В умовах зниження інвестиційної привабливості, а також військово-політичного конфлікту Україні потрібно шукати інші джерела залучення капіталу і валюти в країну. Вітчизняні реалії показують, що стабільним і довгостроковим ресурсом можуть стати грошові перекази й інвестиції мігрантів. Так, у 2013 р. до нашої країни тільки через банки надійшло 8,5 млрд дол. переказів - утричі більше, ніж іноземних інвестицій. 2014-го відбувся відплив інвестицій (-12,2 млрд дол.), а перекази мігрантів продовжували надходити, досягнувши 6,5 млрд дол. У 2015 р. очікуються до 2 млрд дол. іноземних інвестицій, а грошові перекази можуть перевищити 7 млрд. Це означає, що мігранти вірять у рідну країну навіть у найважчі часи. Досвід Ізраїлю, Туреччини, Ірландії, Італії, Південної Кореї підтверджує, що країна може опинитися серед розвинених держав у тому числі завдяки мігрантам і діаспорі, вмотивувавши їх інвестувати значні ресурси на батьківщину.
На сьогодні таким успішним шляхом ідуть окремі країни Південно-Східної Азії, зокрема Філіппіни. На прикладі цієї країни DT.UA вже розповідало ("Міграційний клондайк для України", DT.UA від 15 листопада 2013 р.) про великі можливості розвитку і для нашої за рахунок залучення грошових переказів мігрантів. Протягом березня 2015 р. на запрошення Азійського банку розвитку автор безпосередньо вивчав державну і фінансово-банківську політику щодо мігрантів на Філіппінах. Досвід показав, що значною мірою завдяки грошовим переказам влада цієї країни змогла побудувати дуже стабільну економіку, яка за багатьма показниками (рівнем держборгу, золотовалютними резервами, кредитним рейтингом, депозитними ставками) повністю відповідає розвиненим країнам і навіть стала кредитором МВФ.
Філіппінський досвід є дуже важливим для нас, адже фінансові ресурси мігрантів мають великий потенціал для вітчизняних економіки і домогосподарств. Про це свідчить порівняння їх обсягів з ключовими макроекономічними показниками. Водночас Україна - одна з небагатьох країн, яка має значну кількість мігрантів за кордоном (за даними Світового банку, близько 6 млн чол.) і в якої практично відсутня державна, фінансово-банківська політика залучення їх доходів і заощаджень в економіку. Через відсутність такої політики обсяги переказів через банки становлять лише майже 7 млрд дол. на рік. Ще близько 15–17 млрд надходять неофіційними каналами, оминаючи банківську систему, і не враховуються в платіжному балансі країни.
Поки що чужий досвід
Унікальний досвід Філіппін свідчить, що грошові перекази можуть стати ефективним і стабілізаційним інструментом для економіки навіть під час криз, катастроф і військових конфліктів. За багатьма показниками ця держава схожа з Україною, але завдяки ефективній організації роботи з мігрантами і стимулюванню їх грошових переказів змогла побудувати дуже стабільну економіку.
У 1980-х роках влада Філіппін зрозуміла, що через військово-сепаратистський конфлікт на острові Мінданао (триває з 1969 р., загинуло 160 тис. чол.) країна не спроможна залучити іноземний капітал. Паралельно зростав дефіцит платіжного балансу. Тому уряд змінив стратегію розвитку економіки, переорієнтувавши її на перекази та інвестиції філіппінських мігрантів.
Уже до початку 1990-х років було реалізовано спеціальну міграційну політику, яка включала три складові: 1) здійснення підготовчо-просвітницької роботи, 2) розвиток системи фінансово-банківських послуг, 3) створення інвестиційно-страхової інфраструктури. Це дало вражаючі результати. Якщо у 1980-х роках (протягом десятиріччя) грошові перекази через фінансово-банківську систему становили 10 млрд дол., то у 1990-х - 41 млрд, у 2000-х - 131 млрд, за 2010-ті роки очікується 250 млрд дол. Завдяки грошовим переказам Центробанк Філіппін зумів накопичити значні золотовалютні резерви. Країна є нетто-кредитором МВФ, зокрема у 2013 р. надала фонду кредит у 1 млрд дол. для підтримки окремих країн Європи, в тому числі України.
Підготовчо-просвітницька робота
Загалом на Філіппінах близько 30 органів влади займаюється питанням мігрантів, ключові з них такі: Офіс у справах філіппінських мігрантів при президентові, Центробанк Філіппін, Адміністрація у справах працевлаштування філіппінських мігрантів за кордоном, Адміністрація з питань добробуту філіппінських мігрантів тощо. Основу їх роботи складає максимальне сприяння легальному працевлаштуванню населення за кордоном. З цією метою держава уклала
80 договорів з іншими країнами про доступ до ринку праці. При профільних державних установах створено мережу підготовчих семінарів для усіх охочих попрацювати за кордоном. Кожен бажаючий повинен пройти три етапи підготовчих семінарів.
І етап - ознайомлювальний (до трьох годин): всі за і проти роботи за кордоном. II етап - підготовчий (до шести годин): особливості роботи в конкретній країні. ІІІ етап - за спеціальністю (до шести днів): особливості роботи і поведінки у роботодавця. Окремі семінари проводяться для виїжджаючих на ПМЖ, навчання тощо. Також по приїзду в країну при посольстві проводиться орієнтаційний семінар (до трьох годин).
