Потужний розвиток економіки в Чилі був спричинений тим фактором, що процес реформування відбувався в кількох галузях одночасно, завдяки чому був кардинально змінений вектор країни, що поставило її в лідери, навіть "локомотив" трансформації в Латинській Америці в цілому. Перш за все слід зазначити, що пройдений шлях не був швидким, допущені помилки виправлялися й досі виправляються, та слід розглянути ті основні віхи, що зробили Чилі гідним гравцем на міжнародній арені.
З 1980 р. у Чилі була проведена нова пенсійна реформа. Урядом був прийнятий закон, відповідно до якого в країні запроваджувалася нова пенсійна система, яка спиралася на свободу вибору та прав, що отримували працівники у вигляді пенсійних рахунків, чим забезпечувалася справедливість інтересів чилійців. Слід наголосити на тому, що перша спроба реформувати пенсійну систему відбулася ще в середині 50-х років минулого століття, однак дана реформа виявилася недостатньо надійною в фінансовому аспекті та була недостатньо організованою, пенсійні програми були надто заплутані та вкрай регламентовані. Таким чином, політика реформування звелася до політичних розрахунків, ігнорувалися фінансові проблеми, страхування, неефективна адміністративна діяльність.
У повному обсязі оновлена програма пенсійної реформи запрацювала з 1983 р. та базувалася на такому:
1) індивідуальній капіталізації - кожний працівник, задіяний у системі страхування з початку своєї трудової діяльності, отримував персональний пенсійний рахунок (ППР) і накопичував свої заощадження до моменту виходу на пенсію. Учасники пенсійної системи зобов'язувалися щомісяця вносити на свій рахунок 10% від суми свого оподаткованого доходу (відрахування на пенсійний рахунок не оподатковувалися). Роботодавець не робив відрахування на пенсійний рахунок, тому склалася вільна система відрахувань. Усі учасники пенсійної системи могли самостійно добровільно вносити додаткові кошти на власний рахунок;
2) приватне управління активами здійснюється через організації з обмеженою відповідальністю по управлінню пенсійними фондами (адміністраторами пенсійних фондів, AПФ), що мають певну монополію на управління пенсійними фондами, накопичують відрахування в пенсійні фонди, ефективно їх інвестують, розпоряджаються отриманим прибутком і розподіляють його між учасниками. Учасник програми має право особисто вибирати або змінювати адміністратора фондів, але постійно змінювати адміністратора досить дорого; працівник може вибирати для роботи з персональним рахунком будь-яку приватну компанію з управління пенсійними фондами. Такі компанії перебувають під державним наглядом, метою якого є жорсткий контроль (технічного характеру) для виключення випадків шахрайства;
3) положення:
Головне управління адміністраторів пенсійних фондів є регуляторним органом, який відповідає за контроль АПФ і має такі функції:
- підтримує або відхиляє пропозиції по створенню AПФ, погоджує їх статути та дає дозвіл на їх існування та роботу;
- контролює діяльність AПФ з юридичних, фінансових та адміністративних питань з моменту початку їх роботи;
- забезпечує виконання нормативів мінімального капіталу та касових резервів;
- у межах закону встановлює загальні норми інвестування відповідно до політики Центрального банку Чилі та гарантує відповідність інвестицій, зроблених AПФ, затвердженим нормам;
- аналізує ефективність діючих правил регулювання та за необхідності приймає нові;
- штрафує тих учасників системи, що порушують правила, законодавство, та за необхідності ліквідовує адміністраторів фондів, як це прописано в законодавстві;
- виступає в ролі арбітра в ситуаціях розбіжностей між адміністраторами фондів і клієнтами.
Переваги пенсійної програми. Після виходу на пенсію нараховані кошти на персональному рахунку можна використовувати різними способами:
- пенсіонери можуть використовувати залишок на персональному рахунку для придбання постійних рент у страхових компаній, що гарантує стабільний дохід з урахуванням показників інфляції;
- пенсіонери можуть скористатися виплатами строкових пенсій і/або відстроченої фінансової ренти. Після виходу на пенсію працівник може розділити залишок на персональному рахунку на дві частини: одну - для виплат відстроченої ренти, яку в подальшому виплачуватиме страхова компанія; іншу частину - зберігати на рахунку пенсійного фонду для використання в програмі виплати пенсій, достатньої для щомісячного проживання й до того моменту, як почне отримувати далі відстрочену фінансову ренту;
- програмування - учасники програми можуть забрати всі свої заощадження в певний період відповідно до встановленого графіку, узгодженого з урядом;
- програма виплати пенсій поєднана з виплатою пожиттєвої ренти. Перебуваючи на пенсії, учасник частину накопичених коштів на персональному рахунку зберігає на рахунку пенсійного фонду для формування програми щомісячних пенсійних виплат на певний період. Частина, що залишилася, використовується для придбання пожиттєвої ренти, що дозволяє отримувати дохід щороку. В такому разі пенсіонер має два види пенсійних субсидій.
