UA / RU
Підтримати ZN.ua

Актуальні справи минулих днів

Як могло статися, що група людей безперешкодно пробирається в аеропорт у формі працівників аеропорту й міліції, розстрілює депутата і спокійно тікає з місця злочину?

Автор: Сергій Кузін

«Долгая память хуже, чем сифилис. Особенно в узком кругу».

Б.Г.

Справа Євгена Щербаня, народного депутата і глави корпорації «Атон», розстріляного в донецькому аеропорту в 1996 році, цього тижня знову опинилася в епіцентрі уваги. Син загиблого політика та бізнесмена, депутат донецької обласної ради 34-річний Руслан Щербань заявив у своєму зверненні до посла США в Україні Джона Теффта про причетність Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка до вбивства свого батька. Він назвав Тимошенко та Лазаренка «замовниками вбивства», заявивши також, що має документи та докази на підтвердження своїх слів. На звернення Щербаня-молодшого відреагувала і Генпрокуратура, поновивши слідство у справі про вбивство Євгена Щербаня, яке давно вже перетворилося на «висяк» через невизначеність у питанні про особу «замовника». Однак нинішня заява Руслана Щербаня тільки додала нових запитань у справі про вбивство його батька, у тому числі й до нього самого…

Гроші і кілери

Нещодавно спробу «здмухнути архівну пилюку» зі справи про вбивство Євгена Щербаня зробив перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін: наприкінці минулого року він також заявив про причетність Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка до цього резонансного злочину. Як доказову базу пан Кузьмін наводив деякі дані про те, що гроші на рахунки вбивць Щербаня перераховувалися фірмами, підконтрольними Тимошенко та Лазаренкові. Така поведінка першого заступника генпрокурора трохи дивувала, бо стверджувати про причетність до резонансного вбивства без вагомих доказів було б з боку Кузьміна щонайменше нерозумно. Однак він стверджував, що має докази причетності Тимошенко та Лазаренка до справи про вбивство Щербаня…

Здавалося б, ось-ось з боку Генпрокуратури на адресу Тимошенко та Лазаренка буде висунуто офіційні обвинувачення в цій резонансній справі. Але результатом висловлювань Рената Кузьміна наприкінці минулого року була тиша з боку Генпрокуратури із цього питання… Тема причетності Тимошенко та Лазаренка до справи Щербаня була так само раптово «прикрита», як і відкупорена. Тепер же Генпрокуратура поновляє слідство у справі за фактом заяви Руслана Щербаня, який стверджує, що матеріали з доказовою базою він передав до ГПУ. Однак ні Руслан Щербань, ні перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін не змогли надати прямих доказів причетності Тимошенко та Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня. При цьому, скликали прес-конференції і згадували їхні прізвища в контексті того, що обидва колишні прем’єр-міністри - головні претенденти на роль замовників убивства…

Білих плям у справі про вбивство Євгена Щербаня було більш ніж достатньо від самого початку. Народного депутата та бізнесмена Євгена Щербаня було вбито 3 листопада 1996 року на території Донецького аеропорту, куди він прилетів чартерним рейсом з Москви зі святкування срібного весілля Йосипа Кобзона. Разом з ним загинула його дружина. Двоє вбивць підібралися до літака, перевдягнувшись у форму співробітників аеропорту, і, розстрілявши Щербаня та його дружину, зникли з місця злочину на автомобілі, який на них чекав і за кермом якого сидів третій учасник злочинної групи, перевдягнений у міліцейську форму. Дивом залишився живий дев’ятнадцятирічний Руслан Щербань, котрий також прилетів разом із батьком і матір’ю з Москви.

Слідчі заходи у справі тривали досить довго. У 2001 році в Москві було затримано й доправлено в Україну громадянина Росії Вадима Болотських (прізвисько Вадик Москвич), який дав свідчення у справі про вбивство Євгена Щербаня. Болотських зізнається й у деяких інших резонансних злочинах (у тому числі в убивствах бізнесменів Ахатя Брагіна, Олександра Момота), розповівши, що вбивав на прохання такого собі Євгена Кушніра, на рахунку злочинного угруповання якого було 27 убивств і 17 замахів на вбивство. На момент затримання Болотських усі, хто брав участь у вбивстві Євгена Щербаня та займався його безпосередньою організацією, були мертві.

