Однією з найбільш значущих новин на фінансовому ринку минулого тижня стала новина про намір Мінфіну розпочати випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) у валюті. Відповідний законопроект (№9548) датовано 7 листопада ц.р., але оприлюднили його тільки 8 грудня та відразу ж внесли до порядку денного засідання Верховної Ради.
Фактично дозвіл про продаж ОВДП за іноземну валюту скасовує статус валюти національної - гривні - як виключного платіжного засобу для випуску облігацій внутрішньої держпозики.
Явна неординарність того, що сталося, як і надзвичайний поспіх із розглядом згаданого законопроекту свідчить про дуже гостру потребу уряду в залученні позикових ресурсів. Це ж підтверджують і повідомлення в ЗМІ про дуже мізерні запаси грошей у Кабміну (зокрема, інформаційний портал «Цензор.нет» повідомив цього тижня, що залишки на рахунках уряду в Держказначействі знизилися до надзвичайно небезпечної позначки - 2 млрд. грн.).
З цієї ж причини, напевно, 7 грудня депутатам довелося вкотре перекроювати бюджет, затвердивши відповідні законодавчі зміни. Головне очевидне призначення цих нововведень - перерозподіл статей бюджетних видатків загального фонду на користь захищених соціальних статей, на які стало катастрофічно бракувати грошей.
А обрізанню піддали не тільки вже традиційно місцеві бюджети, а й навіть статті на фінансування будівництва об’єктів Євро-2012.
При цьому Державна податкова служба бадьоро рапортує про перевиконання плану забезпечуваних нею надходжень до загального фонду держбюджету (на 2,7% у січні-листопаді). Обсяг надходжень за 11 місяців становив 170,4 млрд. грн., що на 57,2 млрд. більше, ніж за аналогічний торішній період.
Перевиконанням показників хваляться і митники. І все ж таки грошей уряду на фінансування видатків явно не вистачає - спостерігається серйозний недобір позикових коштів.
За десять місяців поточного року Мінфін зумів залучити 67,3 млрд. грн. запозичень, при плані близько 88 млрд. Недобір - понад 20 млрд. грн., покрити який уряду сьогодні вкрай проблематично.
Внутрішній ринок державних ОВДП перебуває в коматозному стані вже кілька місяців. Відхід нерезидентів ознаменувався зниженням їхніх вкладень у держпапери з початку року на суму близько 6,6 млрд. грн.
Комерційні банки теж серйозно охололи до держзобов’язань. Досягши у середині червня піку на рівні понад 70 млрд. грн., відтоді їхні вкладення в ОВДП неухильно скорочуються і на даний момент становлять лише 52,8 млрд. грн. (мінус 1,9 млрд. відносно початку року).
Зростають хіба що вкладення в держоблігації Національного банку - з початку року вони збільшилися на 20,9 млрд. грн. (до 84,3 млрд. на початок грудня).
Дохідність за ПДВ-облігаціями коливається близько 20% річних. Цей рівень і є основним орієнтиром для дохідності гривневих запозичень, цікавої учасникам ринку для середньо- і довгострокових інструментів.
На міжнародних ринках ситуація не ліпша. Надзвичайна напруга на світових ринках, за якої навіть Німеччині не вдається розмістити бажані обсяги облігацій, а Італії доводиться платити рекордну дохідність на рівні майже 8%, чітко свідчить - Україні туди тепер сунутися нічого. Навіть якщо припустити, що розміщення українських євробондів могло б відбутися, дохідність за ними, як уже неодноразово констатували експерти, значно перевищила б 10% річних у валюті.
З огляду на те, скільки разів нинішній прем’єр привселюдно критикував боргову політику своїх попередників як безвідповідальну під приводом саме надзвичайної вартості запозичень, прийняти такі ставки хоч по гривні, хоч по валюті було б дуже серйозним ударом по репутації та самолюбству Миколи Яновича.
От потреба і змушує уряд бути надзвичайно винахідливим.
Раніше, наприкінці вересня цього року, уряд розширив перелік ОВДП облігаціями, номінованими в гривні, при погашенні яких передбачено індексацію їх вартості, що враховує зміну курсу гривні до долара з моменту розміщення.
Дебютне розміщення цих ОВДП відбулося 4 жовтня, і з їхньою допомогою Мінфіну вдалося залучити майже 7 млрд. грн. Їхніми покупцями були в основному банки з іноземним капіталом, які в такий спосіб закривали (хоча б формально) свої валютні ризики, що виникли через запроваджену ще 2009 року вимогу формувати резерви за валютними вкладеннями у гривні. Однак останнє результативне розміщення таких ОВДП відбулося ще 18 листопада - відтоді Мінфіну не вдалося залучити на первинних аукціонах фактично жодної гривні.
От і довелося запроваджувати новий інструмент. Адже в пасивах банків, що працюють в Україні, значаться чималі обсяги валюти. Валютні депозити нині перевищують 25 млрд. дол., і після заборони на валютне кредитування населення та суб’єктів підприємництва без джерел валютної виручки банкам потрібно шукати, куди ці валютні ресурси прилаштовувати.
Тож поточна кон’юнктура може виявитися цілком взаємовигідною для банків і уряду. Кабмін може одержати потрібний ресурс. А банки - джерело вкладень, що уникає курсових ризиків.
Якщо, звичайно, у них не виникає надто серйозних сумнівів у майбутній платоспроможності уряду. Яка, попри численні запевняння прем’єр-міністра про неможливість дефолту в майбутньому (та й, слід визнати, значущі зусилля, що докладаються з цією метою), все-таки викликає сумніви з давньої та банальної причини. А саме - неспроможності реалізованої макроекономічної політики.
Так, ситуація могла б бути значно простішою (зокрема й щодо забезпечення стабільності валютного курсу), якби уряду вдалося домогтися відновлення фінансування з боку МВФ. Однак цього, як відомо, не сталося з добре всім відомих причин.
Однак нинішніх проблем із держбюджетом могло б не бути й за умови хоча б часткового латання численних дірок у процесі витрачання держкоштів. Тобто якби не було багатомільярдних податкових пільг і преференцій великому бізнесу. І ситуації, за якої, як підрахували в науково-дослідному центрі проблем оподатковування ДПС України, бідні платять у 50 разів більше податків, ніж багаті. Якби не було «Лівели» і «вишок для Бойка», 50-відсоткових відкотів у держзакупівлях і «чорної дірки» «Нафтогазу», дотованого з бюджету на десятки мільярдів гривень.
Чи варто згадувати про такі дрібниці, як десять лавок у харківському метро по 8 тис. дол., 19 позолочених статуеток для «Укрзалізниці» на 800 тис. грн. і 328 тис. грн. на позолочені телефони, а також безліч інших подібних прикладів безпардонного розкрадання народних грошей чиновниками.
Тому, хоч і дуже вже набридло, доводиться в тисячний раз повторювати ще одну істину, яка вже набила оскому і яку українським чиновникам повторюють їхні потенційні іноземні партнери під час кожного публічного інвестиційного форуму (останній відбувся на початку грудня в Лондоні) або зустрічі за закритими дверима.
Тотальна й всепроникна корупція - це зло, без викорінення якого українському суспільству не варто сподіватися на життя без боргів, на збалансований держбюджет і процвітаючу економіку. Це вже навіть не діагноз, а вирок чинній владі. Причому з боку не тільки іноземних, а й внутрішніх інвесторів.