У вересні 2009 р., обіймаючи посаду лідера партії "Фронту змін", новоспечений кандидат у президенти Арсеній Яценюк навіть у найсміливіших фантазіях не міг собі уявити, що всього через чотири роки доля примусить його відмовитися від своєї партії і приміряти на себе роль Юлії Тимошенко.
Однак реальність виявилася набагато суворішою. Цими днями лідер "Фронту змін" регулярно отримує тюремні листи від Юлії Тимошенко, узгоджуючи зі своїм колишнім політичним опонентом деталі злиття двох партій під єдиним брендом "Батьківщини".
Та хоч би яким променистим і урочистим видавалося це об'єднання, вже тепер у ньому закладена боротьба між лідером на волі та лідером в ув'язненні за контроль над єдиною партією після звільнення Тимошенко.
Голова
Об'єднавчий з'їзд має відбутися в другій половині червня. Остаточної дати ще не призначено, приблизно називають терміни між 15 та 20 червня. Тим часом партійні функціонери по обидва боки узгоджують юридичні деталі входження команди Арсенія Яценюка до керівних органів "Батьківщини", вносячи відповідні зміни до статуту партії.
Що цікаво, на даний момент існує кілька версій цих змін, які поширюють різні партійні групи.
Делікатність моменту полягає в тому, щоб фактичний перехід Арсенія Яценюка на роль лідера "Батьківщини" не міг бути по трактований як вилучення з політичного життя самої Юлії Тимошенко.
У публічній презентації об'єднання це завдання вирішать введенням у статут "Батьківщини" нової посади - голови політради партії. У попередньому статуті такої посади не було - засідання політради очолював лідер партії, тобто Юлія Тимошенко. Тепер її місце займе Арсеній Яценюк. Сама ж Тимошенко збереже за собою офіційне звання лідера партії.
При цьому, якщо вчитатися в одну з версій статуту, копія якого опинилася в розпорядженні редакції, стає очевидно, що це вже, швидше, публічна формальність, а повноправним лідером "Батьківщини" стає Арсеній Яценюк.
Наприклад, згідно з попереднім статутом, на цей час обов'язки Юлії Тимошенко виконує її перший заступник Олександр Турчинов. Відповідно ж до нового статуту, "у разі неможливості з боку Голови партії виконувати свої обов'язки чи відсторонення за власним бажанням" повноваження лідера партії переходять до голови політради. Однак і без цього уточнення в Яценюка буде право представляти партію у відносинах із державою, органами місцевого самоврядування, іншими партіями та міжнародними організаціями.
При цьому голова політради партії фактично одночасно буде і лідером фракції "Батьківщина", оскільки до його обов'язків входить координація депутатів "Батьківщини" в парламенті.
Фактично, це та сама схема, за якою у 2005 р. створювалася "Наша Україна", коли почесним лідером партії залишався Віктор Ющенко, а головою ради партії - Роман Безсмертний. З тією лише різницею, що Ющенка вивели за дужки партійного життя, оскільки він перебував на Банковій, а Тимошенко - тому, що вона у в'язниці.
Люди Арсенія Яценюка мають з'явитися в партії і серед заступників Юлії Тимошенко. Тепер заступників п'ять. Першим і надалі залишиться тимчасово виконуючий обов'язки лідера Олександр Турчинов. А до решти чотирьох заступників додадуться, як мінімум, ще два члени "Фронту змін" - Андрій Іванчук та Лілія Гриневич. Передбачалося, що одним із заступників може стати й сам Яценюк, та, оскільки двох перших заступників бути не може, а ставити фактичного лідера партії в один ряд з іншими заступниками не зовсім правильно, від цієї ідеї поки що вирішили відмовитися.
Правда, за однією з версій статуту, щоб зрівняти Турчинова і Яценюка, посаду першого заступника ліквідують, - обидва стануть звичайними заступниками. Але при цьому Яценюк очолить політраду, а Турчинов - Центральний штаб партії, новостворений орган, який фактично буде виконкомом.
Зміни торкнуться й складу політради, яку очолить Яценюк. На цей момент у ній налічується 61 член "Батьківщини". Рішенням з'їзду її кількість значно скоротять і введуть до складу, як мінімум, трьох людей з оточення Арсенія Яценюка. Крім Андрія Іванчука та Лілії Гриневич, до керівного органу партії має ввійти ще Андрій Пишний. Останньому ладять посаду голови Контрольно-ревізійного комітету "Батьківщини" (наразі цю посаду обіймає Роман Забзалюк).
