Що протиставити кризі?
- Сергію Геннадійовичу, перше запитання - на одну з найбільш актуальних тем: у чому конкретно полягатимуть основні антикризові заходи уряду та Нацбанку?
- Перед нами, як ви знаєте, було поставлено два головні завдання - запобігти можливому відпливу капіталу з країни, а також разом із Кабінетом міністрів забезпечити умови для якісного посилення внутрішнього споживання продукції основних експортних галузей України: металургійної та хімічної з їхньою поступовою переорієнтацією на вітчизняний ринок. Ми ситуацію розуміємо, і все, що необхідно для стимулювання внутрішнього споживання, за своїми позиціями забезпечимо.
Автоматично до основних напрямів входять сільське господарство та будівництво. Ці дві позиції ми сьогодні й обговорюємо з прем’єр-міністром як пріоритетні для того, щоб спрямовувати туди позикові ресурси та капітал.
Ситуація в сільському господарстві, як відомо, через велику питому вагу продуктів харчування в споживчому кошику найбільшою мірою впливає на інфляцію. Тому розвиток цієї галузі необхідний не тільки для збільшення експортних надходжень і прискорення зростання ВВП, а й для протидії підвищенню цін.
Для того щоб підняти будівництво, ми разом із державними банками розробили спеціальну програму, про старт якої буде оголошено найближчим часом. Ця програма націлена на значне прискорення темпів розвитку іпотечного кредитування, і в її рамках держбанки рефінансуватимуть інші фінустанови. Сьогодні Кабміном уже підписані дозволи на участь у цій програмі по чотирьох керованих ним банках - Укрексімбанку, Ощадбанку, Укргазбанку та «Києву».
- Представники ринку, «іноземці» цю програму не критикують?
- Ні. Наша програма іпотечного кредитування вибудована саме так, як це працює на Заході, щоб вона була зрозуміла іноземним інвесторам. Тому їхнє головне запитання: на яких умовах здійснюватиметься рефінансування їхньої іпотеки? Остаточні відповіді з’являться, щойно програму буде оприлюднено. Її лідером стане Ощадбанк, і ці питання втрясатимуться вже на ринкових умовах.
Також разом із Мінфіном ми вже практично завершили розробку програми з випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), деномінованих у валюті. По суті, вони передбачають фіксацію курсу для інвестора, який зайде в країну на зрозумілий термін. Уряд сьогодні обмірковує остаточне рішення щодо запуску цього інструменту.
- Тобто це будуть цільові ОВДП?
- Ні, звичайні ОВДП, але залучені від їхнього розміщення ресурси уряд планує спрямувати на пріоритетні програми в сільському господарстві, будівництві, металургії, енергозбереженні. Банки з іноземним капіталом вхопилися за цю ідею - вони всі чекають оголошення. Це новий інструмент, тому оцінювати його поки що зарано. Але коли він буде вже впроваджений і почне активно використовуватися, то, я вважаю, крім позитива, нічого більше не принесе.
Випуск валютних ОВДП - лише одна з цілої низки програм із втримання капіталу в країні, які нині розробляються. Ми вирішили не обмежувати нашого інструментарію традиційним набором обмежувальних заходів, а спробувати зробити внутрішній фінансовий ринок більш привабливим для розміщення валютних ресурсів, щоб вони не тікали, а навпаки, приходили в країну. Для населення, щоб його заощадження не переводилися в готівкову валюту та не перетікали на споживчий ринок, теж готуються спеціальні інструменти.
- Наприклад?
- Наприклад, Національний банк сьогодні дуже серйозно думає над випуском сертифікатів, прив’язаних до золота, яке є в наших резервах. Переконаний, що такий інструмент буде затребуваний приватним сектором. Як відомо, останні події в США та Європі спричинили певну паніку. Довіру і до долара, і до євро було серйозно підірвано, через що до нас дедалі більше стали надходити запити з проханням про консультації на предмет захисту та диверсифікації заощаджень.
Тому якщо люди одержать можливість зберігати свої гроші в прив’язці до золота, а не до долара чи євро, то економіка від цього лише виграє. Отже, нині ми дуже активно цим питанням займаємося та у найближчий час зробимо відповідне оголошення.
- Проте якщо йдеться про роботу з населенням, то виходить, що треба й вторинний ринок якимось чином організувати? Потрібні розгалужена агентська мережа, роз’яснювальна робота тощо.
