Шкода, звичайно, що вісьмох дикобразів, які минулого тижня здійснили спробу залишити Київський зоопарк через головний вхід, не встигли зафіксувати на відео. Можна не сумніватися, що це був би один з хітів на Youtube. Хоча сенсація вийшла і без відео. Вісім дикобразів, сім бабаків і одна лисиця зважилися на втечу тільки минулого тижня. Причому бабаків досі не знайшли. На відміну від усіх інших, вони пішли не назовні, а всередину. Тобто зарилися в землю, витягти звідки їх поки що нереально. Але масовий рух на цьому не припинився. Слідом за ссавцями на втечу зважився і сірий журавель. Щоправда, для нього все закінчилося трагічно. Замість заповітних луків і боліт він потрапив у вольєр з вовками, де був травмований хижаками і, чекаючи неквапної ветеринарної допомоги, сплив кров’ю. Хто наступним зважиться на ривок, поки що неясно. За інформацією із зоопарку, таку ідею виношувала молода тигриця. Добре, що вчасно звернули увагу на дерево, яке могло стати мостом до волі…
Щоправда, і минулий, і нинішній тиждень самими втечами тварин не вичерпався. Набагато тривожнішою стала інформація про серію смертей, які повертають столичний зоопарк до часів недоброї слави періоду правління Світлани Берзіної. Два олені, молода зебра і лебідь-шипун, що помер уранці в середу. І якщо з одним з оленів, який помер, переживши свій біологічний вік, усе нібито зрозуміло, то з іншими (особливо з півторарічною зеброю) - повний туман. За версією керівництва зоопарку, зебра загинула від вродженої патології кишечнику. За версією експертів (у тому числі й директора Ялтинського зоопарку «Казка» Олега Зубкова), найімовірнішою причиною загибелі міг стати неякісний корм. А зважаючи на те, що нарікання з приводу якості кормів лунають постійно, ця версія цілком має право на життя.
Хто відповість за базар?
Але корми - далеко не єдина проблема в зоопарку. Який усе ще можна порівнювати з дірявим шлангом. Або з країною загалом. Що також підпадає під порівняння з непридатним садовим інвентарем. Оскільки бригада «садівників», замість замінити мотлох, продовжує вперто затикати нові й нові діри. У тому числі і з допомогою постійних ремонтів, що вимагають дедалі більше бюджетних грошей.
До речі про гроші, яких зоопарку завжди катастрофічно не вистачає. Особливо при новому керівництві, на чиїх плечах, крім усього іншого, лежить вантаж повернення боргів, які нагромадилися при Берзіній. За словами директора Олексія Толстоухова, йдеться про 15 мільйонів гривень. Чому гроші повністю має повертати зоопарк, а не колишнє керівництво, не зовсім зрозуміло. Збитки, завдані особисто пані Берзіною, зафіксовані в актах численних перевірок. Загальна сума - близько 240 мільйонів гривень. Але дві порушені проти неї кримінальні справи і досі перебувають у стадії розслідування. А пан Толстоухов у відповідь на лист КРУ №26-05-14-14/11814 від 08.12.2010 р. пише у тому числі й таке: «Нестача коштів виникла з вини колишнього генерального директора Берзіної С.В. і колишнього головного бухгалтера Цівки О.Й., тому відповідальність покладається на них. Враховуючи те, що дані працівники на даний час не працюють в зоопарку, не має можливості притягнути їх до відповідальності».
Ну, не геніально? «Підсудний, визнаєте себе винним? - Ні, моєї вини нема. - Ну, на нема й суду нема»… І це при тому, що ні Цівка, ні Берзіна навтьоки не подалися. Мало того, донедавна Берзіна спокійно керувала комунальним підприємством «Центр ідентифікації тварин», «освоюючи» чергові бюджетні мільйони, регулярно з’являючись на нарадах у КМДА, зберігаючи статус радника мера Черновецького з питань навколишнього середовища та тваринного світу. А сьогодні продовжує очолювати всеукраїнську громадську організацію «Жива планета» (реєстраційний номер у Мін’юсті 2144), яка, крім іншого, надає за гроші якісь сертифікати екологічно чистої продукції.
Чи є життя без Інтернету?
