Революція гідності давала надію і шанс на кардинальне очищення тотально корумпованої влади в Україні.
Це "щиросердно" обіцяли й "провідники" Майдану, які "на спинах" 3 піднялися на владну верхівку. Однак із кожним днем діяльності "нової" влади ставало очевидно, що надія виявилася марною, що шанс безповоротно втрачається, а "полум'яні" обіцянки - це великий і цинічний обман.
В Україні вдруге за десятиліття (2004-2014) дався взнаки історичний парадокс, коли справді народна революція не призвела до докорінної зміни якості влади. Сьогодні вже можна стверджувати, що основ попередньої системи влади не зруйновано, незмінними залишилися принципи й засоби її реалізації. У результаті персональних перестановок відбувся лише перерозподіл контролю над фінансовими потоками й матеріальними ресурсами. Розподіл найвищих посад і сфер впливу закріпили відповідними міжолігархічними домовленостями, а "стратегічну сімку" заснували як наглядову раду за збереження досягнутих домовленностей.
Окрім іншого, предметом домовленостей стало збереження істотної присутності "попередників" у владі, економічній, фінансовій, інформаційній та інших сферах. При цьому переплетення "старих" і "нових" зовнішньо пристосували до нових суспільно-політичних умов, проголосивши деолігархізацію країни. Влітку минулого року навіть посол США в Україні Д.Паєтт завив, що олігархи в Україні вже не такі сильні й впливові, як іще кілька років тому. Я тоді публічно заперечив шановному панові послу, зазначивши, що справді деякі олігархи в Україні після Революції гідності вже не такі сильні й впливові. Натомість деякі, навпаки, стали ще сильнішими й впливовішими, а окремі - надвпливовими, бо отримали у своє розпорядження практично всю повноту влади.
Про наявність тісного зв'язку між представниками нинішньої та попередньої влади свідчить відсутність належних результатів кримінального переслідування "стовпів" минулого режиму, імітація реформ, фактичний провал антикорупційної політики. Останнім часом цей зв'язок почав дедалі частіше виходити назовні - його вже просто неможливо приховати. На початку червня відбулося чотири події, кожна з яких підтверджує тенденцію до зміцнення такого зв'язку.
Синхронне голосування
На минулому пленарному тижні у парламенті відбулося чергове синхронне голосуванням фракцій БПП і "Народного фронту" з колишніми "регіоналами". Це сталося при вирішенні питання про включення до порядку денного двох надзвичайно важливих для Банкової законопроектів, які посилюють її вплив на судову владу: нові редакції процесуальних кодексів (без яких "судова реформа" гальмуватиметься) і законопроект про Конституційний суд. Останній для Банкової вкрай нагальний, оскільки його ухвалення дозволить повернути повний контроль над КС, який потрібен їй для забезпечення різних варіантів розвитку політичної ситуації (перерозподілу повноважень у владному трикутнику, зміни форми правління на чисто парламентську або президентську тощо). На сьогодні, у зв'язку із закінченням повноважень кількох суддів, Банкова не має більшості в цьому органі. Виправити ситуацію вона може, "завівши" на п'ять вакантних посад суддів КС "своїх" людей. Але для цього потрібно законом "запустити" конкурсну процедуру заміщення цих посад.
Результати голосування показали, що представники "нової" і "старої" влади можуть успішно домовлятися. Вказані законопроекти були включені до порядку денного завдяки голосам Опоблоку, "Відродження" та "Волі народу". Так, законопроект про Конституційний суд набрав 231 голос (з 226 необхідних), з яких лише представники Опоблоку дали 20 голосів. А вже за ухвалення цього законопроекту в першому читанні ("за" проголосувало 216 депутатів) Опоблок дав 25 голосів.
На наступний пленарний тиждень знову планується голосування за цей закон, і вся надія - на голоси нині різнобарвних колишніх "регіоналів". Можна не сумніватися, що влада знайде "переконливі" аргументи, аби отримати необхідну кількість голосів. Зрештою, для цього укладалися відповідні домовленості про взаємовигідну співпрацю.
Нова "ширка" на старий лад?
Минулого тижня в ЗМІ "вибухнув" скандал з приводу формалізації нової "ширки", яка б поєднала інтереси "нової" і "старої" влади. Йдеться про можливе утворення міжфракційного об'єднання "Парламентарі за мир". Назва актуальна й приваблива, але це зовсім не виключає того, що провідну роль у такому миролюбному об'єднанні відіграватимуть ті, хто своїм самовідданим служінням Януковичу фактично й призвів Україну до війни.
Підготовку до такого утворення в парламенті зафіксував журналіст О.Дубинський, сфотографувавши телефонне листування народного депутата від Опоблоку Ю.Мірошниченка.
