Остання зовнішньополітична ініціатива президента України, яка зчинила багато веселого галасу, - нею очільник держави запропонував участь наших спеціалістів та технологій для якнайшвидшого знищення хімічної зброї в Сирії з допомогою неіснуючих, як встановило розслідування DT.UA, пересувних установок, - примусила нас так само уважно придивитися: а як у нас самих справи зі знищенням хімічної зброї? Україні вона дісталася з часів Другої світової війни (хоча є інформація, що і з Першої теж). Контейнери та боєприпаси з іпритом, люїзитом, зарином і зоманом затоплені практично по всьому кримському узбережжі Чорного моря, є вони і в Азовському. 1941 р., перед окупацією Криму німецькими військами, радянське командування прийняло рішення: боєприпаси з ОР, що вже тоді перебували під забороною кількох конвенцій, "сховати" в морі. Координати всіх місць затоплення для України - військова таємниця. Російська. Оскільки наш військовий орендар, попри неодноразові звернення президентів і міністрів оборони України, карту затоплень хімічної зброї не надає. Тому шукаємо самі. Технологія знешкодження проста: контейнер (зазвичай металеві бочки) омонолічують (вміщують у саркофаг - залізний каркас, який заливають спеціальним бетоном), а потім перезатоплюють на більших глибинах - не менше 130 метрів. Однак відповідну держпрограму, хоча її завдання виконано лише наполовину, не продовжили, і сотень контейнерів з бойовими отруйними речовинами з 2011 р. ніхто не шукає й не знешкоджує. ДОКУМЕНТИ, які сьогодні публікує DT.UA, дають підставу говорити про реальну загрозу екологічної катастрофи в Чорному морі і повне ігнорування цієї загрози з боку вищого керівництва України.
Отже, 25 листопада 1996 р. Кабінет міністрів України своєю постановою №1415 затвердив Програму пошуку і знешкодження залишків хімічної зброї, затопленої у винятковій (морський) економічній зоні України. Спочатку роботи планувалося виконати впродовж 1997-2002 р., однак потім терміни ще двічі подовжували - до 2006, а далі - до 2010 р. Всі постанови Кабміну, що супроводжували ці рішення, а також власне сама програма - документи закриті, мають гриф "не для друку" і "для службового користування". Хоча стосуються вони теми, доступ до інформації на яку не може бути обмежений, - стану довкілля. Головною метою програми було запобігти можливій екологічній катастрофі на чорноморському узбережжі України внаслідок зруйнування оболонок контейнерів із залишками хімічної зброї, затопленої на малих глибинах у курортному регіоні та в місцях активного судноплавства. Але тепер ми аргументовано можемо констатувати, що держпрограму було зірвано хронічним недофінансуванням та банальним розкраданням виділених коштів, а потім злочинно (недбалість, нагадаємо, - карний злочин) Кабміном поховано, причому без відспівування.
Твердження про зрив виконання програми має цілком офіційне і, що важливо, публічно оголошене підтвердження Рахункової палати України. Її колегія в листопаді 2010 р. розглянула результати аудиту законності та результативності використання бюджетних коштів, виділених на реалізацію двох держпрограм. Крім уже згадуваної програми №1415, 2000 р. постановою Кабміну №75 було затверджено також програму "Знешкодження вибухонебезпечних предметів, що залишилися з часів Другої світової війни в районі міст Севастополь і Керч", яка діє й тепер. За висновками колегії Рахункової палати, "реалізація завдань двох програм становить 36 і 44% від запланованого, що свідчить про фактичний зрив виконання важливого й відповідального державного завдання". На виконання програми №75 з держбюджету протягом 10 років мали виділити 49,5 млн грн, а фактично її профінансували на 28,2 млн, тобто на 57%. На виконання програми знешкодження хімзброї впродовж 1997-2010 рр. мали виділити
48 млн, а фактично вийшло
26,5 млн грн (55%). Однак найсумніше, що 76,2% все-таки виділених коштів, за висновками аудиту рахункової палати, було використано з порушенням законодавства і неефективно.
"Понад 10 років Міністерство з надзвичайних ситуацій фактично демонструє байдужість до проблем екології та зневажливе ставлення до людей - і тих, які живуть у Криму, і тих, які приїжджають туди на відпочинок... Із таким ставленням до екології нашої рекреаційної перлини Чорне море ризикує перетворитися на мертве море, якщо МНС спільно з місцевою владою не почнуть відповідально вирішувати проблему", - цитувала голову Рахункової палати його прес-служба.
