«…Как-то пошел ежик к другу, да заблудился
в тумане…»
З мультфільму «Їжачок у тумані»
Про те, що зловживання і корупція пронизали сферу організації харчування військових, «Дзеркало тижня» інформувало читачів неодноразово.
І ось знову глава військового відомства Михайло Єжель опинився в епіцентрі скандалу, який з неабиякою наполегливістю стимулював він сам. Те, що такий скандал мав статися, тижневик прогнозував.
У публікаціях «Від переставляння осіб - сума відкотів не змінюється?» (№30, 21 серпня
2010 р.) і «Особливості національної військової кухні» (№43, 20 листопада 2010 р.) було розкрито корупційні схеми і механізми вимивання з державної скарбниці коштів, які спрямовуються на організацію харчування військових. Та от халепа! Виявилося, що Міноборони простіше посадити солдатів на сухий пайок, ніж навести порядок у сфері закупівель. «Перемозі» міністра оборони над «ворогом» усередині армійських їдалень присвячується цей матеріал.
Тріумфальні реляції М.Єжеля у ЗМІ з приводу витіснення з армійських їдалень комерційної компанії «Івала» супроводжувалися, крім іншого, легковажними висловлюваннями міністра про проблеми життєдіяльності армії. Важливо акцентувати на них увагу, оскільки саме ці пасажі М.Єжеля є ключовими для розуміння «реформаторського» курсу, першою ластівкою якого стали голодні солдати.
Вийдемо в море - розберемося!
М.Єжель може претендувати на титул першого в історії країни міністра оборони, який за рік перебування на посаді примудрився не подати на розгляд Верховного головнокомандувача, Кабміну і Верховної Ради жодного програмного документа. По лінії військового відомства протягом року не підготовлено і не ухвалено жодного документа, який би визначив напрямки розвитку армії - ні на стратегічну, ні на середньострокову перспективу. Немає Державної програми розвитку ЗС, Державної програми розвитку озброєнь і військової техніки, Державної програми створення ракетного комплексу «Сапсан», Державної програми створення корабля класу «корвет». Немає нової Воєнної доктрини, розробити яку Міністерство оборони зобов’язане указом президента. Немає навіть концепції розвитку армії...
М.Ежель заявив, що контрактну армію Україна може очікувати лише до 2025 року. Очевидно, міністр оборони не встиг прочитати програму «Україна для людей», з якою нинішній верховний головнокомандувач В.Янукович ходив на вибори, обіцяючи контрактну армію в 2011 році. А може, у М.Єжеля на столі немає календаря? Чи він не читав Закону «Про Кабінет Міністрів України», згідно з яким уряд повинен виконувати президентську програму?
До подібного демаршу М.Єжель вдався й у сфері організації харчування солдатів. Виходячи за рамки повноважень міністра, не отримавши відповідного рішення президента і Кабміну, він одноособово ухвалює рішення повернутися до старої системи нарядів для солдатів на кухонну повинність. Навіть не намагаючись у зв’язку із цим законом затвердити збільшення чисельності армії на чотири тисячі осіб, які у штатному режимі нестимуть службу в їдальнях як кухарі і посудомийки.
Ключовим моментом у «новій» системі, за задумом М.Єжеля, стане те, що закупівлі харчів здійснюватимуть комерційні структури, а от готуватимуть з усього цього їжу самі військовослужбовці. Для недосвідчених розшифрую: на закупівлях саме й «наварюють» основний прибуток тіньові ділки. Зрозуміло, що в такій багатоверстатній схемі комерційні структури не відповідатимуть за якість харчування солдатів. А хто відповідатиме? Міністр?
Ідея М.Єжеля абсурдна за своєю суттю. Напевно, тільки він може уявити собі щасливого солдата-контрактника, який замість бойової підготовки на полігоні з ентузіазмом чистить картоплю і миє казани з тарілками. Чи міністр розраховує на солдатів строкової служби, які мовчки підуть туди, куди накажуть? Напевно, і з цієї причини М.Єжель вирішив відкласти майже на
15 років виконання президентської обіцянки про переведення армії на контракт. А за цей час на харчуванні солдатів можна багато «наварити»…
По вуха в боргах…
Про практиковані керівництвом Міноборони способи перерозподілу ринку послуг із харчування солдатів написано більш ніж достатньо. Не гребують і харчовими отруєннями солдатів до дат проведення тендерів, і закупівлями послуг в одного виконавця, і лобістськими судовими рішеннями. Та практика не платити постачальникам може посісти в цьому арсеналі гідне місце.