Характерною рисою цього об'єднання є те, що воно організовується з подачі Опоблоку, а безпосередньо питанням опікується колишній представник Януковича в парламенті. При цьому його співголовами планується визначити представників більшості парламентських фракцій, зокрема тих, які начебто є непримиренними політичними антагоністами.
Є всі підстави припустити, що це парламентське утворення - результат домовленостей "нової" влади зі "старою", і рішення про його створення схвалено на самому верху. Виходячи з назви об'єднання, ідею його створення можна було б усіляко вітати. Але, знаючи сутність вищої влади і розуміючи, що багатьом "на верху" війна на Сході дуже вигідна і навіть життєво необхідна, маємо дуже пильно спостерігати за всіма подальшими рухами в цьому процесі. Рано чи пізно вони виявлять те, заради чого насправді об'єднуються представники "злочинної" і "демократичної" влади.
Візит до Злочевського
Ще однією знаковою подією стала участь українських урядовців в енергетичному форумі в Монако, який організував екс-міністр охорони навколишнього природного середовища уряду Януковича М.Злочевський. Після Революції гідності ГПУ розпочала стосовно нього гучне кримінальне провадження за звинуваченням у незаконному збагаченні й відмиванні коштів. Однак пізніше, спочатку кулуарно, а потім і публічно, почали говорити про те, що ці справи "зливають". Зрештою, у листопаді 2016 р. ГПУ закрила справи у зв'язку з відсутністю в діях підозрюваного складу злочину.
Тоді ж НАБУ повідомило, що розслідує провадження за фактом неналежного розслідування колишнім керівництвом ГПУ кримінальних проваджень щодо Злочевського та сприяння йому в розблокуванні банківських рахунків із незаконно виведеними за кордон 23 млн дол. США. Крім того, НАБУ повідомило про розслідування ним трьох кримінальних проваджень, у т.ч. щодо незаконної видачі в 2010-2015 рр. дозволів на користування надрами компаніям, які пов'язані з екс-міністром.
Чим завершилися ці розслідування - невідомо. Зрештою, це не так важливо, оскільки важливішим у даному разі є суспільно-політичний та морально-етичний аспекти. Вдумайтеся: на захід, організований чільним діячем режиму Януковича, їде представницька українська урядова делегація, яку очолює віце-прем'єр Кістіон, а парламент представляє голова комітету Южаніна!
Свою участь у цьому заході вони пояснили, зокрема, тим, що організатором енергетичного форму виступав Інститут Адама Сміта, а хто був учасником - їм невідомо. Однак, як випливає з прес-релізу форуму, захід був організований Burisma Group (президент М.Злочевський) спільно з Adam Smith Conferences. Тому виникає закономірне запитання, чи справді наші урядовці не знали, до кого їдуть? Я вже не кажу про те, що брати участь у квазі-форумі, зорганізованому компанією, яку пов'язують з окремими демократами, напередодні зустрічі Порошенка з президентом від окремих республіканців - не надрозумна ідея…
Журналіст О.Братущак у своєму матеріалі "Операція "Відбілити Злочевського" пропонує ставити питання по-іншому: "Скільки Злочевський витратив на приїзд представників української влади на його форум?" І доводить, що для нинішніх урядовців це був уже не перший випадок участі у заходах Злочевського. Вони вже брали участь у подібному форумі в Києві, який у лютому цього року організувала і спонсорувала компанія Burisma Group.
При цьому журналіст звертає увагу на ще один показовий нюанс форуму в Монако: виявляється, що захід, який був анонсований як міжнародний, висвітлювали всього три телеканали - усі з України: NewsOne, "112 канал" і "5 канал". Правда ж, цікаве поєднання?
Поховання "чорної бухгалтерії"
9 червня САП повідомила про передачу справи "чорної бухгалтерії" ПР "за підслідністю до Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України". При цьому зазначено, що також ухвалено рішення про зупинення кримінального провадження стосовно єдиного на даний момент фігуранта цієї справи - голови ЦВК М.Охендовського. Цього ж дня НАБУ зробило спеціальну заяву про те, що воно "продовжить розслідування цієї справи разом з департаментом С.Горбатюка".
Таке рішення САП викликає багато запитань та обґрунтованого занепокоєння стосовно майбутнього цієї надзвичайно важливої справи, належне розслідування якої, крім притягнення конкретних можновладців до відповідальності, створювало передумови для підриву основи політичної корупції в нашій країні, розірвання "пуповини" між нинішньою і попередньою владою.