- Як агентів передбачається використовувати банки. А інструмент це все-таки монетарний, тому застосовувати його для конкуренції з банками за ресурси населення не будемо. Це інструмент, який допоможе задовольнити потребу охочих зберегти свої заощадження в золоті, яке, на відміну від будь-яких валют, не девальвує та не піддається впливу інфляції.
При випуску сертифікатів ми усвідомлено йдемо на використання як застави того золота, яке в нас є в резерві. Адже наші громадяни, знаючи, що ці папери підкріплені не тільки гарантіями Нацбанку, а й живим металом, із задоволенням вкладатимуть у цей інструмент. Та як тільки відчуємо, що позабанківський долар уже прийшов у систему і ми почали «перетягати» гроші з комбанків, то підемо з цього ринку.
- Якими будуть умови випуску сертифікатів: строки, ціна тощо?
- У нас буквально щойно закінчилася нарада з цього питання, були роздані відповідні доручення, і вже через тиждень-два в нас буде готова вся відповідна інформація. Буде розроблене положення про випуск сертифікатів, визначено процедуру, умови
і т.ін.
Ми вже домовилися з урядом, що забираємо на зберігання їх золото, яке буде включено в резерви Національного банку. Тобто золото залишиться у власності держави, а резерви зростуть. Це золото теж може використовуватися для залучення додаткових фінансових ресурсів.
Курсові перспективи
- Ви сказали, що випуск ОВДП в інвалюті необхідний для більшої впевненості інвесторів. Однак раніше вони із задоволенням вкладалися в гривневі ОВДП, а Укрексімбанк навіть зміг розмістити на зовнішніх ринках гривневі облігації. Що, іноземці вже не вірять у стабільність гривні в майбутньому?
- В умовах валютних війн і подібної до нинішньої невизначеності на світових ринках інвестор не може бути спокійним у жодній країні. Тому що кожна країна намагається девальвувати свою валюту, щоб дати переваги експортерам. Україна, до речі, - не виняток, адже разом із доларом падає й курс гривні стосовно інших валют. У результаті наші експортери одержують відповідні переваги.
При цьому щодо долара ми свою валюту не девальвуємо та не збираємося цього робити, щоб не провокувати непотрібної паніки серед населення. Це - чітка позиція Нацбанку стосовно курсом, якої він не збирається змінювати, тому що чітко видно, звідки беруться наші сьогоднішні основні переваги. На відміну, наприклад, від Швейцарії, яка отримала такий приплив різних капіталів і таке зміцнення курсу, що економіка перебуває на межі дуже серйозних змін і потрясінь.
Тому я абсолютно спокійно ставлюся до того, що інвестори нині хвилюються по всьому світу, у тому числі і в Україні. І саме тому ми й розробляємо нові інструменти, постійно шукаємо нові, зокрема, й нестандартні рішення, запроваджуємо низку механізмів, які стримували б нелегальний і достроковий відплив капіталу, зустрічаємося з інвесторами та ведемо необхідну роз’яснювальну роботу.
- І які аргументи ви при цьому використовуєте?
- Один із аргументів - стан поточного платіжного балансу, від якого прямо залежить курс. Ми ретельно проаналізували ситуацію, платіжну позицію та різні можливі сценарії й чітко розуміємо: якщо не станеться надто серйозних катаклізмів на світових ринках, наш зведений платіжний баланс буде додатним. «Плюс» становитиме близько півмільярда доларів. Додатковий страховий буфер створюється хорошим обсягом валютних резервів, які перебувають на рівні історичних максимумів і покривають 4,5 місяця імпорту майбутніх періодів.
- За рахунок чого буде забезпечений плюс по зведеному балансу, адже торговельне сальдо та поточний рахунок від’ємні?
- Завдяки фінансовому рахунку. Так, поточний рахунок від’ємний, і, за нашими прогнозами, його «мінус» становитиме близько 4 млрд. дол. за підсумками року. Але надходження за фінансовим рахунком його перекривають і навіть дають додатне сальдо на 0,5 млрд. дол.
- Це сьогодні. А якщо завтра на світових ринках відбудеться новий серйозний обвал чи криза ліквідності, то фінансові потоки відразу ж підуть назад.