Щорічно на Філіппінах відбувається понад мільйон таких семінарів, які щороку відвідує близько 25 млн чол. Усі семінари безплатні, але відслідковується їх послідовне проходження. Тільки після останнього заходу видається Сертифікат працевлаштування за кордоном (діє на строк трудового договору), наявність і дію якого контролює прикордонна служба Філіппін. Таким чином, філіппінці не можуть виїхати за кордон по нетуристичній візі, що є ключовим стимулом для участі в семінарах.
Фінансово-банківські заходи
Політика щодо мігрантів і одержувачів переказів входить до п'ятірки пріоритетів Центробанку Філіппін. Центробанк суттєво лібералізував ринок переказів: відсутнє ліцензування платіжних систем, дозволяється їх співпраця з небанківськими фінансовими установами, спрощено процедуру виплати переказів у сільській місцевості. Статистика збирається щотижнево, проводяться спеціальні опитування учасників ринку. Велика увага приділяється фінансовій грамотності - штат співробітників банку проводить регулярні семінари для домогосподарств мігрантів по всій країні.
Банки Філіппін приділяють особливу увагу мігрантам і вважають їх віп-клієнтами. Цей напрямок вважають за честь безпосередньо координувати голови правління банків. Банки співпрацюють з 4,5 тис. іноземних установ-контрагент (з
30 тис. банків у світі), що дає змогу здешевити вартість переказів. Завдяки цьому до 90% усіх їх обсягів надходить через фінансово-банківську систему (в Україні близько 30%). Крім того, на Філіппінах працює понад 1 тис. платіжних систем (в Україні - до 30 систем).
Банки виконують колосальну роботу з підвищення фінансової грамотності потенційних мігрантів. Під час усіх семінарів для виїжджаючих за кордон банки приймають активну участь - мають 30 хв. для презентації своїх послуг. Усі зацікавлені можуть відкрити рахунок прямо на семінарі. Завдяки цьому більш як 70% філіппінських мігрантів і членів діаспори мають рахунки на батьківщині.
Інвестиційно-страхова інфраструктура
З метою забезпечення додаткового припливу грошових переказів на інвестиційні цілі влада Філіппін створила Адміністрацію з питань добробуту філіппінських мігрантів, а також розширила повноваження Соціально-страхового фонду, Іпотечного фонду, Пенсійного фонду. Кожна з цих організацій має від 1 до
5 млн активних вкладників-мігрантів, які періодично роблять обов'язкові внески та можуть скористатися додатковими послугами: 1) кредитно-депозитними послугами, 2) страховими послугами, 3) стипендіями для обдарованих дітей мігрантів,
4) грантами на стажування.
Регулярні платежі до цих фондів становлять від 2,5 до 12,5 дол. В управлінні Адміністрації з питань добробуту мігрантів накопичилося 0,5 млрд дол., у кожному з інших фондів - понад 1 млрд дол. коштів (активів) мігрантів. У 2014 р. Іпотечний фонд видав близько 13 тис. кредитів домогосподарствам мігрантів.
Особливу увагу банки приділяють залученню коштів мігрантів на ринок нерухомості і фондовий ринок. Близько 25% нерухомості будується на ці кошти, а 20% інвестиційних переказів спрямовується на фондовий ринок (через низьку привабливість депозитних ставок у банках, у межах 1–2%). Для залучення переказів на розвиток малого і середнього бізнесу влада Філіппін створила Центр реінтеграції філіппінських мігрантів, який через держбанки видає кредити (до 40 тис. дол.) на пільгових умовах.
Дієві заходи для України
Враховуючи значні бюджетні обмеження, ключова роль у політиці залучення грошових переказів на першому етапі має належати фінансово-банківському сектору. Фінансові установи повинні розробити послуги-мотиватори, що привернуть увагу мігрантів і отримувачів переказів до банківської системи. Паралельно потрібно проводити роботу з розширення каналів і способів переказу коштів в Україну. Крім того, слід працювати над підвищенням фінансової грамотності цього сегмента населення із залученням фахівців профільних організацій.
На другому етапі, використовуючи міжнародний досвід, необхідно розробити фінансові інструменти (облігації, депозитні сертифікати тощо), періодичне розміщення яких серед мігрантів і діаспори дозволить залучити їх заощадження на конкретні інфраструктурні та соціально важливі проекти в Україні.
На третьому етапі треба підключити профільні центральні органи влади (для підготовки секторальних мотиваційних програм залучення інвестицій мігрантів), органи місцевої влади (для спрямування переказів на розвиток рідних територій мігрантів), дипломатичні служби (для популяризації державної та фінансово-банківської політики сприяння залученню переказів мігрантів).
Реалізація зазначених кроків дала б можливість Україні суттєво поліпшити ситуацію з платіжним балансом, зробити його профіцитним. Надходження значних обсягів переказів через фінансово-банківську систему значно збільшить пропозицію валюти в країні, що укріпить курс національної валюти у середньо- і довгостроковій перспективі. Також це істотно підвищить кредитний рейтинг країни, що дозволить державі залучати інші ресурси під нижчі відсоткові ставки. Політика стимулювання переказів та інвестицій мігрантів дозволить нашій країні значно прискорити розвиток економіки, вийти на новий рівень соціального розвитку і стати заможною країною.