Починалося все з обіцянок керівництва антикорупційних органів провести результативне її розслідування. Процесуальний керівник у справі Н.Холодницький рік тому заявив, що "дану справу обов'язково буде розслідувано і передано до суду". При цьому він підкреслив, що "чорна бухгалтерія" ПР свідчить про те, що "всі - від ультраправих до ультралівих - всі брали гроші", і серед них ті, які "сидять далі у Верховній Раді". Тому тепер, чесно кажучи, смішно читати заяву САП про те, що давність матеріалів "чорної бухгалтерії" ПР (останні записи в ній датовані груднем 2012 р.) технічно неймовірно ускладнює, щоб не сказати - узагалі робить неможливою, перевірку достовірності більшості зроблених у них записів. Слідча практика свідчить, що успішному розслідуванню піддаються й набагато давніші факти, навіть у випадках, коли вони не відображені документально. Насправді ж, багато залежить від бажання проводити перевірку і встановлювати той чи інший факт.
На початку розслідування проводилися гучні прес-конференції, повідомлялося про проведення відповідних слідчих дій та підготовку повідомлень про підозру (щонайменше трьох). Однак далі все почало "затихати", і кількість юридично оформлених повідомлень про підозру зменшилася до одного (хоча, за моєю інформацією, у НАБУ давно лежать готові матеріали для повідомлення про підозру ще кільком особам).
Відчувалося наближення кардинальної розв'язки, бо довго таке розслідування тривати не могло. І ця розв'язка настала з передачею справи від НАБУ до ГПУ. На мій погляд, таке рішення може бути зумовлено кількома чинниками.
З певних причин НАБУ і САП не виявили великого бажання системно й наполегливо займатися цією справою. Можливо через те, що вона складна для розслідування, вимагає колосальної роботи, і до того ж її розслідування створювало серйозні виклики й ризики. Тому розслідування цієї справи було своєрідним тестом для новостворених НАБУ і САП: або вони справді стануть потужними антикорупційними органами, або, як інші правоохоронні структури, перетворяться на ручний політичний засіб.
У передачі матеріалів "чорної бухгалтерії" ПР до ГПУ кровно зацікавлене найвище політичне керівництво, яке було неабияк налякане і їх появою, і спрямуванням для розслідування саме до НАБУ. Пригадуєте, як мене звинувачували в тому, що я вчинив як політик, коли передав ці матеріали до НАБУ, а не до СБУ чи ГПУ? Але я діяв в єдино можливий законний спосіб - передав матеріали, що свідчили про політичну корупцію, до правоохоронного органу, який за законом має виключну компетенцію щодо розслідування корупційних злочинів високопосадовців. Крім того, і це також критично важливо для розслідування цієї справи, НАБУ на той час було найменш політично заангажованим правоохоронним органом. А тепер ця справа потрапляє до органу, який завжди перебував під політичним впливом.
Передача справи до ГПУ під приводом долучення її до "великої" справи про узурпацію влади Януковичем виглядає як вдалий спосіб для НАБУ і САП "скинути" небажану проблемну справу і таким чином уникнути відповідальності за слабкі результати її річного розслідування. Водночас, на моє переконання, таке рішення призведе до "поховання" справи "чорної бухгалтерії" ПР.
Треба розуміти, що її матеріали будуть долучені до величезного масиву ще більшої справи і "розчиняться" в ній - вони втратять процесуальну самостійність, і про "чорну бухгалтерію" ПР як таку можна буде забути. Крім того, у багатьох випадках при передачі справи від одного органу до іншого її розслідування фактично починається з нуля.
Та головне - цю справу від НАБУ до ГПУ передано, на моє переконання, під надуманим приводом, який не базується на законі. Безперечно, матеріали "чорної бухгалтерії" можуть (і повинні) бути використані при доведенні функціонування злочинної організації, яка 2010 року захопила державну владу й експлуатувала її в корисливих цілях (я сам про це казав, коли передавав матеріали до НАБУ). Але одне діло використання матеріалів, а зовсім інше - їх розслідування. Виходячи з того, що головним предметом цих матеріалів є політична корупція (що кваліфікується за статтями 368 і 369 КК), розслідувати їх за законом має НАБУ і ніхто інший. Річ у тому, що за ст. 216 КПК розслідування корупційних злочинів високопосадовців віднесено до виключної підслідності НАБУ.
Наслідком порушення такої підслідності стане визнання судом зібраних у справі доказів недопустимими через те, що вони отримані не уповноваженою на те особою. Як це сталося у справі за звинуваченням у хабарництві екс-заступника міністра охорони здоров'я Василишина, обвинувальний акт стосовно якого суд повернув прокурору якраз із причини порушення підслідності - він вказав, що справу розслідували слідчі прокуратури, тоді як за законом це мали робити детективи НАБУ.
