Згідно з останніми даними Національного банку, профіцит платіжного балансу країни за січень-квітень становив 2,747 млрд дол., тоді як за аналогічний період минулого року НБУ зафіксував дефіцит на рівні 61 млн дол.
Отриманий "плюс" сформувався в результаті як скорочення дисбалансу між експортом та імпортом (від'ємне сальдо рахунку поточних операцій зменшилося до 2,43 млрд дол. із 3,04 млрд у 2012 р.), так і збільшення припливу валюти за фінансовими
рахунками (додатне сальдо капітального рахунку збільшилося з 2,98 до 5,18 млрд дол.).
Такі результати дають змогу офіційному Києву почуватися впевненіше в переговорах і з МВФ, і з Кремлем. Але головне - дають чергову можливість узятися за розум і зайнятися підвищенням інвестиційної привабливості економіки. Поки для цього є передумови.
Якщо уважніше придивитися до статистичних викладок, то позитивні зміни в платіжному балансі - результат виходу держави на зовнішній ринок запозичень (розміщено єврооблігацій на 2,2 млрд дол.), а також скорочення закупівель газу (за чотири місяці 2013 р. Україна сукупно зменшила імпорт блакитного палива на 19,7% порівняно з цим же періодом 2012-го). Важливим чинником валютної стабільності стало й поступове зниження чистого попиту населення на готівкову валюту: вперше з осені 2008-го у квітні українці придбали в банків на 117 млн дол. менше, ніж продали.
"Початок року склався краще, ніж прогнозувалося, виходячи з тенденцій 2012 р.", - зазначає глава представництва Morgan Stanley в Україні, екс-міністр фінансів Ігор Мітюков. Попри виплату за боргами МВФ 1,8 млрд дол. (загальні платежі 2013-го - 5,7 млрд дол.; на початку травня Мінфін повернув фонду ще 771 млн дол.), золотовалютні резерви збільшилися, причому майже на 0,7 млрд дол. - до 25,24 млрд дол.
Утім, незважаючи на приріст резервів, базові ризики для збереження фінансової стабільності залишаються незмінними: відносно низький рівень валютних резервів (які при цьому все ще покривають тримісячний обсяг критичного імпорту) за досить високої потреби рефінансувати зовнішні борги (правда, понад 50% необхідних на цей рік ресурсів Мінфін і НБУ вже акумулювали) і необхідності покрити дефіцит бюджету. Власне, сукупність цих чинників і визначає "націнку" в 500-600 б.п. до дохідності суверенних єврооблігацій України порівняно з борговими зобов'язаннями США.
На думку І.Мітюкова, якщо Україна 2013-го домовиться з Росією або МВФ, державі вдасться зберегти нинішній рівень кредитних рейтингів. "Ба більше, якщо відбудуться ці дві події, можна очікувати підвищення рейтингу", - вважає фінансист. Щоправда, в агентстві Standard&Poor's уже зробили прогноз (вустами директора підрозділу "Суверенні рейтинги" Тревора Куллінана), що цього року навряд чи МВФ та Україна дійдуть згоди...
МВФ і Україна:
голосні ігри в мовчанку
Нинішній додатний баланс валютних надходжень розширює для Києва простір для маневру в переговорах як із МВФ, так і з Москвою. Що, виходячи з силової логіки прийняття рішень у Кремлі, - на користь Україні. Незалежність завжди була хорошим аргументом в обговоренні ціни російського газу. Хоча традиційне запитання, на які поступки доведеться піти Україні (враховуючи в тому числі "рухи" з приватизації ГТС) і як це вплине на перспективи підписання восени договору про асоціацію з ЄС, поки що залишається відкритим.
Поки Росія роздумує над умовами, з Вашингтона надходять нові рекомендації для Києва, насамперед у сфері фіскальної політики. Зокрема, фонд радить Києву відмовитися від уже зафіксованого в Податковому кодексі наміру знизити ставки ПДВ і податку на прибуток. Це з погляду тактичних вигід і потреби наповнювати бюджет здається логічним, але при цьому порушує логіку порад самого фонду, де постійно говорять про необхідність забезпечити прозору і прогнозовану фіскальну політику.
За словами старшого менеджера відділу податкових та юридичних послуг "PwС Україна" Вікторії Тимошенко, не можна не враховувати, що зменшення податкових ставок було анонсоване ще у 2010 р. при ухваленні Податкового кодексу. Отже, відмова від такого кроку може негативно вплинути на й так не надто оптимістичні настрої бізнесу. Можливий варіант компромісу експерт бачить у застосуванні ефективних механізмів контролю над збиранням податків у бюджет. "Цього можна досягти, серед іншого, контролем над трансферним ціноутворенням, обмеженням і контролем над операціями з офшорами, а також за допомогою інших методів боротьби з тіньовою економікою", - говорить представник "PwС Україна".
