Наприкінці травня на запрошення неурядових грузинських організацій Аджарію відвідала українська делегація. Політики, соціологи, бізнесмени, журналісти ознайомилися з грузинським досвідом швидких реформ, створенням умов для припливу іноземних інвестицій. Аджарію було вибрано не випадково. Включившись у перетворення однією з останніх, вона досить швидко стала лідером процесу. Щороку ця маленька автономія отримує не менше мільярда доларів інвестицій.
Попри взаємну прихильність грузинів та українців, спільні проекти у бізнесі представників обох цих країн поки що можна полічити на пальцях. Між Києвом і Батумі досі не налагоджено навіть стабільного авіаційного сполучення. А гривні на ларі і навпаки обміняти можна хіба що через долар або євро.
Море і гори
За географічними мірками, Аджарська автономія зовсім мізерна. Вона займає лише 4% території Грузії. До того ж понад 80% території - це гори. Зате вони розташовані поряд із морем. Це якби Українські Карпати наблизити до Чорного моря. Красою Аджарії захоплюєшся, щойно ступаєш на землю з трапа літака. Поряд із невеликим, як за київськими мірками, аеропортом, розташованим біля самісінького Чорного моря, вже за якихось кількадесят кілометрів видно кавказькі гори. Уздовж усього берега - від аеропорту і до Батумі - висаджено пальми. Задоволення не з дешевих. Розповідають, що за кожну з них держава сплатила італійцям близько 1200 дол. Але вони того вартують. Ну, яке ж море без пальм.
Проїжджаючи Батумі, помічаємо, що на вулицях міста багато поліцейських. Таке враження, що вони тут на кожному кроці. Насправді їх тут не більше, ніж в Україні. Але вони тут не ховаються в офісах, як у нас. Щодо житлової забудови, то поряд із вишуканими сучасними багатоповерховими готелями та офісами свого віку доживають убогі «хрущовки». Тут ліквідовано жеки, але натомість поки що нічого не створено. Отак і живуть.
У радянські часи Аджарію вважали туристичною Меккою. Тут лікувалися й відпочивали десятки тисяч людей на рік. Зі здобуттям незалежності Грузії настав застій - корупція, бідність, невизначеність. Навіть у зовні сприятливий 2005 рік Аджарію відвідали лише близько 20 тис. туристів. Сьогодні їх кількість зросла у кілька десятків разів. Для прикладу, у 2011-му лише офіційно автономію відвідали понад 1 млн. 300 тис. чоловік. Найбільше туристів приїжджає з Туреччини, Ірану, Польщі, України, Азербайджану, Росії, Вірменії.
Їх приваблює субтропічний клімат, море, пам’ятки архітектури, незаймані ліси, річки, озера. Аджарці надзвичайно доброзичливі. Про дивовижну грузинську кухню, місцеві вина годі й говорити. У сусідній Туреччині сервіс, можливо, і кращий, проте там все поставлено на конвеєр. А де ще, окрім Грузії, ви зможете почути скільки чудових притч, тостів. І горе тому, хто сприйме за щиру правду так звані контрольні тости, під час яких вимагається випити до дна.
Грузини, хоч би де вони проживали, дуже люблять свою батьківщину, родину, батьків. Це підкуповує, бо нагадує про головні цінності у житті. А ще грузини дуже цінують мир. Тост за мир - обов’язковий. В історії цієї невеличкої країни було не так багато років, коли вона не воювала б за свою незалежність.
Нині у Батумі живе близько 140 тис. чоловік. Улітку ця цифра зростає у десятки разів. За рахунок туристів. Тому місто динамічно розвивається. За останні три роки тут виросли готелі світових брендів - «Шеротон», «Редіссон», «Хілтон Інн», інші. Навіть у ті дні, коли ми перебували в Аджарії, президент Грузії Михаїл Саакашвілі відкривав у автономії черговий готель.
Жителі Батумі дуже гордяться новеньким Домом юстиції, який за формою чомусь нагадує перевернуту... пляшку. Він змінив їх уявлення про чиновників. Раніше, щоб отримати будь-яку довідку, доводилося вистоювати у чергах, відвідувати десятки різних інстанцій. Українцям це добре знайоме. Можете собі уявити, що ви отримуєте закордонний паспорт за якихось 15 годин?! І не платите, як в Україні, за довідку «про несудимість» 90 грн. Кілька сотень за сам паспорт. У Батумі це реально. Ніяких черг. Якщо мама прийшла з дитиною, для неї тут є ігрові зали, для відвідувачів - кафе. В одній будівлі розмістили всі служби, які мають стосунок до юстиції. Цікаво, чи можливе таке в Україні?