- Підуть тільки в тому разі, якщо уряд, Нацбанк та інші регулятори не опікуватимуться інтересами інвесторів. Нині ми щотижня зустрічаємося з представниками тих найбільших іноземних компаній, банків, інвестиційних фондів, які працюють у нас та цікавляться Україною. Вони ставлять будь-які запитання, що цікавлять їх, і на все отримують відповіді. Розказую, що Національний банк робить і що збирається зробити. І ще жоден інвестор після нашої розмови не сказав, що він чогось не розуміє.
Повторю нашу позицію щодо курсу. Платіжний баланс, від якого прямо залежить курс, у нас урівноважений і залишається додатним. Тому сьогодні немає підстав як для значної ревальвації, так і для девальвації гривні. Що буде наступного року - залежатиме від ситуації та прогнозів. Проте нинішній рік - чітко позитивний. Тому різких коливань курсу не буде.
Так, спекулятивні атаки на курс уже мали місце, і, до речі, проведена нами валютна лібералізація цьому сприяла. І коли ми зіштовхнулися з такою ситуацією, то були змушені втратити значний обсяг резервів. Але ринок заспокоївся, побачивши, що Нацбанк зайняв чітку позицію і її витримав. Сьогодні ми пильно стежимо за тим, хто займається спекулятивними операціями, відстежуємо цю ситуацію. Тому стабільності гривні можуть загрожувати хіба що якісь надзвичайні катаклізми на світових ринках.
Що ж до інфляції, то, на наш погляд, основні цінові сплески припали на перше півріччя. Друге півріччя, як очікується, буде спокійнішим, і ми все-таки виконаємо інфляційні прогнози, що були задекларовані урядом. Це, у свою чергу, не тільки знімає тиск на курс, а й буде ще одним хорошим сигналом і для МВФ, і для зовнішніх інвесторів. Це - перше. Друге - наша монетарна політика. Вона нині зрозуміла, тому що прив’язана й до особливостей нашого ринку, і до критеріїв МВФ, зрозумілих іноземним інвесторам.
Одержавши ці та інші сигнали, капітали, сподіваюся, як мінімум, не підуть, а як максимум - прийдуть у країну. Адже гроші безслідно зникнути нікуди не можуть - вони будуть десь розміщуватися і працювати. І саме в тих країнах, які забезпечують найкращий інвестиційний клімат і гарантії від валютного ризику. Тобто те, про що в нашій розмові йшлося трохи раніше. І ми не тільки говоримо, а й працюємо над цим, пропонуючи конкретні інструменти та рішення.
Тому перспективи валютного ринку - абсолютно стабільні.
- Як повідомляли інформагентства, ваш перший заступник Юрій Колобов нещодавно заявив, що межі курсових коливань долара до гривні буде розширено до 5%. Як швидко це відбуватиметься?
- Це було помилкове трактування його слів. Пан Колобов казав про збільшення коридору коливань від 2 до 2,5%. А не від 2 до 5%. Нерозумно було б заявляти про те, що ми плануємо робити такий діапазон, хоча б тому, що нинішні коливання не перевищують 0,5%.
- Багато експертів радили Національному банку трохи девальвувати гривню для того, щоб створити «подушку» безпеки. Що ви можете сказати з цього приводу?
- Мені цікаво, от коли експерти кажуть, що Нацбанк має відпустити курс, то вони розуміють, як це треба робити? Що конкретно треба зробити? Просто піти з ринку та нічого не робити? Але ж з урахуванням особливостей нашого ринку навіть порівняно невеликі обсяги спекулятивної валюти можуть викликати величезні коливання, провокуючи непотрібну паніку. Їх треба згладжувати? Треба.
Або спеціально девальвувати, продаючи гривню? А хто відповість за наслідки на ринку вкладів? Якою буде реакція населення? Національний банк - регулятор, відповідальний за цінову і фінансову стабільність. Тому наша політика - дотримуватись інтересів як експортерів (а їх цікавить девальвація), так і інвестора, особливо внутрішнього, якому потрібна сильна національна валюта.
- Найбільш сильні аргументи в академіка В. Гейця, який каже, що при й 10-відсотковій інфляції номінально фіксований курс призводить до швидкої ревальвації реального курсу та втрати конкурентоспроможності. У результаті різка та одномоментна девальвація стає неминучою.