Контроль над регіонами
Як стверджують у "Батьківщині", напередодні з'їзду голови обласних партійних організацій отримають особисті листи-звернення від Юлії Тимошенко із закликом об'єднатися з союзниками з "Фронту змін".
Та якщо в центральному штабі все порівняно просто, то на місцях авторитету лідерів для об'єднання може виявитися недостатньо. Ситуація в регіонах ускладнюється особистими стосунками між керівниками осередків двох партій. Там досі пам'ятають ворожнечу прихильників Тимошенко і Яценюка, отож примусове об'єднання багато хто може сприйняти як особисту загрозу. Крім того, парламентські вибори засвідчили, що місцеві лідери "Фронту змін" в окремих регіонах набагато ефективніші за своїх союзників із "Батьківщини". І очевидно, що в складі єдиної партії вони вимагатимуть квоту на аналогічних керівних посадах.
Джерела стверджують, що з самого початку команда Арсенія Яценюка претендувала на повний контроль над роботою регіональних організацій єдиної "Батьківщини". Нині цей напрям курирує давній соратник Юлії Тимошенко - Ярослав Федорчук, який із різних причин має авторитет серед голів обласних осередків партії. За однією з версій, команда "Фронту змін" вимагала замінити Федорчука на Миколу Мартиненка.
Окрім цього, фронтовики вимагали призначення своїх людей головами, щонайменше, 11-12 обласних організацій єдиної "Батьківщини". Насамперед це стосувалося тих областей, у яких "Батьківщина" провалила роботу на попередніх виборах. Об'єктивно могло йтися про Волинську, Хмельницьку, Одеську, Миколаївську, Львівську, Запорізьку та ряд інших областей.
Однак попередні обговорення засвідчили, що навіть натяк на такі різкі кроки може призвести до розколу в рядах "Батьківщини" ще до з'їзду. Зрештою, від масштабної зміни керівників обласних організацій відмовилися. Місцевим лідерам "Фронту змін", швидше за все, запропонують вливатися в ряди "Батьківщини" на добровільній основі. А курируватиме роботу регіональних організацій, як і раніше, Ярослав Федорчук.
Фронт без змін
Залишається головне запитання: чи стане червневий з'їзд справді об'єднавчим, чи це буде черговий з'їзд "Батьківщини", на якому оголосять про вступ у партію Юлії Тимошенко окремих лідерів "Фронту змін"?
Річ у тому, що формально, юридично для повноцінного об'єднання двох партій необхідно, аби одна з них - у даному разі "Фронт змін" - провела з'їзд і оголосила про самоліквідацію. Так свого часу зробив Сергій Тігіпко, розпустивши "Сильну Україну" й закликавши соратників влитися в ряди Партії регіонів. Наочним прикладом може стати й ПРП, лідери якої вже дали згоду на ліквідацію партії та злиття з "Батьківщиною".
Що буде з партією Арсенія Яценюка, поки що невідомо. На міжпартійних нарадах функціонери по обидва боки непрямо говорять про консервацію "Фронту змін", припинення членства партійного активу та вступ у "Батьківщину". Але юридично це неможливо: у законодавстві немає поняття "консервація", а припинення членства в одній партії не дозволяє вступати в іншу. До того ж залишається незрозуміло, яка частина його соратників і за якими критеріями увіллється в "Батьківщину", а яка продовжуватиме підтримувати життя "Фронту змін", не кажучи вже про банальну неефективність розподілу ресурсів на дві партії.
Внутрішня опозиція до Яценюка в самій "Батьківщині", формальними лідерами якої називають Миколу Томенка, Андрія Кожем'якіна та Івана Кириленка, вимагає однозначного розпуску "Фронту змін" і злиття всіх партійних організацій. Для цього пропонується ввести спрощений режим членства в "Батьківщині" для колишніх членів "Фронту змін" і ПРП.
Проте, схоже, в оточенні самого Яценюка рішення про ліквідацію "Фронту змін" наразі немає. Принаймні на момент здачі номера до друку в штабі партії відмовлялися коментувати можливий саморозпуск.
