З початку року набрала чинності постанова Кабміну України №1172, якою Україна вперше позначила крок до реальної оцінки плати за використання землі під базування російського Чорноморського флоту. Крок такий тихий і обережний, що залишився майже непоміченим в Україні, а назва самої постанови Росії ніби й не стосується: «Про затвердження критеріїв розподілу додаткової дотації з держбюджету місцевим бюджетам на компенсацію втрат доходів внаслідок розміщення ЧФ РФ на території Севастополя та АР Крим». Органам місцевого самоврядування рекомендовано до кінця нинішнього року провести нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які використовуються ЧФ РФ, і встановити розмір орендної плати за користування ними «на рівні 3% їх нормативної грошової оцінки на 2013 рік і 4% - для розрахунків на 2014-й і наступні роки».
Держагентству земельних ресурсів, МЗС, Міноборони та Фонду держмайна доручено також завершити до 2013 року узгодження документів із інвентаризації та нормативної грошової оцінки ділянок, які використовуються ЧФ РФ, а Мінфіну - передбачити в бюджетах на відповідні роки ті ж таки дотації на компенсацію втрат місцевим бюджетам. Але, знову ж, - після узгодження російською стороною документів із інвентаризації земель під базами ЧФ.
У Криму кінця року не чекають і вже підраховують можливі надходження з центру. Таку дотацію з держбюджету завжди отримував Севастополь (у межах 100 млн. грн., але вже кілька років місто наполягає на подвоєнні суми), тепер же на компенсацію розраховують і місцеві бюджети автономії, на територію яких, власне, і припадає основна площа зайнятої російськими військовими землі - 14,7 тис. га. (у Севастополі - 3,3 тис. га). Компенсація може потягнути на реальні сотні мільйонів гривень із українського бюджету, при тому що розрахована відповідно до постанови КМ орендна плата так само залишиться умовною і «для внутрішнього користування». З простої причини - оренди як такої, як і раніше, не існує. Російські військові, як і раніше, залишаються найбільшими «самозахопниками» на кримському півострові, оскільки на жоден клаптик землі, яку використовує ЧФ, правовстановлюючих документів немає, така сама картина - і з об’єктами нерухомості.
Проблемі багаторічних і великотрудних переговорів Москви і Києва з приводу інвентаризації зай-нятої землі та акваторії, об’єктів нерухомості та гідрографії DT.UA присвячувало чимало публікацій, але кожне повернення до теми потребує нагадування про положення, закріплені базовими угодами щодо ЧФ, підписаними 28 травня 1997 року. Їх три: два міждержавні - про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України та про параметри поділу Чорно-морського флоту колишнього СРСР, і одна міжурядова - Угода між урядом України та урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки (далі - Угода про взаєморозрахунки). Зазначимо, що Харківські домовленості, якими продовжено тимчасове перебування ЧФ на українській землі до 2042 року, жодних змін умов базування в тіло базових угод не внесли. А в них ідеться: «Україна передає російській стороні в оренду…», а «російська сторона використовує орендовані земельні ділянки, розміщені на них об’єкти берегової інфраструктури та акваторії бухт відповідно до чинного законодавства України». Тобто відповідно до Земельного і Водного кодексів, законів про оренду землі, державного та комунального майна, які російська сторона абсолютно безсоромно і безкарно всі ці роки порушує. Тому інвентаризації землі під об’єктами ЧФ Україна добилася з труднощами, і тільки на 2005 рік, але документи досі РФ повністю не узгоджені, і докладніше про це - трохи нижче. Інвентаризацію об’єктів нерухомості заново і вже спільно почали робити лише у жовтні 2011 року. Попередня, проведена Україною в односторонньому порядку в 2006 році, нагадаємо, виявила в ЧФ безліч об’єктів, не врахованих у додатках до угод, самовільно розібраних чи побудованих. І скільки ще часу мине до моменту узаконення базування ЧФ (тобто укладення договорів оренди землі та майна) - невідомо нікому.
