Договору про вступ України до Митного союзу Янукович у Москві не підписав. І до "окремих" угод МС не приєднався. Але враження початку повзучої "митнизації" України створив цілком виразне.
Після прем'єрських і президентських нарікань на те, як погано враховано інтереси України в Угоді про асоціацію з ЄС (УА), було ну ду-у-же цікаво вивчати, як же нашій владі вдалося обстояти національний інтерес на переговорах у Москві. Та ось хоча б при підготовці й підписанні значно меншого за обсягом і не такого складного, як УА, документа - Протоколу шостого засідання українсько-російської міждержавної комісії від 17 грудня 2013 р. Оскільки в розпорядженні DT.UA є затверджений 11 грудня Кабінетом Міністрів проект цього документа (причому з пропозиціями і коментарями української сторони (див. DT.UA №47), то процес звіряння двох варіантів протоколу виявився наскільки пізнавальним, настільки ж і сумним. Бо шість сторінок тексту досить наочно продемонстрували як бійцівські здібності вітчизняних "захисників" національних інтересів, так і справжні наміри російських "братів", котрі прийшли нам на допомогу у тяжку хвилину, як стверджує В.Путін. Очевидно, з почуття глибокої вдячності Кремлю цей протокол, що містить три десятки доручень урядам двох держав, і було вчисту "злито" українською стороною росіянам.
Затверджений у Києві текст зазнав у Москві істотних змін. Ні, звісно, українській стороні теж зробили приємно. Наприклад, таки "високо оцінили діяльність українського головування в ОБСЄ" (щоправда, високу оцінку його внеску "у підтримання стабільності в зонах "заморожених" конфліктів" росіяни з документа чомусь викреслили). Але ж що вписали натомість!
Добре, аби лише маячню про "взаємодоповнюваність інтеграційних процесів, здійснюваних у рамках Євразійської економічної інтеграції і Європейського союзу". Але в списку доручень урядам РФ і України з'явилися два зовсім нові пункти. У п. 4 тепер записано: "Урядам сторін забезпечити розробку і підписання в стислий термін Меморандуму про сприяння Російській Федерації у зближенні технічних регламентів України і Митного союзу". А в п. 5 сказано: "Урядам сторін підготувати пропозиції щодо взаємодії української сторони з Євразійським банком розвитку, антикризовим фондом ЄврАзЕС і Міждержавним банком СНД".
А як показово, можна сказати - з особливим цинізмом, змінили п. 1, у якому Україна передбачала, що заходи, які сприяють зростанню обсягів двосторонньої торгівлі та інвестицій у 2014 р., ухвалюватимуться на основі "принципів Світової організації торгівлі, положень Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 р."! На пропозицію росіян, чия країна є як членом СОТ, так і стороною Договору про ЗВТ СНД, ці організації з тексту викреслили. І тепер вищезгадані заходи ухвалюватимуть "шляхом усунення технічних бар'єрів у взаємній торгівлі" на основі відповідної угоди Митного союзу, розробленої для держав - учасниць СНД, які не є членами МС.
З тексту протоколу в п. 2 - про сприяння подальшій лібералізації торговельних режимів у рамках СНД - також зникла українська пропозиція робити це "шляхом підготовки низки угод Співдружності, а саме: про торгівлю послугами, доступ до трубопровідного транспорту і скасування експортних мит". Зате залишилися пункт про "Внешэкономбанк" (який несе, на думку українських урядових експертів, можливі ризики) і пункт про рубль (що суперечить національним інтересам України).
