На початку квітня відкрилася можливість подати заяву до Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України. Це перший компонент міжнародного компенсаційного механізму — спеціального ad hoc інструменту, спрямованого на те, щоб агресор заплатив за завдану шкоду. Компенсаційна комісія, яка присуджуватиме виплати, та Фонд — фінансове джерело відшкодувань будуть створені згодом.
Перша з понад 40 категорій збитків, заяви щодо яких можна буде подати до реєстру, стосується пошкодження або знищення житлової нерухомості. За словами виконавчого директора реєстру Маркіяна Ключковського, за першу добу цією можливістю скористалися 510 осіб, а загалом у цій категорії очікується отримати від 300 до 600 тисяч заяв на відшкодування.
ZN.UA уже детально описувало, як працюватиме реєстр і хто зможе подати відповідну заяву. Водночас існує досить велика кількість постраждалих, для яких подання заяви буде ускладненим або ж узагалі неможливим.
Інститут законодавчих ідей та Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) дослідили юридичні прогалини та проблеми, з якими на практиці стикаються власники зруйнованого або знищеного нерухомого майна під час фіксації збитків для отримання подальшої компенсації.
Важливо наголосити на врахуванні цих обставин при встановленні доказових стандартів, зокрема у роботі реєстру збитків і міжнародного компенсаційного механізму загалом. Це дасть можливість забезпечити їхню гнучкість та адаптивність до умов, у яких перебувають жертви російської війни, особливо на тимчасово окупованих або деокупованих територіях, а також у зонах бойових дій. Урахування реалій «на місцевості» і дійсної адміністративної практики необхідні для того, аби тягар доказування завданих збитків був реалістичним і не виявився непідйомним, перетворюючи право на відшкодування на фікцію.
Труднощі з поданням документів, які підтверджують право власності
Для підтвердження права власності на нерухомість потрібно мати відповідні документи — свідоцтво про право власності (яке видавалося до 2016 року) чи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У багатьох випадках такі документи було втрачено, пошкоджено чи знищено внаслідок бойових дій, поспішної евакуації власників чи з інших причин, пов’язаних із війною.
Державний реєстр почав працювати лише з 2013 року, тому він не містить відомостей про значну кількість об'єктів нерухомості. Не всі відомості, які містилися в паперових реєстрах бюро технічної інвентаризації, було перенесено до реєстру, і велику їхню кількість безповоротно втрачено під час бойових дій через знищення чи пошкодження приміщень, де вони зберігалися. Також у реєстрах відсутні відомості про право власності на сільські будинки, які були викуплені громадянами у колективних господарств (колгоспів) у процесі приватизації.
Часто фактичні власники не мають жодних документів, що підтверджують їхнє право власності. Поширеною ця проблема є в селах і селищах, де вартість будинків є нижчою за вартість оформлення права власності. Такі будинки купують і продають із використанням розписок, за готівку та без належного оформлення права власності. З цих же міркувань спадкоємці часто утримуються від прийняття спадщини. Наприклад, експерти УГСПЛ масово фіксували відсутність документів на об'єкти права власності в селах Куп'янського району Харківської області.
Масовою також можна вважати проблему відсутності документів, що підтверджують право власності на об’єкти самочинного будівництва.
Деякі проблеми можна вирішити, звернувшись до нотаріусів, державних реєстраторів або центрів адміністративних послуг. Однак у населених пунктах, близьких до зон бойових дій або на тимчасово окупованих територій, можуть виникати складнощі з доступом до нотаріальних послуг. У деяких територіальних громадах, що об'єднують багато населених пунктів, нотаріальні послуги може надавати лише один фахівець, і черга на консультацію може бути сформована на кілька місяців наперед. Наприклад, у Бериславській, Високопільській і Великоолександрівській громадах Херсонської області працює лише по одному нотаріусу.
