UA / RU
Підтримати ZN.ua

90-ті повертаються?

Те, що мотивом убивства Кирила Кос­тенка була помста за якусь відмову, незговірливість чи невиконання обіцяного саме із земельного питання, не виключають не тільки сімеїзці, а й правоохоронці, які виз­начили основною версією професійну діяльність убитого.

Автор: Валентина Самар

Розпочнемо з цитати зі статті "Поствиборна ломка", опублікованої в DT.UA 30 листопада минулого року, де йшлося про кадрову лихоманку в стані кримських регіоналів після виборів-2012 та загадкову смерть Леоніда Малика, мера Малого Маяка (Велика Алушта) - він "вийшов" у вік­но лікарні, розбившись на смерть.

"За останні два роки, тобто після зміни влади в країні та заходу в Крим донецької команди, це вже третя смерть мера в Криму. Улітку 2010-го з автомата був розстріляний Олег Колодяжний, голова курортного селища Ново­федо­рівка (Сакський район), узимку 2011 року від пострілу в серце з мисливської рушниці загинув Ігор Юшко, голова Веселовської сільради (біля Судака). Правоохоронці визначили цю смерть батька трьох дітей, нещодавно обраного на пост мера, і голови місцевої організації Партії регіонів як суїцид. Убивство Колодяжного дотепер не розслідуване".

Минуло рівно три місяці після самогубства Малика, й розстрільний список кримських мерів про­довжив мер Сімеїза Кирило Кос­тенко, вбитий вранці 26 лютого у своїй машині біля селищної ради (після оприлюднення відео з веб-камери на готелі навпроти стоянки, здається, описувати розстріл немає сенсу).

Ця тенденція - близький бекграунд історії вбивства мера Сі­меїза. Тло другого плану складається з ареш­тів південнобережних мерів перед виборами 2010 р. Під вартою тоді опинилися мери Алушти, Лівадії, Алупки, усі як один - сьогодні на волі. Багаторічний мер Сімеїза М.Макаренко в ті вибори розсудливо не став випробовувати долю, а його місце зайняв висуванець Партії регіонів Кирило Кос­тенко, до того вже колишній депутат цієї ради, якому довірили керувати Ялтинським водоканалом. У період виборів про нього багато говорила опозиція в ефірах великих ток-шоу - у контекс­ті "регіонали просувають у владу людей з кримінальним минулим". За плечима Костенка - умовний строк у справі про розбій, який він отримав у 1998 р. Боксом Кирило Костенко займався в авторитетного тренера Олександра Данильченка, який й понині перебуває в розшуку як "Данило", - одного з лідерів ОЗУ "Башмаки", колишнього керівника також Федерації боксу Криму. Нині її очолює відомий кримський депутат із непростою біографією Олександр Мельник, а Кирило Костенко був віце-президентом. Так доля звела людей, які в ранній молодості були членами, скажемо так, різних боксерських команд, які вижили в бурхливі 90-ті та ввійшли у владу в наш час. Словом, звичайна біографія кримського політика. А затримання влітку 2011-го за підозрою у вимаганні хабара за "земельне" рішення - майже обо­в'язкова сторінка для мера південнобережного селища. Той дивний випадок із затриманням та звільненням Кирила Костенка сьогодні згадують усі - а чи не звідти бере початок мотив розстрілу?

Заяву в міліцію про вимагання в неї 100 тис. дол. за залишення в силі рішення про виділення трьох ділянок землі написала підприємець Фаїна Дерменджі, послугами землевпорядної фірми якої користується багато з тих, хто одержав землю в Сімеїзі. У тому числі, як заявляла Дерменджі журналістам, і мер, і секретар, і депутати, і їхні родичі, на яких оформлялася земля. Але на гарячому при передачі позначеного "хабара" від підприємниці був затриманий тільки сімеїзький депутат Тимур Шемше­динов. Костенка ж затримали в Сімферополі, коли він сам, по дзвінку із запрошенням, приїхав у головком МВС. Але через майже два тижні прокуратура мера звільнила - міліція не надала матеріалів, що доводять винуватість Костенка, а Шемшединов узяв усю вину на себе.