У 2003 році в Апеляційному суді Луганської області Болотських підтверджує свою участь у вбивстві Євгена Щербаня. Там само дає показання й Руслан Щербань, упізнавши в Болотських людину, яка стріляла в його батька. Вадика Москвича, котрий заперечує, що брав за скоєння злочинів гроші, засуджують до довічного ув’язнення. Тоді Генпрокуратура так і не змогла довести, що вбивства Євгена Щербаня та Ахатя Брагіна були скоєні «за гроші»… Болотських зізнався у співучасті, підготовці та безпосередньо в убивстві Євгена Щербаня. Він заявив, що чинив як Робін Гуд, допомагаючи українському народу позбуватися «багатіїв». У справі Болотських про вбивство Щербаня фігурувала сума близько 780 тис. дол., про що на суді заявив прокурор. Але цього так і не було доведено…

Перший заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін стверджував наприкінці минулого року, що на рахунки кілерів надійшло від фірм, контрольованих Лазаренком і Тимошенко, близько трьох мільйонів доларів США. За його словами, «та ж таки фірма Somali Enterprises, яка перераховувала гроші за вбивство Щербаня, перераховувала гроші Тимошенко на придбання шуб, коштовностей, автомобілів, оплату готелів, ресторанів». Заступник генпрокурора тут має на увазі, очевидно, показання якогось Петра Кириченка, отримані в 2001 році співробітниками української та американської прокуратур під час спільних допитів.

Кириченко стверджував у своїх показаннях, що за його посередництва Павло Лазаренко зустрічався з таким собі Мільченком на прізвисько Матрос і, посилаючись на свою інформацію про те, що Тимошенко нібито загрожувала небезпека, запропонував виплатити Мільченку три мільйони доларів США. За показаннями Кириченка, більшу частину грошей справді було виплачено Мільченку, і нібито частина грошей належала Тимошенко. За які послуги Мільченку перераховували гроші? І до чого тут, власне, вбивство Щербаня? Зв’язку між злочином у Донецькому аеропорту та взаємозаліками між Мільченком і Лазаренком українська та американська прокуратури тоді так і не виявили. Ці самі показання Кириченка використовувалися й у судовому процесі в Луганському апеляційному суді в 2003 році. Нині покійний Матрос, звичайно, не вихователь дитячого садка, але факту його причетності до організації замовного вбивства Щербаня, перерахування та отримання за нього грошей тоді так і не було доведено…

Навіть якщо йти шляхом відстеження руху грошей з рахунків офшорів, підконтрольних Тимошенко та Лазаренку, як стверджує Ренат Кузьмін, то як довести, що вони були переправлені саме кілерам і саме за вбивство Щербаня? Навряд чи в платіжках були позначки з відповідним написом. Тут необхідно для початку знайти відповіді на запитання: на чиї рахунки було перераховано гроші, хто цю суму перевів у готівку або переказав на інший рахунок? І якщо навіть усе це можна відстежити, як довести, що ці гроші потрапили до рук кілерів? Особливо якщо врахувати, що всі учасники ОЗУ мертві, крім Вадима Болотських, який відбуває довічне ув’язнення і не зізнається в отриманні грошей за вбивство. Хоча… чого не згадає людина, повністю залежна від пенітенціарної системи…

Зачистка

За словами адвоката Дмитра Поєзда, який захищав Болотських під час досудового слідства, у дружини Вадика Москвича не було грошей навіть на адвоката. «Вона приїздила до Києва з Москви, домовляючись із провідниками», - розповідає Дмитро Поєзд. «У Болотських грошей не було взагалі - після всіх цих подій, я думаю, його банально «кинули», - каже адвокат.

