Підрозділ ветеранів-"афганців" - одна з найбільш згуртованих і організованих частин сил самооборони на Євромайдані. Останніми днями "афганці" стали відомі своєю ініціативою вести переговори з силовиками про повернення захоплених владою політичних заручників. Чи будуть вони претендувати на самостійний політичний статус? Чи зможе влада внести розкол у середовище силових підрозділів Майдану? Чи продовжуватимуть "афганці" самостійні переговори з силовиками, керівництвом СБУ та МВС? На ці запитання в інтерв'ю DT.UA відповідає Ігор ІВЖЕНКО - уповноважений представник "афганців" Майдану. Статус неофіційний. Чітка військова дисципліна під час участі в акціях поєднується в "афганців" із повною демократією під час обговорення суспільних та політичних питань, як на козацькій раді.
- Ігоре, чому "афганці" вийшли на Майдан?
- Загони "афганців" - це добровольці, які, як і сотні тисяч громадян, вийшли на Майдан. Вийшли без жодної команди. Серед нас є люди, котрі брали участь в акціях протесту з 24 листопада. Однак після розгону Євромайдану "афганці" вийшли масово. Мотиви - такі ж, як і в багатьох громадян України. Ми більше не можемо миритися з тим, що влада абсолютно безвідповідально порушує права людини, дозволяє собі безкарно бити людей, принижувати, по-варварськи зменшувати реальні пенсії та зарплати, всіляко заохочує корупцію. "Афганці" далекі від політики, але ми теж щодня зіштовхуємося зі свавіллям. Годі це терпіти. Владу слід притягнути до відповідальності.
- Хто керує "афганцями", як ви організовані?
- У нас є досвід самоорганізації - ми неодноразово брали участь у правозахисній діяльності. Ми швидко зуміли знайти одне одного, оскільки як військові люди розуміємо, що діяти треба у складі підрозділів. Нашими лідерами є Олег Михнюк, перший заступник голови Українського союзу ветеранів Афганістану, кавалер двох орденів Червоної Зірки та медалі "За відвагу" за дії в ДРА у складі 56-ї окремої десантно-штурмової бригади, і Микола Семеняка, кавалер ордена Червоної Зірки, який служив у знаменитій 9-й роті 345-го окремого парашутно-десантного полку. Микола - це той чоловік, котрий повів "афганців" на штурм Верховної Ради, коли ми виступали проти грабіжницької пенсійної "реформи".
У наших рядах "афганці" - з усіх куточків України. Багато людей із Донецька, Луганська, Криму. До нас приєднуються й ветерани Збройних сил, які не служили в Афганістані. Грошей нам ніхто не платить, а в усіх людей є сім'ї, робота, тому часто проводиться ротація людей, але в цілому наш змінний склад, який готовий до дій на Майдані, становить до тисячі осіб. У мобілізаційній готовності впродовж кількох днів можна зібрати до 5 тис. колишніх військовослужбовців. За нашими оцінками, через "афганські" підрозділи за 3 місяці Євромайдану пройшло до 15 тис. колишніх військових.
- Чи підтримує вашу діяльність загалом Український союз ветеранів Афганістану? Чи уповноважені вести переговори від вашого імені голова УСВА Сергій Червонописький, народний депутат Сергій Куніцин?
- "Афганців" об'єднують спільне минуле і спільна боротьба за свої права. Але "афганців" в Україні близько 100 тис. чоловік, і в кожного - свої політичні погляди. Усі можуть вести переговори, всі можуть висловлювати власну позицію, але лідерів "афганців" Євромайдану я вам назвав. Ми поважаємо наших побратимів незалежно від їхніх політичних уподобань, за умови, звісно, що й вони поважають наші погляди. Тому мене вкрай обурило, коли якийсь громадянин заявив, що він - керівник УСВА в Харкові й має намір із якимись "афганцями" йти на Київ, щоб "зачистити" Євромайдан. Хай спробує. Тут стоять люди, які були "за рікою" і які не відступлять.
- Хто ініціював переговори з керівництвом СБУ й МВС? Чи розумієте ви, що владі вигідно організовувати сепаратні переговори з різними групами Євромайдану, щоб спровокувати розкол та конфлікти між різними колективними учасниками Майдану?
- Серед "афганців" є багато таких, що досі служать у силових структурах, зокрема на досить серйозних посадах. І зв'язок між побратимами, які служили колись разом, тривають усі ці роки. Зрозуміло, наше спілкування не переривається й тепер. Мені здається, що проблема, як ви вважаєте, буцім сепаратних переговорів - надумана. Це, на жаль, результат ще недостатніх координації та інформування про ситуацію з боку різних підрозділів на Євромайдані. Що відбулося? Завершилася гаряча фаза протистояння на Грушевського, а сотні людей по всій країні без жодних підстав кинуті у в'язницю. Ми вирішили спробувати їх визволити. В Афгані ми завжди рятували своїх, незважаючи на втрати. Ми не претендували й не претендуємо на якусь самостійну участь у переговорах. Ми говорили з силовиками, як солдати на барикадах, а не як політики. І я не бачу якоїсь самодіяльності з нашого боку в таких переговорах. Ми заздалегідь поінформували коменданта Андрія Парубія про наші дії, і не розумію, чому це стало сюрпризом для когось із лідерів опозиції. Це не наша проблема - це проблема комунікації.
