Саме тоді, коли в ложу уряду ВР прийшли народні депутати й повідомили заступникові міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Дмитру Ісаєнку, що він повинен відмовитися від статусу учасника АТО, - я розмовляла з міністром Зубком. Запитання, що відбувається з його заступником, було абсолютно логічне. Геннадій Зубко тоді став на захист Ісаєнка, підтвердив, що в зоні АТО той був, і послався на комісію, "яка в усьому розбереться".
Однак уже наступного дня крутим розчерком пера обуреного прем'єр-міністра чиновника було звільнено. "Недопустимий факт, коли заступник міністра регіонального розвитку отримав статус учасника АТО, зокрема, щоб уникнути люстрації", - заявив Арсеній Яценюк.
І влада відразу якось стала чистіша. Заведена громадськість, природно, поаплодувала. А молоді депутати, відсвяткувавши ще одну перемогу, отримали можливість переключитися на інші справи. Тільки осад чомусь залишився. І запитання. До самого Ісаєнка, зокрема. Які ми, власне кажучи, йому й поставили. Замість обіцяної комісії, слід гадати.
- Дмитре Валерійовичу, всі ці бурхливі дні ви залишалися осторонь скандалу, який розгортається навколо вашого імені. Бажання уникнути люстрації, статус учасника АТО, відмова від нього прямо в залі парламенту, підроблені документи, звільнення з посади заступника міністра, кримінальна справа…Досить закручений сюжет вийшов. І весь цей час ви мовчали. Чому? Яка ваша версія того, що відбувається?
-Якщо ви розпочали з люстрації, то і я на ній будуватиму, як ви висловилися, свою версію. Моя історія розпочалася ще у 2007-му, з того моменту, як я прийшов працювати в міністерство. Всі ці роки обіймав одну посаду і курирував тільки будівельну галузь. Мимо мене пройшла достатня кількість президентів, прем'єрів і міністрів. Не говоритиму довго про свої досягнення, але відзначу все-таки, що за ці роки в галузі було зроблено багато для того, аби вивести її на рівень розвитку, а не виживання. У результаті, галузь у рейтингу бізнесу піднялася на 70 позицій. Плюс скоротили чимало дозвільних процедур. Процес розпочався у 2009-му і тривав аж до 2011-го, після чого пішла імплементація напрацювань. Було прийнято закон про регулювання містобудівної діяльності. Для впровадження цього закону прийняли понад 40 постанов уряду та наказів профільного міністерства. Вдалося запустити процес імплементації європейського будівельного законодавства, прийняти єврокоди як наші державні стандарти. Що тепер визнають практично всі. І все це було зроблено не сьогодні й навіть не вчора. Зараз же міністерство намагається навчити людей правильно користуватися тим, що вже зроблено. Тобто процес імплементації триває.
- І що ви хочете сказати, перелічуючи свої досягнення? Що не так уже кепсько все було при Януковичі?
- Хочу сказати, що при будь-якому президентові, прем'єрові, міністрі завжди були, є й будуть професійні люди, котрі займаються конкретною справою, а не корупцією чи політиканством. Вони роблять багато корисного для держави, у них є знання. Так, вони були в системі, але не вони затверджували правила, за якими вона працювала, та й іншої на той час у цій державі не було. Але саме ці люди - носії й хранителі інституціональної пам'яті, коли хочете. Вони були при Кучмі, при Ющенку, при Януковичі… Вони є й тепер. Заперечувати це, щонайменше, нерозумно. Ще гірше - вимітати цих людей із державного апарату заради політичної доцільності. Я можу про це говорити прямо, оскільки зараз сам проходжу всі наслідки цієї ж таки політичної доцільності. Тим часом дивлюся на все, що відбувається, і радію кожному окремому випадку, коли компетентна людина залишається на своєму місці й продовжує працювати на державу.
- Ви побоювалися, що вас "виметуть" у процесі люстрації, і тому отримали статус учасника АТО?
-Я не був ні міністром, ні першим заступником, відповідно, у першу автоматичну хвилю люстрації не потрапив. Але я справді був потенційним кандидатом на індивідуальну перевірку, оскільки працював при Януковичі й мусив, згідно із законом, довести свою некорупційність. Перевірку було призначено на березень.
Тепер із приводу мого статусу учасника АТО. Є закон про антитерористичну операцію, а також постанова Кабінету міністрів, де зазначено, хто і за яких обставин може бути учасником АТО. Там-таки чітко прописано механізм, як чиновник або представник міністерства, посланий у зону АТО своїми безпосередніми керівниками, після виконання поставлених перед ним завдань може отримати статус учасника АТО. Тому було абсолютне логічно, що, коли я повернувся з чергового відрядження із зони АТО, міністерство подало відповідні документи в Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників АТО із проханням надати мені цей статус. У грудні я його й отримав.
