Після повернення голови правління ПАТ «Газпром» Олексія Міллера з відпустки (така офіційна версія його відсутності на публічній сцені в період недопоставок російського газу європейцям наприкінці січня - на початку лютого 2012 року) вмить пролунала заява про «традиційну українську забаву» - несанкціонований відбір транзитного газу. Мовляв, українці знову відібрали більше призначеного з транзитних магістральних газопроводів, тому європейці й замерзали. Мовляв, тепер терпець «Газпрому» урвався, і він (традиційно вустами пана Купріянова) заявляє, що невдовзі Україна як транзитер російського газу в Європу залишиться з порожніми трубами.
Для більшої переконливості навіть нові схеми опублікували - з новими газотранзитними потоками, які абсолютно всі обходять Україну. Нібито в такий спосіб російський газовий монополіст «Газпром» підтвердив намір виключити Україну - головного на сьогодні транзитера експортного російського газу - з системи його доставки на цільові ринки.
«Після реалізації всіх запланованих «Газпромом» газотранспортних проектів - «Південного потоку» з максимальною продуктивністю, «Північного потоку» з додатковими новими нитками, з урахуванням транспортних потужностей в Білорусі й Чорному морі, які вже є у власності компанії, транзитне значення України для експорту російського газу дорівнюватиме нулю», - заявив Сергій Купріянов.
Мовляв, сушіть весла, тобто труби, панове стратегічні сусіди…
І раніше за таких випадів російського «Газпрому» в Європейському Союзі заявляли, що створення тристороннього консорціуму між Україною, РФ і ЄС та модернізація української газотранспортної системи (ГТС) будуть ефективнішими, ніж будівництво нової системи через Чорне море («Південного потоку»). А 23 лютого Єврокомісія вустами свого представника Ісаака Валеро Ладрона чітко заявила: Україна залишається найбільшим постачальником російського газу в ЄС.
«Як очікується, попит на імпорт газу в ЄС зростатиме в найближчі роки… Немає сумнівів у збереженні важливості української газотранспортної системи для ЄС і всієї Європи. Українська ГТС є основним шляхом поставок російського газу в європейські країни», - сказав представник Єврокомісії.
Зауважимо, «газпромівські» обвинувачення України було адресовано Євросоюзу. Хоча уважні читачі DT.UA не могли не помітити, що українська сторона з січня й до заяви «Газпрому» не приховувала даних про поставки російського газу в українську ГТС (на відміну від «Газпрому»), його відбір для потреб України, відбір газу з власних запасів у підземних газосховищах і навіть про те, як допомогла Туреччині - на її прохання.
«Нафтогаз України» на початку лютого, в люті морози, пропонував допомогу й «Газпрому» - із надійного та повного забезпечення європейців газом. Але той офіційно не відреагував. А волів спочатку натяками, а тепер і прямо перевести стрілки на Україну.
Хоча українська сторона, пам’ятаючи про звичку «Газпрому» коли що - валити все на Україну, постійно заявляла: чужого не беремо. Адже саме «Газпром» на початку лютого скоротив поставки газу в низку європейських країн через аномально низькі температури. Чим, власне, побічно визнав, що в нього («Газпрому») просто немає можливості, тобто немає газу, щоб забезпечити одночасно різко зрослі запити всіх покупців російського газу. України це, загалом-то, теж стосується. Але не в тому розумінні, про яке казали Д.Медведєв і О.Міллер.
Справа, очевидно, навіть не в тому, що днями українська сторона нібито відкинула «газову пропозицію» Міненерго РФ, так розрекламовану і послом Зурабовим, і спікером Державної думи РФ Наришкіним. Хоча це для росіян додатковий подразник.
Абстрагуємося від політичної складової російського передвиборного моменту (вкотре розігрується українська карта, і з сусідів роблять такого потрібного тепер для російської політеліти зовнішнього ворога). Звернемо увагу на те, кому, власне, та в якій формі росіяни заявили про «крадіжку» української сторони: меседж явно адресовано європейцям. При цьому був задіяний механізм раннього попередження. Якщо не помиляюся, це сталося втретє.
Уперше росіяни вдалися до цього механізму в грудні 2009 року, коли побоювалися зриву нафтопоставок через Україну через аверс нафтопроводу Одеса-Броди.
Нагадаю, Меморандум про механізм раннього попередження в сфері енергетики було підписано 16 листопада 2009 року в Москві в рамках енергодіалогу Росія-ЄС. У меморандумі РФ і ЄС домовилися про процедурні моменти, це по суті двосторонній документ. Але його зміст довели до відома й транзитерів, включаючи Україну. Тому коли 2012-го росіяни нібито задіяли механізм раннього попередження ЄС про можливі проблеми з газопоставками, українська сторона могла очікувати наступного кроку РФ - офіційних дій міністра енергетики РФ і подання відповідних документів у відповідні інстанції ЄК і арбітраж. Адже процедуру прописано!
Та замість цього - нове «газпром»-шоу. Цього разу за участі президента РФ Дмитра Медведєва. І це теж тривожний сигнал. І не тільки (або навіть не стільки) для України, а й для ЄС: двосторонній механізм раннього попередження росіяни перетворюють на механізм одностороннього тиску.
Щоб уникнути такого розвитку подій і кризи на енергоринку, на думку директора енергетичних програм Центру «Номос» Михайла Гончара, в європейському масштабі є сенс створити механізм раннього попередження та врегулювання газових криз. Такий механізм має забезпечувати ефективний тристоронній діалог по лінії «постачальник-транзитер-споживач». За аналогією з технологічним ланцюжком «видобуток-транспортування (транзит)-споживання».
Ну навіщо заднім числом нарікати на Україну, якщо вже й школярам зрозуміло: газоекспортну стратегію «Газпрому» не підкріплено ні фінансово, ні в сенсі наявності експортного газу. Але ні, планів - громаддя! А у світі фінансова криза. І потенційні інвестори зовсім не хочуть витрачатися на дорогі проекти росіян. При цьому ще прямо кажуть: давайте модернізуємо українську ГТС - і перевірено, і дешевше…
Ну як після такого російське керівництво може любити Україну? За що?!
До слова, до Медведєва «наїжджав» на Україну в газовому сенсі прем’єр Путін. Його сарказм звівся до такого: якщо ви там, у Європі, та і в Україні теж, говорите про LNG, термінали для його приймання, спотові ринки газу, хаби, то чому ж не купили газу там, коли припекло (тобто приморозило) наприкінці січня?
Не зовсім так. Купили. На всіх, правда, не вистачило. Та й попит вплинув на ціни. Але згодом ці механізми ставатимуть дедалі гнучкішими. Й Україна намагається їх застосовувати. Чи не це основний подразник для росіян?
Словом, газове шоу може тривати довго, але свою стратегію Україна має розробити й планомірно її дотримуватися. А то і справді «пересохнуть газові труби».