Існують стратегічні питання і проблеми, щодо яких із часом з'являються, скажімо так, інші можливості для їх вирішення. Серед них - проблема газотранспортної системи України. Про створення на її основі газотранспортного консорціуму з "Газпромом" DT.UA пише від часу появи цієї ідеї. Третя сторона там тільки формально виникала час від часу. Хоча з 2009 р. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) очікують конкретних пропозицій української сторони і насамперед - реального реформування газового і енергетичного ринків, щоб розпочати кредитування модернізації української ГТС.
Проте, очевидно, нинішня влада України не бажає довго чекати і зазирати за обрії 2015 р., а тим більше слухати всіляких єврорадників. Як і зважати на те, що умовний короткостроковий виграш на газовому фронті обернеться через п'ять-десять років цілковитим фіаско не тільки влади України (будь-якої), а й держави загалом.
Сьогодні В.Янукович готовий здати росіянам вітчизняну ГТС за 8–10 млрд дол. і в такий спосіб поповнити бюджет загалом свого передвиборного штабу. Для нього це життєво необхідно. І яке значення має порівняно з цією ідеєю-фікс, як там розвиваються світовий і європейський енергетичний і газовий ринки? Яке йому діло, що "Газпром" сьогодні ладен заплатити будь-які (зрозуміло, "в разумных пределах") гроші, аби лише не втратити чи не найбільшого в Європі ринку газу? Адже мільярди Янукович може отримати вже сьогодні…
Тому майже закономірно, що напередодні саміту з ЄС з'являється інформація про створення двостороннього - без участі ЄС чи єврокомпаній - спільного підприємства України з "Газпромом". І якщо ситуація розвиватиметься саме так, то за кілька місяців до можливого підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна може… вийти з Другого енергетичного пакета. І взагалі залишитися поза європейськими угодами з питань енергоринку загалом і ринку газу зокрема. Однак саме ці документи є засадничими і незабаром стануть обов'язковими для всіх, хто навіть наближається до кордонів ЄС, тим більше з енергоємним товаром чи енергоносієм і пропозицією послуг з їхньої доставки країнам Євросоюзу.
СП на двох
Отже, цього разу суспільство ошелешили планами команди В.Януковича створити спільне підприємство з російським "Газпромом" (50% на 50%) - такий собі консорціум, який прагне взяти в управління українську ГТС. Для цього йому начебто вкрай необхідна концесія на управління газопроводами. На скільки десятків років - поки ще не визначено.
Проте росіяни вже пообіцяли Януковичу - за умови збереження за "Газпромом" щонайменше щорічних поставок російського газу в Україну в обсязі 52 чи принаймні 43 млрд кубометрів - ціну для внутрішнього ринку у 270–280 дол. за тисячу кубометрів. За це Україна повинна заплатити збереженням дуже поблажливих, як для Європи, цін за транзит російського газу. А "Газпром" за це нібито обіцяє щороку транспортувати через українську ГТС до Європи 60 млрд кубометрів газу. Щоправда, не спитавши Європу, чи потрібно їй стільки саме російських енергоносіїв. Але про це - трохи нижче.
Єврокомісія: "ГТС України - ключова складова євромережі"
DT.UA з приводу появи чергової інформації про створення СП з "Газпромом" звернулося по офіційний коментар до Європейської комісії. І оперативно, як для брюссельських чиновників, отримало таку інформацію.
"Нам відомо з преси про можливу домовленість між Україною та Росією стосовно української газотранспортної системи. Ми уважно стежимо за перебігом подій навколо цього питання. ЄС постійно наголошує на тому, що сама Україна має вирішувати, як управляти своєю газотранспортною системою.
