Український банківський сектор прогресує, незважаючи на війну, і торік почав активно розповсюджувати діджитал-картки. По суті, це просто банківська карта у вашому смартфоні. У руках її потримати не можна, але користуватися як засобом оплати — цілком. Спочатку такі картки створювалися лише для онлайн-платежів, та коли смартфони почали масово оснащувати NFC-модулями, діджитал-картки стали фактично аналогами традиційного «пластику». Їхня популярність і поширення набули таких масштабів, що банківські кола взагалі заговорили про можливу відмову від пластикових карток як про середньостроковий тренд. Але все ж є і свої камені спотикання у цієї технології, попри її простоту та зручність.
Створення чи то отримання діджитал-картки найчастіше займає лише кілька хвилин, не потребує відвідування відділень банку та плати за випуск картки. Поповнити таку картку можна або з поточних рахунків, або через банкомати та термінали самообслуговування.
Незважаючи на таку простоту інструменту, користуватися тільки діджитал-карткою клієнти масово не поспішають. По-перше, їхнє поширення напряму залежить від розширення NFC-технології та хорошого інтернет-покриття. Та й знімати чи поповнювати такі картки можна лише через спеціальні термінали та банкомати, які можуть зчитувати QR-коди. По-друге, для більшості досі загадковою є сама технологія роботи таких карток, а звичка до віртуальних карток ще не сформувалася, тож клієнти доволі насторожено ставляться до «картки без картки».
Звісно, банки, для яких випуск, а потім і утилізація «пластику» — суттєва стаття витрат, активно розвивають цей діджитал-напрям, але, за їхніми ж даними, значного поширення ці картки набули здебільшого серед користувачів віком 30–45 років. Безумовно, зараз діджитал-картки набувають популярності, незалежно від віку, серед тих українців, які опинилися за кордоном і не мають фізичної можливості відвідати відділення банку для отримання «пластику». Цікаві вони і тим, хто часто їздить за кордон або купує там товари, тому що такі картки передбачають оплату з гривневого рахунку одразу із автоматичною конвертацією.
Та, напевно, головний аргумент на підтримку діджиталу — безпека. Діджитал-картки мають ті самі атрибути, що й класичні: номер, CVV-код, строк дії, але шанси, що хтось зможе «зчитати» ці дані на касі чи біля банкомату, — нульові. «Перехопити» дані такої картки онлайн також складно, — під час кожної оплати інформація про платіж захищена унікальним динамічним кодом, який неможливо використати вдруге для проведення трансакції, а кожна оплата смартфоном чи іншим гаджетом додатково захищена, тому що вона оцифрована. Пошкодити чи загубити таку картку взагалі неможливо.
Однак одразу проявляється і основний ризик діджитал-карток: якщо втратити телефон, усі гроші разом із телефоном на такій карті стануть недоступними для використання. Найімовірніше, якщо гаджет надійно захищений паролем, грошима ніхто не зможе скористатися, але відновлення доступу до грошей потребуватиме і від вас часу та зусиль.
Інша складність — готівкові операції. Труднощі у пошуку банкомату, який прийме ваш QR-код, виникатимуть не лише в Україні, а й у більшості країн світу, адже технологія відносно нова. Наразі її поширення стримується якраз темпами оновлення решти банківської інфраструктури — банкоматів і терміналів. Крім того, що спеціальних банкоматів і терміналів мало, вони ще й дуже повільно об’єднуються у мережі, тож знайти за кордоном, наприклад, банкомат, який видасть вам готівку з української діджитал-картки, практично неможливо. На жаль, не рідкість і коли платіж «телефоном» не проходить, а з фізичною карткою в цей момент проблем немає, тобто і платіжні термінали трохи не встигають за прогресом. Це неабияка незручність, адже, попри загальний тренд скорочення готівкових операцій як в Україні, так і у більшості західних країн, обходитися взагалі без готівки й досі неможливо.
Тож, попри очевидну зручність таких карток і стрімкий розвиток цієї технології, наразі не варто робити діджитал-картку вашим єдиним платіжним інструментом і прив’язувати її до основного банківського рахунку. Але точно слід знайомитися із цією технологією, адже в подальшому, з розвитком як решти банківської інфраструктури, так і NFC-технології, вона таки замінить традиційні пластикові картки.
Більше статей Максима Орищака читайте за посиланням.