- Що це були за відрядження? Скільки їх було? Як довго вони тривали? Хто вас туди посилав?
-У серпні президент поставив перед віце-прем'єром Володимиром Гройсманом завдання - організувати будівництво фортифікаційних споруд уздовж лінії фронту. Тоді ж оперативно було створено спеціальну групу, якій доручили займатися цим питанням. Очолив її сам Володимир Борисович Гройсман, і саме згідно з його дорученнями я увійшов до складу цієї групи й регулярно виїжджав у зону проведення бойових дій. Там спільно з представниками інженерних військ займався організацією будівництва фортифікаційних споруд. Усього було 6 відряджень. По 3-5 днів кожне. Хоча, за законом, для отримання статусу учасника АТО досить одного такого відрядження. При цьому я не сидів у штабі, прибував у розпорядження начальника АТО. Виписувався наказ про те, що я прибув із конкретною метою за дорученням віце-прем'єра. І далі безпосередньо з начальником інженерних військ я виконував поставлене завдання. Ми їздили по точках на лінії фронту, проводили консультації з офіцерами, на місці приймали рішення та ін.
- Уточнімо зразу, чому саме вам було доручено цю місію. Чому знадобилося відривати від роботи самого заступника міністра, а не якогось іншого компетентного чиновника нижчого рангу, що має відповідні знання і здатний давати професійні консультації військовим?
-Я полковник української армії. До того ж військовий будівельник. Заступником міністра став після посади директора будівельного департаменту Міністерства оборони. Мене все життя цього вчили. Я знаю, як це робити, - 25 років відслужив в армії. Звісно, туди посилали й інших спеціалістів. Наприклад, одним із секторів командував заступник міністра транспорту та інфраструктури, нині люстрований Олександр Львович Малін. Один із секторів курирував начальник залізничних військ генерал Мальков. Два сектори курирував я. Більше того, коли Міністерство оборони переказало гроші на купівлю будівельних матеріалів, уже все було побудовано. Маючи певний авторитет у постачальників будівельних матеріалів, я просто попросив людей допомогти, і вони все доставили під слово честі.
- Ви не намагалися зв'язатися з Володимиром Гройсманом, який, власне, посилав вас у зону АТО, був повністю в курсі ситуації і міг би стати на ваш захист?
-Я не маю наміру себе захищати. Тим більше когось про це просити. Просто хочу, щоб люди, пред'являючи комусь які-небудь обвинувачення, спиралися на факти, документи і правду, а не на популізм. Про решту запитуйте у Володимира Борисовича самі. Він, як і нинішній віце-прем'єр Геннадій Зубко, чудово знає - хто, кого, куди й навіщо посилав. Зубко, на той час перший заступник голови адміністрації президента, особисто відповідав перед президентом за будівництво цих фортифікаційних споруд. Я зустрічався в зоні АТО і з президентом, і з Гройсманом, і з Зубком.
- Однак Зубко, по суті, вас захистив, коли підтвердив вашу участь в АТО і сказав у своєму інтерв'ю нашому виданню, що потрібно в усьому розібратися й створити комісію. І все-таки, Дмитре Валерійовичу, спираючись на все, вами сказане, й на ці документи, - чому ви так легко підписали заяву в залі парламенту, коли від вас цього вимагали депутати. Того ж дня один із "прохачів", Борислав Береза, написав на своїй сторінці у Фейсбуці про те саме. Мовляв, як прийшло легко, так і пішло…
-Ні Березу, ні інших депутатів, які підійшли до мене в залі, я не знаю особисто. Все відбулося абсолютно несподівано. Я представив закон про передачу повноважень ДАБКу місцевим органам влади, що може започаткувати процес децентралізації в будівельній галузі. Ми його давно готували і покладали на нього великі надії. Повернувся на своє місце в ложі уряду. До мене підійшла група народних депутатів - Береза, Парасюк, Луценко та Соболєв, почали ставити запитання, які стосуються моєї участі в АТО. Я відповів на всі. Точно так само, як зараз вам. Вони вислухали і зрештою, сказали, що не ставлять питання про моє звільнення, мовляв, це питання політичне, і хай його вирішують інші. Однак вони були дуже обурені тим, що я отримав статус учасника. Депутати говорили про тих, хто зараз зі зброєю в руках захищає Україну й не може отримати цього статусу. Потім зажадали, щоб я відмовився від статусу. Це все було настільки емоційно, що іншої думки, крім як не нагнітати конфлікт, у мене тоді не виникло. Тому я й написав цю заяву.
