Концепція "внутрішнього ворога"

Останні півроку економічна влада наполегливо хоче збільшити свої податкові повноваження й створити суворішу систему збирання податків. Прийняття кількох законів (№128, 129, 465 і проєкт №1210, що підвіс у надрах офісу президента України) кардинально змінює податковий ландшафт - із помірковано невільного, де суворість законів пом'якшувалася тотальною корумпованістю системи, до вкрай жорсткого, за якого корупція так і не зникла, а складність законодавства й відповідальність платника податків за його порушення зросли в кілька разів. Очевидно, ідеальним, у розумінні нинішніх і деяких уже відправлених днями у відставку творців фіскальної політики, є повернення системи до методів адміністрування часів Миколи Азарова, коли тотальний податковий контроль і "вилучення" до скарбниці були самоціллю, призводячи до стану, за якого економіка розвивалася не завдяки, а всупереч політиці держави.

Заради справедливості варто сказати, що новий "бенкет етатистів" має значно тривалішу історію. Зазначений факт підтверджують дані щорічного дослідження групи Світового банку, який оцінює в 190 країнах простоту здійснення підприємницької діяльності, - Doing Business. Згідно з ним Україна в останні чотири роки практично зникла зі списку активних гравців на радарах реформ, хоча формально демонструє незначне поліпшення в рейтингу, - в останньому випадку перемістилася з 71-го на 64-те місце. Але за трьома з десяти напрямів, які підлягають моніторингу, країна третій рік поспіль системно погіршує свої позиції (див. таблицю).

Погіршення позицій України у деяких категоріях рейтингу Doing Business

Поки більшість країн активно реформуються (торік 115 країн впровадили 294 реформи), ми фактично буксуємо на місці, маючи три провальні напрями регулювання, що тягнуть Україну назад. Причому найбільш антидинамічним є саме категорія "оподаткування". Погодьтеся, втрата за три роки 22 позицій у рейтингу - це вже тенденція, а не нещасний випадок.

І тут хотілося б зупинитися на ключовій тезі: домінуючою небезпекою нині, крім зовнішньої агресії і загроз пандемії, здатної суттєво сповільнити світову економіку, є явно демонстрована відсутність спроможності в нинішньої політичної еліти доводити до логічного завершення якраз непопулярні реформи. Оголосити "Велике будівництво" за гроші платників податків - річ нехитра, а от здійснити комплексну реформу контролюючих органів - поки що, на жаль, ніяк! Набагато простіше знайти внутрішнього ворога. І його, на жаль, уже знайдено. Ним виявилися:

- малий і середній бізнес, якому спочатку створили одну з найбільш некомфортних і складних систем адміністрування податку на додану вартість у світі. Йдеться про систему блокування податкових накладних (про так звану СМКОР), з допомогою якої тягар адміністрування податку, включаючи боротьбу з ухиляльниками й несумлінними схемами, держава значною мірою переклала на плечі дрібного платника податків і за його рахунок. А потім запропонували фіскалізуватися й, скоріш за все, ще запропонують почати платити до бюджету активніше (матеріал DT.UA"Розрив" від 05.03.2020);

- у перспективі українці, що працюють за кордоном, яким уже зараз готують окремий подарунок - податкову амністію. Мова про законопроєкт №1232, який замість повернення в країну мільярдів доларів капіталів, що втекли, несе ідеологію "фіскальної стрижки" економічно активного населення, яке посміло виїхати на заробітки й якому голова податкового комітету ВР рекомендує скористуватися амністією.

По суті, на сьогодні концепцією "внутрішнього ворога" намагаються підмінити повноцінний розбір польотів з провалу фіскальної політики держави щодо:

- фактичної поразки торішньої модернізації податкової і митної служб;

- інституціональної нездатності контролюючих органів працювати із сучасним інструментарієм контролю переміщення прибутку українських компаній за кордон. Інституція контролю трансфертного ціноутворення, як і раніше (з 2013 року), перебуває в зародковому стані, хоч трохи дієвий міжнародний обмін податковою та митною інформацією не налагоджено, а Україна вже поспішає впроваджувати не менш масивні інструменти контролю, такі як "контрольована іноземна компанія" або "ділова мета";

- небажання адекватно реагувати на глобальні виклики - посилення податкової конкуренції у світі та світового тла, яке погіршується, - зростання негативних очікувань, що підігріваються довколапанічними пророцтвами щодо коронавірусу;

- невиразної відповіді на проблему тіньової економіки й постановки на паузу ліквідації податкової міліції, яка діє в сумнівному правовому статусі третій рік поспіль.

Французький політичний діяч XIX століття Алексіс де Токвіль говорив: "Найнебезпечніший момент для поганого режиму - коли він починає реформуватися". Зміна уряду відбулася - чи очікувати нам зміни політики держави?