- Зараз ви ведете переговори з владою?
- Ні. Всі переговори припинено, щоб не створювати політичних конфліктів. Але в нас тепер є два запитання до лідерів опозиції. Ми розуміємо, що переговори мають вибудовуватися і через них, але нам незрозуміло, наскільки враховуються в цих переговорах позиції найактивніших громадських організацій Євромайдану. Ми не хочемо заважати переговорам і не тягнемо на себе ковдру. Але ми наполягаємо, щоб представник "афганців" брав участь у переговорах - хоча б просто як спостерігач. Щоб ми отримували інформацію з перших рук. Просто щоб чути й бачити. Гадаю, це цілком логічна вимога, оскільки очевидно, що переговори затягуються. А на Майдані зібралися тисячі людей дії, які не бажають спокійно миритися зі сваволею та розвалом держави. Криза в Україні створює реальну загрозу розколу нашої країни. І ми не маємо права допустити цього.
- Ваше ставлення до радикальних дій, до атаки "Правого сектора" проти силовиків на Грушевського?
- Ми проти радикальних дій, проти силового конфлікту. Ми вважаємо, що влада зобов'язана зважати на народ і не допускати загострення конфлікту. Але ми з розумінням ставимося до дій "Правого сектора" у даному випадку. Це теж бійці. На жаль, коли впродовж двох місяців влада ухиляється від будь-яких переговорів, люди, доведені до розпачу, офіційно названі злочинцями, люди, яких щоночі викрадають, убивають, кидають у в'язницю, можуть перейти до радикальних дій. Влада спробувала поставити народ до стінки і отримала зворотну реакцію. Постраждали, на жаль, не політики... "Афганці" намагалися запобігти зіткненням і на Банковій 1 грудня, і на Грушевського, але повністю зупинити людей було неможливо. Тому ми вимушено виявилися втягнутими в протистояння. Але ми не виявляли агресії й нічого не кидали в солдатів по той бік барикад. Ми намагалися уникнути нових жертв. Навчали людей прийомів захисту, розосередження й укриття від світлошумових гранат, газів. Ми допомагали вижити. Одному з наших ветеранів із Криму - він не "афганець", але боровся в наших лавах, - кулею вибило око. Багато ветеранів-афганців отримали поранення від гранат, до яких примотані додаткові забійні елементи - каміння. Проте ми нікого на Майдані не вчимо воювати. Коли виникає конфліктна ситуація й загроза насильства, як це було під час блокади міліції в Українському домі, ми самі йдемо туди, де небезпечно, щоб забезпечити мирне рішення.
- Чи може відбутися загострення конфлікту і його радикалізація?
- На жаль, цей варіант виключати не можна. Особливо якщо переговори і далі будуть такими ж безрезультатними й незрозумілими для Майдану. Тут дуже багато людей, готових іти до кінця. Мені жаль, що цього не розуміє влада.
- Як ви ставитеся до заяв, що, коли буде наказ, війська розженуть Майдан за 15 хвилин? Що скажете про слова народного депутата Царьова про те, що кримський спецназ захопить будинок КМДА, як в Афганістані "Альфа" взяла палац Аміна?
- Розігнати Майдан можна. Але хай спробують. Боюся, це призведе тільки до того, що політиків взагалі перестануть чути, і революцію візьмуть у свої руки польові командири. Тоді вже нікому буде зупинити хвилю насильства. А Царьову я відповім просто: сподіваюся, що людина, котра дозволяє собі такі слова, сама буде в перших лавах штурмовиків. Разом із Чечетовим, Колесніченком та Олійником.
- Українська влада і влада сусідня, яка її курирує, всерйоз сприймають силову складову Майдану. "Афганців" - передусім. Нагорі ходять чутки, що з "афганцями" вдалося домовитися про тихий і поступовий відхід із Майдану. За гроші...
- Я не знаю жодного випадку, коли б у нашому колективі комусь пропонували гроші. Не виключаю, що такі пропозиції могли надходити тим, хто називає себе "великими босами". Однак до людей із переконаннями й принципами, а саме про них я вам розповідав, це не має жодного стосунку.
- Не тільки люди, які пройшли через Афганістан, а й українська влада готується відзначити 25-річчя виведення військ. Будуть укази президента про позачергове підвищення звань та роздачу нагород. Це може вплинути на позицію ваших побратимів?
- Це - традиція, що почалася ще в часи Кучми. Ми всі - дорослі реалізовані люди. Більшість нас давно вийшла у відставку. І присвоєння майорові десь на папірці звання підполковника - не здійснення мрії. Ні на що це не вплине. Ми вміємо служити, але не прислужувати.
- За яких умов "афганці" підуть із Майдану?
- У Майдану є одна вимога, що об'єднує зараз усіх: повне перезавантаження системи. Від влади й опозиції залежить лише, коли це станеться. І чи буде сам процес мирним, чи знову прокотиться хвиля насильства через бездіяльність політиків. У кожному разі, ми тут давно прийняли між собою рішення - що б не сталося, ми до кінця залишимося з НАРОДОМ УКРАЇНИ.