Про щирість бажання надати "братню допомогу" й відновити "втрачені зв'язки" взаємної кооперації свідчать і численні зміни в інших пунктах протоколу, де конкретику і точні дати було замінено досить розпливчастими формулюваннями. Наприклад, Україна пропонувала "створити двосторонню робочу групу експертів з розробки Плану заходів щодо організації в Україні виробництва ядерного палива для реакторів ВВЕР-1000 за російськими технологіями", а також внести до 1 березня 2014 р. на розгляд глав урядів погоджений План з конкретними пропозиціями щодо фінансування проекту". В остаточному документі - формулювання, яке ні до чого особливо не зобов'язує. Київ пропонував підготувати "і у двомісячний термін внести на розгляд глав урядів конкретні пропозиції щодо організації фінансування проекту спорудження енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС". У Москві "конкретику" і строки викреслили. Українці хотіли "забезпечити завершення спільних державних випробувань літака Ан-70 до 1 лютого 2014 р.", росіяни переписали "до кінця першого кварталу". А пункт про АН-124 взагалі обрізали до невпізнання. Не пройшла російську "цензуру" не тільки пропонована дата 1 березня 2014 р., до якої, як пропонували українці, ДП "Антонов" і Об'єднана авіабудівна корпорація мали б внести на розгляд глав урядів пропозиції щодо вирішення питання про створення спільного підприємства для управління програмою відновлення серійного виробництва літаків сімейства АН-124 з двигунами Д-18Т (тепер сторони лише "активізують роботу" у цьому напрямку). Зник цілий дуже важливий для українських авіабудівників абзац про реалізацію угоди між КМУ й урядом РФ про реалізацію і заходи державної підтримки відновлення серійного виробництва літаків сімейства АН-124 з двигунами Д-18Т та їх модифікацій, на підставі якого українська сторона пропонувала "організувати спільне виконання робіт з модернізації, післяпродажного обслуговування, підтримання в експлуатації повітряних суден даного типу".
І ще один досить показовий приклад. Київ пропонував підписати міжурядовий Меморандум про співробітництво зі створення космічного ракетного комплексу надважкого класу. А в Москві підписали досить загальний Меморандум про взаєморозуміння між Федеральним космічним агентством (РФ) і Державним космічним агентством України щодо співробітництва в галузі ракетно-космічної промисловості.
Не дочекалася Україна особливих "подарунків" від росіян і в "гуманітарній" частині документа. Пункт стосовно міграційної політики обрізали до телеграфного стилю. Пропозицію провести спільне розслідування інциденту 17 липня ц.р. в Азовському морі (у результаті якого загинули українські рибалки) було відметено, як і пропозицію вирішити питання реєстрації організації всеросійського рівня - "Український конгрес Росії". Щоправда, підтримати вивчення й викладання української мови та літератури в школах РФ і відсвяткувати 200-річчя від дня народження Т.Шевченка не відмовилися…
Про що свідчать усі ці правки, внесені в Москві у документ у "найкращих" традиціях російської дипломатії - в останній момент і нахрапом?
По-перше, про те, що "відновлювати зруйновані зв'язки" й рятувати українські підприємства і, тим більше, цілі галузі, які "гинуть без співробітництва з Росією", у Москві аж ніяк не поспішають. Чи то в самих коштів обмаль (минулого тижня прем'єр Д.Медведєв заявив про погіршення всіх основних макроекономічних показників РФ за дев'ять місяців 2013 р.), чи то конкуренти їм не потрібні, чи то очікують більшого ступеня "митного братання" з Україною.
По-друге, про те, що в запевненнях Путіна після засідання міждержкомісії - "сьогодні ми з президентом України про Митний союз узагалі не говорили" - ключове слово - "сьогодні". Росіяни кують залізо поки гаряче. Раз не вийшло швидко змусити Януковича погодитися на Митний союз, Москва втягуватиме Україну туди помалу - по ще одній угоді, по ще одному зобов'язанню, - набираючи критичну масу. І хоча поки що нічого необоротного не сталося, і теоретично повернення України на європейський шлях досі ще можливе, щодня нашу країну намагатимуться дедалі більше скомпрометувати в очах Євросоюзу, викликаючи в нього дедалі більше розчарування і роздратування політикою офіційного Києва, змушуючи остаточно повірити - із цим президентом України Євросоюзу з приводу Асоціації говорити більше нема про що. А через два роки, як розраховують у Кремлі, про Україну Євросоюз муситиме говорити вже тільки з Москвою…