Ті, хто перераховував кошти відповідно до старої системи, отримували перерахування та одержали державні облігації, що компенсували вартість уже перерахованих нарахувань. Облігації давали фіксований дохід у розмірі 4%, який коригувався залежно від інфляції, та викуповувалися державою, коли працівник виходив на пенсію. Гарантувалося, що всі перерахування та накопичені кошти оцінюватимуться відповідно до актуальної вартості. Таким чином, державне стимулювання в поєднанні з роз'яснювальною роботою привело до того, що протягом трьох років приблизно 95% населення перейшло на нову пенсійну систему.
Активне реформування системи відбулося завдяки покращенню ситуації на ринку праці, оскільки сума відрахувань стала меншою і через те, що працівники відраховують суми на свої особисті рахунки, які є їх власністю, не податковим збором, що якісно змінило в свідомості працюючих зв'язок між зусиллями та винагородою за трудову діяльність.
Постійне накопичення фондів потребує постійного використання нових фінансових механізмів, що, в свою чергу, значно вплинуло на розвиток фінансового ринку та ринку капіталу.
До того ж зменшення дефіциту бюджету на збільшення заощаджень та інвестицій в економіку дало такі позитивні результати:
- збільшення джерел фінансування на довгостроковий період (раніше компанії та підприємства фінансувалися лише через банківські установи, а зараз половина з них фінансується завдяки випуску облігацій, які придбають пенсійні фонди);
- розвиток фондового ринку;
- зниження волатильності економічних циклів через те, що існує постійний рух фінансових ресурсів;
- зменшення операційних витрат адміністраторів пенсійних фондів;
- покращення корпоративного управління на користь інтересів міноритарних акціонерів компаній і підприємств, турбота про їх права регламентується створенням законопроектів на їх підтримку. Дослідження демонструють, що компанії та підприємства, що інвестують в АПФ, коштують у середньому на 16% більше, ніж ті компанії, які цього не роблять, що говорить про якість корпоративного управління.
Сьогодні в Чилі продовжують вносити зміни в пенсійну реформу для її модернізації, щоб гарантувати гідний рівень життя нинішніх і майбутніх пенсіонерів, а також покращити загальний рівень благополуччя населення, максимально охопивши всі його верстви, починаючи з найбільш фінансово незахищених. Уже з 1 січня 2017 р. збільшується сума обов'язкового відрахування на базовий солідарний рівень у розмірі 10%. Такі заходи зможуть покращити становище більш як 1,4 млн пенсіонерів і збільшити бюджетні кошти на 199 млн дол. США.
Доросле населення (старше 65 років) у період 2015–2050 рр. у процентному відношенні до населення зросте на 19–29% у Франції, 15–25 - у США, 15–26 - в Україні, 11–26 - у Чилі, 10–30 - у Китаї, 21–36 - у Німеччині, 26–40% - в Японії. Враховуючи недосконалість механізму системи pay as you go, країни, які користувалися цією системою, були змушені виплачувати пенсії з державного бюджету, що спричинило зростання катастрофічного прихованого боргу (дефіциту державного бюджету), для деяких країн, а саме - для Греції, прихований борг становив суму, в дев'ять разів вищу за ВВП країни, в Іспанії - 255% ВВП, Україні - 364% ВВП, Ірландії - 405% ВВП.
Тоді як прихований борг (дефіцит державного бюджету) у країнах, що реформували пенсійну систему, буде погашено в найближчі роки, так, у Чилі прихований борг становить 25% від ВВП, Мексиці - 17, Перу - 13%.
Не дивлячись на те, що країнам уже довелося використовувати державний бюджет для оплати пенсій, було необхідно внести параметричні зміни до пенсійних систем через те, що демографічна ситуація країн також змінилася. Таким чином, 75 країн збільшили суму відрахувань,
52 країни підвищили пенсійний вік, 64 країни знизили суму пенсійних виплат.
Акумуляція фондів та їх подальше інвестування в різні фінансові механізми дали змогу отримати високу рентабельність. У Чилі реальна рентабельність (середня за рік) з початку впровадження нової пенсійної системи 1980 р. була на рівні 8,37%, Колумбії - 7,88, Уругваї - 7,78, Сальвадорі - 7,76, Перу - 7,52, Мексиці - 6,15, Коста-Риці - 4,83, Домініканській Республіці - 4,81%.
Якщо порівняти цю рентабельність з іншими фінансовими інструментами, можна сказати, що достатньо диверсифікована інвестиційна програма в багатьох фінансових інструментах як внутрішньої економіки, так і зовнішніх інвестицій (інших країн) дала можливість отримувати високу рентабельність.
У випадку Чилі, країни з населенням у 18,5 млн чол., пенсійні фонди досягають 175 млрд дол. США, 1/3 з яких відноситься до нарахованих коштів самих працівників і 2/3 відповідає рентабельності, що була отримана шляхом інвестицій пенсійних фондів.