На сьогодні, як повідомили DT.UA у рескомітеті із земельних ресурсів АРК, російською стороною не узгоджені документи на 13 земельних ділянок площею 14,187 тис. га. Таким чином, Москва не дала «добро» на інвентаризацію більшої частини території, яку зай-має в автономії, адже загальна площа «орендованої» землі - 14,7 тис. га. Найбільша ділянка - це полігон «Опук» у Ленінському районі площею понад 13 тис. га, де з’явилися треті землекористувачі. По-перше, на полігон накладаються 880 га заповідника, створеного указом президента Кучми у 1998 році (тобто в наступному після підписання угод році). По-друге, не-оформлені договорами оренди землі під об’єктами ЧФ, відповідно, не мали закріплених меж, а тому органи місцевого самоврядування цілком законно й раціонально ними розпорядилися, передавши в довгострокову оренду фермерам. І по-третє, з тієї ж самої причини відсутності оформлених прав оренди в містах ділянки було віддано під забудову - правдами і неправдами, з допомогою російських військових, які відмовлялися від користування, чи судових схем тощо.
Тобто у переговорах із російською стороною неузгодженими залишаються кілька спірних переліків ділянок, і претензії є в обох сторін. Це 18 земельних ділянок, які використовуються російськими військовими, однак у додатках №2 і №3 Угоди про параметри поділу ЧФ вони не значаться, тобто не передавалися у користування. Це переважно ділянки, на яких розміщуються такі ж спірні об’єкти - маяки і РНС, і їх площа - 23,3 га. Другий перелік - це 22 ділянки з земель ЧФ, у межах яких виявлено сторонніх землекористувачів. Причому це не тільки приватні особи, яким місцеві ради виділили землю під забудову, садове товариство чи фермерське господарство, а й держ-органи та відомства. Наприклад Феодо-сійський військкомат.
Неузгодженостей в «інвентарній справі» ЧФ за півтора десятиліття нагромадилося чимало, крім того, вже стало очевидно, що багатьох ділянок флот просто не використовує. «Ми пропонуємо, у принципі, цілком державний для обох сторін варіант: реально оцінити, де і скільки землі необхідно для базування ЧФ, а де можна від неї відмовитися без втрат для виконання завдань, - розповідає голова рескомзему Криму Олек-сандр Чабанов. - Наприклад, ділянку, яка прилягає до галереї Айвазовського у Феодосії, ЧФ не використовує, але вона числиться за ним, що стримує розвиток музею - важливого туристичного об’єкту курортного міста».
Така ж сама ситуація з ділянками землі, переданої сільрадами в Ленінському районі в оренду. «Потрібно просто виїхати й разом подивитися: якщо ці ділянки ЧФ не потрібні - нехай фермери використовують їх і надалі. Якщо потрібні - ми через суд розірвемо договори оренди цих ділянок, давши людям інші. Але робити це потрібно не зволікаючи, - каже А.Ча-ба-нов. - І ми виконаємо поставлене завдання - до кінця року нормативну грошову оцінку ділянок, які використовуються ЧФ Росії, проведемо. У межах населених пунктів цю роботу вже завершено, але основна - за межами. Для цього необхідно не так і багато коштів - 3,5 млн. грн. Однак ми можемо її розпочати тільки після узгодження з російською стороною матеріа-лів інвентаризації земель».
У принципі, Росії поспішати нікуди і й нічого. «Плата» за перебування бази в Україні крапає маленькими дозами погашення товарних боргів, оформлених як держкредит, списуючи щорічно по 97,75 млн. дол. із 2,347 млрд. на 1997 рік. У 2008 році Мінфін у відповіді на запит DT.UA повідомив: «На 10.07.2008 року… залишок боргу становить 1.192.355.860,0 дол. США».