Тим не менш ЄС є кінцевим споживачем газу, що проходить через українську систему газопоставок (за даними 2011 р., на український газотранспортний маршрут припадає приблизно 68% експорту газу з Росії). ЄС постійно наголошує на необхідності забезпечити надійну та прозору систему газопоставок. Єврокомісія готова й надалі надавати активну підтримку Україні для поліпшення її газотранспортної інфраструктури, а також сприяти Україні в тому, щоб вона залишалася головною частиною пан'європейської енергетичної мережі (і співпрацювала з міжнародними фінансовими інституціями з метою досягнення цієї мети).
Європейська комісія вже багато разів декларувала готовність ЄС у будь-який момент вступити у тристоронні консультації з питань транзиту газу, якщо Україна та Росія виявлять таке бажання. Європейська комісія також підтвердила готовність відігравати роль посередника у можливому тристоронньому консорціумі ЄС-Україна-Росія. А тому ми очікуємо, що нас повідомлятимуть про можливі двосторонні домовленості між Україною та Росією заздалегідь.
Більше того, ЄС твердо вірить, що в суверенних інтересах України - переконатися, що будь-яка досягнута домовленість відповідає зобов'язанням України перед Енергетичним співтовариством. Членство в Енергетичному співтоваристві полягає в проведенні роботи у напрямку досягнення економічно життєздатних, конкурентоспроможних, відкритих, стабільних та інтегрованих енергетичних ринків, які залучатимуть необхідні інвестиції. Це дасть Україні енергетичну безпеку, захистить її від наслідків неконкурентного енергетичного ринку, що спирається на єдиного зовнішнього постачальника, свідченням чого є робота над зворотнім потоком газу від ЄС до України. Європейська комісія також готова надавати консультації Україні з метою запобігти небажаним наслідкам будь-яких угод, що країна має намір укласти. (Договір про Енергетичне співтовариство жодним чином не обмежує Україну у тому, хто повинен володіти чи управляти ГТС. Проте у договорі йдеться про певні правила, що визначають, як система газопостачання повинна функціонувати з метою відповідності необхідним вимогам внутрішнього енергетичного ринку ЄС, як, наприклад, недискримінаційний доступ до мереж.)
Договір про Енергетичне співтовариство є необхідною частиною відносин між ЄС та Україною. Угода про асоціацію, глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі у відповідних своїх положеннях з енергетики ґрунтується та доповнює правила Енергетичного співтовариства. А тому ми очікуємо, що Україна дотримуватиметься цих правил повною мірою".
Крім того, представники ЄБРР в Україні розповіли DT.UA, що цей банк не висував українській стороні, зокрема Міненерговугільпрому нових умов щодо надання позики на реконструкцію ГТС (ідеться про 308 млн євро) А висловив "у робочому порядку" своє бачення реформування газового ринку, зокрема "Укртрансгазу".
Єврокомісія також додала: "ЄС надає великого значення необхідності забезпечити надійне та прозоре функціонування газотранспортної системи України, яка є ключовою складовою європейської мережі. Єврокомісія продовжуватиме тісно співпрацювати з українською владою, допомагаючи їй заручитися підтримкою міжнародних фінансових інституцій для модернізації української ГТС за умови, що Україна продовжуватиме здійснювати реформи у газовому секторі відповідно до вимог Енергоспівтовариства.
Ми свідомі того, що ЄІБ та ЄБРР перебувають у тісному контакті з українською стороною стосовно питань позик, зокрема позики на пріоритетний інвестиційний проект (газопровід Уренгой-Помари-Ужгород).
ЄС активно залучений у процес сприяння Україні в отриманні першої позики (308 млн євро), саме тому, що він є одним із стейкхолдерів (засновників.- Авт.) ЄБРР, а також тому, що ЄІБ теж є інституцією ЄС".
Проте слід також зазначити, що Єврокомісія виступає лише як координатор міжнародних фінансових інституцій. Рішення щодо можливого отримання позик приймаються відповідно до правил і процедур кожної міжнародної інституції. А тому Європейська Комісія не може взяти на себе зобов'язання від їхнього імені.
Назад, до УРСР?
