У минулі вихідні анексований Росією Крим втратив один з останніх атрибутів колишнього життя - депутатів рад усіх рівнів, обраних "за України", а натомість набув ще одну мітку невизнаності з боку світового співтовариства.
За задумом Москви, "вільні вибори" за законодавством РФ мали остаточно легітимувати анексію Криму й установлену там владу, а також, що особливо важливо, продублювати результати "референдуму" 16 березня і тим самим відправити в минуле обвинувачення у "волевиявленні під дулом автоматів".
З погляду Києва, ЄС і США, незаконні вибори породили незаконну владу. А з погляду Генпрокуратури України - було скоєно тяжкий злочин: формування незаконних органів влади фактично є захопленням державної влади, а тому їх організаторам обіцяли кримінальну відповідальність.
Та це дивлячись через Перекоп. Склад нової кримської влади на всіх рівнях фактично не помінявся: висуванці Партії регіонів, що правили на півострові останнє десятиліття, в ній і залишилися, легко змінивши Батьківщину, паспорт, а слова гімну, який вони проспівають під час відкриття перших сесій, більшості навіть не довелося вчити - пам'ятають з молодих літ.
Штовханина і скандали при прориві в прохідні частини списків прохідних російських партій ще раз засвідчили стабільно високий рівень готовності "перемінити" прапор у кримської "еліти". У списках переможців - "єдиноросів" і другого ешелону партій влади від політкутюр'є Суркова ("Справедливой России", "Родины", "Патриотов России"), а також підпряжної опозиції (ЛДПР, КПРФ тощо) - опинилися не тільки колишні екс-регіонали чи члени проросійських українських партій, а й колишні депутати і чиновники - висуванці БЮТ, "Нашої України" і "Сильної України", литвинівці та навіть члени Міллі і регіональних меджлісів кримськотатарського народу.
Особливою цінністю (у прямому і переносному значенні) був, звичайно ж, мандат депутата кримського парламенту, "статутний капітал" якого значно зріс: депутатська недоторканність, дозвіл до кінця "перехідного періоду" поєднувати службову і підприємницьку діяльність, не декларувати доходи і мати зарубіжні рахунки. Спікер Держради Володимир Константинов під завісу урвав особливий бонус - депутати прийняли постанову, яка звільнила його й інших злісних боржників від виконання рішень судів, провадження за якими вже перебували на примусовому виконанні в органах Федеральної служби судових приставів РФ! Нагадаємо, що борги рідних Константинову компаній на середину минулого року тільки за банківськими кредитами перевищували 1 млрд грн, і ця людська слабкість спікера ВР автономії, який забезпечив потрібними рішеннями окупацію й анексію Криму, не могла не відіграти свою роль у сценарії "кримської весни". Тепер кредиторів юросіб послано на сізіфову роботу - приводити рішення судів, винесених ім'ям України, і виконавчих документів у відповідність із законами РФ. Далеко, загалом, послано.
Натхнений тим, що життя налагодилось геть в усьому (на момент здачі матеріалу Константинова знову обрали головою парламенту), і думаючи, що влада сильна, а, отже, популярна як ніколи, він оптимістично пророкував: "Явка буде надзвичайно високою, бо народ дуже політизований у Криму, дуже активний, усі чекають на зміни. Явка буде за 80%, я в цьому впевнений, оскільки такого політичного кіно в Криму я у своєму житті не бачив ніколи".
У принципі, для досягнення заявленого результату було зроблено навіть більше, ніж під час найбрудніших місцевих виборів в Україні в 2010-му, коли весь адмінресурс і міць силових структур кримські регіонали кинули на зачистку опонентів і нагнітання страху у виборців. Російські вибори в Криму відрізнилися тим, що під зачистку потрапили навіть свої, зайві на цьому святі життя - монополія "Единой России" мала стати майже абсолютною, з символічною присутністю "опозиції" у вигляді комуністів Зюганова і "лібералів" Жириновського. Тому автобус, подарований власником зоопарку "Казка" Зубковим "самообороні Аксьонова" у перші дні окупації, на якому вони досі виїжджають "на завдання", стоїть на вахті біля Радміну, а самого "царя звірів", який ішов за списком "Родины", зняли з реєстрації судом. Останній місяць перед виборами ФСБ і прокуратура почали тотально цікавитися вмістом бібліотек і комп'ютерів усіх явних і потенційних незгодних - активістів, журналістів, блогерів, громадських організацій кримських татар, релігійних і національних шкіл. Демонстративність обшуків і вилучень, ніяк не обґрунтованої заборони на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову, переслідування всіх, хто насмілився зустрічати їх на початку травня на кордоні Херсонщини і Криму, винесла за межі півострова одних і вселила страх в інших.
