Наприкінці минулого тижня Світовий банк і державний Укрексімбанк підписали угоду про виділення українській стороні 30-річної позики в розмірі 200 млн. дол. у рамках Проекту енергоефективності, що реалізовуватиметься спільно. Кошти цієї позики стануть інвестиціями проектів енергозбереження на промислових підприємствах, у муніципалітетах і об’єктах муніципальної власності, а також енергосервісних компаніях.
«Проект покликаний допомогти Україні в реалізації амбіційних цілей зі зменшення енергоінтенсивності на 20% до 2015 року і на 50% - до 2030-го. Він також покликаний сприяти зменшенню залежності України від імпортованого газу, отже, зниженню ризиків, пов’язаних із безпекою енергопостачання, і зменшенню вартості енергоспоживання», - говориться в опублікованому Світовим банком прес-релізі. Рада директорів СБ ратифікувала угоду 17 травня. Це перший великий транш, виділений СБ українській стороні за останні 12 місяців.
Державний Укрексімбанк обрано фінансовим агентом-посередником. Він, своєю чергою, за рахунок отриманих коштів надаватиме середньо- і довгострокові кредити на фінансування енергоефективних інвестиційних проектів у промисловості та муніципальному секторі, зокрема і через комерційні банки.
Як розповів DT.UA голова правління Укрексімбанку Микола Удовиченко, кінцевих позичальників і банки - учасників проекту відбиратимуть відповідно до визначених спільно зі Світовим банком критеріїв прийнятності, які передбачають зменшення споживання енергії та фінансову стабільність.
Свій вибір Укрексімбанку як основного партнера по проекту енергозбереження в СБ пояснюють багаторічним досвідом успішного співробітництва за проектами розвитку експорту, накопиченим із 1997 року. Крім того, «Укрексім» уже реалізовує програму енергоефективності в Україні разом із ЄБРР.
Як повідомляють підписанти угоди, в її рамках планується шість категорій інвестиційних субпроектів:
- модернізація неефективного і застарілого обладнання та виробничих об’єктів;
- встановлення високоефективного енергозберігаючого промислового устаткування і впровадження технологій із високим ступенем енергозбереження для нових виробничих потужностей, де нинішнє споживання енергії значно перевищує найкращі світові показники;
- використання відпрацьованого газу, теплової енергії та надлишкового тиску в промислових технологіях;
- удосконалення промислових систем з допомогою комплексу заходів для підвищення ефективності використання енергії;
- зниження втрат енергії на підприємствах муніципального сектора (в основному теплопостачальних підприємств);
- зниження втрат енергії в будинках.
«Щоб знизити енергоінтенсивність на 50% до 2030 року, як це планує уряд, потрібно інвестувати 20 млрд. дол. Ці кошти легко окупляться за рахунок підвищення конкурентоспроможності, зменшення імпорту енергоносіїв, поліпшення енергобезпеки та зниження вуглецевих викидів. Ця позика дасть змогу просувати всі зазначені питання і стимулює інші банки наслідувати цей приклад», - зазначив під час підписання угоди Мартін Райзер, директор Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові.
Питання енергобезпеки пріоритетні для багатьох країн, проте для України вони особливо актуальні, вважають у Світовому банку. Як відомо, українська економіка належить до найбільш енерговитратних у світі. За підрахунками експертів, енергоємність економіки України перевищує усереднений аналог для країн «старого ЄС» (ЄС-12) більш як удвічі. А порівняння, наприклад, із Німеччиною і зовсім гнітюче - питомі витрати енергії в нас вищі в 3,7 разу (0,45 кг умовного палива в Україні проти 0,12 у Німеччині).
Зрозуміло, що проблема низької енергоефективності нам дісталася в спадщину від СРСР, де Україна була найбільшим виробником продукції машинобудування. Однак і сьогодні, майже через 20 років після здобуття незалежності, більшість вітчизняних виробництв усе ще використовують застарілі технології. Фактично, життєздатність української промисловості до останнього часу забезпечувала низька вартість енергоносіїв і робочої сили.