- Ви шкодуєте, що вчинили саме так?
-Ні. На той момент це було правильне рішення. Хоча я й сьогодні абсолютно чітко розумію, що треба розділяти проблеми тих людей, котрі зі зброєю в руках захищають нашу країну і не можуть отримати статус учасника, і такі ситуації, в якій опинився я. Кожен працює й захищає Батьківщину на своєму рівні. І тут потрібні чіткі законодавчі механізми та злагоджена робота комісії, яка надає цей статус. Я був у зоні АТО, виконав поставлені завдання і, за законом, мав повне право його отримати. Що ж стосується нібито підроблених документів, то вони перед вами (див. на сайті DT.UA).
- Дмитре Валерійовичу, може, не досить коректне запитання, але навіщо вам, заступникові міністра, котрий не потрапив у першу хвилю люстрації і, як я зрозуміла, не боявся другої, котрий зробив корисну справу для країни і для армії, - взагалі був потрібен цей статус? Знаючи, що в людей нерви на межі, що тисячі загиблих, що бюрократія й корупція навіть на війні, що молоді революціонери у своєму прориві інколи скидаються на відомих булгаковських героїв...
-Як військова людина, полковник, я виконав бойове завдання й розглядав це як цілком заслужений статус. І, повірте, не думав про нього днями та ночами. Виконав, отримав і продовжував працювати далі.
- Арсеній Яценюк, перш ніж вас звільнити, з вами розмовляв? Комісія, яку обіцяв створити Зубко, уже працює?
-Ніхто зі мною ні про що не розмовляв. Буквально наступного дня після інциденту в парламенті Кабінет міністрів справді мене звільнив. Але, наскільки мені відомо, Геннадій Зубко подання на моє звільнення не підписав. Його підписав сам прем'єр-міністр.
- Який тоді ж попросив міністра соціальної політики та міністра юстиції України "внести відповідні зміни до закону, які мають бути спрямовані тільки на одне: той, хто захищав зі зброєю в руках країну, і є учасником АТО та, відповідно, учасником бойових дій. Той, хто виконував свої функції в ранзі держслужбовця в зоні АТО, виконував доручення уряду, - не може бути учасником АТО".
-Вважаю, що це в принципі неправильний підхід. Я ж туди не сам їздив, не сам виконував бойове завдання. Зі мною було 200 представників Автодору з технікою, яких збирали по всій країні. По одному-два чоловіка з обласних підрозділів компанії. На передову поїхали ті, хто не побоявся. Вони підвозили будівельні матеріали, працювали на кранах і екскаваторах, які постійно обстрілювали. Адже тільки-но на лінії фронту з'являється якась цивільна техніка, її відразу обстрілюють. Щоб спеціалісти боялися й не погоджувалися виїжджати. На жаль, не вдалося уникнути втрат. Під Кураховим у нас загинув водій, який перевозив будівельні матеріали. Машина наїхала на протитанкову міну, і та вибухнула. Одна людина отримала поранення, а водій із Кіровограда загинув. Хіба ці люди, які ризикують життям, - не учасники АТО? Хіба до їхньої праці і смертей не треба виявляти повагу?
- Вам уже висунули обвинувачення в рамках відкритої кримінальної справи, про яку заявили представники МВС відразу ж після рішення Кабміну?
-Кримінальну справу відкрито "у зв'язку з повідомленнями в пресі". У міністерства вже зробили запит на пакет документів, який силовикам надано. Я впевнений, що і правоохоронці, і Кабмін зрештою розберуться в ситуації.
- І виправлять помилку? Ви що, справді думаєте, що перед вами вибачаться й повернуть у крісло?
-У мене ні до кого немає жодних претензій, запитань чи пропозицій. Я просто хочу правди. Хочу, щоб до кожного конкретного чиновника, який працював при Януковичі, Тимошенко, Ющенку або ще при комусь, підходили індивідуально. Щоб, зрештою, піддавали люстрації не людей, а їхні рішення. Бо це важливо для збереження дієздатності нашої державної машини. І для багатьох людей, котрих було викинуто за борт лише тому, що вони працювали при Януковичі. Вся країна, коли ви пам'ятайте, працювала й жила при Януковичі.
Середня ж ланка державної машини - від заступника міністра і нижче - їде в той бік, який вказує водій. Водій - політична фігура, і тільки вона може поламати систему. І, повірте мені, державний апарат, який існує сьогодні, здатний виконувати багато правильних і важливих завдань. Були б завдання.