Окремої розповіді заслуговує пляж, який тягнеться уздовж берега на вісім кілометрів. У перспективі влада Батумі планує подовжити його до кордону з Туреччиною. А це - 18 км. До слова, про пляжі. Крім однієї ділянки, яку влада передала в оренду турецькій фірмі терміном на 45 років, решта пляжів безплатні. Вздовж усього берега - асфальтована велосипедна доріжка. У будь-якому місці можна взяти напрокат велосипед і кататися, насолоджуючись морем. Кажуть, велосипед дуже полюбляє М.Саакашвілі.
Поряд з морем - дендропарк із сотні найменувань рідкісних дерев, кущів, квітів. Магнолія тут межує з бамбуковими хащами. За два тижні молодий бамбук сягає двадцяти метрів заввишки, а потім починає набирати міцності. У Батумі з нього виготовляють меблі, посуд, а у гірських районах його й досі використовують для водопроводів. На особливому рахунку австралійський евкаліпт. Він... коригує погоду. Раніше жителі Батумі мали проблему з комарами. Завдяки евкаліпту, у листі якого є ефірні масла, місто позбулося цих комах. Також евкаліпт допомагає боротися з надмірною вологістю, викликаною частими дощами. Цим Батумі нагадує Львів. За рік це дерево випиває 15 тонн води.
У Батумі є багато пам’ятників видатним людям. Один із них - «батькові Вітчизни», святому Іллі Праведному (Чавчавадзе) (8.11.1837 - 12.09.1907). Князь, грузинський поет, публіцист, націоналіст і борець за незалежність і суверенітет Грузії, у 1987 році він був канонізований Грузинською православною церквою. Ілля Чавчавадзе відкрив першу у Батумі школу. Про Україну у Батумі нагадують пам’ятники Лесі Українці і Тарасу Шевченку. Це приємно.
Усюди написи грузинською та англійською мовами. З цим чітко. Як, до речі, і з єдиним курсом валюти в обмінниках.
В Аджарії розташована найбільша на Північному Кавказі православна церква - Олександра Невського. До речі, церкви тут дуже гарні, їх оздоблення виконане в оригінальному грузинському стилі. Загалом нині 70% жителів Аджарії православні, 30% - мусульмани. Ще донедавна було навпаки внаслідок 30-річного перебування Аджарії у складі Османської імперії.
Про одну з легенд з історії краю нагадує новенька статуя Медеї, в руці якої золоте руно. Кажуть, що воно мало магічні властивості - перетворювало все на золото. Насправді у гірських районах Сванетії золото видобували з допомогою овечих шкір. Їх клали на дно гірської річки, і крупинки золота осідали на овечих ворсинках. Звідки про це було знати грецьким аргонавтам, які подолали стільки перешкод і припливли на своїх кораблях до Колхіди?
Про розквіт Грузії за часів правління цариці, або, як тут кажуть, царя Тамари, сьогодні нагадують кам’яні мости через бурхливі ріки. Загалом на території Аджарії нині збереглося 25 кам’яних мостів, зведених ще у XII-XIII століттях.
А податків лише п’ять!
Останні десятиріччя економіка Аджарії перебувала у занепаді, не вирішувалися найнагальніші проблеми. Для прикладу, останній житловий будинок у Батумі було зведено ще у 1986 році. У місті близько 30-40 років практично не функціонувала міська каналізація. Зате буйним цвітом розквітала корупція, казнокрадство. Після революції троянд уряду Грузії багато що довелося починати заново. Про складність ситуації говорило хоча б те, що заробітна плата міських чиновників становила близько 30-50 ларі (140-240 українських гривень). Як повідомив заступник міністра фінансів і економіки автономії Сулхана Джортменадзе, у 2004 році уряд Грузії взяв у ЄБРР кредит у розмірі 135 млн. дол. для реконструкції інженерних мереж. Це дало змогу зарубіжним інвесторам реалізувати важливі бізнес-проекти.
Нині Аджарія, а більшою мірою її столиця Батумі, нагадує один величезний будівельний майданчик. Лише житла і готельних номерів зводиться більш як на 1 млн. кв. м. До їх проектування запрошують найкращих іноземних архітекторів. Це допомагає урізноманітнити забудову, будувати за сучасними світовими стандартами. Проте бракує кваліфікованих будівельників, будівельних матеріалів. І тут Україна могла б допомогти Грузії.
Забудовниками та інвесторами більшості об’єктів виступають іноземці. Для них тут діють спеціальні преференції, головна з яких - передача земельної ділянки інвестору за один ларі!
- Якщо інвестор береться звести готельний комплекс більш як на сто номерів, то отримує на безоплатній основі ліцензію для відкриття казино. Окремо це коштувало б 5 млн. ларі (понад 3 млн. дол.), - розповідає Сулхана Джортменадзе. - Крім того, держава надає інвесторам на безоплатній основі бізнес-план, пільги з оподаткування терміном на 15 років. Від інвесторів вимагається лише одне - упродовж 18 місяців збудувати об’єкт і почати свій бізнес. Аналогічні пропозиції уряду діють на території всієї Грузії. Вони стосуються зведення великих супермаркетів, офісних і житлових будинків.