Інформаційне поле Криму втратило останні вільні майданчики для висловлення різних поглядів і просто нецензурованих новин. 1 серпня арештували майно останньої незалежної телекомпанії "Чорноморська" і Центру журналістських розслідувань: на ділі "паперовий арешт" обернувся варварським демонтажем і вивезенням студійного обладнання, камер і оргтехніки. До слова, апаратури, попри рішення суду про зняття арешту, досі не повернули.
З другого боку, влада всіляко намагалася залучити на свій бік "небазовий" електорат, особливо із середовища кримських татар, яких меджліс закликав бойкотувати вибори. У хід пішли стандартні пряники - посади, прохідні місця в списках тощо. І меджліс відмінусував від свого складу вже трьох членів. Особливий піар-хід припасли на день голосування: на дільницю просто з РАГСу прийшли молодята - кримські татари, де їх "випадково" зустріли камери всіх російських і кримських каналів. Забавно, що напередодні промоутерами цього сюжету виступали співробітники ФСБ, які пропонували керівництву каналів показати цю постановку...
Та вже на 15 годину неділі, коли потік виборців почав висихати, а порівняння не тільки з накрученою явкою "референдуму", а й з попередніми виборами - давати зростаючий мінус, стало зрозуміло, що спікер не те кіно дивився.
За станом на 19.14 голова виборчкому Криму Михайло Малишев оголосив оглушливо низьку для анонсованого аншлагу цифру явки - 45,29%. Далі, порушуючи всі традиції виборчого жанру, виборчком так і не зібрався з думками і не оголосив у день виборів цифру явки на 20.00. А вранці Малишев повідомив, що вона явно збільшилася - 52,8%. Потім з'явилася цифра в 53,6%.
"Виходить, що майже дев'ять відсотків виборців (а це близько ста тисяч!) проголосували за 45 хвилин до закриття дільниць, - говорить голова Комітету виборців Криму Андрій Крісько. - Поділіть цю кількість на 1204 дільниці і це означатиме, що перед закриттям там стояли черги з десятків людей. Але цього не було! Наші спостерігачі фіксували щонайбільше до 30 чоловік за дві останні години голосування. Але фіксували, зокрема й журналісти, інше. Як члени комісії ще до опечатування урн виносили і викладали на столи пачки бюлетенів, як вкидали пачки в урни. Тож цілком могли дотягти".
Утім, у тому, що "найчесніші", як говорять представники кримської влади, вибори було фальсифіковано, і явку "накачали" в "ніч тиші", яку влаштували члени виборчкому, може переконатися кожен, хто зайде на його сайт.
Різниця між даними кількості виборців у таблиці з даними про перебіг голосування і в таблиці з його результатами приголомшлива: у першій зазначено, що в списках на 8.00 значиться 1271230 чоловік, а в другій - 1372655. Тобто, різниця більш ніж у 100 тисяч. Шуканих. Тих, що проголосували за 45 хвилин до закриття. Які раніше не перебували в списках виборців. Що тут скажеш про кримський виборчком - майже чарівники!
Майже - тому що, навіть оголошуючи вранці в понеділок дані про додатково внесених до списків кримських виборців, пан Малишев "втратив" понад 20 тисяч - він назвав 80 тисяч.
У принципі, вони могли існувати в природі - це "неофіти" кримських виборів. Як відомо, кримчанам дозволили голосувати не тільки за російськими, а й за українськими паспортами. І навіть за паспортами громадян СРСР (хто міг за ними ще жити через 23 роки після розвалу Союзу - не збагну). Тому гіпотетично це могли бути і біженці зі Сходу, і російські громадяни з материка - прикомандированих російських чиновників греблю гати, могли допомогти з явкою. Відпочивальники-бюджетники, знову ж. Але всі ці підрахунки незначні, бо не могли вони всі зібратися, домовитися і проголосувати в останні 45 хвилин до закриття дільниць!