Адвокат підкреслює: весь процес досудового слідства супроводжували дуже дивні речі. У момент затримання в Москві Вадима Болотських зупинили на вулиці для перевірки документів, потім потай у багажнику автомобіля перевезли через кордон в Україну, і вже звідти, коли він перебував у Житомирському СІЗО, дали зателефонувати дружині, яка на той час заявила про його зникнення. За словами Поєзда, з Болотських у Генпрокуратурі вибивали свідчення проти деяких людей, відомих і впливових в Україні. «До мене доходили чутки, що підозрюваних орієнтували не тільки на Лазаренка, - у списку виконавців ролі замовника були й деякі особи, котрі проживають у Донецьку», - стверджував Поєзд.

За словами адвоката Болотських, з усіх підозрюваних тільки його підзахисному вдалося дожити до суду. «Я йому казав: що береш зі свого, те бери. Але не дозволяй на себе вішати чуже і не підписуй нічого без моєї присутності», - розповідає адвокат. За словами Дмитра Поєзда, можна тільки здогадуватися, що відбувалося з іншими учасниками угруповання. «Якось один із цієї групи дав показання, потім йому нібито стало зле, з’явився якийсь дивний лікар і зробив укол. Чоловік помер від серцевого нападу. Мені казали, що цей укол зробив лікаря багатшим на п’ятдесят тисяч доларів. Але це тільки чутки», - стверджує адвокат.

На його думку, свідчення могли «вибивати» не тільки проти Лазаренка. «Це політика. Тут як виходить: якщо Лазаренко не винен, то комусь було вигідно замовляти вбивства? Як я вже сказав, чимало тих, кого допитували у цих справах, не дожили до суду. А підписи у свідченнях могли бути поставлені вже після смерті підозрюваних. Свідчення є доказами й тепер. Якщо раптом спливуть», - каже Поєзд. На його думку, той, хто сьогодні має ці документи, за бажання може використати їх для власних потреб як завгодно…

У зв’язку з цим цікаво, які документи передав у Генпрокуратуру син Євгена Щербаня Руслан, який стверджує, що шістнадцять років шукав можливості розповісти правду. Після його звернення до американського посла Генпрокуратура відновила кримінальну справу за фактом убивства Євгена Щербаня. Прізвища Тимошенко і Лазаренко згадуються постійно в контексті їх причетності до вбивства, однак поки що всі спроби пов’язати Тимошенко, Лазаренка і розстріл у донецькому аеропорту 3 листопада 1996 року закінчувалися провалом.

Руслан Щербань стверджує: доки Лазаренко і Тимошенко були при владі і на волі, він боявся говорити правду. У 2003 році він дав показання в суді, в яких не було навіть натяку на конфлікт між Лазаренком та його батьком. Про Тимошенко взагалі не згадувалося. Тепер син Євгена Щербаня вирішив змінити свідчення і чомусь твердить про причетність двох колишніх прем’єрів до вбивства свого батька, конфлікти і боргові зобов’язання Лазаренка перед Євгеном Щербанем на суму 50 мільйонів доларів. Чому про це він мовчав раніше? Чому не сказав цього на суді у 2003 році і під час досудового слідства? Адже Лазаренко на той час уже сидів в американській в’язниці, а опозиціонерка Тимошенко перебувала під пресом владної машини Кучми.

Свідчення Руслана Щербаня про конфлікти його батька з Лазаренком і Тимошенко, які вважали його конкурентом у бізнесі, знову ж таки, навряд чи можуть стати основою для обвинувачення у замовленні вбивства Євгена Щербаня. Якщо, звісно, не спливуть незабаром якісь нові показання від уже мертвих кілерів, «випадково» виявлені в архівах Генпрокуратури? Ще є Вадим Болотських, який досі стверджує, що не брав грошей за вбивство Євгена Щербаня…

Чомусь ніхто з силовиків за всі шістнадцять років так і не відповів на запитання: як могло статися, що група людей безперешкодно пробирається в аеропорт у формі працівників аеропорту й міліції, розстрілює депутата і спокійно тікає з місця злочину? Злочинці були оснащені раціями, мобільними телефонами, вели переговори між собою, прикривали одне одного. Напередодні вбивства Щербаня Болотських із двома напарниками приїжджали в аеропорт на місці перевірити обстановку і підготувати все для вбивства.