Сьогодні Фаїна Дерменджі знову на екранах телеканалів, сміливо розповідає про земельні махінації керівництва селищної ради і переконує: не вона і не місцеві дрібні підприємці "замовили" Костенка, хоча образи є в багатьох. Минулого літа місцеві жителі погрожували меру референдумом про недовіру і просили Партію регіонів виключити його з членів за невиконання передвиборних обіцянок. У лютому цього року сімеїзці навіть зняли відеозвернення до президента Вік­тора Януковича і розмістили його в Інтернеті з проханням захистити санаторій "Юність". У 2010-му ми розповідали про зухвале відібрання землі та пляжу в цього підлітко­вого протитуберкульозного санаторію на користь ТОВ "Корал Лі­мітед". Після публікацій кримська прокуратура через суд повернула санаторію пляж, а в липні 2012-го ВГСУ скасував рішення Сімеїзької селищної ради про вилучення майже двох гектарів землі санаторію. Але рішення судів не виконуються.

Те, що мотивом убивства Кос­тенка була помста за якусь відмову, незговірливість чи невиконання обіцяного саме із земельного питання, не виключають не тільки сімеїзці, а й правоохоронці, які виз­начили основною версією професійну діяльність убитого. Мотив, який лежить на поверхні, - це дорога кримсь­ка земля, головний ресурс, за яким ідуть у владу, і голов­ний мотив практично всіх посадових злочинів у прибережних селищах і містах. Сімеїз у цьому плані селище особливе.

Колишня всесоюзна протитуберкульозна оздоровниця складалася із суцільних санаторіїв, землю й майно яких не можна приватизувати. Однак сьогодні, як ми неодноразово писали, оздоровниці ПБК являють собою жалюгідне видовище, оскільки впродовж останнього десятиліття їх буквально рвуть на частини. Початок "дерибану" землі та корпусів було покладено у 2003-му - завдяки "оптимізації", проведеної міжвідомчою комісією на чолі з віце-прем'єром Д.Табач­ником. Кінцевими власниками землі знищених санаторіїв стали імениті "дачники". Сімеїз починався з санаторію імені Бара­нова, а тепер - з паркана навколо маєтку, який місцеві жителі називають "особняком Медведчука". Буди­нок заснов­ника першого дитячого санаторію - Олександра Боброва в Алупці, заповіданого дітям "Боб­ровки", став дачею сім'ї Володимира Сацю­ка. Фірму, яка приватизувала половину "Юності", оформлено на дві кіпрські компанії, але реальним власником називають нардепа-ре­гіонала. Корпуси санаторію "Сі­меїз" - вілли "Камея" та "Міро Маре", як установило розслідування "Эко­но­мической правды", дісталися фірмам, пов'язаним із бізнес-структурами "Сім'ї". Напере­додні вбивства мера головлікар санаторію "Сімеїз" звільнився, як заявляли деякі політики - під тиском керівництва Радміну, і невдовзі санаторій "зіллють" повністю. Адже головну цінність становлять не запущені стародавні вілли, а земля, яку тепер можна відвести під їхнє обслуговування.

Може, комусь мер у цьому процесі здався перешкодою?

"Та він золота була людина - з ним усі могли домовитися! - як завж­ди прямо говорить Сергій Гуременко, екс-депутат Сімеїзької селищної ради, активіст і захисник місцевих санаторіїв і пам'ятників, а також конкурент Костенка на виборах-2010.

У день вбивства ми домовилися разом поїхати в санаторій "Юність", де не виконуються рішення суду. Але там конфлікту в нього не було. Останнім часом конф­лікт був один - стосовно санаторію "Красний маяк", де фірма "Азалія", без жодних документів на землю та дозволів на будівницт­во, спорудила на місці кліматопавільйону санаторію кафе й, незважаючи на рішення судів, продовжує працювати".