Але списувати всі проколи нового керівництва тільки на Берзіну було б не зовсім коректно. Тим більше що чимало членів її команди продовжують працювати в зоопарку. Хоча частина відповідальності лежить і на них. Це, скажімо, начальник охорони пан Касапчук, за якого зоопарк перетворився на «режимний об’єкт», а особисті огляди (тобто обшуки) співробітників, що було припинилися, знову стали нормою. До речі, сотні тисяч гривень, які зоопарк щорічно витрачає на сек’юриті, можна було б і заощадити. Установивши ту ж таки систему тотального відеоспостереження. Як це робиться у всіх великих зоопарках. Наприклад, у Харківському зоопарку встановлено понад 200 камер відеоспостереження. Що, до речі, вирішувало б не тільки питання безпеки, а й давало можливість спостерігати в режимі он-лайн за тваринами в Інтернеті. Що знову ж таки з успіхом практикується у світових зоостолицях. Та оскільки Київ до їх переліку не входить (і в близькому майбутньому навряд чи ввійде), то серед кліток продовжують розгулювати люди в чорному.
До речі, про Інтернет. Де Київський зоопарк теж зумів відзначитися. Точніше, перестав відзначатися. Тому що на сьогодні головний український зоопарк не має власного сайта. Прецедент, що не має аналогів. Хоча при тій-таки Берзіній сайт був. Та ще й трьома мовами. Але зараз його немає. О.Толстоухов пояснив DT.UA цей «дивний» для XXI століття феномен відсутністю фінансування. Додавши, що найближчим часом зоопарківського сайта не буде. Ні, з одного боку, це, звичайно, зручно. Оскільки саме зоопарківське інтернет-представництво, де вивішувалися офіційні звіти, допомогло в розслідуванні зловживань колишнього керівництва. Тож закриття доступу до офіційних документів певною мірою життя команді Толстоухова «полегшує». А у відповідь на запитання про цей самий доступ, директор заявив: «Приходьте до мене, і я сам вам надам усі необхідні дані». Тож, схоже, сайта (принаймні при цьому керівництві) дійсно не буде. Оскільки зоопарк не тільки пропустив платежі з хостингу, а примудрився ще й втратити доменне ім’я www.zoo.kiev.ua. Яке, за наявною інформацією, тепер виставлено на продаж. Чому таке могло трапитися, міг би пояснити син заступника директора з будівництва Михайла Іванова, котрий курирує комп’ютерно-інтернетне господарство зоопарку. Але, наскільки відомо, він у зоопарку практично не з’являється.
Жолуді за ціною яєць
Але, попри те що добувати потрібну інформацію стало важче, всі джерела її витоку нинішньому керівництву перекрити не вдалося. Тож повернімося до кормів. Тому що план закупівель кормів на 2011 рік - це не просто сухі бухгалтерські документи, а захопливе кримінальне чтиво. Бо закупівельні ціни, закладені на ряд продуктів, перекривають навіть цінову захмарність продуктів, що їх скандально постачали в українську армію. Судіть самі. Яйця курячі (28 123 штуки на рік) - з розрахунку 18 грн. десяток. Просто морква (майже 79 тонн) - по 7,98 грн. за кг. Морква-проривка (майже 25 тонн) - по 16,0 грн. за кг. І це при тому, що в Інтернеті сьогодні повно комерційних пропозицій «продам моркву» за ціною від однієї до двох гривень за кілограм. Скільки можна було б заощадити тільки на моркві, підрахувати нескладно. Поїхали далі. Мед - 70 грн. Яблука (25,5 т) - 15 грн. за кг. Олія маслинова - 184 грн. за літр… Продовжувати можна довго. Щоправда, пан Толстоухов пояснив нам таке ціноутворення тим, що саме такі ціни йому спускають згори. З управління статистики. Що дає додаткову поживу для роздумів, наштовхуючи на версію про «взаємозв’язок» формування цін в управлінні статистики з подальшими тендерними пропозиціями. Втім, ціни на жолуді (сіно, солому або гілковий корм) управління статистики не дає. Тому виникнення ціни 10 грн. за кг жолудів при потребі майже двох тонн плодів дуба зоопарківське керівництво пояснити не змогло. Вийшовши із ситуації повідомленням про те, що в 2011 році цього такого корисного для тварин продукту закуповувати взагалі не будуть. А даремно. По-перше (якщо, звичайно, правильно користуватися Інтернетом), жолуді нескладно знайти по 3-5 грн. за кілограм. По-друге, можна піти шляхом Харківського зоопарку, де відвідувачам пропонується альтернатива вхідному квитку у вигляді п’яти кілограмів фруктів, овочів або тих-таки жолудів. Не кажучи вже про те, що при бажанні столичний зоопарк міг бодай спробувати ініціювати перед міським керівництвом розгляд питання про надання йому права закуповувати продукти без посередників, які обходяться занадто дорого. І почав би купувати їх, скажімо, на такому любимому Миколою Азаровим овочевому оптовому ринку.