По-справжньому гучно ці висновки пролунали через рік - після вибуху інформаційної бомби. Інформприводом до безлічі публікацій у 2010-2011 рр. про реальну загрозу зараження моря внаслідок витікання іприту та люїзиту з іржавих бочок поблизу курортних міст і селищ були заяви директора і власника екологічного підприємства "Сіталл" Геннадія Рубцова (в 90-х був депутатом ВР Криму, певний час обіймав посаду віце-спікера). За словами Рубцова, впродовж кількох років фірма "Сіталл", на замовлення Мінприроди України, виконувала роботи з пошуку та визначення координат затоплених контейнерів із хімічною зброєю, і в 11 районах було виявлено понад 500 бочок з іпритом та люїзитом. Усього ж, як неодноразово заявляв Рубцов, у морі вздовж узбережжя Криму таких бочок близько 1200. У 2010 р., за його словами, сплив граничний термін руйнування оболонок контейнерів, і отруйні речовини можуть витекти в море, тому програму з їх знешкодження слід продовжити. У 2011 р. РІА "Новый регион" опублікувало копію акта виконаних робіт ще одним приватним севастопольським підприємством - "Піраміс": його до пошуку залишків хімзброї залучав Севастопольський національний університет ядерної енергії і промисловості. В акті, датованому 2004 р., зафіксовано виявлення 428 бочок із зазначенням районів та координат затоплених контейнерів. Пошук проводився з допомогою дистанційного геологографічного комплексу "Пошук", розшифровка знімків з космосу на якому дозволила визначити координати затоплень контейнерів із точністю до 10-15 м, ідеться у висновках комісії.
Однак реакція влади і МНС на публікації в ЗМІ з'явилася тільки після скандального сюжету НТВ, якому передувала студійна підводка про "ще одне небезпечне для життя місце". Сюжет вразив знайомою багатьом курортникам картинкою: журналісти зняли стенд-ап на тлі Ластівчиного гнізда із зануренням у місці затоплення бочок з іпритом. Але в "підводну" частину сюжету підмонтували відео з бочками, зняте в іншому місці й іншим оператором. Як потім розповів кореспондент НТВ і "Нового каналу", кадри позичили….з фільму народного депутата України Володимира Ар'єва, який отримав їх на депутатський запит із Мінприроди, а фільмували водолази того ж Рубцова. МНС провело ретельні пошукові роботи в місці, де журналісти блиснули ластами, і повідомило, що ніяких бочок на дні морському біля Ластівчиного гнізда немає, а три лабораторії, дослідивши проби морської води й намулу, не знайшли речовин, здатних згубно впливати на здоров'я людини.
Одне слово, сюжет НТВ можна було списати на традицію російських ЗМІ вискакувати перед курортним сезоном із черговими фейками-страшилками, віднаджуючи відпочивальників від Криму на користь Сочі, а заяви Рубцова - на бажання отримати ще одне держзамовлення на пошук ОР для свого підприємства. Що теж мало місце бути. Однак фактом, якого влада не заперечувала, залишалося й те, що бочки з хімзброєю на морському дні при берегах Криму є, та що їх загальна кількість і всі місця затоплення - невідомі. Однак категорично заперечувалася реальна загроза витікання отруйних речовин із пошкоджених контейнерів. Як заявляв на прес-конференції тодішній начальник ГУ МНС у Криму Олександр Недобитков, бочки перебувають на відстані 12-
15 км від берега, на глибині
150 м, покриті шаром намулу і не становлять небезпеки. "На думку вчених, речовина, яка міститься в бочках на такій глибині при температурі 5-9 градусів, не може витекти завдяки своїм хімічним властивостям, вона полімеризується й не розчиняється водою, тобто не підлягає гідролізу", - казав начальник главку МНС, визнаючи, що точна кількість затоплених контейнерів з хімічною зброєю та їх координати невідомі. При цьому громадськість тоді так і не почула офіційних даних про кількість виявлених і знешкоджених бочок з хімзброєю, не кажучи вже про райони їх затоплення.