Наймасштабніший проект, можливо, навіть для всієї Грузії, - це будівництво на Чорноморському узбережжі поблизу кордону з Абхазією, між курортом Анаклія і портом Кулеві, нового півмільйонного портового міста Лазіка. Вже зараз його називають «сінгапурським дивом». Упродовж чотирьох років уряд Грузії планує вкласти у нього 200 млн. ларі (120 млн. дол.). Решту коштів вкладуть інвестори.
Не менш значущою для Грузії є й реалізація на території Аджарії двох великих проектів зі зведення ГЕС за участі інвесторів з Норвегії та Туреччини. Норвезька компанія інвестує 600 млн. дол. у будівництво нової ГЕС потужністю 300 МВт, а турецька компанія збирається збудувати тут ГЕС потужністю 150 МВт, у яку буде вкладено близько 200 млн. дол. У реалізації цих проектів украй зацікавлене міністерство енергетики Грузії, бо це працює на зміцнення енергонезалежності країни. Слід пам’ятати, що до 2003 року Грузія імпортувала електроенергію з Росії, інших країн. Нині вона сама експортує електроенергію, у тому числі до Росії.
Українських бізнесменів цікавили умови інвестування у виробництво. Адже, як відомо, згідно зі спеціальними угодами між ЄС, США та Грузією, для 12 тис. товарів, вироблених на території Грузії, діють спеціальні пільгові експортні митні процедури. Це підштовхнуло ряд турецьких підприємств закрити свої виробництва у Туреччині і відкрити їх у Грузії. Цими заохоченнями не проти скористатись і українські підприємства, які хотіли б розвивати тут туризм, виробництво сільськогосподарської продукції, переробку цитрусових тощо.
Інвесторів з усього світу у Грузії приваблює простота ведення бізнесу. За останні роки тут ліквідовано 80% усіх ліцензій та законів, які гальмували його розвиток. Нині бізнесмен може упродовж одного дня зареєструвати свою фірму, а наступного дня працювати і розвивати бізнес. Унаслідок цього Грузія щороку отримує не менше мільярда доларів інвестицій. ВВП Грузії на 43% формується за рахунок туристичної галузі.
Привабливою є податкова система. Сьогодні на території Грузії діє лише п’ять фіксованих податків. Низькі податки, ліберальна економіка, антикорупційна політика влади не можуть не подобатись іноземному бізнесу. Тому кількість нових робочих місць тут швидко зростає.
Якщо у попередні роки іноземці не дуже охоче приймали на роботу місцевих працівників, то після того, як уряд Грузії допоміг останнім з перенавчанням, ситуація змінилася. Одна з умов влади - не менш як 90% персоналу іноземних підприємств повинні становити місцеві кадри.
Ставка керівництва Грузії на іноземний капітал подобається не всім. «Президент продав Аджарію туркам, - заявив один із таксистів, з яким довелося спілкуватися. - На території Аджарії турки мають більші права, аніж решта жителів. Ми не впевнені у нашій незалежності, адже іноземці дедалі більше контролюють нашу економіку, впливають на владу».
Такі думки в Аджарії поширені. Тому на наступних парламентських виборах, які відбудуться вже у жовтні цього року, люди збираються голосувати за опозицію. Вона обіцяє повернути Грузію грузинам.
І все ж уряд Грузії впевнений, що його політика дасть свої позитивні плоди. Обіцяє, що нинішнє безробіття вже через два-три роки зменшиться з 16 до 10%. Розуміє незадоволення людей. Та якби не іноземні інвестиції, у країні нічого не змінилося б і досі. Це швидкий шлях розвитку економіки, поліпшення життя людей. Адже інвестори із собою нічого не заберуть.
***
Досвід грузинських колег, особливо у подоланні корупції, давно цікавить українців. Отож учасники делегації вирішили налагодити ще тісніші зв’язки між двома дружніми державами. З цією метою 29 травня лідери підписали меморандум про створення неурядової грузино-української організації UG Forum. Своїми підписами документ скріпили: керівник громадської організації «Стратегічне партнерство» Олег Канівець, лідер громадської організації «Українське юридичне товариство» Олег Березюк та туристична компанія Calypso Travel в особі Інги Малакмадзе, від юридичного бюро BB Legal - Паата Котенашвілі.
Наостанок українська та грузинська делегації домовилися вже у вересні цього року провести у Львові українсько-грузинський «Давос», на який планують запросити громадських і політичних діячів, представників влади, ділових кіл і ЗМІ.