Можливо, для того, щоб розібратися в суті російсько-українських відносин, не треба бути ні юристом, ні політологом, ні економістом чи журналістом. Тут потрібен психоаналітик. Бо тільки він може пояснити, навіщо Маргариті Павлівні Хоботов.
Погодьтеся, досить часто розлучення подружжя ще не означає, що чоловік і жінка позбулися одне одного. Саме таку ситуацію яскраво змалював видатний актор і режисер Михайло Козаков у своєму чудовому фільмі "Покровські ворота". Слова в заголовку цієї публікації - це практично дослівний наказ колишньому чоловікові однієї з головних героїнь фільму - Маргарити Павлівни, яка, розлучившись із ним і пов'язавши долю з іншим, не може відмовитись від обов'язків контролю над своїм колишнім. Ось і стежить вона невідступно за його спробами налагодити нове особисте життя, вривається у його кімнату в комуналці, тягне на операцію з видалення апендициту, примушує вечеряти в компанії колишніх друзів та нового чоловіка, а як апофеоз нав'язливої турботи - примушує переїхати у свою новоотриману окрему квартиру: "У нас на очах будеш - так спокійніше".
Дії деяких офіційних представників Росії стосовно України в останні місяці дивним чином повторюють одну із сюжетних ліній фільму "Покровські ворота".
Приміром, радник президента Росії Сергій Г, уродженець Запоріжж, в ефірі телеканалу "Росія 24" зробив чергову нервову заяву - у дусі Маргарити Павлівни - стосовно намірів України підписати Угоду про асоціацію з ЄС і зону вільної торгівлі. При цьому радник стверджував, що, йдучи на підписання цієї Угоди, Україна порушує Договір про дружбу з Російською Федерацією (так званий "Великий Договір"). "Згідно зі ст. 13 нашого Договору про дружбу з Україною, ми зобов'язалися зближувати наше законодавство, прагнути створити єдиний економічний простір. Угода про асоціацію закриває таку можливість. Тобто українське керівництво порушує базовий Договір про дружбу з Росією, на якому будується весь фундамент наших двосторонніх відносин", - повідомив приголомшеним російським глядачам радник.
На жаль, це не перший випадок, коли особи, здавалося б, не наймогутніші, але й не останні в державній ієрархії сусідньої держави, прагнучи перешкодити дружній суверенній державі вести власну зовнішню політику, спотворюють тексти документів, у тому числі чинних норм міжнародного права. У згаданій паном радником ст. 13 Договору про дружбу між Україною і РФ насправді сказано дослівно таке:
"Високі Договірні Сторони розвивають рівноправне і взаємовигідне співробітництво в економіці, утримуються від дій, які можуть завдати економічної шкоди одна одній. У цих цілях, визнаючи необхідність поетапного формування і розвитку загального економічного простору шляхом створення умов для вільного пересування товарів, послуг, капіталів і робочої сили, Сторони вживають ефективних заходів для погодження стратегії здійснення економічних реформ, поглиблення економічної інтеграції на основі взаємної вигоди, гармонізації господарського законодавства".
Саме цю статтю й порушила, на думку радника, Україна.
"Я можу сказати, що такі заяви не мають жодного сенсу, Україна жодним чином не порушує цього договору", - сказав директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс, припустивши, що заяви радника Г., можливо, "не варто коментувати".
Згодні, давно час високопоставленим представникам українських органів державної влади та управління перестати коментувати ідеологічний спам, активно розповсюджуваний в ефірі з боку сусідів. Автор цієї публікації не є високопоставленим чиновником і тому може собі дозволити зайти в коротку дискусію з п. радником, оскільки його висловлювання активно ретранслюються в Україні.
Висловимо думку щодо "розвитку спільного економічного простору". Адже ніде у Великому Договорі не сказано, що Сторони зобов'язалися розвивати спільний економічний простір у вигляді Митного, наприклад, союзу. Чи не так? Можемо ж ми стверджувати, що, виконуючи саме це положення Договору, Україна, наприклад, ратифікувала 1999 р. Угоду СНД "Про створення зони вільної торгівлі" (ЗВТ СНД), яка набула чинності для України 15 грудня того ж року? І нову угоду країн СНД "Про зону вільної торгівлі" 2011 р. Україна ратифікувала однією з перших. Можемо ж ми вважати, що Україна ратифікувала ці угоди, саме виконуючи ст. 13 Договору про дружбу з Росією? Якщо звернути увагу на термін "поглиблення економічної інтеграції", стає очевидно, що в статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (найважливіша частина норм і правил СОТ) згадуються терміни "митний союз" та "зона вільної торгівлі". А юристи нараховують, щонайменше, п'ять видів інтеграційних об'єднань, залежно від глибини співпраці. Про який із них у "Великому Договорі" йдеться? Ми стверджуємо, що саме про ЗВТ СНД. Є інші думки?
Угода ( між Україною і ЄС) закриває можливість розвитку спільного економічного простору - стверджує радник. Та невже?!! Це ж яким чином вона впливає на функціонування СНД? Принаймні ніяких юридичних перепон для продовження співпраці в рамках зони вільної торгівлі СНД немає. Звісно, якщо не лякати публіку і самого себе вигаданими страшилками. Радник перелічив масу "доказів" того, що Україна, мовляв, втрачає суверенітет. Ось, наприклад, відповідно до ще не чинної Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС, ми мусимо узгодити митні процедури, стандарти, санітарні та фітосанітарні заходи тощо. Але ж ще торік уже набула чинності Угода про вільну торгівлю між Україною і Європейською асоціацією вільної торгівлі, до якої входять не останні європейські держави: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія. І там усе це також є! То чому ж не влаштували істерику ще торік?
А Росія ще 1997 р. уклала 50-сторінкову Угоду про партнерство і співробітництво, яка засновує партнерство між Російською Федерацією, з одного боку, і Європейськими спільнотами та їх державами-членами, з іншого, доповнену кількома десятками інших угод. Ці моменти там також є! І спеціальний спільний орган (Рада), створюваний для імплементації цієї угоди, теж описаний.
Очевидно, втомою від боротьби з євроінтеграцією України пояснюється висловлювання радника про те, що "вони (Україна. - С.К.) повинні заявити Євросоюзу, що вони припиняють цю розмову. Вони припиняють підготовку до підписання у Вільнюсі цієї Угоди". А ось далі чудова ідея: Росія, Білорусь і Казахстан приєднаються до консультацій із Євросоюзом про подальшу долю цієї Угоди. От дає радник, правда?
"Це мій хрест. І нестиму його я!" - вигукувала Маргарита Павлівна у фільмі "Покровські ворота". Кіно, та й годі...)