Якщо говорити про суми нарахувань, які отримуватимуть пенсіонери, потрібно розглядати, скільки років вони робили особисті заощадження, що може бути не досить точним показником через існуючий недостатньо формалізований ринок праці в Латинській Америці (мається на увазі неофіційне працевлаштування, сезонні роботи, самозайняте населення, фріланс тощо). Тим не менш проведені дослідження свідчать про те, що працівники, які робили індивідуальні заощадження більше десяти років, можуть мати пристойні виплати в пенсійному віці.
Пенсійні фонди накопичили в собі значні економічні ресурси, що належать працівникам (є їх власністю) та залучені в реальний сектор економіки.
З 2017 р., проаналізувавши актуальну ситуацію в країні та фактичні потреби населення, планується перевести солідарну систему (pay as you go) на роботу із забезпечення потреб найбільш незахищеного населення (інвалідів) та обслуговування їх рахунків, а також залучення держави та корпоративних клієнтів.
Слід зауважити, що спричинене реформою пенсійної системи зростання ВВП країн має таке відображення у відсотках (відсоток від зростання ВВП, що пояснюється реформою):
Чилі - 8,08%;
Колумбія - 12,75%;
Мексика - 12,92%;
Перу - 6,22%.
У Чилі адміністратори пенсійних фондів мають частку розміром у 34% від державного боргу, 58% від загальної фінансової заборгованості, 37% корпоративних облігацій, 6% від акцій.
Реформа пенсійної системи та перехід на систему індивідуальної капіталізації значною мірою вплинули на сегмент будівництва житла та інфраструктуру в цілому.
Покращилося становище великої кількості сімей із наднизьким доходом, які не мали житла взагалі або проживали в надскладних умовах (корінні жителі Анд, що фактично не можуть розраховувати на середньостатистичну заробітну плату через брак вищої та навіть базової освіти), які потребували фінансової допомоги, бо кошти на персональних рахунках не зможуть забезпечити гідний рівень життя.
Для вирішення цієї проблеми було залучено не лише кошти АПФ, але й соціальні служби та промислові потужності країни для того, щоб будівництво житла якісного типу за помірні кошти, високоповерхових будівель чи приватних будинків стимулювало розвиток промисловості країни, що забезпечує роботою населення та потребує кваліфікованих фахівців, обізнаних із проблемами будівництва в сейсмічно-активних зонах.
Результатом такої синергетичної взаємодії стали невеликі райони-сателіти середнього класу по всій території Чилі, які поєднали якість, енергоефективність і безпеку для 4 млн сімей та які були профінансовані АПФ через іпотечні кредити строком до 30 років.
Інфраструктура в Чилі на 2015 р. демонструє, що 7 млрд дол. США з пенсійних фондів інвестовано в енергетичний сектор; 630 млн -у телекомунікації та близько 2 млрд дол. -у спільні (концесійні) проекти, автошляхи, аеропорти та лікарні. Концесійні проекти є державними програмами уряду Чилі, в рамках яких проводяться тендери для приватних компаній, які для отримання фінансування випускають облігації, що їх купують адміністратори пенсійних фондів. Найбільших успіхів було досягнуто в спільних проектах з реконструкції та прокладання нових автошляхів, які тепер є платними та якими можливо досягнути тих найвіддаленіших частин регіону, які були майже недосяжними.
Насамкінець слід зазначити, що в більшості країн пенсійні фонди охоплюють практично усі сектори економіки, особливо фінансовий, корпоративний, державний та іноземний, перевага чи навантаження на певний окремий сектор залежить від економічної зрілості країни. Чилі інвестує за кордон приблизно 44% своїх ресурсів, у фінансовий сектор -близько 18, корпоративний сектор (облігації та акції компаній) - 15, державний сектор - 23%.
У реформі 2008 р. було зроблено акцент на формування гендерної рівності при внесенні коштів і користуванні пенсійними виплатами, тому що певний час існувала тенденція невиплати внесків на пенсійне страхування через те, що жінки доглядали за дітьми та родичами, як правило, жінок наймали в такі сфери діяльності, де заробітна плата була значно нижчою, вони виходили на пенсію раніше та тривалість їх життя була довшою. Нова реформа пропонує жінкам додаткові пільги, як, наприклад, оплату пенсійного страхування державними коштами на період декретної відпустки (18 тижнів), компенсацію економічних збитків при розлученні (не більш як 50% від внесків чоловіка за період шлюбу) на особистий пенсійний рахунок. Завдяки цій реформі суми на персональних рахунках жінок зросли приблизно на 10%.
Трансформації пенсійної системи Чилі є прикладом того, як поступове та рішуче нововведення стає важелем, що запускає поетапне реформування інших сфер економіки країни, відродження внутрішнього ринку, стимулює розвиток реального сектору економіки - усе вищезазначене стало реальністю завдяки роботі над практичними прийомами, кроками, вертикальними змінами, які перетворили Чилі на одну з найпотужніших країн Латинської Америки.