Тим часом у разі об'єднання двох партій продовження життя "Фронту змін" загрожує наслідками як у юридичній, так і в публічній площинах. Паралельне існування фронтовиків може загрожувати рейдерськими захопленнями окремих парторганізацій і виникненням паралельних штабів. До чого здатне призвести виникнення псевдофронтовиків у розпал президентських або позачергових виборів/довиборів, можна тільки здогадуватися. Досвід місцевих виборів 2010 р., коли по всій країні стали реєструватися клони "Батьківщини", показав, що це не тільки можливо, а й ефективно в польовій боротьбі.
Правда, існує й інша загроза. Ліквідація "Фронту змін" потребує відповідної реєстрації в Мін'юсті, який елементарно може затягнути цей процес, а то й взагалі відмовити в реєстрації. У такому разі не виключено, що бренд "Фронту змін" опиниться під повним контролем влади. В майбутньому партія зможе висунути власного кандидата в президенти, розпочати активну політичну кампанію й вимагати представництва у виборчих комісіях. Наявність у бюлетенях кандидата від псевдопартії "Фронт змін" одночасно з кандидатом від "Батьківщини" може знизити ефект від об'єднання двох партій.
І ще один момент. Якщо "Фронт змін" не ліквідують, Арсенію Яценюку буде досить важко довести щирість своїх намірів стосовно "Батьківщини". При цьому виграш очевидний. Якщо для Тимошенко переуступка своїх позицій у партії - крок вимушений, то для Яценюка - це єдина можливість стати правонаступником рейтингу лідера опозиції у в'язниці.
Оскільки конкуренція з боку Віталія Кличка у 2015-му стає дедалі очевиднішою, докази Яценюка у відданості Тимошенко можуть виявитися вирішальними. За результатами опитувань, якщо на президентських виборах не буде висунуто єдиного кандидата (до чого закликала сама Тимошенко), до лідера УДАРу відійде всього 17% електорату Тимошенко, тоді як Яценюк може претендувати, мінімум, на 57% голосів прихильників опозиційної ув'язненої.
Та, аби примусити виборця повірити, що Яценюк і Тимошенко - одне ціле, лідеру "Фронту змін" замало тільки зайняти її місце в партії. Йому потрібно довести, що він не готує шляхи для відступу і бачить своє майбутнє тільки в рядах "Батьківщини".
Задля перемоги у 2015 р. ліквідація "запасного аеродрому" не видається чимось нездійсненним і абсурдним. Єдине, що може зупиняти Яценюка, - це стурбованість своїм майбутнім після виборів, коли Тимошенко вийде на волю і заявить власні претензії на посаду лідера "Батьківщини".
Чужий серед своїх
У цьому контексті останнє послання Юлії Тимошенко до опозиції із закликом відмовитися від висування єдиного кандидата в президенти - міна сповільненої дії під політичним майбутнім самого Арсенія Яценюка.
Відсутність єдиного кандидата на президентських виборах - гарантія подальшого політичного життя самої Юлії Тимошенко. Очевидно, що як тільки опозиція визначиться з єдиним кандидатом, зусилля всіх опозиційних партій муситимуть сконцентруватися навколо одного з лідерів на волі. Сама Тимошенко і її роль в опозиції стануть ще більш символічними. У реальному політичному житті залишиться тільки гасло про її звільнення у виступах опозиційних спікерів.
Однак між рядками послання Тимошенко читається заклопотаність не лише перемогою опозиції на президентських виборах, а й своїм власним політичним майбутнім після звільнення. Незалежно від того, хто з опозиціонерів стане президентом, очевидно, що будь-яка жорстка домовленість між кандидатами до виборів залишає Юлію Тимошенко за бортом політичного життя після 2015 р. Адже в рамках досягнення міжкомандних і міжспонсорських компромісів у порожню графу буде вписане ім'я єдиного кандидата не тільки на посаду президента, а й на посади прем'єра, спікера й т.ін.
А ось відсутність таких домовленостей - пряма загроза самому Арсенію Яценюку.
Незалежно від того, хто виграє президентські вибори, після виходу Тимошенко з в'язниці Яценюк навряд чи зможе об'єднати навколо себе всю "Батьківщину". Внутрішня опозиція на чолі зі звільненим лідером вимагатиме відновлення її прав і повернення в реальне політичне життя.
Гарантією виживання Яценюка може стати тільки союз із Кличком і Тягнибоком, підкріплений домовленостями до виборів. Але для повноправного членства в такому тріумвіраті йому необхідно мати власну політичну силу - інакше Яценюк може стати бездомним політиком на других ролях у великій грі Юлії Тимошенко.