- Ми з паном Гейцем спілкувалися, і я добре знаю його позицію з цього питання. Йдеться про те, щоб не заважати динаміці курсу, а не відмовитися від згладжування його волатильності. Якщо є підстави вважати, що Нацбанк заважає динаміці, тобто ринковому тренду, то треба прямо казати - як це робиться?
Своїми інтервенціями НБУ тільки згладжує надмірні коливання курсу в короткостроковій перспективі. А в довгостроковій протистояти ринковим тенденціям не вистачить жодних резервів - не дасть платіжний баланс. Але зараз він урівноважений. Ми, звичайно, можемо спробувати спеціально на час девальвувати гривню, щоб налякати населення та інвесторів. Але хто тоді нас назве розумними, якщо сьогодні весь світ інвестиції залучає, а ми їх із країни випихатимемо?
Про що каже пан Геєць? Він говорить абсолютно правильну річ, що фіксований курс за високої інфляції рано чи пізно спричинить різкий обвал. Це те, що відбувалося кілька разів у нас у країні та знову неминуче відбудеться, якщо не протидіяти інфляції. А якщо з нею активно боротися, попутно залучаючи інвестиції в ті сектори, в яких інфляція формується, тоді, може, і не буде жодних негативних наслідків, тому що поточний рахунок поступово вирівнюватиметься, а зростання цін - уповільнюватиметься. Стабільний курс при інфляції 3-5% і 10-12% - дві великі різниці.
Інфляція та МВФ
- Тобто ви вважаєте завдання, яке було задеклароване в спеціальній угоді Нацбанку та Кабміну - знизити інфляцію до рівня менш як 5% до 2014 року, все ще здійсненним?
- Так. І ми робитимемо для цього все можливе. Усе, що було сказано вище та що можна буде ще додати, - це все буде націлене на виконання цього зобов’язання. Поки що і Нацбанк, і уряд виконують необхідні для цього зобов’язання.
- Чи так це? Уряд, на відміну від Нацбанку, не виконує навіть усіх зобов’язань перед МВФ. Куди там внутрішнім угодам?
- Уряд виконав практично всі умови угоди з МВФ, крім підвищення тарифів на газ. Цей захід, необхідний для поліпшення фінансового стану НАК «Нафтогаз України» і зниження дефіциту бюджету в цілому, можна було б поступово та поетапно реалізовувати, забезпечивши необхідні компенсаційні заходи для найменш забезпечених верств населення. Але за умови, що це сталося б у нормальній атмосфері, зі спокійним, завчасним поясненням такої необхідності.
На жаль, це питання виявилося надзвичайно заполітизованим. Враховуючи, що ледь не кожен політик намагається на цих речах спекулювати, і з цього зробили шоу й таку соціально значущу подію з різко негативним відтінком, то уряд опинився в ситуації, за якої таке потрібне різке підвищення рівнозначне політичному самогубству.
З іншого боку, МВФ теж поки що нічого не хоче чути про перегляд умов. Але оскільки результати останнього візиту нашої делегації до Вашингтона були позитивними…
- Позитивними? Адже приїзд місії відкладено. Чи не означає це якісь невирішені питання?
- Я так не сказав би. Обговорювалося питання бюджету на 2012 рік, і міністр Ярошенко спокійно та аргументовано відповідав на всі запитання. Переконаний, що уряд готовий конкретизувати кожен показник, щодо якого буде поставлене запитання, за винятком цієї болючої теми щодо тарифної політики.
Та все одно я розцінюю процес як позитивний, оскільки ми в програмі та здійснюємо необхідні перетворення. Нам треба просто витримати ситуацію й не допустити, щоб недовиконання певних умов, які не мають вирішального впливу на кінцевий результат, не завадили решті системи досягнутих і виконаних домовленостей.
Враховуючи те, в якому ключі відбувалася зустріч і які там були озвучені погляди та пропозиції і з нашого боку, і з боку МВФ, нас мають почути.
Головний позитив, на мій погляд, - це те, що ми продовжуємо співробітництво з МВФ і чекаємо приїзду його місії. А в результаті відстрочки візиту, що виникла, в уряду з’явився більший часовий лаг для завершення ряду програм.
- Ви згадали про інфляцію. Нацбанк уже й раніше заявляв, що ситуація стабілізувалася. Це якось позначиться на грошово-кредитній політиці НБУ? Адже за нинішньої її жорсткості вже виникали перебої з ліквідністю, як, наприклад, 8 серпня ц.р.
