Актуалізація ідеї сталого розвитку не оминає й зміни ролі центральних банків (ЦБ). Більшість ЦБ уже визнали негативні наслідки неконтрольованої зміни клімату для фінансової стабільності. Можливо, саме центробанки візьмуть на себе роль «рятівників клімату в останній інстанції». І в цьому справжня інтрига. З одного боку, зміст «зеленого переходу» та його наслідки, що впливають на бізнес-моделі та моделі споживання, відчують абсолютно всі. З іншого ж — з різним ступенем драматизму, бо дедалі більше експертів називають рух до кліматичної нейтральності «зеленим лебедем».
Поняття «зелений лебідь» походить від терміна «чорний лебідь», що став популярним завдяки Насіму Талебу, який стверджує, що саме «чорні лебеді» — події з непередбачуваними наслідками і масштабною дією — рухають історію та змінюють наше уявлення про ризик. Кліматична криза дуже схожа на подію «чорного лебедя», адже наслідки зміни клімату, безперечно, будуть серйозними та екстремальними, як і наслідки його стримування.
У червні 2021 року керівники провідних центральних банків, представники Банку міжнародних розрахунків (BIS), Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організації з підвищення екологічності фінансової системи (Network for Greening the Financial System, NGFS), політики і вчені провели Глобальну віртуальну конференцію «Зелений лебідь-2021» (Green Swan 2021). Згідно з комюніке, міністри і керівники центробанків зобов’язалися «належним чином керуватися міркуванням зміни клімату та втрати біорізноманіття у процесі розробки економічних і фінансових рішень, включно з усуненням макроекономічних наслідків, та оптимального застосування низки політичних важелів для визначення цін на вуглець».
Події, інспіровані «зеленими лебедями», істотно впливають на стан фінансової системи, змушуючи банки запроваджувати політику «зеленого» кількісного переходу. Адже аби гарантувати, що «зелений перехід» не вплине негативно на фінансову систему, центробанки повинні привести грошово-кредитну і регуляторну практику у відповідність до екологічної політики. У цій ситуації ЦБ могли б відіграти ключову роль, допомагаючи фінансовій системі шляхом купівлі знецінених під впливом швидкої зміни клімату активів, але за умови, що заходи з порятунку спрямовуватимуться на фінансування проєктів екологічної сталості або «зелених» виробництв.
«Зелений» кількісний перехід є аналогічним політиці кількісного пом’якшення, реалізованій Банком Японії ще на початку 2000-х, а пізніше — Федеральною резервною системою та Європейським центральним банком (ЄЦБ) у відповідь на фінансову кризу 2007–2008 років, а з часом — на кризу євро і пандемію коронавірусу.
Кількісне пом’якшення, по суті, є вливанням ліквідності в економіку шляхом купівлі активів у фінансових установ. І«зелене» кількісне пом’якшення буде реалізоване на тих же принципах, але спрямоване на стримування зміни клімату. Центробанки випускатимуть також цінні папери, щоб отримати вигоду від банків розвитку з метою гарантувати, що установи зможуть фінансувати проєкти, необхідні для «зеленого» переходу, не стикаючись із перешкодами, що пов’язані із приватним кредитним ринком.
Посилаючись на мандат ЄЦБ, який визначає стабільність цін як основну мету, але при цьому фіксує, що ЄЦБ «повинен підтримувати загальну економічну політику в Союзі з метою сприяти досягненню цілей Союзу за умови, що такі дії не завдадуть шкоди стабільності цін» (стаття 127.1 Договору функціонування ЄС, ДФЄС), дослідники знаходять докази того, що ЄЦБ інституційно готовий відігравати активну роль у пом’якшенні наслідків зміни клімату. Адже цілі Союзу передбачають, що внутрішній ринок ЄС повинен «працювати на сталий розвиток Європи на основі збалансованого економічного зростання і стабільності цін, спрямованих на повну зайнятість і соціальний прогрес, а також на високий рівень захисту і поліпшення довкілля» (ст. 3.3 ДФЄС). Тому ці статті ДФЄС надають ЄЦБ чималий простір для підтримки «зелених» цілей Євросоюзу.
Швидше за все, ЦБ доведеться застосувати бразильський досвід створення компаній (на кшталт компанії Emgea Asset Management Company) для управління обміном фінансових активів, пов’язаних зі старими технологіями (так званих коричневих активів), на «зелені» активи. Адже інвестори, затиснуті у корсет ESG-критеріїв (абревіатура від англ. environment, social, governance) щодо відбору проєктів згідно з принципами відповідального фінансування, фактично знеструмлюють «брудні» виробництва, які без фінансових вливань не зможуть модернізуватися.