Це повною мірою може повторитися й у справі "чорної бухгалтерії" ПР. Адже щоб довести причетність того чи іншого її фігуранта до діяльності злочинної організації, яка узурпувала владу, спочатку необхідно розслідувати отримання ним хабарів і "закріпити" результати цього розслідування в обвинувальному вироку суду. Розслідувати ж факти давання-отримання високопосадовцями хабарів за законом можуть лише детективи НАБУ.
Слід зазначити, що саме на такі негативні правові наслідки розслідування "справи Василишина" неуповноваженим органом вказували НАБУ і САП у своїй спільній заяві, яку вони зробили рік тому після затримання співробітниками ГПУ і СБУ вказаного посадовця за одержання неправомірної винагороди. Вони попереджали про ризик визнання зібраних у цій справі доказів недопустимими (тобто такими, що були отримані з порушенням процесуального законодавства), і, відповідно, створення умов для уникнення обвинувачуваними відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. При цьому наголошували, що згідно з ч. 5 ст. 36 КПК забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування.
А тепер САП з легкістю передає неуповноваженого органу справу про корупційні злочини, яку має розслідувати лише НАБУ! Таким чином закладається правова "міна" під усю справу "чорної бухгалтерії" ПР, оскільки створюється реальний ризик визнання недопустимими (незаконними) всіх доказів, отриманих слідчими ГПУ при розслідуванні фактів елітної корупції. Понад те, такі докази не можна буде використовувати й у справі про узурпацію влади Януковичем.
Чи, можливо, саме це і є однією зі справжніх цілей передачі цієї справи? Адже треба розуміти, що само по собі її розслідування (тим більше - НАБУ) ламає стратегічні домовленості між представниками "нової" і "старої" влади.
Привертає увагу той факт, що у повідомленнях САП і НАБУ стосовно передачі цієї справи до ГПУ особливо наголошується на тому, що її розслідування здійснюватиме "департамент С.Горбатюка". У цьому вбачається намагання "заретушувати" передачу авторитетом С.Горбатюка, який, треба розуміти, схвально поставився до такого рішення, сказавши, що передача справи здійснюється "однозначно не для поховання".
З великою повагою ставлюся до Сергія Вікторовича як людини і професіонала. Вважаю, що саме завдяки його зусиллям і позиції справи Майдану ще "живуть" і за частиною епізодів успішно розслідуються. Але, вважаю, що в даному разі С.Горбатюк не повною мірою оцінив можливу підступність такого рішення. Річ у тому, що передача справи "чорної бухгалтерії" ПР "під С.Горбатюка" може здійснюватися аж ніяк не в інтересах забезпечення ефективнішого розслідування, а для поступового правового нівелювання цих матеріалів з подальшим покладенням на нього всієї відповідальності за це. І С.Горбатюку буде складно цьому завадити.
Адже, по-перше, керівник департаменту не є в ГПУ абсолютно самостійною процесуальною фігурою. Серйозні процесуальні рішення не можуть бути ухвалені без погодження з куратором слідства, яким є широковідомий заступник генпрокурора Столярчук. По-друге, тими, хто впливає на процеси в ГПУ, вже давно ухвалене рішення про необхідність відсторонити С.Горбатюка від керівництва департаментом спеціальних розслідувань. Питання лише в тому, щоб обрати зручний момент для втілення в життя цього рішення і зробити "правильне" його інформаційне супроводження, "повісивши" всі гріхи розслідування "справ Майдану" (а тепер - іще й справи "чорної бухгалтерії" ПР) на колишнього керівника департаменту.
"Перекидання" зазначеної справи від НАБУ до ГПУ може бути пов'язане з іще одним моментом. Відомо, що частина її матеріалів була використана у великій політичній грі - для дискредитації одного з кандидатів у президенти США. Можливо, якби це використання "спрацювало" і президентом США було обрано іншу особу, то й розслідування цієї справи в Україні було б зовсім іншим. Відтак нинішнє "згортання" розслідування може бути намаганням української влади налагодити відносини з новою адміністрацією США, які на сьогодні далекі від бажаних.
Хоч як парадоксально, але нинішня влада більше боїться не Росії - держави-агресора, а США - стратегічного партнера України. Вона вважає, що саме від США для неї походить найбільша загроза, оскільки американці добре поінформовані і про реальні внутрішньополітичні корупційні процеси в нашій країні, і про справжні стосунки політичного керівництва України й Росії.
Нині в Україні склалася вкрай загрозлива ситуація, яка характеризується утворенням політично неприродного симбіозу "нової" і "старої" влади. Він робить цілком можливим реванш представників режиму Януковича, загрожує демократичному розвиткові України, перетворюючи її на неспроможну державу. А нинішні її керманичі головні зусилля спрямовують на продовження свого перебування при владі, вважаючи, що досягти цього можна лише в тісній спайці з "попередниками", з якими в них повне порозуміння, однакові життєві цінності. А змінні тільки пакети акцій України.