Тиждень тому Національний банк оголосив про реорганізацію своєї структури нагляду за комер- ційними банками. Ця новина зацікавила насамперед комерційних банкірів, яким дуже важливо зберігати зв’язки з працівниками центрального банку, які їх курирують. Для решти це означає, що голова Володимир Стельмах спускає внутрішню реформу вниз, на рівень керівників середньої ланки. Вище вже перебудовано. Всього лише десять місяців, як колишній глава НБУ Віктор Ющенко став прем’єром, але він не впізнає свого банку. Залишений як найбільш «безболісний» наступник, Стельмах повністю змінив роботу НБУ і тепер взявся за його структуру.
Зміни в банківському нагляді радикальні: Нацбанк ліквідував усі підрозділи, які його здійснювали. Закрито департамент пруденціального нагляду — раніше головний, і три самостійних управління, що його доповнювали: управління з нагляду за великими банками, управління з нагляду за проблемними банками і управління реєстрації та ліцензування банків. Замість цього НБУ створив генеральний департамент банківського нагляду і три нових департаменти, які супроводжуватимуть комерційні банки від моменту їх створення до смерті. У структурі НБУ з’явився департамент реєстрації та ліцензування банків, департамент інспектування та моніторингу банків, а також департамент реорганізації та ліквідації банків.
Змінивши структуру, Нацбанк поміняв і керівництво. Директором генерального департаменту банківського нагляду призначений Петро Андрущенко. Він тривалий час пропрацював в Укрсоцбанку, потім після купівлі банку групою компаній «Меркс» пішов в Енергобанк. В НБУ він порівняно недавно — від серпня, коли прийшов наглядати за проблемними банками. Директорів трьох нових департаментів ще не призначено. У Нацбанку кажуть, що ними стануть начальники ліквідованих управлінь, але затримка з призначеннями цього не підтверджує.
Ще в грудні минулого року, щойно ставши виконуючим обов’язки голови НБУ, Стельмах повідомив журналістам, що планує провести реорганізацію банку. Він сказав, що треба зміцнювати окремі функції, скорочувати штати, etc. У можливість різких змін тоді ніхто не вірив. Стельмах був людиною Ющенка, і його колеги — заступники голови спеціально просили майбутнього прем’єра забезпечити призначення Стельмаха. Сьогодні з них у банку залишився лише один. Це Ярослав Солтис, причому курирує він далеко не найвідповідальніший сегмент. Певний час Стельмах пробував його на банківський нагляд, але потім усунув від цієї роботи.
Інші заступники голови в НБУ вже не працюють. Вони пішли самі або їх звільнили. Сам пішов Олександр Кирєєв, який при Ющенкові курирував банки. З лютого він очолює Державне казначейство й зараз затято сперечається зі Стельмахом, який перешкоджає йому виходити на міжбанк з грошима держбюджету. Двох інших заступників голови — Валентина Терпила та Руслана Арешковича — було звільнено, щоправда, з призначенням у близький до НБУ Монетний двір.
Нових людей Стельмах у вище керівництво підібрав сам. При Ющенкові вони або не працювали в банку, або обіймали посади в бек-офісі НБУ, забезпечуючи роботу активних підрозділів Нацбанку. Першим заступником голови замість себе Стельмах запросив Анатолія Шаповалова з Промінвестбанку — найбільшого комерційного банку країни. Заступником голови з нагляду за комерційними банками він призначив Володимира Кротюка, який при Ющенкові був директором юридичного департаменту. Заступником голови, що курирує бухгалтерський облік, економічний аналіз та платіжну систему, став Павло Сенищ, який довгі роки був головним бухгалтером Нацбанку. Ця нова команда остаточно сформувалася до серпня. Причому всі перестановки відбулися оксамитно, без зовнішніх скандалів і, можна сказати, навіть непомітно.
Проте з десятка впливових постатей у Нацбанку Ющенка в Нацбанку Стельмаха залишилося лише дві. Це директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко та директор департаменту монетарної політики Наталія Гребеник. Можливо, вони переживуть реформу, оскільки тривалий час Стельмах особисто курирував їх, будучи першим заступником голови. Стельмах, що видавався м’яким наступником, фактично виявився справжнім революціонером. Єдине, що відрізняє його від чужих НБУ людей, які могли на початку року прийти управляти банком, — він зробив усе плавно й поступово, не давши ринку та комбанкам відчути революцію.
Кадрові й структурні зміни, що відбуваються, тісно пов’язані зі зміною операцій НБУ. За 10 місяців центральний банк стало важко впізнати. В усіх ключових напрямках роботи старий Стельмах запроваджує нові принципи. На валютному ринку НБУ все далі відходить від радянського «телефонного права» й регулювання ринку з допомогою адмі-ністративних перевірок. Протягом останнього місяця НБУ щодня проводить інтервенції на міжбанку, привчивши валютних дилерів до аксіоми, що за дилерською абревіатурою НБУК на їхніх торговельних терміналах стоїть грізна сила. Фактично центральний банк наближається до того, щоб зробити ринок вільним для спекулянтів, схожим на чудові ринки основних світових валют. Тільки страх та невпевненість у міцності економіки утримує Нацбанк від цього кроку.
На грошовому ринку, куди перемістилася спекулятивна активність банків, НБУ також готується стати ринковим гравцем. З наступного року він має намір почати регулярні операції з банками з розміщення та залучення грошей. Це дозволить йому нарешті зробити свої відсоткові ставки дійовим інструментом грошової політики.
У регулюванні комерційних банків Нацбанк також виявляє радикально нові технології. Вперше за довгі роки Стельмах зважився використовувати найсильніший засіб — запровадження тимчасової адміністрації. Причому вона апробується на великих банках. Перший — «Слов’янський», де тимчасову адміністрацію було впроваджено у вересні. Другим став банк «Україна», який взагалі входить до вісімки най-більших банків країни. Якщо спроба виявиться вдалою, гості з НБУ прийдуть на правах господарів до багатьох банків з невдалими менеджерами. Не випадково проблемою реорганізації та закриття банків у новій структурі банківського нагляду займатиметься окремий департамент.
Фактично Стельмах, який був колись тінню Ющенка, будує новий НБУ. Нинішній глава уряду був головним банкіром, що відбивав атаки згори, збоку та ззаду. Його основним завданням було не допустити краху. Стельмах на тлі дружнього прем’єра й зростання економіки змушений змінювати орієнтацію. Тепер НБУ повинен створювати. Рівень роботи центрального банку завжди відставав від розвитку ринку, і важкого минулого року НБУ взагалі перетворився на антиринкову силу. Нині слаборозвинений фінансовий ринок з падінням прибутковості банків хоче повернути борги назад.
Єгор СОБОЛЄВ, «Українські новини», спеціально для «ДТ»