У той момент, коли Євген Щербань вилетів чартером із Москви, хтось повідомив ватажку угруповання Євгену Кушніру, який сидів у Києві, що Щербань вилетів і треба приготуватися. Кушнір повідомив це мобільним телефоном Вадиму Болотських. Той, хто повідомив Кушніру, перебував у найближчому оточенні Євгена Щербаня, - про час його вильоту знало дуже вузьке коло людей, котрі були присутні на святкуванні срібного весілля Кобзона. Хтось Щербаня «здав», однак чи перевіряли всі ці моменти працівники слідчої групи?

Убивство Щербаня з тієї ж категорії, що й убивство Ахатя Брагіна (Аліка Грека). Здійснило його те ж саме угруповання. І хтось же дозволив безперешкодно кілька ночей довбати бетон під ложею на стадіоні Ахатя Брагіна і підкласти вибухівку. І хтось давав можливість кілерам спілкуватися по рації та мобільному зв’язку, повідомляючи одне одному про пересування Брагіна містом. Мобільний телефон тоді був те саме що автомобіль, і всі такі засоби зв’язку контролювалися тими, хто за бажання міг би відвернути обидва гучні убивства, які досі залишилися нерозкритими у плані вияснення імен замовників. Операції були ретельно підготовлені і сплановані. Однак замовник вочевидь не «проплатив» кілерам останнє вбивство - розстріл Євгена Щербаня та його дружини…

Невдовзі після вбивства Щербаня один по одному зникають безвісти й гинуть учасники ОЗУ Кушніра. Сам Кушнір їде в Ізраїль і скаржиться там дружині, що в Україні його «кинули» і грошей немає. У 1998 році хтось телефонує Кушніру й кличе в Донецьк, аби розрахуватися з ним. Кушнір каже дружині, що в Донецьку має отримати борг на суму триста тисяч доларів. Поблизу Донецька його машину розстрілюють, дивом вцілілого Кушніра затримує міліція за обвинуваченням у здирництві, і він раптово помирає від алергії на лікарський препарат…

Ахать Брагін, Рінат Ахметов, Євген Щербань, Олександр Момот стояли біля витоків корпорації «Індустріальний Союз Донбасу». Фактично, спочатку це була контора «двох комп’ютерів - трьох секретарок», яка розсилала факси керівникам підприємств із рекомендаціями купувати газ в ІСД. (У принципі, Лазаренко в інтересах ЄЕСУ займався тим самим, але в масштабах усієї країни. Боротьба за «користання» великими промисловими підприємствами проходила червоною ниткою в протистоянні донецької і дніпропетровської груп.) Ціна за газ ІСД керівників підприємств Донбасу не дуже тішила - в ЄЕСУ було дешевше, і непокірливі директори заводів та фабрик намагалися платити за газ менше, а не втридорога, як у випадку з ІСД. Тодішній губернатор Донецької області Володимир Щербань «співчував ІСД» і розіслав усім керівникам лист за підписом губернатора з рекомендацією купувати газ у «своїх». У результаті підприємства Донбасу потрапили в кабалу корпорації і плавно перейшли у її власність. На той момент Ахать Брагін, Олександр Момот і Євген Щербань були вже мертві… А вважалися найвпливовішими в регіоні людьми. Після їхніх убивств війна в регіоні припинилася, і ОЗУ Кушніра залишилося без діла…

Згодом Рінат Ахметов вийшов із ІСД разом із левовою часткою цих підприємств, створивши СКМ. А на уламках, які залишилися, уже свій ІСД вибудовували Гайдук, Тарута і Мкртчян.

Очевидно, гучна справа про вбивство Євгена Щербаня ще не раз буде епіцентром уваги спільноти. Можливо, зі зміною влади з’являться нові викриття і нововиявлені обставини цього та багатьох інших резонансних злочинів минулого. Однак поки що гучні злочини минулого залишаються довгостроковими «висяками», на яких малюють стрілки-покажчики то одні, то інші господарі життя…