35 тисяч самих лише кур’єрів
Хоча при бажанні заощадити кошти, яких не вистачає ні на інтернет-сайт, ні на те ж таки відеоспостереження, можна не тільки на кормах чи охороні. А й відповівши на запитання, для чого зоопарку потрібні, скажімо, завідувач юридичного відділу і два провідні юрисконсульти, які ділять між собою ще одну ставку. Або заступник генерального директора з економічних питань, котрий курирує сектор планування та економічного аналізу, а провідний економіст поєднує посаду зі ставкою просто економіста. Не кажучи вже про бухгалтерію, бойовому складу якої може по-заздрити чимале виробництво. П’ять провідних бухгалтерів. Один просто бухгалтер. Один заступник головного бухгалтера… Окрема пісня в апараті зоопарку - це ветеринарна служба. Ставок загалом десять. Серед них дві дуже символічні саме для київського зоопарку - патологоанатома. Одна - таксидерміста. П’ять лікарських. Одна санітарська та одна фельдшерська. Одне з ноу-хау полягає в тому, що два ветеринарні лікарі працюють у себе ж фельдшерами, суміщаючи, на перший погляд, не дуже сумісні посади. Але фішка столичної зоопарківської ветеринарії все-таки не в цьому: попри те що чимала частка відповідальності за масову загибель тварин у берзінський період лежить саме на лікарях, ніхто з них ні за що наразі не відповів. І, як видно, відповідати не збирається. Хоча нарікання на ветслужбу загалом і на її керівника пана Марунчина зокрема з боку співробітників зоопарку нікуди не поділися. Щоправда, об’єктивності заради треба сказати, що після численних протестів зоопарківські ветеринари припинили приватний прийом свійських тварин, чим славилися не один рік. На жаль, усіх проблем це не розв’язало. Навпаки. Але директор Толстоухов за лікаря Марунчина стоїть горою. Хоча саме Марунчин торік «блиснув» знаннями, заявивши, що слон Бой загинув, з’ївши отруєні яйця. Але ж навіть юннату добре відомо, що слони білкової їжі не вживають. Тим часом Толстоухов погрожує завезти в Київ нових молодих слонів. Мало того, що нашому зоогулагу в його нинішньому вигляді не потрібні нові в’язні, то ще й слоненята (в разі доставки) потраплять під опіку того ж таки Марунчина. Хоча, якби при зоопарку була опікунська рада, багато спірних питань (у тому числі й кадрових) давно було б вирішено.
Він Гітлера бачив
Так, колекцію київського зоопарку повноцінною сьогодні назвати складно. Попереднє керівництво доклало для цього чимало зусиль. Почин підтримується й нині. У підсумку ми маємо пристарілий набір звірів, які практично не розмножуються. І розмови про те, що найстарші мешканці зоопарку можуть у будь-який момент від нас піти, на жаль, виправдані. Тож (з огляду й на фінансові діри) найближчим часом зоопарк може перетворитися на експозицію порожніх кліток. Що особливо «перспективно» напередодні Євро-2012. Якби керівництво зоопарку шукало нестандартні шляхи для підвищення відвідуваності, то потік відвідувачів (особливо іноземних) можна було б збільшити в рази. Адже в Київському зоопарку живе шоломоносний казуар на ім’я Казик, що потрапив в СРСР з Німеччини як трофей у… 1945 році. І не виключено, що він бачив і Гітлера, і Геббельса, і інших керівників Рейху. Мало того, не виключено, що він бачив і Сталіна, тому що спочатку Казика привезли до Москви, де батькові народів цілком могли показати трофейну живність. Як розкрутили б наявність такого персонажа на Заході, можна й не розповідати. Як працюють вітчизняні іміджмейкери - теж. Оскільки, по-перше, Казика - другого за величиною після африканського страуса птаха - цього року кинули доживати свій вік у бетонному мішку розміром 3,5х4 метри, а по-друге, у Київського зоопарку все одно відсутній сайт. А сайт відсутній тому, що немає грошей, яких не вистачає через те, що все це нагадує римейк фільму «День бабака». Але відповіді на запитання «Що робити?» немає. Притому що на друге запитання «Хто винен?» - відповідей більш ніж достатньо…