Цього тижня на очільника найпотужнішого органу правопорядку - Державного бюро розслідувань - ніби зійшло знамення.
Роман Труба відмовив зовнішній конкурсній комісії у розгляді рекомендацій щодо призначення 27 переможців на керівні посади середньої ланки в ДБР. Під час брифінгу директор ДБР заявив, що вищезгадана комісія знищила результати психофізіологічного дослідження кандидатів (простими словами - дані перевірки на поліграфі), які нібито мав отримати директор бюро. І тому ніхто не буде призначений на посади.
Виступаючи, Роман Труба оприлюднив шокуючі факти, яким мали повірити і журналісти, які перебували в стінах офісу бюро, і прості громадяни, які слідкували за перебігом брифінгу. За його словами, серед згаданих 27 претендентів на посади він ідентифікував фігуранта кримінальних проваджень щодо державної зради, щодо незаконного механізму легалізації доходів, осіб із сепаратистськими нахилами. Усе б нічого, якби озвучені позиції не збігалися з медійною хвилею, піднятою впродовж останніх кількох тижнів на сайтах-"зливних бачках". Ба більше, у словах про держзраду, на якій так емоційно наголошував Роман Труба, помічено логічну послідовність "звідкіля дрова". Ішлося про рекомендованого комісією на посаду керівника другого слідчого управління центрального апарату ДБР Олександра Туру. Так, він справді працював прокурором одного з районів Сімферополя АР Крим до окупації півострова (наказ генпрокурора про його звільнення датований квітнем 14-го, а фактично він пішов з посади ще в березні).
За нашою інформацією, 2015 року за згаданими фактами Туру допитували в СБУ. І тут, приблизно тиждень тому, Олександра Туру повторно викликають на допит. Але цього разу - до прокуратури АР Крим, і знову у справі про держзраду. Це відбулося саме після того, як очільник Ходорівської організації підтримки ветеранів АТО зі Львівщини (вотчини директора ДБР) написав заяву на основі "матеріалів зі ЗМІ".
Про підготовку "заздалегідь"
А тепер про те, що залишається поза увагою громадськості, яка просто спостерігає за процесом, не беручи в ньому безпосередньої участі. Нині радником Романа Труби працює екс-заступник прокурора Криму Олександр Вдовиченко. Останній неодноразово виступав у ЗМІ з відповідними меседжами стосовно прокурорів, яких підозрювали в держзраді. Цікавий факт: заяву написано не на ім'я Юрія Луценка, а нинішнього прокурора АРК Гюндуза Мамедова, у якого й працював заступником Вдовиченко. Тому не дивно, що Роман Труба розіграв цю карту, фундаментально приправивши страву додатковим інгредієнтом - відсутністю перевірки на поліграфі. До слова, поліграфологи вже пояснили свою позицію стосовно "знищення" результатів поліграфа.
Зрештою, стає очевидним, що відповідне рішення Романа Труби готувалося заздалегідь, проте остаточно він його прийняв в останній момент. І тут проступає кінцева мета, що інспірована зовсім іншими політичними гравцями, які досі не лізли в політико-правове "болото" запуску ДБР. Тож мета - будь-що затягнути процес запуску нового органу правопорядку.
Відповідно до умов конкурсу, працює ще дві комісії - для центрального апарату і територіальних управлінь. Якщо перша, яка працює поза контролем Романа Труби, завершила відбір слідчих (включаючи перевірку на поліграфі) ще місяць тому, то друга, яка підконтрольна очільникові ДБР, тільки щойно почала проводити співбесіди з кандидатами. І нібито ж логічно було оперативно призначити спецперевірку для обраних слідчих, проте із цим чомусь зволікають.
З моїх джерел стало відомо про аналогічну ситуацію зі згаданими 27 кандидатами на посади керівників середньої ланки, яких зовнішня комісії обрала ще 18 липня. З організацією спецперевірки не те що не поспішали - її фактично провалили на рівному місці. По-перше, виникли незрозумілі проблеми із запитами на її проведення. Через три тижні Мін'юст їх просто повернув як неналежно оформлені. У бюро 27 серпня кандидатів на посади попросили надати нові згоди на проведення спецперевірки. Аж тут наступного дня - 28 серпня - директор ДБР виходить на публіку і заявляє, що нікого з них не призначить.