Здавалося б, для українського олігархату та влади тема здачі труби мусить бути табу у відносинах з Росією, оскільки ГТС України - універсальний ключ доступу до основних промислових активів, на яких паразитують провідні ФПГ. Так тривало впродовж двох десятиліть.
Нині становище може зазнати тектонічних змін. За інформацією з кулуарів перемовин, формувати баланс газу для України буде той самий так званий двосторонній консорціум (читай - "Газпром"). Правила російського монополіста буде проштовхнуто і в майбутній консорціум, який, по суті, стане технологічним підрозділом дочірнього ТОВ "Газпром Трансгаз Москва".
До речі, схеми розпилу укртрансгазівських коштів, що недавно були так рельєфно показані журналістами ТВі, перейдуть росіянам. Там не бракує своїх "спраглих і голодних".
Також не варто мати ілюзій, що корупцієфільній владі в Україні вдасться зберегти європейський принцип вільного доступу до трубопровідних потужностей. Це означає, що навіть газ українського видобутку буде з труднощами потрапляти в трубу. Достатньо поглянути, яку умову днями запропонував "Газпром" російським незалежним виробникам газу - "транспортуй або плати" на основі місячних заявок. Будь-яке відхилення в той чи інший бік від заявленої цифри призведе штрафних санкції. За таких підходів "Укргазвидобування" швидко стане чимось на кшталт "Газпром Добыча - Украина".
Отже, фактично владне угруповання хоче - під виглядом формального збереження ГТС у власності держави - передати "Газпрому" (читай - Кремлю) енергетичне кермо управління газовитратною економікою України. З усіма наслідками, що звідси випливають, - спочатку для олігархату, потім і для влади, яка це зробить, а зрештою і для країни в цілому.
З цього можна зробити попередній, але дуже вірогідний висновок - зцементований корупцією альянс влади та олігархату дав тріщину. "Гідророзрив" зробила сама влада. Це означає, що олігархат усувають від доступу до влади. Одного раптово позбавили улюбленої іграшки - футбольного клубу. Інший - уже в Монако, хоча й не був власником газовитратних активів. Ще двоє - металургійний і трубний олігархи, підготували лондонські пентхаузи для постійного проживання.
Простір в олігархічному середовищі розчищається невипадково. На зміну старій паразитарній олігархії приходить нова паразитарна генерація. Її відмінна риса - все в одній сім'ї: і гроші, й активи, і влада. І це чомусь не називається корупцією, трайбалізмом, клептократією... З грішми у них проблем немає. Фінансові потоки переважно під їхнім контролем. З активами - це питання швидкості перерозподілу прав власності, отже, часу. Адже не випадково олігархічним конгломератам протягом останніх двох років було дозволено "нагуляти жир" під час приватизації різноманітних активів за спрощеною процедурою "в одні руки". Тепер зрозуміло, що цей режим максимального сприяння був не для "старої олігархії", а для нововирощеної паразитарної субстанції homo cleptodonus.
Проблема вимальовується з владою, адже у 2015 р. вона добігає кінця. Тому правляча камарилья вирішила купити її за рахунок "здешевленого" в сумнівний спосіб газу від сусіднього газократичного режиму. Логіка проста - дешевий газ допоможе поліпшити стан економіки, отримати гроші від МВФ і міжнародних банків, не підвищувати тарифів для населення. І тоді перемога на виборах - майже в їхній кишені.
Чого не враховує "володар Межигір'я"
Здавши ГТС, Віктор Янукович, синдикат "Батько і сини" та зграя homo cleptodonus стають непотрібними ланками між Росією та Україною. А на посаду очільника Малоросійської колегії є інший кандидат. Український вибір Росією зроблено, і не сьогодні.
Тепер щодо труб і газу в них. Нагадаємо, що, за уточненими даними ЦДУ ТЕК РФ, "Газпром" втратив на ринку ЄС у 2012 р. 11,2 млрд кубометрів газу порівняно з 2011-м. Загальний обсяг поставок до ЄС становив 112,7 млрд.