Тоді ж DT.UA привертало увагу керівництва країни до чудового положення статті 2 Угоди про взаєморозрахунки, яке дає Україні шанс перейти на абсолютно інший рівень взаємовідносин із Росією та можливість виведення «флотської» теми з газових переговорів: «Після погашення Україною державного боргу перед Російською Федерацією орендна плата здійс-нюється російською стороною прямими платежами». Тобто, погасивши борг, Україна мала б право вимагати грошову плату за оренду землі, акваторії та майно. Віддавши мільярд, Україна могла б вимагати стільки ж, а то й у півтора разу більше, за кожен рік, що залишався до 2017-го, - запевняли експерти, з допомогою яких DT.UA за двома методиками зробило підрахунок можливої орендної плати.
Шанс попереднє керівництво України проігнорувало (і багато хто має право вважати, що злочинно), а Харківські угоди ще тугіше пов’язали базування ЧФ та газ горезвісною знижкою на 100 дол. Віртуальною знижкою при віртуальній оренді, але цілком реальному перебуванні ЧФ у Криму. На сьогодні той колишній борг України, порівняно з нинішніми зовнішніми заборгованостями, а також із розмахом розкрадань із бюджету, і взагалі смішний. З урахуванням щорічного погашення зазначеної суми від нього мало б залишитися вже трохи менше 900 млн. дол. Тобто трохи більше двох «вишок Бойка»!
Тим часом усім неначе зрозуміло, що без наведення порядку із землями користувачів-військових у Криму про ринок землі говорити несерйозно. І це стосується не тільки ЧФ Росії. Не менше проблем і з землями іншого «маркіза Карабаса» - Міноборони України. За даними рескомзему АРК, понад 17 тис. га. сільгоспземель, які перебувають у користуванні МО України, не обробляються роками й не використовуються за призначенням. Додам: деякі землі військових радгоспів усе-таки використовуються, але незаконно - передаються в оренду чи засіваються нелегально, і таких «неврахованих» полів - на тисячі гектарів. У справі екс-спікера ВР Криму і екс-глави Ленінської РДА Анатолія Гриценка, який розпорядився всього 200 га, нині завершується судове слідство, а вищий госпсуд Ук-раїни цього тижня визнав догово-ри оренди земель військового радгоспу «Азовський» недійсними.
Загальна площа земель Мін-оборони України у Криму - 37,8 тис. га. При цьому держакти на право користування ними оформлені тільки на 67% площі. За даними перевірок рескомзему, 408,7 га використовуються не за цільовим призначенням, а 16,7 тис. - не-раціонально. «Тільки у Сім-фе-ро-полі та прилеглому районі виявлено 1,6 тис. га., яких військові не використовують, вони просто стоять порожні. При цьому в Сімферополя величезні проблеми з виділенням ділянок і для репатріантів, які доб-ровільно звільняють самозахоп-лення, і іншим громадянам під будівництво житла, і просто - для розвитку міста», - каже Олександр Чабанов.
За його словами, керівництво РМ Криму вже неодноразово зверталося до Міноборони та інших центральних відомств, чиї земельні ділянки нераціонально використовуються, проте відповідей або зовсім немає, або вони негативні. Міноборони посилається при цьому на розпорядження КМ «Деякі питання збереження об’єктів держвласності» і… резолюцію першого віце-прем’єра України від 31.01.2007 року, якими Міноборони заборонено здійснювати операції з реалізації земель (у тому числі під об’єктами нерухомості). Одне слово, приїхали: резолюція першого віце-прем’єра п’ятирічної давності - проти Земельного кодексу, який вимагає і оформлення прав, і раціонального користування землею. До речі, у зазначеному розпорядженні є заборона на відчуження, а Радмін Криму приватизації й не просить. Зате там же міститься вимога оформлення правовстановлюючих документів на землі, які використовуються держорганами та держпідприємствами. Але тут може виявитися, як і з землями та об’єктами ЧФ, - на світло полізуть усі «раціональності» з користуванням землею, її несправедливою забудовою та тіньовим продажем.