Отже, явку дотягли до "більш як половини" виборців, як і годиться.
Отже, Україну можна привітати з вдалими для неї результатами кримських незаконних виборів. Привітати з тим, що за бездіяльності влади України щодо повернення Криму, за відсутності активних дій з підтримки "українського Криму", він себе виявив. І не тільки розписаними "Слава Україні!" бюлетенями і святом чебуреків замість виборів.
За півроку анексії для багатьох у Криму стало очевидним, кому в путінській Росії жити добре - тим, хто в погонах, і тим, хто на государевій службі. Тобто, тим, кого здавна заведено називати стовпами режиму. Баланси сімейних бюджетів пенсіонерів, які оговтуються під холодним душем зростання цін і кількості проблем із переоформленням документів, змусили навіть цих дуже радянських людей критично дивитися на нове свято свободи волевиявлення. "Рефреймінг" маріонеток Кремля, котрі помістили свої портрети в нові рамки російських партій, людей не обдурив. Багато хто, як кажуть у комітеті виборців Криму, спостерігачі якого опитували жителів різних міст, не пішов на вибори, бо, по-перше, не вірив у їх чесність ("там вирішать і без нас"), по-друге, тому що бачили ті ж самі старі обличчя, до яких довіри давно немає.
До речі, про старі обличчя. Не збулися прогнози про те, що виконавців "кримської весни" Москва використовуватиме для "брудної" роботи рівно до осені, а далі у владу підуть свої, перевірені, а з місцевих - незаплямовані корупційними скандалами. Насправді виявилося інше: Константинову і Аксьонову, а також їхнім соратникам дозволили привести у владу й рідню, і партнерів - і з лихих 1990-х, і нинішніх, і, як стверджують у кулуарах, навіть дам серця. Цей дозвіл може означати, серед іншого, що брудної роботи ще багато, а російських політиків, охочих дістати кримську прописку і заодно потрапити до санкційних списків, мало.
Тріск, з яким провалився на виборах екс-нардеп Вадим Колесніченко, має бути дзвіночком для тих його колишніх однопартійців-регіоналів, хто гострить лижі на вибори на інших окупованих територіях - на Донбасі. Жодних ілюзій, добродії, не витрачайте гроші - здайте ліпше у фонд допомоги жертвам ваших ігор із Росією, либонь зарахується богоугодна справа.
Ще більший тріск - на всю Росію - зчинив провал на виборах у тому ж Севастополі заклятого друга України Костянтина Затуліна. Може, хоч після цього його перестануть вітати у великих українських ефірах? Хоча б дбаючи про рейтинги, якщо не про гідність.
І, повертаючись до статистики провальних з погляду ігнорування більшістю населення півострова російських виборів. Багато хто в Україні вже назвав низьку явку добрим знаком, ознакою "прозріння" і "протверезіння" кримчан. Усе це так. І навіть краще - якщо відняти із загальної кількості виборців Криму всіх відрядних росіян, які змінюються вахтовим методом, їхні обози, десятки тисяч військовослужбовців, тисячі співробітників спецслужб, поліцейських, СК й інших федералів. І тут погана новина: кількість військових неухильно зростатиме - міністр оборони Шойгу обіцяє невдовзі розгорнути нове військове угруповання.
Отже, заколисувати себе прозрінням кримчан Києву не варто - більшість із них, як і вся країна, не сплять уже півроку. Не від них залежала ситуація в березні, коли Крим окупували і відтяли, і не тільки від них, за великим рахунком, залежить його повернення. Тож ласкаво просимо, Петре Олексійовичу, в Херсонську область. Після тріумфу в Канаді і США (сподіваюся, всі розуміють, що овації було адресовано Україні та її героїчному народу? В особі її президента) саме час верховному головнокомандувачеві подивитися до зубів озброєному агресорові в обличчя - для початку в бінокль. Звідти, з неукріпленої лінії, все добре видно.