- Як відомо, у липні була зафіксована найбільша з 2003 року дефляція. Тобто завдяки не тільки сезонним чинникам, а в тому числі й розпочатим нами заходам уже спостерігається значне послаблення цінової динаміки. Тому в нас є всі підстави зробити грошово-кредитну політику більш м’якою. Ми завжди дамо можливість ринку зітхнути, коли це буде необхідно.
А якщо банки сьогодні розпочнуть активніше кредитувати реальний сектор, і це буде характерно для більшості фінустанов, то НБУ, звичайно, сприятиме появі нової гривні. І не тільки валютними каналами. У нас є можливість збільшувати грошову масу, розблокувавши гроші банків. Але якщо ці гроші не підуть у виробничу сферу, вони опиняться на споживчому та валютному ринку, створюючи додатковий тиск на ціни і курс. Тому всі ці процеси нам зрозумілі, й як тільки банкам буде потрібна гривня для кредитування реального сектора економіки, ми відпускатимемо.
Я навіть можу назвати час, коли це відбудеться: щойно запустяться перші операції з іпотечного кредитування - Національний банк одразу відповість. Держбанки цю програму розпочинають і будуть її реалізовувати. А ми будемо її відстежувати, і тільки-но для цієї програми не вистачатиме гривні, обов’язково включимося.
Будівництво - один із найприйнятніших варіантів стимулювання економіки, тому що на ньому зав’язано чимало суміжних галузей, виробничі процеси, та й ринок має гостру потребу в новому житлі.
- Прем’єр-міністр Микола Азаров хотів кредити, здається, під 10% річних у гривні. Це реально?..
- Потрібно дивитися правді в очі. Щоб дійти до цієї ціни, треба цей ринок запустити і з ним необхідно попрацювати. Хоча я не можу сказати, що це неможливо. Сьогодні уже можна сміливо казати, що діапазон цін 10––14% річних у гривні - абсолютно реальний. Уже цього року постараємося вийти на 14%. Банки бачать інструментарій. Ми бачимо, що роблять банки. У разі скоординованих, синхронних дій - це цілком можливо. І програма вибудувана так, що вона розрахована на поступове зниження ставок. За рахунок підключення дедалі більшої й більшої кількості інструментів можна буде опустити їх до 12%. А там і до 10% уже недалеко.
- Звучить оптимістично…
- Подивимося, залишилося недовго.
- А чи не вийде так, що під приводом підтримки урядових програм із кредитування реального сектора відбуватиметься просто банальне фінансування потреб бюджету?
- Ви знаєте, що емісія грошей жорстко обмежена умовами програми співробітництва із МВФ. Ви бачили, щоб ці умови були цього року порушені? І поки програма існує, Національний банк має намір і далі неухильно виконувати її критерії.
- Умови-то не порушувалися, але ціни на продукти зросли цього року набагато. Крім того, деякі політики стверджують, що існує не один спосіб надрукувати гроші непомітно для фонду…
- Якщо є, то чому про нього не розкажуть? Є три загальновідомі канали емісії. І всі вони зводяться до показників, які моніторяться програмою МВФ. Якщо політики знають про якийсь четвертий канал емісії, про який мені не відомо, хотілося б їх послухати.
Ну й, нарешті, люди ж бачать лише частину інфляції. Вони спостерігають її в магазинах і на ринках за шаленими стрибками цін на помідори, огірки та інші розповсюджені продукти харчування. І хоч скільки розповідай, що подешевшала інша позиція, ніхто не повірить. Але якщо уряд продовжить розвивати свою програму з будівництва овочесховищ, ринків, продовжить боротьбу з монополізацією ринку, результати не змусять на себе довго чекати.
Більше того, вже вжиті урядові заходи теж стали одним із головних чинників липневої дефляції. Адже найбільше зниження цін пішло саме по тих овочах, для яких стали будувати сховища.
Про досягнення і розчарування
- Півроку тому, під час нашої попередньої зустрічі, ви ділилися переважно планами. Що ви сьогодні вважаєте головними успіхами з того, що вдалося здійснити? Які головні невдачі?
