві розпочала роботу українсько-російська переговорна група, мета якої - оптимізація існуючих домовленостей у газовій сфері.
Кремль погодився поговорити про газ
З українського боку переговорну групу очолює міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко, з російської - голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер.
Домовленостей про створення групи, покликаної ліквідувати несправедливі стосовно України умови ціноутворення на газ, закладені в угоду між НАК «Нафтогаз» і ВАТ «Газпром» 2009 року, було досягнуто під час переговорів президента України Віктора Януковича і президента Росії Дмитра Медведєва у Києві 26 квітня.
За інформацією DT.UA, під час переговорів із главою Української держави Д.Медведєв сприйняв інформацію про несправедливість теперішніх умов ціноутворення на газ. Згідно з представленими на переговорах розрахунками Кабінету міністрів України, у IV кварталі 2011 року ціна за тисячу кубометрів газу для кінцевого споживача може сягнути 510 дол., з урахуванням, з одного боку, 100-доларової знижки, а з другого - ПДВ і транспортування.
За даними джерела DT.UA, позиція української сторони під час роботи переговорної групи полягатиме в такому: «Справедлива ціна на газ для України - це німецька ціна мінус транзит і мінус 100-доларова знижка за перебування на території країни Чорноморського флоту РФ». Також може йтися про зниження коефіцієнта за обсяг споживаного газу, про сезонні знижки і про зміну тарифу за зберігання.
Цілком можливо, що другим варіантом вирішення питання може розглядатися заміна базового значення формули цінового розрахунку. З січня 2009 року по нинішній день базова ціна у формулі визначена в розмірі 450 дол. Українська сторона вважає, що об’єктивна базова ціна у формулі має становити 179 дол. за тисячу кубометрів.
Нагадаємо, до підписання газових угод між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» у січні 2009 року Україна імпортувала газ із Росії по 179 дол. за тисячу кубометрів. Газові угоди, укладені в січні 2009 року, зафіксували максимальну ціну на російський газ для України в розмірі 450 дол. за тисячу кубометрів.
Як повідомлялося, українська сторона неодноразово заявляла про необхідність переглянути формули ціноутворення на російський газ. Зокрема, за словами прем’єр-міністра України Миколи Азарова, справедлива ціна на газ для України становить 200 дол. за тисячу кубометрів. «Газпром» відповідав на це, що не бачить підстав для перегляду формули ціноутворення.