З інформаційних експлейнерів, розміщених на сайті реєстру збитків, випливає, що наразі лише власники житла можуть подати заяву в цій категорії, а право власності має бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав. Водночас там обіцяють, що невдовзі, за відсутності відомостей у держреєстрі, власники зможуть подати заяву, якщо вони підтвердять відмову в державній реєстрації відомостей про нерухоме майно та підтвердять право власності на нього іншим способом. У таких випадках можуть знадобитися договори купівлі-продажу, дарування, довічного утримання та інші, рішення суду або свідоцтво про спадщину згідно із законом або заповітом, а також інші докази, які можуть підтвердити факт володіння житлом.
Труднощі з фіксацією руйнувань об’єктів нерухомості
Наразі заяву до реєстру збитків щодо руйнування житла можуть подати ті, хто скористався програмою «єВідновлення» та має акт обстеження від місцевої влади. А невдовзі заяву зможуть подати всі власники пошкодженого чи зруйнованого житла.
Однак на практиці власники об’єктів нерухомості, що розміщені на територіях, де ведуться бойові дії, часто не можуть надати докази, що підтверджують знищення таких об’єктів, а комісії не можуть забезпечити обстеження, бо не мають безпечного доступу до них.
Робота в таких комісіях потребує кваліфікованого персоналу. Наприклад, не вистачає інженерів, які могли б визначати та описувати рівень і характер пошкодження нерухомості, проводити оцінку тощо.
Проблеми з фіксацією руйнувань житла також виникають через труднощі в організації роботи державних органів та їхньої взаємодії з власниками. Наприклад, деякі власники, визнані потерпілими в кримінальних справах, часто не можуть отримати документи, що підтверджують їхній статус (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Це трапляється через те, що мобільні групи поліції та інших правоохоронних органів, які здійснювали огляд місць подій, після завершення своєї роботи залишають населені пункти і припиняють зв'язок із власниками.
Незважаючи на успіх у цифровізації державного управління, процедуру обліку збитків на місцях іноді все ще здійснюють у паперовому форматі. Це може призвести до втрати зібраних доказів. Прикрий випадок було зафіксовано командою УГСПЛ у прифронтовому селищі, коли ракетний удар знищив усю зібрану інформацію на папері та вбив представника, який фіксував збитки жителів понад місяць.
Житло на окупованих територіях
Реєстр збитків дає змогу подати заяву щодо збитків, завданих на всій суверенній території України. Водночас зробити це щодо житла, яке розташоване на тимчасово окупованих територіях, буде вкрай важко.
Наразі відсутній порядок встановлення руйнувань житлових об'єктів, які розміщуються на окупованих територіях. Зібрати будь-які докази майже неможливо. Відомі випадки, коли жителі Сєвєродонецька зверталися до поліції, щоб розпочати кримінальне провадження, проте їм відмовили у зв’язку з відсутністю фото, що підтверджують стан їхнього житла після руйнування чи пошкодження.
Проблемним питанням також є невизнання Україною документів, пов’язаних із правом власності на об’єкти нерухомості, що видані на тимчасово окупованих територіях, і це фактично блокує можливість реєстрації права власності.
На необхідності запровадити інститут конвалідації (визнання) правочинів, вчинених на окупованих територіях, а також спрощену процедуру реєстрації такого майна наголошували експерти Українського інституту майбутнього під час дослідження майнової агресії Кремля.
Як висновок
Потрібно запобігти тому, щоб жертви війни втратили право на компенсацію через описані вище перешкоди. Системні проблеми, що впливають на можливість довести право власності на нерухомість під час війни, мають бути враховані при визначенні доказових стандартів, що застосовуються міжнародними компенсаційними механізмами, включаючи Реєстр збитків.
Деякі з цих проблем можна вирішити, змінивши та поліпшивши адміністративну практику. Частину з них, що стосується виправлення помилок у реєстраційних документах, також можна подолати через судову практику. Інші перешкоди можуть бути усунуті через зміни в законодавстві, щоб врахувати особливі умови на тимчасово окупованих або деокупованих територіях, а також на територіях, де ведуться бойові дії.
Усі ці кроки мають сприяти тому, аби кожна жертва російської війни отримала компенсацію, а агресор — заплатив за скоєне.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в межах проєкту Efficient reparations now, який впроваджується аналітичним центром «Інститут законодавчих ідей», і за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ. Матеріал відображає позицію авторів і необов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).