–– На мій погляд, основним досягненням останнього часу не тільки для Національного банку, а й для всієї банківської системи є ухвалення закону, який регулює правові відносини між кредиторами і споживачами фінансових послуг. Попри те, що сьогодні закон відправлено президентом на доопрацювання, ми дуже раді, що за 20 років нашої незалежності нарешті з’явився документ, який регламентує правила гри на цьому ринку. Адже ситуацію, за якої один з найрозвиненіших секторів нашої економіки - банківський - не мав чітко встановлених правил гри в ключовому сегменті своєї діяльності, навряд чи можна назвати адекватною.
Друге, що мене радує. Незважаючи на те, що ситуація із МВФ перебуває у стадії переговорів, і щоразу щось конкретизується та щось уточнюється, Національний банк знайшов можливість і зміг домовитися і з банківською системою, і з урядом, і з фондом. І сьогодні немає жодної умови програми stand-by, якої не виконав би НБУ - в експертів фонду до нас запитань немає.
І, як виявилося, і у банківської системи до нас запитань, таких ключових і принципових, як були спочатку, теж немає. Виконано практично всі побажання банків до нас як регулятора. Спільно, часом у дуже непростих дискусіях, ми провели велику роботу - зуміли і капіталізувати банківську систему, і зробити її прозорішою.
З найбільш вагомих рішень, які мали відкрити нові можливості для ринку, варто, звичайно, виділити валютну лібералізацію. І тут доведеться говорити про певне розчарування. Передбачалося, що вона (лібералізація) полегшить життя банкам, а виявилося, що поки що полегшили життя тільки, на жаль, здебільшого спекулянтам. Тобто процес адаптації поки що йде важко, і якихось особливо позитивних результатів лібералізації ми поки що не одержали. Банки, як я бачу, теж.
- Тобто вони поки що не користуються новими інструментами й можливостями?
- Ні, вони якраз користуються. Але поки що це зводиться дедалі більше до спекулятивних операцій. Ми це бачимо. Та, на жаль, не можемо констатувати, що реальний сектор одержав якісь значущі переваги.
- Йдеться про свопи чи про двосторонні конверсійні операції?
- Про двосторонні операції.
- А свопи банками використовуються?
- Свопи використовуються, але в основному між банками. До нас банки не звертаються через те, що НБУ зараз посилив монетарну політику. Ми сьогодні стискаємо ринок, оскільки нам сьогодні не дуже вигідно вивільняти гривневий ресурс, тому що не бачимо, щоб він досить активно йшов у реальний сектор. Тому активної роботи зі свопами у ринку з Нацбанком поки що не виходить. Але інструмент живий. Дуже багато було проведено переговорів із цього приводу і з іноземними, і з вітчизняними банками, а також з великими іноземними інвесторами, які приїжджали сюди, у тому числі і з хедж-фондами.
Днями тут були керівники банків з іноземним капіталом, ми кілька годин вели переговори про курсову політику, інвестиційний клімат і про їхні плани. Підбиваючи підсумки наради, я дійшов висновку, що з кількох десятків питань, які хотіли обговорити банкіри, залишилося три, які зараз опрацьовуються. На мій приємний подив (перед розмовою з цими банками я звертався до них із проханням розглянути можливості щодо активізації галузевого кредитування), банки, зі свого боку, заявили про своє бажання кредитувати конкретні проекти, повідомивши про дуже амбіційні плани.
- Тобто йдеться не просто про декларації, а про реальні проекти?
- Так. Наприклад, у «Райффайзен Банку Аваль» і в Укрсоцбанку дуже амбіційні плани з нарощування кредитування окремих галузей.
До мого подиву, запитань щодо нинішньої позиції НБУ відносно споживчого кредитування було небагато. Тобто банки з розумінням ставляться до того, що і для чого НБУ робить. Що ми цей ринок не вбиваємо і не ліквідовуємо, а просто намагаємося взяти його під контроль з метою недопущення кризових перекосів, які були в минулі роки, особливо на початку кризи 2008 року. Зараз НБУ заявив про свій намір застосовувати до банків, у яких споживче кредитування виявилося основним видом діяльності, інші нормативи. Банки до цього спокійно ставляться.
- Останній, компромісний варіант розглядається як прийнятний? Те, що було озвучено: 200-відсоткове резервування під споживчі кредити плюс спеціальний норматив, що обмежує обсяги їх видачі трьома капіталами банку?
