Минулого тижня в порядку денному сесій ряду обласних рад з'явилося непримітне на перший погляд звернення до Кабінету міністрів України з вимогою встановити договірні відносини між урядом і цими самими обласними радами.
Серед потоків питань, винесених на чергові сесії обласних рад легко було випустити з уваги чергове звернення до уряду, списавши на недогляд чи юридичну безграмотність апаратів цих рад. Ініціаторами таких звернень були депутати від "Батьківщини", і їхній благородний мотив "заставити центр рахуватись з регіонами в контексті децентралізації влади" підтримали колеги, які представляють чи не всю палітру політичного поля. Що впало в око, то це синхронність розгляду цих питань на сесіях обласних рад і оперативна реакція російських ЗМІ на ці рішення - регіони України вимагають автономії. Причому не тільки на Сході, а й на Заході України - у лігві "бандерівців". Адже по суті договори між центральним урядом і регіонами передують оформленню федеративного устрою. Що є чи не головною вимогою Росії і суперечить конституційно закріпленому принципу унітарності України.
Щоправда, масового ухвалення рішень не вийшло - акти встигли ухвалити лише в Одеській, Житомирській, Кіровоградській, Івано-Франківській і Хмельницькій областях. Досить швидко зреагував президент, який заявив, що такі заяви суперечать Конституції України і пригрозив розпуском рад, хоча за Конституцією таких повноважень глава держави не має. В Дніпрі, Вінниці проект зняли з порядку денного, у Львові завдяки вмілим діям голови обласної ради Олександра Ганущина проект звернення не набрав достатньо голосів. Жорстко виступив проти спроб шантажувати уряд голова Харківської обласної ради Сергій Чернов, який, як президент Української асоціації обласних і районних рад, закликав не спекулювати на темі передачі повноважень, оскільки це дискредитує реформу. Володимир Гройсман зауважив, що взагалі практика укладення в минулому регіональних угод дискредитувала себе, а фіскальна децентралізація і створення Державного фонду регіонального розвитку створили набагато ефективніший інструмент взаємодії уряду і місцевих еліт. Щоправда при цьому прем'єр не загострив уваги на тому, що раніше йшлося про банальну формалізацію порядку виділення коштів на соціально-економічний розвиток, тоді як суть зазначених договірних відносин полягає в зміні конституційних засад організації влади. Зрештою, "парад суверенітетів", схоже, зупинився, залишивши по собі багато запитань.
Насамперед важко знайти мотиви дій Юлії Володимирівни. Можна зрозуміти критику тарифної політики уряду - кому хочеться платити більше, тим паче що аргументи колишньої "газової принцеси" видаються досить переконливими.
Можна знайти раціональність у поведінці "Батьківщини" щодо блокування реформи адміністративно-територіального устрою - на виборах адміністративний апарат дуже помічний, а сільські голови безумовно згадають, хто захищав їхнє комфортне донедавна становище. Можна, нарешті, толерувати заклики до оголошення воєнного стану принаймні на території східних областей України - електорат давно вимагає назвати війну війною, а Росію агресором. Але розхитувати саму конструкцію влади людині, яка розраховує зайняти ключову позицію в цій самій структурі, якось нелогічно. Адже в разі приходу до влади доведеться заново "зшивати країну", розірвану регіональними кланами внаслідок власної недалекоглядної діяльності.
Прикро, але такі дії цілком вписуються у загальну стратегію Кремля - створення образу України як невдалого державного утворення, стимуляції "керованого хаосу". Тактика ж полягає в розмиванні статусу кожного з рівнів влади в адміністративно-територіальному устрої. На базовому рівні ще в часи Майдану було запущено вірус "реєстраторів територіальних громад". Суть вчення цієї ледь чи не релігійної секти полягає в довільному трактуванні Конституції і законів. Так, стаття 140, на яку посилаються "сектанти", ніколи не цитується ними до кінця. А в ній право територіальної громади вирішувати питання безпосередньо або через органи місцевого самоврядування визначається саме на підставі законів, а не на підставі виданого свідоцтва про реєстрацію громадської організації "Територіальна громада". Оскільки ж, на їхню думку, органи влади не зареєстровані в порядку, визначеному для реєстрації підприємств та інших суб'єктів господарювання, то вони нелегітимні. Нелегітимні міська рада, поліція, суди, податкова інспекція. І тільки "територіальна громада" має право на власність на території міста, тож треба виділити частку цієї власності в натурі всім, хто записався до цієї "громади". Попри всю маніакальність цих тез, апологети "територіальних громад" зуміли збаламутити чимало юридично безграмотних, але соціально активних громадян.
