Наразі в Україні немає гострішої теми, ніж світло, вода й тепло в наших оселях. Так ворог намагається схилити нас до капітуляції. І дуже непросто в цих умовах тримати стрій. Звісно, багато хто пішов купувати павербанки, генератори та інвертори, прокладати додаткові кабелі, встановлювати антени для Інтернету тощо, аби таким чином налагодити своє активне буття. Але є й ті, хто впав у відчай через неможливість пристосуватися до важких умов.
І ось у цих умовах власники квартир із «зайвими» (згідно з Податковим кодексом) квадратними метрами «нарешті» (!) стали отримувати такі «довгоочікувані» платіжні доручення на сплату податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки. Хоча такі платіжки мають приходити до 1 липня, а сплата — проводитися не пізніше, ніж через два місяці після дня отримання, тобто до 1 вересня. Але нинішнього року хтось отримав у листопаді, а хтось — ще не отримав узагалі. Власники понаднормових «квадратів» сподівалися, що на час війни цей податок скасували! Ні не скасували, й, судячи з усього, таки доведеться його платити.
Мені заперечать, що на непідконтрольних територіях і там, де велися бойові дії, платити не треба. Це зрозуміло. Але ж зрозуміло й те, що й решта території України, яка потерпає від ракет, пожеж та руйнувань, — це, по суті, суцільна територія бойових дій. І, здавалося б, в умовах, коли зайва нерухомість перетворилася на валізу без ручки, що часто, взагалі, вгонить у збитки, які не перекриваються іншими доходами, логічно було б до кінця війни скасувати цей податок. Якщо кількість безробітних у країні обчислюється мільйонами, а багато тих, хто працює, отримують «мінімалку», то чи зможуть ці люди сплатити податок за «зайві» квадрати своєї квартири? Хіба що візьмуть для цього кредит у банку.
Сьогодні ринок нерухомості хитається туди-сюди. Попит на різні принади нерухомості змінюється щодня, і якщо ще вчора ми відмовилися від панорамних вікон, бо їх неможливо заклеїти, аби не випадали від вибухів ракет, то вже сьогодні нас не цікавлять гарні краєвиди з горішніх поверхів будинків. Навіть в оренду — просять не вище шостого поверху. До цього привели часті відключення електрики.
А як же ті, хто купив горішні поверхи, щодня піднімаються на ті горішні поверхи? А літні люди?
Навіть дивно казати, проте це правда: найбільший попит зараз на так звані «хрущовки» — будинки, побудовані після Другої світової війни, з, максимум, п’ятьма поверхами, без ліфтів (бо вони тепер не працюють), з простою системою водопостачання і каналізації. Бо там не потрібні додаткові насоси для підйому води на горішні поверхи, там зазвичай є газові плити, яких немає в багатоповерхівках.
Натомість життя в багатоповерхівках стало суцільним випробуванням на виживання, бо ні ліфтів, ні води немає! І в цих умовах ми отримуємо платіжні доручення для сплати податку на нерухомість…
Так, люди не сидять без діла, і наявність стін, навіть без води й електрики, убезпечує можливість виживання, це набагато краще, ніж коли взагалі твоє житло розбомблене, а ти отримуєш платіжне доручення на сплату податку. Втім, орендарі відмовляються орендувати горішні поверхи або взагалі їдуть в іншу місцевість — дачну чи сільську, де, так би мовити, «все своє» — і пічка, і дрова з лісу, і колодязь, і навіть іноді інтернет працює, а іноді — є електрика. Втім, для літніх людей це теж важко, бо ніде купити продукти, немає поліклініки, а інколи — й аптеки та інших необхідних благ цивілізації.
Можна було б погодитися, що податок на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, не такий уже й великий, але ж, зважаючи на необхідність вижити на невелику пенсію чи на урізані зарплати в умовах швидкого зростання цін, у кошику родини не залишається грошей на такі сплати.
Серед добрих новин — те, що штрафів та пені на ці сплати обіцяють не нараховувати, а серед поганих — що платіжні доручення не розіслали за адресами, а тишком-нишком вивісили в кабінеті платника податків на сайті податкової. Дехто навіть не здогадується, шо таке повідомлення отримав! І тут я закликаю платників до пильності, бо в разі закінчення військового стану штрафи і пені одразу почнуть нараховуватися, податкова це вміє.
А ось питання, яке мучить багатьох платників, залишається без відповіді: якщо податкова, згідно з буквою Закону, мала надіслати повідомлення до 1 липня, але не надіслала, то це її проблеми чи наші? Адже в Податковому кодексі однозначно зазначено терміни отримання «податкового зобов’язання» і терміни його сплати: два місяці від отримання, при отриманні до 1 липня. А закон є закон.
І тут постають кілька запитань.
Перше: чи можна вважати отримання через кабінет платника податків — офіційним отриманням податкового зобов’язання, чи ні? Друге: якщо державний орган порушує процедуру — які з цього випливають наслідки? Ми все ще маємо платити? Тобто знову — чиновникам усе можна, а людям дозволено лише платити…
Я, наприклад, вважаю, що коли норма Закону не виконана податковою, то подальші дії (як це зазначено в Податковому кодексі — бездіяльність, тобто несплата податку) мають бути прямим наслідком порушення законодавства контролюючим органом. Тому повинно бути так: узагалі всі платіжні доручення, отримані після зазначеного в Законі терміну, слід ігнорувати.
Можливо, податкова саме на це й розраховувала. Тому ми звернулися до консультантів податкової, — не смійтеся, такі є на спеціальному Телеграм-каналі. Звісно, все, що вони роблять, — це цитують законодавство, і це дуже дратує, бо ми й самі можемо читати законодавство. Ми попросили пояснити, звідки взялися ці платіжні повідомлення, але нормальної відповіді не отримали. Нам тільки сказали, що зобов’язання є, і сплатити треба впродовж двох місяців. Кажуть: у вас є два місяці. Може, два місяці й є, але ж грошей немає!
Закликаю не вважати ці рядки зрадою-зрадонькою і прошу народних депутатів дослухатися й погодитися, що коли ракети до нас прилітають, то ми теж мешкаємо на «території воєнних дій», яка тепер по всій Україні. І, до речі, в Київській області, наприклад, велися воєнні дії, і це визнано навіть відповідними постановами Кабінету міністрів. То чи вирахувала податкова ці два місяці — березень і квітень — із нарахувань податку? А як щодо інших територій?
Більше статтей Людмили Сімонової читайте за посиланням.