Чому в Україні, яка перетворюється на величезне звалище, так туго йде будівництво сміттєпереробних заводів? Дивна річ: мафія в країні є, а патронований нею в усьому світі сміттєвий бізнес системно не вибудуваний!
Наочну відповідь дає Одеса, яка за останні десять років так і не змогла вирішити сміттєву проблему. Корупція, приватні інтереси та жадібність влади спровокували свого часу сміттєві війни, які породжують довгий шлейф проблем. Звісно, їх можна розв'язати, якщо керуватися інтересами міста. Але, на жаль, місцева влада, як голодні чайки на одеському звалищі, завжди "сиділа" на смітті, знаючи тільки свої інтереси й даючи заробляти лише наближеним до неї компаніям.
Як наслідок, Одеса продовжує страждати від сміттєвих завалів на вулицях та узбережжі, від несанкціонованих міні-звалищ. І це місто, яке претендує на статус курортної Мекки України! Мер Одеси Геннадій Труханов звинувачує в цьому самих містян, які, за його словами, скидають у контейнери будівельне сміття та всілякий великогабаритний непотріб. Тим часом влада зобов'язана забезпечити потрібну кількість контейнерів, причому для різного роду побутових відходів для сортування сміття населенням, як того вимагають нові положення Закону України "Про відходи", що набрав чинності з 1 січня 2018 року.
Але найстрашніше - розростання міського звалища, яке завдає тим самим шкоди сільським територіям та довкіллю загалом. Полігон "Дальницькі кар'єри" розташований за межею міста, на землях Овідіопольського та Біляївського районів, і займає 96,2 гектара.
Трагедія на Грибовицькому полігоні показала всій країні ціну питання і масштаби катастрофи від звалищ, у яких тоне Україна. Одеська мерія на події під Львовом відреагувала новими заявами про плани побудови в Одесі сміттєпереробного заводу. Відтоді минуло майже два роки, а ясності в цьому питанні як не було, так і немає.
Тим часом інтерес до будівництва заводу в Одесі виявляли ряд іноземних і вітчизняних компаній, судячи з заяв тих-таки міських чиновників. Причому в різні роки. Спочатку були німці, потім японці. Тепер - американці, австрійці й українські компанії. У 2016 році навіть було підписано меморандум між Одеською міською радою та українськими представниками корейського інвестора - ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія". Але 2017-го міська влада заявила, що проект сміттєпереробнего заводу в Одесі доцільно реалізувати самотужки, за кошти міського бюджету, враховуючи малий термін окупності (п'ять років) та високу рентабельність.
Однак, судячи з інформації департаменту міського господарства, поширеної у ЗМІ навесні цього року, проект має намір реалізувати одеська компанія "Союз", яка орендує полігон "Дальницькі кар'єри" і виграла конкурс на будівництво заводу. З нею міськрада підписала інвестиційний договір ще 2013 року. Однак "Союз" за чотири роки так і не зміг його реалізувати. Тому незрозуміло, як йому вдасться зробити це зараз. Тим більше що власник компанії - втік.
То хто господар звалища?
ТОВ "Союз" належало (і, можливо, належить і тепер) колишньому нардепу й лідеру проросійської партії "Родина" Ігорю Маркову, який нині осів у Росії. Офіційно він більше не значиться серед засновників компанії. Але чи це так? Відтоді, як Маркова було оголошено у міжнародний розшук, "Союз" двічі змінив власника. У 2015 році у графі "засновники" значилася турецька компанії "Рамбай Ітхалят Іхраджат Пазарлама Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті". Місцеві журналісти намагалися знайти цю фірму, виїжджаючи в Стамбул, однак такої реєстраційної адреси в цьому місті не виявилося. Тепер же в засновниках значиться фірма VT FOISON GMBh, зареєстрована у Відні. А серед кінцевих бенефіціарів зазначені якийсь Штефан Штойбер і Віктор Ткаченко, людина з оточення І.Маркова. До речі, менеджмент компанії "Союз" залишився попереднім. Компанію продовжує очолювати колишній депутат міськради від партії "Родина" Юрій Кривенко.
Усе це може свідчити, що в одеського звалища господар не змінився. Отож гроші - 30 срібників (які Марков недавно кинув у Петра Симоненка в прямому ефірі одного з російських телеканалів, обвинувачуючи лідера КПУ у зраді), цілком можуть бути з одеського звалища. До речі, у відповідь спантеличений таким пасажем Симоненко заявив, що ті, хто його "обвинувачує, з самого початку в боротьбі за особисту вигоду і багатство здавали Україну з потрухами".
Слід зазначити, що Ігор Марков, хоч і був утікачем, отримував свою частку й від земельних ділянок на узбережжі. Сьогодні їх забудовує житловими будинками компанія Аднана Ківана "Kadorr Group", викрита СБУ в організації незаконних схем для перерахування грошей Маркову, який підтримує терористів на Донбасі. Служба встановила, що Марков одержував свою частку через підконтрольну йому громадську організацію інвалідів "Допомога та захист", у користуванні якої й перебувають земельні ділянки, що забудовуються. У зв'язку з цим торік у компанії "Kadorr Group" СБУ провела обшуки і вилучила великі суми готівки та понад 100 печаток фіктивних підприємств.