З огляду на це цілком виправданими є очікування, що саме промисловість (зокрема, важка) стане основною сферою економії енергії в доступному для огляду майбутньому. Приблизно 40% сталі в Україні все ще виробляють у мартенівських печах, від яких відмовилися вже практично в усьому світі (за винятком Росії, де йде процес заміни таких печей). Доменні або електродугові печі допоможуть знизити споживання енергії на одиницю продукції більш як учетверо. За оцінками експертів, не менш істотний потенціал енергозбереження мають хімічна і харчова промисловість, а також сільське господарство.
Важливим напрямом економії на муніципальному рівні стане скорочення споживання енергії для опалення. Системи централізованого теплопостачання, як і промислове устаткування, проектувалися під дешеві енергоносії. Відповідно до експертних оцінок, енергоефективність будинків в Україні втричі нижча, ніж у Західній Європі. Проблеми стають ще гострішими через додаткові втрати при поставках кінцевим споживачам: втрати в трубопроводах майже вдвічі вищі, ніж у Західній Європі, а експлуатовані котли мінімум на 20% менш ефективні, ніж їхні сучасні аналоги.
Основним джерелом енергії в Україні є імпортований із Росії природний газ. У результаті багаторазового підвищення цін на газ в останні роки його споживання в Україні поступово скорочується (за останні чотири роки - з майже 70 до 50 млрд. кубометрів).
Проте наша країна все ще залишається найбільшим імпортером газу, закуповуючи щороку в «Газпрому» 37-38 млрд. кубометрів. Поки що основним його замінником є вугілля. Хоча вуглевидобуток теж далеко не безпроблемна галузь. Майже половину потреб України в електроенергії забезпечує атомна енергетика. Обсяги використання відновлюваної енергії зростають ледь помітними темпами, а її частка в енергоспоживанні становить нині лише близько 7%, причому більша її частина припадає на гідроенергетику.
Беручи до уваги перелічене вище, підвищення енергоефективності як спосіб забезпечення енергетичної безпеки без забруднення навколишнього середовища - фактично безальтернативне.
Ще 1996 року Кабмін затвердив комплексну держпрограму по енергозбереженню, яка містить заходи для зниження споживання енергії в промисловості, енергетиці та житлово-комунальному секторі. Проте реалізовувалася ця програма, м’яко кажучи, не надто успішно, оскільки навіть не супроводжувалася, обов’язковим для виконання, планом заходів.
В енергетичній стратегії, прийнятій 2006 року, уряд поставив амбіційне завдання - знизити споживання енергії в країні на 50% до 2030 року.
Більш конкретний документ - Державна цільова програма енергоефективності, останню версію якої Кабмін затвердив наприкінці квітня ц.р., - передбачає зниження енергоємності української економіки на 20% до 2015 року. Визначений програмою обсяг фінансування за рахунок коштів держбюджету - 13,8 млрд. грн. у 2012-2015 роках. Водночас загальний обсяг фінансування планується збільшити завдяки приватним інвестиціям, які, як очікується, залучатимуть в розрахунку
10 грн. інвестицій на 1 грн. бюджетних коштів.
Нинішнього року на реалізацію програми передбачено виділити 910 млн. грн. із держбюджету, а також залучити з місцевих бюджетів 2 млрд. грн., з інших джерел - 28 млрд. грн.
Як раніше повідомляв голова Агентства з енергоефективності та енергозбереження Микола Пашкевич, його відомство вже відібрало 172 проекти з 548 поданих регіонами. У результаті виконання цих заходів вже цього року планується досягти зниження енергоємності ВВП на 3,3% (порівняно з 2010-м) і забезпечити зниження частки природного газу на 3 млрд. кубометрів.
Результатом реалізації програми в поточному році має стати зменшення втрат теплової енергії в будинках бюджетних установ на 10% за рахунок проведення їх санації.
Планів, як бачимо, дуже багато. Питання тільки в їх реалізації.