Така можливість з'явилася тепер. У розпорядженні DT.UA опинилося відомче листування - звернення голови Рахункової палати України В.Симоненка до президента Віктора Януковича, погодження різними відомствами та міністерствами проектів постанов Кабінету міністрів, листи вчених у профільні міністерства про необхідність продовження держпрограми знешкодження залишків хімічної зброї. Ще раз зазначимо, що всі нормативні документи, прийняті в рамках цієї держпрограми, закриті для громадськості, хоча стосуються вони інформації, доступ до якої, за чинним законодавством, не може бути обмежений: це стан довкілля, загроза життю і здоров'ю людей та всього живого в територіальних водах України. Дані з опублікованих сьогодні документів свідчать: усі запевнення, що ситуація під контролем, що затоплені контейнери перебувають далеко від курортних зон і не становлять небезпеки для екології, котрі звучали з вуст посадових осіб і надходили з офіційних джерел, -неправда. Мета її - приховати злочинну бездіяльність уряду в питанні фінансування та реалізації держпрограми, а також покривання тих, хто розкрадав і використовував не за призначенням бюджетні гроші. Відмова від продовження дії програми сьогодні - це ще й невиконання Україною взятих міжнародних зобов'язань зі, щонайменше, двох Конвенцій: "Про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення" і "Про захист Чорного моря від забруднення".
Почнемо з кількісних даних - з прив'язкою до місцевості. Як уже повідомлялося, Кабмін відмовився продовжувати дію програми, термін якої закінчився 2010 р. з показником виконання - 36–44%. Згідно з довідкою, підписаною П.Неботовим - директором департаменту економіки оборони та безпеки Міністерства економіки, акваторію мису Лукулл обстежено частково, Керченську протоку - на 2/3, а південно-східне узбережжя Криму - лише на чверть. "У Керченській протоці залишилося 60 саркофагів зі знешкодженою хімічною
зброєю, які вимагають перезатоплення на більших глибинах, що становить навігаційну та екологічну загрозу", - сказано в довідці.
Отже, омонолічені контейнери перебувають у Керченській протоці, яка просто кишить суднами, що снують для рейдової перевалки нафти, вугілля, руди й сірки, і де корабельні аварії - не рідкість, особливо якщо і судновласник заощаджує, і судно йде не по фарватерах, і капітан ігнорує штормові попередження. З іншого документа дізнаємося, що технологічні майданчики, куди транспортують омонолічені саркофаги, розміщені на малій глибині.
"На цей час 46 саркофагів (77% від омонолічених) перебувають на робочому майданчику в прибережній смузі Керченської протоки на глибині п'ять метрів, але не перезахоронені на більші глибини відповідно до технології знешкодження контейнерів із залишками хімічної зброї", - повідомляв президенту В.Януковичу голова Рахункової палати В.Симоненко, інформуючи у вересні 2010 р. про зрив виконання держпрограм №1415 і 75.
Академік НАНУ В.Кухар (Інститут біоорганічної хімії і нафтохімії) у листі до Міністерства економіки наводить такі дані:
"…в результаті підводно-пошукових робіт виконавці Програми щороку виявляють та знешкоджують методом підводного омонолічення до семи об'єктів із залишками хімічної зброї. Станом на 2010 р. з початку робіт знешкоджено 113 таких об'єктів, більшість із яких в омоноліченому стані знаходяться на робочих майданчиках, замулюються в ґрунт із навігаційною загрозою для суден. Прикладом може бути випадок 2007 р., коли 11 листопада під час несприятливих погодних умов у тому ж районі, де знаходяться робочі майданчики з омоноліченою хімічною зброєю, були зірвані з якорів та викинуті на мілину баржі з мазутом "Деметра" і "Діка".
Про потенційну загрозу судноплавству йдеться і в довідці департаменту Мінекономіки: перебування саркофагів на мілководді Керченської протоки створює небезпечну навігаційну перешкоду, і викидання на них суховантажів або танкерів може призвести до екологічної катастрофи, ліквідація наслідків якої завдасть величезних збитків.