З плутаних пояснень міністра оборони вдалося з’ясувати, що з серпня 2010 року військове відомство заборгувало державному підприємству «Білоцерківський військторг» і ТОВ «Івала» близько 127 млн. гривень. Чому з семи компаній, постачальників подібних послуг, при загальному річному обсязі фінансування цієї програми близько 700 млн. гривень, у боргах виявилися саме ці дві структури? Чому бюджетні кошти не розподілялися пропорційно між усіма учасниками ринку? Хто в Міноборони так мудро вирішив, щоб одні комерційні підприємства фінансувалися без проблем, а інші були паріями? Як на мене, то міністр уже повинен би відповідати на ці запитання не журналістам, а слідчому Генеральної прокуратури. Чи не повинен? Тоді чому прокуратура в кримінальному порядку переслідує дочку голови Верховного суду, намагаючись повернути якомусь громадянину заборгованість, смішну порівняно з боргами Міноборони? Це не приклад вибіркового застосування закону? Чи прокуратура порушує кримінальні справи виключно стосовно повернення боргів приватних осіб?
Якщо вірити М.Єжелю, то «вредні» комерсанти настільки захопилися позабюджетним фінансуванням оборонної сфери, що Міноборони й отямитися не встигло, як у нього утворився борг у понад сотню мільйонів гривень. Напевно, Бюджетний кодекс - не закон для міністра, а нагадати йому про те, що кодекс таке «фінансування» забороняє, нікому?
Для ілюстрації того факту, що військове відомство не гребує користуватися позабюджетним фінансуванням, наведу лист від 16 грудня 2010 р. за підписом високопоставленого чиновника у сфері закупівель Міноборони пана Браславського на адресу компанії «Івала» (див. на сайті дод.1). Чиновник просить комерсантів письмово підтвердити, що вони і надалі - вже в 2011 році - готові своїм коштом організовувати харчування військових, незважаючи на те, що Міноборони їм не платить?!
Цей самий чиновник наприкінці минулого року віртуозно обгрунтував у Віснику держзакупівель проведення процедури закупівлі послуг в одного учасника - «Провідної продовольчої компанії ЗС», причому саме в тих обсягах і тих гарнізонах, де працювало ДП «Білоцерківський військторг». Виходить, були інші учасники? І сума 87 млн. гривень призначалася не «Івалі» та ДП «Білоцерківський військторг», які вже обслуговували армію, а компаніям, що їх Міноборони завело на цей ринок за процедурою одного учасника - ТОВ «ОПТУКРПРОМ ВР» і «Провідна продовольча компанія ЗС».
Знали чиновники, що організували дірку в бюджеті, та ще й повісили на Міноборони борг у сотню мільйонів гривень! Їхні начальники і контролери не побачили службового недбальства? Не схотіли?
Доречне запитання: кому Міноборони заплатило зі стабілізаційного фонду держбюджету 87 млн. грн. і чому військові чиновники не розплатилися за вже надані армії послуги з ТОВ «Івала» і ДП «Білоцерківський військторг»? Спробуємо внести ясність.
Є в корупції початок, нема в корупції кінця!
Лихоманити постачальників послуг харчування для солдатів почало з березня 2010 року, буквально з перших днів заходження М.Єжеля на високу міністерську посаду.
Сталося так, що саме в ці дні в гарнізонах, які обслуговували дві компанії, - ТОВ «Івала» і ДП «Білоцерківський військторг», - почали траплятися загадкові отруєння військових. За одним з таких епізодів під час перебування на посту міністра Юрія Єханурова порушили кримінальну справу і навіть знайшли «замовника», який за винагороду пропонував підливати в солдатські казани касторку. Про це «ДТ» свого часу писало.
Протистояння Міноборони зі згаданими двома підприємствами тривало до грудня 2010 року, допоки М.Єжель різко не змінив курс, перетворившись із гнобителя комерсантів на лобіста їхніх інтересів. Цьому передували тривалі переговори, посередником у яких виступав відповідальний за держзакупівлі заступник міністра Михайло Куцин, котрий мав за плечима «багатий» досвід проведення переговорів з іншими учасниками ринку послуг з харчування армії. Off the records налякані комерсанти кажуть, що пропозиції їм надходили досить виразні: до 10 гривень «відкоту» на день з кожної солдатської пайки. Ми не правоохоронці, а тому можемо лише вірити чи не вірити в ці твердження. Але при такому «спритному» підході до закупівель чиновники можуть збагачуватися на 100 млн. грн. щорічно, а солдати - недоїдати третину свого денного раціону. Вечерю віддамо ворогу?
Та є і факти. 27 грудня 2010 року в ході засідання Кабміну М.Єжель з власної ініціативи вносить з голосу проект розпорядження, яким пропонує збільшити обсяги послуг за чинними договорами для ТОВ «Івала» і ДП «Білоцерківський військторг» (див. на сайті дод.2). Цікаво, правда? Раптом зникли й проблема з отруєннями солдатів, і виявлений раніше на руках і ногах кухарів із цих двох підприємств золотистий стафілокок кудись випарувався... Найцікавішим документом у підготовленому М.Єжелем пакеті є висновок Міністерства юстиції за підписом Олександра Лавриновича. У ньому прямо зазначено, що Кабінету міністрів пропонують ухвалити постанову, яка не відповідає законодавчим актам і містить корупціогенні норми. Це вже не розмови впівголоса в режимі оff the records - це документ. Ось так запросто міністр оборони вносить у Кабмін, а уряд похапцем ухвалює постанову, з якої розпочинається корупція?!