Але повернімося до сміття. Навіть якщо Марков і продав свій бізнес, то, швидше за все, людям з оточення мера міста. Інакше в Одесі бізнес на смітті не роблять. Але, у кожному разі, якщо влада в частці - навіщо їй тоді інвестор? І взагалі завод. Історія сміттєвих воєн в Одесі - цього підтвердження.
Хто володіє містом, той володіє звалищем
Будувати сміттєпереробний завод в Одесі влада задумала ще наприкінці дев'яностих. Цю місію на щойно зареєстровану в 1999 році компанію "Союз" поклав Руслан Боделан, передавши Маркову безоплатно, на 49 років (до 2048 р.), в оренду полігон "Дальницькі кар'єри". Причому не рішенням сесії, а своїм розпорядженням. Але проект будівництва заводу компанія "Союз" замовила тільки через чотири роки. А ще через чотири роки, у 2007-му, він отримав позитивний експертний висновок і як пілотний був включений у програму фінансування з держбюджету.
Будівництво сміттєсортувального заводу на полігоні ТПВ "Дальницькі кар'єри" було передбачено наказом Міністерства з питань ЖКГ. Фінансувати проект планувалося за кошти державного та місцевого бюджетів і гроші інвестора. Але на той час містом уже правив Едуард Гурвіц, який звернувся до тодішнього голови Одеської облради Миколи Скорика з проханням не розглядати питання виділення коштів з обласної скарбниці на співфінансування проекту. Гурвіц не розумів, на яких умовах залучатимуться кошти інвестора і як будуть розподілені майнові права сторін на побудований завод.
Потім Гурвіц взагалі розірвав із "Союзом" договір оренди звалища "Дальницькі кар'єри". Компанію Маркова видворили з полігона і позбавили права збирати та вивозити сміття в Одесі. Дійшло до стрілянини. Стріляв у повітря з пістолета тодішній віце-мер Одеси Вахтанг Убірія: він прибув на полігон, щоб дати відсіч марковцям, які вирішила повернути собі звалище. Але через рік, коли містом кермував уже Олексій Костусєв, компанія "Союз" відвоювала всі свої позиції. Понад те, у місті запанувала монополія на вивезення сміття. Компанія Маркова отримала 90% ринку.
Був великий скандал з видушуванням із міста німецької сміттєвивізної компанії "Ремондіс", яка, до речі, за запевненнями Е.Гурвіца, теж планувала побудувати завод. І Костусєв поклявся тодішньому президентові України Віктору Януковичу, що поверне німців в Одесу. І повернув. Але постраждали інтереси й інших компаній, до яких нікому не було діла. Автору цих рядків один із бізнесменів, причетних до сміттєвого бізнесу, тоді заявив: "Якщо не втрутяться згори, ми перестріляємо одне одного".
Щоб закріпити права компанії "Союз", Костусєв організував конкурс на вибір інвестора для будівництва заводу. Це було у 2011 році. Перемогла, звісно, компанія Маркова, яка обіцяла вкласти 100 млн грн і побудувати завод за чотири роки. Але чомусь інвестиційний договір сторони підписали тільки 2013-го. Того ж року Марков позбувся парламентського мандата і навіть посидів у СІЗО. Ну, а далі настав 2014-й, - і проект накрився.
Та, як виявилося, живий курилка! Влада нині розглядає два майданчики для реалізації проекту. У межах міста, на місці колишнього звалища, закритого 2005-го року. Це район кар'єру цементного заводу. Тут планується будівництво сортувальної лінії. Вже розроблено ТЕО. А на території полігона "Дальницькі кар'єри" - сміттєпереробного заводу з модульним комплексом дегазації полігону. Що з цього вийде - покаже час.
Як зазначають експерти, проект може бути ефективним за умови комплексного підходу до вирішення питання з побутовими відходами. Він повинен передбачати сортування, переробку, пакетування та дегазацію полігона для отримання теплової або електричної енергії. При цьому чим ближче буде до міста таке підприємство, тим прибутковішою - справа. Але для отримання теплової енергії "Дальницькі кар'єри", розташовані за 20 км від Одеси, не підходять. Є багато й інших нюансів.
З минулого року міськрада зайнята оформленням землі під полігоном. Було прийнято відповідне рішення міськради про розробку техдокументації із землевпорядження. Мають бути встановлені межі земельних ділянок у натурі, отримані кадастрові номери тощо.
Тим часом обласна прокуратура через суд оскаржила договір оренди полігона "Дальницькі кар'єри", оскільки, фактично, це прихована оренда землі, власником якої Одеська міськрада не є. Дві ділянки під звалище твердих побутових відходів площею 60,4 і 35,8 га були передані місту в користування. А тому воно не мало права передавати їх компанії "Союз", причому безоплатно. Та, оскільки за весь цей час землю так і не оформили у встановленому законом порядку, то ні "Союз", ні Одеська міськрада податку за неї не платили. Сільські ради надсилали листи на адресу мера з проханням вирішити цю проблему. Для міста це сума невелика, але для сільських громад - досить істотна.
DT.UA надіслало минулого тижня запит у мерію з проханням прояснити ситуацію, пов'язану з проблемними питаннями будівництва в Одесі сміттєпереробного заводу, але на час підготовки публікації відповіді отримано не було.