У Єдиному держреєстрі судових рішень знаходимо постанову Ви­щого госпсуду України на користь санаторію та Мінздоров'я Ук­раїни, яка залишила в силі рішення Госпсуду АРК, що визнав зведений об'єкт самовільним будівництвом.

У судах також встановлено, що землю "Азалії" під будівництво кліматопавільйонів та кафе не виділяли. Фірма й зараз продовжує судитися, намагаючись узаконити своє існування на землі санаторію. Але рішення ВГСУ було винесене ще влітку 2009 р. Хто ж стоїть за структурами, котрі без будь-яких документів займають і забудовують берег санаторію?

"Колишній міністр соціальної політики Криму Едем Еннанов та його родичі, - каже Гуременко, - і дані Єдиного держреєстру це підтверджують".

Але чому ж Костенко - золота людина, з якою можна було домовитися, тут виявився таким принциповим? Відповідь у Гуременка проста: над цією ділянкою біля моря - земля, відведена під забудову фірмі "Кримкурортсервіс". Вона оформлена на сімферопольця Д.Власова, що також трудиться керівником ТОВ "Клуб спортивного полювання "Південнобережний". Це одна з численних фірм Андрія Припутнікова, який разом із сином Олександром та дружиною Галиною Багровою (дочка екс-спікера ВР Криму і ректора Таврійського національного університету) володіє найбільшою будівельною компанією "Професіонал", а також кількома агентствами нерухомості та турфірмами. (До речі, мисливський клуб зареєстрований в Алушті і з самого початку претендував на угіддя, які потім дісталися клубу "Кедр" друзів президента.)

ЗМІ називають Костенка людиною Припутнікова, який, маючи інтереси в Симеїзі, сприяв його перемозі на виборах. Андрій Припутніков називає Кирила Костенка другом і відмовляється від інтерв'ю. "Мені важко, і я не можу про це говорити. Я втратив друга", - сказав Припутніков у телефонній розмові. Він відповів тільки на одне запитання DT.UA: чи були конфлікти, які могли привести до замовного вбивства?

"Ні, не було. Взагалі не було конфліктів! Учора (напередодні вбивства. - Авт.) Кирило був у мене. Він був веселий. Жодних проблем у нього не було", - сказав Андрій Припутніков, у якого немає версії, кому була вигідна смерть Костенка.

Не заперечуючи мотиви вбивства, пов'язані із земельними рішеннями, що вже відбулися, слід також мати на увазі багато чого неподіленого. По-перше, як уже йшлося, це землі санаторіїв, котрі продовжують "оптимізувати". По-друге, це земля Ялтинського гірсько-лісового заповідника, межі якого саме зараз зсувають. Населеним пунктам Великої Ялти віддадуть заповідні землі, а компенсацією послужить "розширення" заповідника трьома тисячами гектарів Куйбишевського лісництва (Бахчисарайський район). Скільки й де саме додасться Симеїзу - в.о. мера Юрій Ломенко говорити журналістам відмовляється, посилаючись на незнання. Заповідні землі, нагадаю, вже ставали причиною стрілянини в селищній раді Симеїза. Покійний Макс Курочкін, на фіктивні фірми якого було оформлено 340 га землі, отриманих у результаті коригування меж заповідника у 2004 р., влаштував тут вогнепальний виховний сеанс для колишнього мера Миколи Макаренка. Тоді, на щастя, ніхто не постраждав…

І ще один, можливо супутній, мотив, що його неофіційно називають правоохоронці, говорячи про зухвалість розстрілу Костенка серед білого дня і в людному місці, - показове повчання. Щоб наука була. Однак це не дає відповіді на запитання - хто замовник, і в чому саме має полягати наука. Судячи ж із того, в яких умовах працюють наші правоохоронці, надії, що буде знайдено хоча б виконавця, лишається небагато: у відділенні міліції в Алупці немає не тільки Інтернету, а й телефон - лише в чергового. На полудень п'ятниці підозрюваних у слідства ще не було…