Створення таких компаній дасть змогу центробанкам рятувати фінансові установи, що потрапили у скрутне становище під час перехідного періоду, й одночасно висувати умови їхньої подальшої діяльності у межах ререгулювання фінансового ринку. Інакше кажучи, центробанки могли б врятувати фінансові установи від проблем з неокупними активами, спрямовуючи діяльність на «зелені» проєкти, визначаючи умови обміну активами і навіть націоналізуючи приватні фінансові установи, якщо їхня фінансово-кредитна діяльність зайшла у глухий кут. А от уряд через «зелений» кількісний перехід міг би фінансувати «зелену» промислову політику та інновації з метою виробничого переоснащення, застосовуючи фіскальну політику як інструмент стимулювання технологічних та інноваційних змін. Але такий намір потребуватиме перегляду макроекономічної політики.
Основна відповідальність за реагування на ринкові збої, викликані кліматичною проблемою, лежить на урядах. Вони уповноважені приймати відповідні рішення, здатні докорінно змінити економічний і соціальний ландшафт, мають у розпорядженні широкий спектр політичних важелів, серед яких визначення необхідної ціни на викиди вуглецю, запровадження нормативної бази для скорочення викидів, здійснення необхідних інвестицій і надання гарантій. Отже, державне планування, його інститути і запроваджувані політики — бюджетно-податкова, грошово-кредитна, валютна і промислова разом із кредитною — мають забезпечувати сталість«зеленого» переходу. Тільки так можна гарантувати стабільність та ефективність фінансової системи, а також технічне переоснащення виробничого сектора, орієнтованого на нові технології і збереження показників його продуктивності.
Регламент (ЄС) 2020/8521 (Регламент таксономії) визначає основу для розвитку системи класифікації ЄС (таксономія ЄС) екологічно сталої економічної діяльності в інвестиційних цілях. Хоча регламент забезпечує загальну основу для економічної діяльності, що кваліфікується як екологічно стала, він надає Європейській комісії право визначати фактичні критерії ефективності такої сталості. У Регламенті таксономії — шість екологічних цілей:
- пом’якшення наслідків зміни клімату;
- адаптація до зміни клімату;
- стале використання та захист водних і морських ресурсів;
- перехід до економіки замкненого циклу;
- запобігання і контроль забруднення;
- захист і відновлення біорізноманіття та екосистем.
Регламент визначає, що економічна діяльність має:
- робити істотний внесок в одну із шести екологічних цілей;
- не завдавати значної шкоди (DNSH-критерій, від англ. do no significant harm) іншим п’яти цілям;
- дотримуватися мінімальних соціальних та управлінських гарантій;
- відповідати певним технічним критеріям відбору, що передбачають істотний внесок у вирішення шести цілей і відповідність DNSH-критерію здійснення економічної діяльності.
Хоча регламент має непрямі посилання на питання ядерної енергії (включно з ядерними відходами), законодавці, зрештою, залишили це питання у підвішеному стані. Важливо наголосити, що невключення сектора або діяльності у таксономію де-юре не перешкоджає поточним або майбутнім фінансовим інвестиціям у сектор (наприклад, в ядерній енергетиці для підвищення безпеки або зняття з експлуатації існуючих атомних станцій). Регламент також не відносить сектор або діяльність до категорії «коричневих»; це лише означає, що фінансовий сектор не може містити інвестиції у сектор/вид діяльності як такі, що відповідають критеріям таксономії, а тому позначені як «зелені».
Враховуючи, що таксономія ЄС може застосовуватися як своєрідний дороговказ з короткострокового фінансування у межах оновленого Багаторічного фінансового плану ЄС на 2021–2027 роки (Multi-annual financial framework, MFF 2021–2027) і Next Generation EU (за визначенням ЄК, «тимчасовий інструмент постковідного відновлення з допомогою масштабної фінансової підтримки реформ на суму 750 млрд євро з тим, щоб Європа після COVID-19 стала «зеленішою», більш цифровою, сталішою і могла краще реагувати на поточні та майбутні виклики»), відповідь на запитання про те, яка економічна діяльність отримає фінансові ресурси, стає очевидною. Розуміння ситуації, що склалася, і підштовхує ЦБ до запуску «зеленого» кількісного пом’якшення з метою врятувати виробництва, що тонуть в озері, де плаває «зелений лебідь». І таку практику підхопить багато хто.