А от норвезька Statoil збільшила експорт газу до Європи на 13,4 млрд кубометрів, досягнувши показника 107,6 млрд (за підсумками 2012 р.). Можна припустити, що за підсумками поточного року вперше в історії газових поставок в Європу "маленька" Норвегія зрівняється, а то й перевершить "велику" Росію. І це без скрапленого газу (LNG), без газу зі сланцевих покладів. Їх розробкою в Україні займаються нідерландська Shell і американська Chevron. Саме вони прогнозують, що через сім-десять років Україна матиме ймовірні шанси з імпортера газу перетворитися на експортера. (І цим також пояснюється бажання росіян взяти під пильний контроль українську ГТС.) Як це сталося, приміром, із США після так званої сланцевої революції.
До того ж після відмови США від такої кількості імпорту газу у скрапленому вигляді його чимала кількість може досить швидко і порівняно дешево потрапити на ринок Європи. І України. Якщо владу це цікавить…
"Газова міць" РФ стає дедалі примарнішою. Але інерція кремлівських уявлень про те, що Росія з трубами та газом у них зможе показати "кузькіну мать" Європі, не згасає. Результат буде таким самим, як і в СРСР часів Микити Хрущова.
У Києві, а точніше, в Межигір'ї є інша інерція ілюзій - варто "Газпрому" трохи поступитися трубою й отримаєш якщо не "газовий рай", то принаймні "газову подушку" до виборів. Не отримають. А якщо отримають, то таку "подушку", якою можна буде легко задушити. І рука, а точніше, газовий кран консорціуму, не здригнеться.
Транзитного мінімуму у 60 млрд кубометрів також не буде. Європа навряд чи збільшуватиме обсяги закупівлі російського газу, бо на тлі заявленого Норвегією з цього року курсу на поступову відмову від прив'язки газових цін до нафтових європейські компанії-споживачі надаватимуть перевагу Statoil, а не "Газпрому". Є норвезький газ, є скраплений, згодом з'явиться газ із Каспію. Вимальовуються контури нового трансатлантичного партнерства між США та Канадою, з одного боку, і ЄС - з іншого. З часом має бути укладена угода про зону вільної торгівлі між США та ЄС, що послужить додатковим стимулом для розвитку енергетичного співробітництва обох берегів Атлантики. Американські танкери з LNG прийдуть в Європу вже за пару років.
За таких тенденцій прив'язати себе до Росії - верх нерозважливості та недалекоглядності. Звісно, в Європі, на яку раптом перестали зважати у Межигір'ї, знайдуться ті, хто схвально відреагує на двоїстий консорціум. Офіційно Брюссель зробив стриману заяву. Реально ж багато хто зрадіє, особливо ті, хто отримує дивіденди в кантоні Цуг у Швейцарії. Проте таких буде дедалі менше, оскільки акції "Газпрому" втрачають у ціні. Навряд чи двосторонній консорціум (СП) з управління ГТС врятує їх від подальшого падіння, бо більше труб не означає більше газу. А коли газу дедалі менше, то "Болівар двох не витримає". Хтось буде скинутий. І зрозуміло, хто. Незалежно від того, що він і його homo cleptodonus надумали там собі у Межигір'ї.
Сценарій "назад, до УРСР", коли всім заправляла Москва, а у Києві тишком керували місцевою економікою та "стежили за порядком на ввіреній території", не здійсниться. Москва вже інша. Їй потрібні не місцеві клептократи (своїх вистачає), а "універсальні солдати" імперії. Якщо якісь крихти системного мислення ще залишились десь на околицях Межигір'я, то інфраструктура,зокрема газотранспортна, має бути збережена під контролем держави.
Чи житиме організм без кровоносної системи? А ГТС України і є тією кровоносною системою нашої економіки.