- Єдине, чого хочуть банки, щоб було зроблено більший акцент на збільшення первинних внесків клієнтів по автомобілях та іпотеці. Ми так і зробили, хоча розподілили навантаження і на позичальника, і на банк. Сьогодні останні переговори та консультації завершено, і незабаром Національний банк запропонує кінцевий вигляд документа. Багато банків цікавилося цим питанням, але сьогодні їх майже не залишилося. Йшлося насамперед про те, що в нинішніх умовах зменшення ліквідності банки потерпають від підвищеного резервування, яке НБУ запровадив, протидіючи розкручуванню інфляції. Звичайно, банки хотіли б розблокувати свої показники, і у нас із ними була з цього приводу дискусія. Але розмова відбулася на нормальній ноті.
Ми знову зустрічатимемося з великими банками, але тепер уже з українським капіталом. У них трохи інші власники й походження капіталу, інші завдання та стратегії, як і підхід до розв’язання своїх проблем.
- Ви сказали, що залишилися три невирішені питання. Можна уточнити, які саме? Споживче кредитування, резервування, а третє?
- Ні. Мова тільки про проблеми банків, пов’язані з останніми змінами до 279-ї постанови (Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями) і новими вимогами НБУ щодо оцінки ризиків, формування резервів, до обліку в резервах застав. Навколо цього ще тривають обговорення. Але щоразу запитань дедалі менше, більше взаєморозуміння.
Стосовно споживчого кредитування, кредитування реального сектора запитань практично не залишилося - ми розуміємо одне одного. На жаль, показник зростання кредитного портфеля банків поки що невеликий, лише 7% з початку року. Але є підстави сподіватися, що друге півріччя має бути продуктивнішим і ми повинні продемонструвати зростання. І це, знову ж таки, виходячи з конкретних планів банків - я був сам здивований, наскільки амбіційні завдання вони перед собою ставлять.
Проблеми у спадщину
- Ви кажете, що лібералізацією розв’язали руки спекулянтам, але вже були і рішення у зворотний бік. У тому числі, за що критикували Нацбанк, - про зниження норми відкритої валютної позиції і призупинення процесів щодо нівелювання наслідків горезвісної 109-ї постанови, що було, до речі, одним із зобов’язань перед МВФ. Хтось із банкірів скаржився, що валютними спекуляціями займалося шість незрозумілих банків, а «нагнули» всю систему. Чи справедливо це?
- Захід цей тимчасовий. Це питання порушується на кожній зустрічі з банкірами. Але я їм пояснюю, що в нинішніх умовах ми не можемо допустити, щоб у результаті надто швидкого поглиблення лібералізаційних заходів спекулятивні атаки спровокували серйозні відпливи, якщо процес стане більш масовим. Банки самі постраждають від цього. Ви ж знаєте, як паніка у нас уміло підстьобується і як у ній бере участь тіньовий капітал. І в остаточному підсумку, якщо процес стане неконтрольованим, постраждають усі. Тому спротиву навіть від банків з іноземним капіталом після такої аргументації я не бачив.
- Ви говорите про фінансування пріоритетних секторів, але водночас на балансах багатьох банків «висять» величезні - разом на десятки
мільярдів гривень - зобов’язання перед НБУ за отриманим раніше рефінансуванням. Адже це, фактично, - ваші проблемні активи. Ви будете обговорювати цю проблему під час зустрічі з представниками найбільших банків з вітчизняним капіталом…
- Це можна й важкою спадщиною назвати… Я оптимістично дивлюся на цей процес. Принаймні у поточному періоді банки, в яких підходить строк виконання зобов’язань, усі платять. З початку року було погашено понад 10 млрд. грн. рефінансування, у тому числі 5,2 млрд. достроково. Розраховуємо, що в найближчі місяці в середньому погашатиметься приблизно така ж сума. Є чіткий графік погашення заборгованості, він чітко виконується, навіть із випередженням, і на найближчий рік ми не бачимо проблем з його виконанням. Далі - побачимо, але на той час неповернені суми для банків, які працюють у нормальному режимі, залишаться незначними й актуальність цієї проблеми істотно знизиться.
- Поки що на закон про захист прав споживачів фінансових послуг і кредиторів накладено вето. Як відбувається доопрацювання цього законопроекту, коли ви прогнозуєте його повторний розгляд?