Трохи вище у тому самому листі академіка Кухара, який очолював також міжвідомчу координаційну раду з питань виконання програми, - дані, що повністю спростовують офіційні заяви про безпеку замулених контейнерів і "застиглий" іприт. За словами вченого, необхідність своєчасної реалізації програми зумовлена, серед іншого, "надзвичайно сильною мутагенною дією затоплених бойових отруйних речовин, здатних впливати на генетичний код навіть при мінімальній концентрації". І далі:
"За розрахунковими даними граничний термін руйнування оболонок контейнерів із залишками отруйних речовин закінчується у 2010 р., після чого 90% контейнерів буде зруйновано внаслідок корозійних процесів. Досвід проведення робіт за Програмою показує, що при обстеженні водолазами районів акваторії, де раніше була підтверджена сучасним обладнанням наявність контейнерів із отруйними речовинами, у більшості випадків такі контейнери виявляються або замулені, або взагалі зруйновані".
Про те, яка концентрація ОР у місцях, де іприт або люїзит уже просочилися з проржавілих бочок, які перебувають не за 15 км від берега, а в безпосередній близькості від популярних пляжів (у Героївському дружина мера Керчі тримає пансіонат) і місць промислового рибальства, і дізнаємося завдяки листу В.Симоненка президенту В.Януковичу.
"У Керченській протоці, в районі населеного пункту Героївське, що є зоною масового відпочинку населення, вміст арсену (продукт розкладу бойових отруйних речовин) у пробі води перевищує допустимий рівень у 3,5 рази. Знайдений у липні 2007 р. в даному районі частково зруйнований контейнер L 400 з хімічною зброєю до цього часу залишається на місці знаходження неомоноліченим. У районі мису Білий, де розташовані плантації мідій, вміст арсену перевищує допустимий рівень у 3,46 рази".
Скільки ж омонолічених контейнерів уже перезатоплено - залишається наразі загадкою. Сподіваємося, що цю інформацію ми одержимо до наступної подачі розслідування у відповідях на інформаційні запити, направлені автором до Міністерства оборони і Держслужби з надзвичайних ситуацій. Поки що є недобре передчуття, що з перезатопленням на більших глибинах моря можуть виникнути великі проблеми. Як випливає з листа до Кабміну заступника міністра МНС В.Романченка, перше експериментальне відпрацювання технології евакуації омонолічених саркофагів від робочих майданчиків до місць перезатоплення (на 25 км) було здійснено… в 2010-му. Тобто під завісу дії програми. А далі читаємо, що того ж таки року був "розроблений і поданий у Мінприроди для проведення державної екологічної експертизи комплект документів ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище), у яких обґрунтовано вибір координат районів перезатоплення омонолічених саркофагів з урахуванням географічних, сейсмотектонічних, навігаційних, гідрологічних, клімато-метеорологічних, економічних та інших умов Керченської протоки і північно-східного району Чорного моря".
Тому, якщо б навіть Мінприроди і дав добро на обрані координати, перезатоплювати контейнери вже не було ні часу, ні коштів.
А скільки, до слова, їх було потрібно, щоб завершити процес усунення загрози, яка походить від уже знайдених і омонолічених контейнерів?
У довідці департаменту Мінекономіки, підготовленій і поданій до проекту постанови Кабінету міністрів України, якою планувалося внести зміни до постанови №1415 і продовжити дію держпрограми
до 2015 р., зазначено суму 13,07 млн грн. Така смішна (якщо, не втомлююся повторювати, порівнювати зі щоденними тендерними розпилами бюджету) сума - для усунення загрози екологічної катастрофи, запобігання втраті рекреаційного комплексу АРК і Севастополя, підриву економіки регіону, втраті життя і здоров'я людей, для безпеки судноплавства та рибальства. Цей перелік - з листів офіційних осіб, процитованих нами. Але їх адресати, включаючи президента, прем'єр-міністра України, чи то не усвідомлюють, що все це - всерйоз, чи то не вірять у те, про що їм доповідають. Інакше як можна було "забути" про невиконану держпрограму з ліквідації загрози хімічного зараження?
Зауважимо також, що в 2011 р. уряд Криму, очолюваний на той час Василем Джарти, який мав досвід керівництва Мінприроди, настійно просив Кабмін продовжити дію держпрограми. Віце-спікер Криму Костянтин Бахарев, який проводив у Києві прес-конференцію щодо цієї ініціативи, повідомляв тоді про підготовлений пакет документів для ухвалення постанови Кабміну і про пропозицію залучити до робіт з ліквідації затопленої хімзброї причорноморські країни-сусіди. На жаль, програму не пролонгували. Немає програми - немає турбот. Не треба шукати кошти, бо ще не вистачить на черговий предмет розкоші, на які наші чиновники завжди знаходять наші гроші.
Далі буде…