Ще одним фактом на підтвердження згаданої стратегії Романа Труби є швидкість проведення спецперевірок для 27 кандидатів, яких обирала зовнішня комісія, і 14 кандидатів, яких обирала внутрішня комісія №2, очолювана підлеглим директора бюро Олегом Шрамом. Це можна перевірити, просто порівнявши печатки з датами про надсилання документів до Міністерства юстиції.
Про "останній момент"
Фінальним акордом, якого так бажав Роман Труба, стала підтримка громадськості. У день брифінгу о 9.00 директор бюро запросив до свого офісу відомих антикорупціонерів з громадського сектору, нардепів Мустафу Найєма і Єгора Соболєва. Правда, серед активістів не було тих, хто добре орієнтується у процесі запуску ДБР. Приміром, не попередили про зустріч нас з Олексієм Гриценком (Автомайдан). Напевно, так було легше забезпечити реалізацію рішення щодо непризначення 27 "чужих" і призначення 14 "своїх".
Загальновідомо, що серед тих кандидатів, яких запропонувала зовнішня комісія, лише двоє репрезентували інтереси групи Пашинського-Турчинова, до якої близький Роман Труба. Більшість з кандидатів були афілійовані з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Декого пов'язували з близьким до президента нардепом Олександром Грановським і заступником голови СБУ Павлом Демчиною. Який був сенс двом політичним групам спочатку розподіляти між собою посади, а потім "помножити на нуль" усі домовленості?
Про впливову "приховану руку"
Сумнівно, що в "Народному фронті" так сильно побили горщики, щоб одне крило цієї партії прямо протидіяло іншому. За даними наших джерел, тут "включились" інші політичні важковаговики, а точніше - Юрій Луценко. За однією версією, така закулісна інтрига пов'язана з бажанням керівника Генпрокуратури очолити уряд. До слова, ДБР, згідно із чинним законодавством, є центральним органом виконавчої влади, який здійснює правоохоронну діяльність. І цей ЦОВВ підпорядковується безпосередньо Кабміну. А над чинним керівником уряду вкотре зійшлися хмари. Остання нещодавня жорстка (як свідчать наші джерела) розмова між Порошенком і Гройсманом тільки посилила намір президента підшукати іншого прем'єра.
Утім, не факт, що відставка очільника уряду відбудеться. Тим більше не факт, що наступником Гройсмана стане саме Луценко. Проте кадри ДБР можуть цікавити Юрія Віталійовича безвідносно до мрій про можливе прем'єрство. Отже, за другою версією, генпрокурор прагне отримати вплив на бюро, щоб мати корисний політичний ресурс, за допомогою якого можна вибудовувати власну кар'єру і надавати "послуги" тим, від кого залежиш (чи залежатимеш).
На будь-які закиди, що лунали від активістів, Луценко може з гордістю заявляти про оперативне створення Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних ДБР. Кілька тижнів тому було деталізовано, як без конкурсу, за переведенням на посади, Луценко створив цей структурний підрозділ ГПУ. Як відомо, Юрій Віталійович зберігає в рукаві ще один козир - кожне кримінальне провадження ДБР можна "спускати на гальмах" за допомогою процесуального керівництва з боку прокурорів.
Вочевидь, саме Луценко підштовхнув Романа Трубу до вищезгаданого рішення, показавши, хто в хаті господар. До речі, як свідчать очевидці, нардеп Сергій Пашинський ніяк не міг додзвонитися до директора ДБР у день брифінгу. Це лише підтверджує факт впливу на рішення "прихованої руки", яка досі не задіювалась у процесі.
І насамкінець про інтерес Луценка. Генеральна прокуратура дорозслідує кримінальні провадження, які підслідні ДБР. Проте нових проваджень як орган досудового розслідування вже не відкриває, спрямовуючи їх до Національної поліції та СБУ. Дуже зручна позиція - заморозити ситуацію, бо тоді прокуратура фактично не несе відповідальності за розслідування, проте зберігає за собою можливість контролювати ситуацію в цілому.
Post scriptum
Вітчизняні політики найвищого рангу чудово навчилися не тільки використовувати підконтрольні ЗМІ, а й вводити в оману громадян і навіть активістів-антикорупціонерів. Останні, не розуміючи суті справи, ведуться на "добру волю" окремих очільників органів публічної влади. А в умовах тотального медійного розгардіяшу важко розібратися, хто які цілі переслідує. Подеколи союзи між впливовими особами змінюються, як настрій в людини, що страждає на циклотимію. За спалахами цієї політичної хвороби спостерігає весь світ, роблячи свої висновки про "європейське майбутнє" нашої держави.