На районному рівні посилено розпускаються чутки про закриття мережі бюджетних установ - шкіл, лікарень. А для регіонального рівня наготована роль борця за "природні права регіонів", які узурпує центр, забираючи в державний бюджет усі ресурси й роздаючи по ложечці у вигляді трансфертів. І це при тому що вже два роки діє нова система фінансового вирівнювання, яка стимулює всі органи місцевого самоврядування нарощувати доходи і відкриває величезні перспективи для місцевої еліти докладати інтелект і досвід до розробки та втілення розвиткових проектів, на які з державного бюджету виділяються кошти.
Ще один урок, який потрібно винести з цієї історії, - недостатня робота аналітичних безпекових структур, які б мали передбачати і ще в зародку усувати інформаційні та психологічно-ментальні віруси, запущені російськими спецслужбами. Та й робота правоохоронних органів викликає нарікання. Зокрема під час шабашу прихильників цієї секти "реєстраторів громад", які з'їхалися з усієї України до Хмельницького минулої суботи. Лише коли нахабство "реєстраторів" сягнуло непристойного рівня - захоплення приміщень, видачі від імені влади посвідчень та номерів на автомашини, звільнення підприємців від сплати податків, образи суддів, - правоохоронні органи нарешті почали діяти: у Хмельницькому й Тернополі було проведено обшуки помешкань керівників регіональних відділень "реєстраторів". Слід сподіватися, кримінальне провадження проти них буде доведене до логічного завершення, незважаючи на величезні фінансові та юридичні ресурси покровителів "сектантів" в Україні і їхніх "кумів" у Росії.
Наступне неприємне спостереження - політикум серйозно хворий: ряд політичних сил для досягнення своїх цілей готові перейти межу між суто політичною діяльністю та підривом основ конституційного ладу в Україні. І до цього потрібно бути готовими державним структурам. Адже на Сході все теж починалось із закликів "почути Донбас". Причому події можуть розвиватися дуже стрімко. Об'єктами маніпуляцій можуть бути не тільки і не так жителі російськомовного Півдня та Сходу, а й звичні до скептичного ставлення до влади "західняки". Тому дуже актуальним стає прийняття законодавства в частині державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Адже правовий вакуум, який утворився після позбавлення прокуратури функцій загального нагляду, потрібно заповнювати.
На осінь очікується зростання реальних зарплат в усіх секторах і зменшення кількості домогосподарств, які потребують житлових субсидій. Перші ознаки успіху реформи децентралізації поступово розвіюють міфи й жахи від формування великих територіальних громад. Є надія, що можуть бути прийняті зміни до Основного закону в частині децентралізації влади. Навіть із демонізованим 18 пунктом Перехідних положень.
Адже, об'єктивно кажучи, контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування на території, зараженій сепаратизмом, повинен бути набагато жорсткішим, ніж в інших регіонах України. І саме це є особливістю здійснення місцевого самоврядування в ОРДЛО. Що й необхідно легітимізувати в Конституції.
Слід сподіватися, що цю об'єктивну обставину почнуть розумітиі у Вашингтоні, і в Парижі, і в Берліні. Зрештою, президент може використати свій останній аргумент - референдум, на який може буде винесене питання, чи підтримують громадяни України погодження актів місцевого самоврядування в деяких районах Донецької та Луганської області (на період до врегулювання там соціально-політичної ситуації) з представниками держави (в майбутньому - префектами). Здоровий глузд українців, який завжди допомагав їм залишатися самобутньою нацією, і цього разу підкаже правильну відповідь на поставлене запитання.
І тоді, спираючись на волевиявлення українського народу, парламент полегшено проголосує за конституційні зміни.