Ще більш цікаве розпорядження, внесене М.Єжелем, Кабмін ухвалює 29 грудня 2010 року. Цим актом дозволяється Міноборони без проведення тендерних процедур підписувати додаткові договори з комерсантами в 2011 році. До документа додано перелік нерухомого майна з майже 800 будинків і споруд, які Міноборони пропонує безоплатно надати комерсантам для організації харчування солдатів. Висновок Мін’юсту точно збігається з попереднім - корупція і невідповідність законодавству (див. на сайті дод.3).
Показово, що пізніше хтось у Кабміні все-таки стрепенувся чи злякався. Результат - обидва згадані розпорядження, проголосовані й ухвалені урядом, так і не вийшли у світ з будинку на Грушевського.
Може, президент не там бореться з корупцією? Може, розпочати з заражених корупцією актів Кабміну та їх невгамовних ініціаторів?
Зазнавши фіаско з розпорядженнями Кабміну, М.Єжель ініціює зміни до Закону «Про проведення державних закупівель», які дозволяють йому в законному порядку здійснювати всі ті дії, які О.Лавринович називав корупцією. Парламент ухвалив закон за 10 хвилин, президент одразу підписав. Але депутати злегка змінили проект, викресливши з нього суб’єктів господарювання - переможців торгів 2007-2008 років. Це зробило практично неможливою пролонгацію договорів з ТОВ «Івала» і ДП «Білоцерківський військторг», інтереси яких так обстоював міністр оборони. Далі М.Єжель пише листа прем’єру Миколі Азарову, в якому просить ініціювати перед Верховною Радою внесення змін до того самого закону, додавши саме ті роки, які можуть дати йому змогу продовжити договори із зазначеними двома компаніями (див. на сайті дод.4). 7 лютого Кабмін ухвалює рішення про внесення до закону запропонованих міністром оборони змін. Проте через два дні, з ініціативи того ж таки М.Єжеля, з порядку денного Кабміну цей пункт зникає. А наступного дня, 10 лютого, М.Єжель ухвалює рішення продовжити договори на надання послуг з харчування солдатів з підприємствами ТОВ «ОПТУКРПРОМ ВР» і «Провідною продовольчою компанією ЗС».
Важко пояснити, чим керувалося Міноборони, продовжуючи те, що продовжити було нереально, оскільки підписати договори можна було лише з тими компаніями, які раніше працювали на цих напрямах. Однак
це сталося. Тепер ринок надання послуг з харчування солдатів практично монополізований, причому комерційними структурами, в яких спільна генеалогія.
Залишилося тільки з’ясувати, чому керівництво військового відомства так сильно «штормило» в перебігу ухвалення рішення? Чиї аргументи виявилися багатшими і вагомішими?
Міністр «із блакитною облямівочкою»
Укотре змінивши милість на гнів, М.Єжель заявив дуже навіть категорично: віддавати зароблене комерсантами «на блюдечку з блакитною облямівочкою» він і не збирався! Мовляв, іще треба довести, що ТОВ «Івала» і ДП «Білоцерківський військторг» справді надавали послуги армії, і доводити їм це М.Єжель запропонував у суді. Ось так, просто й невигадливо міністр оборони вирішив, що зовсім і необов’язково розраховуватися з підприємствами, які вклали свої мільйони в шлунки солдатів. Тим паче що вони вже ніяк не зможуть привести свої продукти в початковий стан. Вибачте...
Така заява з вуст члена уряду, усвідомлює це М.Єжель чи ні, стала знаковим меседжем для інвесторів: доля ваша буде під контролем; ніхто вам грошей «на блюдечку з блакитною облямівочкою» не повертатиме; всі - в суд! А там - як карта ляже...
Нагадаю М.Єжелю, що Міноборони саме в суд уже зверталося, щоб укласти з ТОВ «Івала» мирову угоду, яка, крім іншого, передбачала виплату боргів за надані послуги. Причому «Івала» відмовлялася і від пені, і від штрафів, які М.Єжелю довелося б виплатити компанії з державної скарбниці. Шкода, що не з особистої кишені міністра чи його заступника! А що коли суд тепер вирішить усе-таки затребувати з Міноборони ці самі штрафи? М.Єжель з товаришами соромливо опустить очі, а платити за недбальство чиновників будемо ми з вами?
Той, що біжить по граблях…
Про надзвичайні здібності міністра оборони створювати проблеми, а потім зі скандалами їх долати, написано вже чимало.
Солдати - на сухому пайку, ножицями відкривають рибні консерви...
Квартири, закуплені в Криму для військових, - у будинках, де немає даху й не добудовано кілька поверхів...
Землі Міноборони пливуть у приватні руки в Балаклавській бухті...
Незаконні рішення щодо передачі земель з «відмовними листами» М.Єжеля, хвацько підписані міністром і блискавично відкликані ним же після розмови зі слідчим...
Які граблі далі за курсом, товаришу міністре-адмірале?