- Назвати це жорстким ветуванням не можна. Адміністрація президента направила зауваження до законопроекту, що ніяк не суперечать основним положенням, за які ми боролися. Президентські зауваження розглядаються у першу чергу, тому я практично не сумніваюся, що до закінчення поточного року цей закон обов’язково буде розглянуто. Я думаю, що навіть у перший місяць роботи парламентської сесії постараємося це питання закрити.
- Ви вважатимете на цьому свою місію виконаною чи ні? Замало хорошого закону, необхідно ще, аби він виконувався. Банкіри, з якими ви регулярно зустрічаєтеся, часто скаржаться на свавілля в правоохоронних органах, прокуратурі, судах, виконавчій службі тощо.
- Насамперед ухвалення закону - це ще справді не все. Треба буде привести нормативну базу у відповідність із цим законом. Я вважаю: що детальніше ми пропишемо процедури й норми, то легше суддям буде приймати правильні рішення.
Одержавши необхідну «нормативку», в якій будуть прописані максимально повно й доступно відповідні положення, банки при одержанні судового позову зможуть більш аргументовано відстоювати свою позицію, якщо вона цілком в межах закону.
Наведення порядку в судах - це багато в чому еволюційний процес. Знову ж таки особливості національного бізнесу. Але згодом буде дедалі менше можливостей приймати рішення, не звертаючи уваги на регуляторні умови.
Крім того, Нацбанк чітко заявив свою позицію, і навіть у ситуації з «ОТР-банком» у результаті прийнято правильне рішення, абсолютно законне. Що, до речі, «розслабило» ринок відносно валютного кредитування. Ми продемонстрували, що всіляко підтримуємо систему та будемо продовжувати втручатися в усі гучні судові процеси на боці банківської системи для того, щоб забезпечити її стабільність
- Ще з кінця минулого року практично щомісяця відбувається досить великий відплив валюти в готівку. Аналітики губляться в здогадах і не можуть пояснити, що відбувається. Куди йде ця валюта? Чи можна ефективно протидіяти цьому відпливу?
- Рівень формування позабанківського капіталу вже сьогодні можна порівняти з рівнем енергетичного імпорту. Це велика цифра, яку ми відстежуємо. Торік на готівковий ринок пішло близько 10 млрд. дол. І в цей процес вносять свою лепту як населення, так і тіньовий сектор.
Так, там однозначно є тіньові капітали. Але відстежити, яка їх частка припадає на позабанківські купівлі валюти, дуже складно.
Ми цю ситуацію знаємо й ретельно аналізуємо. Проте тут є дві новини. Погана - цей ринок зростає. Але черг в обмінниках немає, і резерви Нацбанку не знижуються, а зростають. І це хороша новина.
Так, резерви могли б вирости й більше. Думаємо, як цю проблему розв’язати, і вже готуємо кілька заходів. У тому числі дамо ринку інструментарій, який все ж таки міг би відволікти населення від долара. Це будуть і ті ж таки похідні фінансові продукти, пов’язані з монетарним золотом. Ми хочемо дати можливість населенню піти в альтернативний долару варіант заощаджень. Коли населення почне активно продавати валюту, тоді можна буде обчислити, яка частка у тіньового капіталу.
- А чи передбачена боротьба з конвертаційними центрами? Адже банки - досить активні учасники відповідних схем, їхні ключові й системоутворюючі елементи.
- Я навіть більше скажу: без банку взагалі неможливий оборот тіньового капіталу. Як боремося? Насамперед при перевірках. Ми вже провели спеціальне дослідження-хронометраж і розуміємо, скільки може виконати операцій один касир протягом робочого дня, і за наявності «аномалій» вимагаємо пояснень від банків. Ці й інші подібні факти дедалі частіше зазначаються у перевірках, ми до них ставимося з особливою пристрастю.
На жаль, порушення закону в цих операціях виявити зусиллями тільки одного відомства практично неможливо. Оскільки, якщо вони й відбуваються, то без формальних порушень чинного законодавства. Єдиний радикальний захід, про який ми думаємо, але поки що не готові його запровадити, - це обмеження обсягу готівкових коштів у розрахунках між юрособою-фізособою, а також фізособою-фізособою.
Наше завдання - дати населенню максимум альтернативних інструментів заощаджень. У тому числі постараємося всіляко посприяти розвитку фондового ринку. Коли населення, приватний інвестор матиме можливість вибирати інструментарій - отоді можна буде говорити про зниження обігу готівки.