Скептики вважають, що МВФ навмисне ускладнює порядок денний переговорів на тлі старих каменів спотикання з українською владою: підвищення тарифів, завершення пенсійної реформи, курсової лібералізації. При цьому ряд експертів критикують вашингтонських функціонерів за подвійні стандарти при визначенні умов надання фінансової допомоги. Мовляв, якщо від Києва фонд вимагає оптимізувати бюджетні видатки (що звужує можливості для розігріву економіки), то, наприклад, у випадку з Великобританією МВФ нещодавно звернув увагу на негативний ефект від заходів економії та рекомендував збільшити асигнування бюджету на інфраструктурні проекти. "Нині умови МВФ для України гірші, ніж були півроку тому. Політика бюджетної економії в Європі себе не виправдала, а нас змушують іти цим шляхом", - констатує директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін.
Утім, начальник відділу аналізу й досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб вважає вимоги фонду щодо скорочення бюджетних видатків справедливими. І звертає увагу, що фонд наполягає насамперед на ліквідації "чорних дірок" бюджету - податкових пільг, дефіциту "Нафтогазу" і Пенсійного фонду тощо. "Цілком ясно, що за такого рівня корупції ті ж податкові пільги в основному є джерелом збагачення та зовсім не стимулюють зростання виробництва", - зазначає аналітик.
Разом із тим зовсім некоректно звалювати лише на МВФ застій у переговорах з Україною, адже, схоже, офіційний Київ сам не надто поспішає до їхнього фінішу. "Суть переговорів із МВФ зводиться до цинічного факту: влада вдає, що хоче домовитися про кредит, а МВФ - що хоче його видати", - констатує керуючий інвестиційними й пенсійними фондами "КІНТО" Микола Мягкий.
Уряд має нині можливість залучати валюту як усередині України, так і за кордоном (благо, на зовнішніх ринках ресурси нині доступні, завдяки політиці кількісного пом'якшення, яку практикують провідні світові емісійні центри). І тому намагається уникнути жорстких рішень, яких вимагає МВФ і які можуть мати негативні електоральні наслідки.
Сприятлива ситуація на зовнішніх ринках капіталу вселяє в Мінфін упевненість у здатності рефінансувати зовнішні борги за рахунок залучення нових позик. "Зовнішні ринки до нас доброзичливі, хоча країна має не найкращий рейтинг. У 2012 р. у нас була ставка запозичення 9,2%, сьогодні ці папери котируються на 3% дорожче (тобто на рівні 6,5%)", - зазначає директор департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Мінфіну Галина Пахачук.
Більшість незалежних експертів також не сумніваються, що у 2013-му Мінфін і Нацбанк зможуть виконати зовнішні зобов'язання й без траншів із Вашингтона чи поблажок із боку Кремля. "Якщо не рахувати борг НБУ перед МВФ, що погашається із золотовалютних резервів, то у 2013 р. уряду необхідно залучити на зовнішніх ринках близько 5,3 млрд дол., у т.ч. 2,9 млрд дол. для погашення заборгованості перед МВФ і 1,05 млрд дол. - для погашення єврооблігацій. Обсяг необхідних залучень виглядає цілком реальним з огляду на те, що з січня по травень Україна провела два розміщення єврооблігацій на суму 2,25 млрд дол.", - констатує аналітик ІК "Альтана Капітал" Яна Лаврик.
Позиції уряду підтримує й доступність валюти на внутрішньому ринку. З початку року тільки за рахунок продажу валютних ОВДП Мінфін уже одержав 2,6 млрд дол. "Нас багато критикують за залучення валюти на внутрішньому ринку. Та якби не було такого джерела, то, напевно, вартість запозичень і на зовнішніх ринках була б значно вищою", - зазначає Г.Пахачук. Виправданим вважають запровадження торік нових інструментів запозичень (крім ВОВДП, це казначейські зобов'язання, а також індексовані держоблігації) і в НБУ. "Ці інструменти мають попит у комерційного сектора, що дозволяє нам залучати валюту для обслуговування зовнішніх боргів", - коментує директор генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олена Щербакова.
Утім, на думку ряду експертів, сьогохвилинні можливості не мають стати на заваді для продовження переговорів із фондом. Насамперед тому, що, як показує недавній історичний досвід, це невигідно передусім Україні. "Можна подивитися на Білорусь у 2011 р., яка пройшла через жорстку кризу платіжного балансу без допомоги МВФ. Це призвело до девальвації національної валюти на 70% і зростання інфляції до 120%. Тобто параметри кризи виявилися набагато більш негативними, ніж в Україні у 2008 р., коли наша країна одержала екстрену допомогу від МВФ", - доповнює Д.Сологуб.
Отже, висновок один - треба торгуватися.
Кредитні тромби
Звичайно, нинішні елементи позитиву в платіжному балансі не можуть сприяти повноцінному відновленню сталого зростання економіки передусім через відсутність інвестицій у розвиток виробництва. І підстав очікувати, що за підсумками другого кварталу економіка вийде хоч у скільки-небудь істотний "плюс", на горизонті не видно. Згідно з прогнозами МВФ, за результатами року динаміка ВВП України залишиться "нульовою", агентство S&P очікує зростання у діапазоні 0,5–1%. Водночас екс-заступник міністра фінансів і голови НБУ Олександр Савченко не виключає скочування ВВП у "мінус" (з відновленням зростання вже наступного року), називаючи однією з ключових причин для песимізму невисокі темпи кредитування.
