Учора валютний ринок дихав оптимізмом. Котирування вперше за півтора місяця впали нижче офіційного курсу 5,4400 UAH/USD, і дилери Нацбанку потирали руки, поповнюючи золотовалютні резерви. Усе вказувало на те, що Інститутська виграла п’ятитижневий бій із привидом девальвації, який вдруге цього року й учетверте за останні три роки завітав на ринок «гривня-долар». Перемога була майже безкровною — Національний банк втратив близько 30 млн. доларів, надбавши натомість повагу до його сили. Хоча ніхто — навіть він — не упевнений, що час відступу вже позаду.
Востаннє таке вдавалося зробити 1997 року. Тоді НБУ вперше і востаннє забезпечив збереження курсового коридору, стримавши сильний тиск на курс. Проте згодом ту політику негласно визнали помилковою — вона забрала занадто багато резервів. З 1998 до серпня цього року НБУ більше так не робив. У періоди сильних курсових потрясінь він бряжчав зброєю, лаявся і запевняв, але в бій не вступав.
Не можна сказати, що протягом цього періоду Національний банк загалом не прагнув підтримувати гривню. Саме на цей принцип орієнтовано діючу модель валютного ринку, створення якої почалося в серпні 1998-го й завершилося торік у грудні. Вона забороняє спекуляції та стимулює сталість пропонування доларів. Проте адміністративні заходи можуть забезпечувати стабільність ринку лише тоді, коли навколо все порівняно спокійно. Коли на ринок приходить страх — паперові заборони летять у кошик. Це чітко спостерігалося торік, коли бензинова криза в липні та президентські вибори в жовтні призвели до двох стрибків курсу долара. Те саме було в січні цього року, коли занадто велике пропонування грошей в економіці викликало швидкоплинний ривок курсу з 5,2000 до 5,8000 UAH/USD.
Увесь цей час центральний банк виглядав жалюгідно. Пригнічений дефіцитом валютних резервів, він жодного разу не намагався сказати «ні». Усе, що він говорив, звучало непереконливо: «для цього немає об’єктивних причин», «ми не бачимо підстав», «незабаром усе заспокоїться». Журналісти ліниво передавали звичні заяви, а банкіри або зловтішно, або байдуже їх читали, ледь коригуючи свої дії на ринку. Усі розуміли — НБУ безсилий і неспроможний зупинити серйозні хвилі.
За останні п’ять тижнів усе змінилося. Нацбанк як і раніше критикують, стабільність курсу називають уявною та штучною, але ніхто не наважиться навіть позіхнути у відповідь на слова НБУ «я цього не допущу». «НБУ продемонстрував справді твердість і зробив те, що хотів зробити», — говорить начальник управління міжбанківського бізнесу Укрсиббанку Дмитро Федотов.
Шанс проявити себе Національному банку надали уряд і нафтотрейдери. Перший за літо погасив залишок пенсійних боргів й частково розрахувався з боргами по зарплаті перед бюджетними службовцями. Другі в серпні активізували імпорт нафтопродуктів, побоюючись зростання цін і обслуговування жнив. Обидва ці чинники викликали зростання попиту на валюту і валютний ринок, що спав усе літо, а з настанням осені прокинувся.
Тиск на гривню зростав дуже стрімко. У перші дні вересня зниження міжбанківського курсу на одну копійку вважали подією. До середини місяця ринок через півгодини після початку торгів летів на 3—5 копійок, а потім уже розбирався, що до чого. Продавці валюти в обмінних пунктах підвищували долар повільніше, але впевненіше. До 20-х чисел вони по всій країні переступили позначку 5,6000 UAH/USD. Усталене за три попередні роки правило «кінець літа — початок осені дорівнює валютній кризі» знову почало підтверджуватися. Прогнозуючи новий рівень курсу, банкіри все-таки поділялися на песимістів і оптимістів. Останні ставили на 5,7000 UAH/USD, перші — на 6,0000 UAH/USD і гірше. І ті, й інші уже вважали рівень 5,4400 пройденим етапом.
Проте Нацбанк несподівано й без пояснень оголосив девальвації війну. Спочатку пошепки, а тоді грізним окриком. Уже в перших числах вересня центральний банк вийшов на ринок із продажем доларів. Та позаяк він не говорив, наскільки його вистачить, а ринок пам’ятав його минулі поразки, спочатку дії НБУ мали ефект припарок мертвому. Банкіри думали, «спробує та й відступить». Проте, хоча криза й не вщухала, НБУ продовжував продавати долари. Апогей боротьби настав три тижні тому. Уранці 26 вересня ряд великих банків, користуючись великими заявками клієнтів на покупку валюти, домігся зростання долара до позахмарного котирування — 5,5700/5,6200 UAH/USD. У відповідь НБУ по обіді вийшов на ринок і продав 13 млн. доларів, повернувши курс до 5,4400 UAH/USD. Наступного дня центральний банк провів прес-конференцію, де твердо заявив — «ми не відступимо». Директор департаменту валютного регулювання НБУ Сергій Яременко впевнено заявив, що НБУ готовий іти до кінця й пообіцяв, що ситуація може поліпшитися вже до 1—10 жовтня. Він сказав, що Інститутська готова викласти на ринок від 60 до 120 млн. доларів — гроші, небачені з 1997 року. «Я вважаю, що ми морально зобов’язані це зробити, щоб відновити ринок», — сказав Яременко.
Слово та справи центробанку почали давати результати вже минулого тижня. Хоча Нацбанк продовжував продавати долари, темпи зменшення його резервів різко загальмувалися. Більше того, наприкінці тижня пропонування валюти перевищило попит, причому відчувалося, що це вже не епізод. Цього тижня ринок цілком угамувався. Крім понеділка, який був зіпсований Днем Колумба в США, через що валютні рахунки українських експортерів були недоступні, в інші дні тижня пропонування валюти різко перевищувало попит. Десь у середу останні песимісти визнали, що Нацбанк переміг і потенціал долара, що виник, залишився невикористаним.
Це означає, що валютна політика НБУ змінилася. Він відмовився від тактики неопору ринку, яка призвела до 52-відсоткового падіння курсу торік і 81-відсотковому — позаминулого року. Тепер та частина ринку, яка зацікавлена в стабільності курсу, може розраховувати не тільки на адміністративний захист гривні Нацбанком, а й на куди ефективнішу боротьбу за неї ринковими засобами. Причини зміни поглядів Нацбанку очевидні. По-перше, він завжди мріяв про стабільний або стабільно змінюваний курс як засіб дедоларизації та підтримки спокою в економіці. За кожен ривок долара минулими роками країна платила спадом ВВП. По-друге, нині в Нацбанку більше підстав битися за курс — він дуже сподівається на уряд. Якщо діючий Кабінет і далі забезпечуватиме економічне зростання, тиск на гривню ослабне й політика її підтримки не виглядатиме авантюрною. Проте, з іншого боку, велика група експертів вважає, що Нацбанк не правий. По-перше, курс, що змінюється менше, ніж ціна, призводить до погіршення торговельного балансу. По-друге, розрахунок на стабільну економіку виглядає дещо передчасним. Ця осінь показала її несталість навіть в умовах зростання. «Нестабільність валюти визначає стан економіки, і навпаки. Мені здається, це хибний шлях — нині не можна говорити про стабільність», — говорить заступник скарбничого Першого українського міжнародного банку Віктор Зінченко.
У будь-якому випадку це гра нового голови НБУ Володимира Стельмаха. За три квартали він значно змінив принципи грошової та валютної політики НБУ, поставивши за мету зниження відсоткових ставок і розширення гривнєвого поля.