За підсумками січня-квітня, обсяг кредитів, виданих банками в економіку, збільшився на 15,4 млрд грн (+1,9%). При цьому спостерігалося приблизно однакове зростання портфеля гривневих (8,1 млрд грн) і валютних позик (7,3 млрд грн). Та якщо портфель кредитів юросіб виріс на 13,2 млрд грн, то фізосіб - лише на 2,2 млрд грн. Слід зазначити, що за підсумками перших чотирьох місяців 2012-го кредитна динаміка була гіршою - збільшення портфеля лише на 0,1% (і це за відносно високих темпів зростання економіки, принаймні якщо порівнювати з поточними).
З погляду забезпеченості ліквідністю у системи нібито немає проблем. Середньоденний обсяг коррахунків банків у січні-квітні становив 24,8 млрд грн порівняно з 19,6 млрд грн у 2012 р. "Ми проводимо тендери (для підтримки ліквідності банків. - Ред.), але ресурс повністю не розподіляємо через низький попит банків. Уперше з початку року ми почали продаж депозитних сертифікатів - і банки їх активно купують. Таким чином, ми вважаємо, що ринок ліквідністю насичений досить адекватно", - зазначає О.Щербакова.
За даними Нацбанку, за перші чотири місяці поточного року приплив депозитів у банках подвоївся (плюс 5,9% порівняно з 2,7% за аналогічний торішній період). При цьому поступово поліпшується і їхня строкова структура - питома вага довгострокових вкладів у їх загальному обсязі збільшилася на 2 відсоткові пункти (до 36,6%). Вартість кредитних ресурсів, згідно з даними банківського регулятора, теж знижується - середньозважена ставка за кредитами у національній валюті зменшилася до 15,1% у квітні порівняно з 17,6% на початок року.
Однак перелічені вище чинники поліпшення ресурсних можливостей банківської системи поки що не виливаються в адекватне потребам економіки нарощування кредитування її реального сектора. Старший радник "Альфа-Банку" (Україна) Роман Шпек звертає увагу, що кредитний портфель зростає переважно за рахунок рефінансування старої заборгованості клієнтів. Серед чинників, які гальмують фінансування реального сектора, банкір указує насамперед на невпевненість подальшої макроекономічної динаміки, відсутність надійних позичальників і корупцію в судах, що не дає змоги кредиторам адекватно обстоювати свої інтереси. "Технологічний цикл повернення проблемного кредиту становить до трьох років", - описує проблеми фінустанов Р.Шпек.
Якби монетарна політика й надалі пом'якшувалася, а банки під тиском надлишку ліквідності почали активніше кредитувати, це вилилося б, найшвидше, лише в зростання "проблемки" у майбутньому. І це не кажучи про вплив на курс. "Якщо кредитування збільшуватиметься, як у 2006–2008 рр., по 70% у середньому на рік, що тоді відбудеться без структурних змін в економіці? Збільшаться доходи домогосподарств, і зашкалить торговельний дефіцит. Негайного розвитку внутрішнього виробництва не буде", - переконаний виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
Перевагою для уряду в поточній ситуації є те, що він може опиратися на НБУ. Центробанк активно поповнює свій портфель ОВДП (з початку року збільшився більш як на 21 млрд грн). Однак очевидно, що Мінфіну не варто надто присідати на нацбанківську "голку": пов'язані з цим ризики для макрофінансової стабільності очевидні.
Щоб кредитний ринок одержав можливість якісно розвиватися, державі не завадило б більш ретельно працювати над питанням зниження вартості кредитів, що серед іншого передбачає й подальші (і реальні) зусилля із захисту прав кредиторів. Це дозволить банкам закладати менше ризиків у вартість позичок, отже, сприяти їхньому здешевленню.
Активізації кредитування може посприяти й запуск програми надання держгарантій у разі їхнього адекватного використання. За словами Галини Пахачук, відповідна урядова постанова вже підготовлена й може бути затверджена на одному з найближчих засідань Кабміну.
За даними DT.UA, наступного четверга в президентській адміністрації має відбутися нарада за участі В.Януковича з питань розвитку кредитування, де, крім іншого, обговорюватиметься і "держгарантійне" питання.
Інші питання, внесені до порядку денного, - зниження вартості ресурсів, необхідні заходи для очищення банківських балансів від проблемних кредитів і заходи щодо зниження боргового навантаження.
Наскільки результативною буде ця нарада і як потім утілюватимуться в життя її рішення - питання в поточних умовах далеко не просте. Адже якісна активізація внутрішніх інвестиційних процесів, як і зниження залежності від мінливої зовнішньої кон'юнктури, як і раніше, залишаються критично важливими умовами забезпечення майбутнього зростання та макрофінансової стабільності. Тим часом для пожвавлення стагнуючої нині економіки, виходить, зараз є в запасі кредитний банківський ресурс, який незатребуваний і не знаходить собі застосування. Задіяти який слід було б до того, як нинішнє вікно можливостей знову закриється.