Сенс існування будь-якої пенсійної системи полягає в тому, щоб її учасник у результаті гарантовано отримав із неї значно більше, ніж вклав. Інакше більш вигідно просто самому «відкладати на старість» у будь-якій формі, а краще — у різних, розкладаючи яйця по багатьох кошиках. Нині важко уявити собі, що були часи, коли солідарна пенсійна система для її учасників мала величезний сенс, тобто була набагато вигідніша, ніж накопичення. Хоча в цьому немає нічого надприродного: будь-яка фінансова піраміда на тому й будується, що спочатку забезпечує першим учасникам неймовірні прибутки, які не снилися звичайним вкладникам або інвесторам. Однак це триває лише доти, доки піраміда розростається, у нашому випадку — за рахунок збільшення кількості населення та зарплат. На жаль, нинішньому поколінню пенсіонерів випало нещастя жити в період розпаду піраміди. А коли досягне пенсійного віку основна частина тих, хто нині працює, від неї, найшвидше, залишаться ріжки та ніжки. Про це чесно попередив співгромадян прем'єр-міністр Денис Шмигаль, який першим із високопосадовців наважився сказати народу те, про що давно знали фахівці.
Насправді, згідно з чинним законодавством, для того щоб отримати право на солідарну пенсію, потрібно пропрацювати не менш як 35 років. А середня тривалість життя після досягнення пенсійного віку — удвічі менша, 17,5 року (у середньому для обох статей). Таким чином, при постійній зарплаті та постійному населенні, якщо всі без винятку платять податок на працю, який підтримує солідарну систему, співвідношення платників і пенсіонерів становить 2:1, а її учасник отримує назад стільки ж, скільки віддав, він отримує пенсію вдвічі більшу, ніж ставка податку, тому що його «годують» двоє, але (у середньому) удвічі менше часу. Якщо нове покоління значно більше та багатше, то такі вкладення можуть мати сенс. Але в нашому випадку населення скорочується, і ще швидше падає частка тих, хто отримує саме зарплати. У підсумку солідарна система приречена. Нагадаємо, що на сьогодні співвідношення «застрахованих осіб», на зарплату яких нараховується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), і пенсіонерів — приблизно 1:1, а через двадцять років буде 1:1,5 «на користь» пенсіонерів. Тому пенсіонер за фактом отримує із системи в середньому близько 2/3 вкладеного, і це більше половини тільки за рахунок того самого горезвісного «дефіциту Пенсійного фонду України», який фінансується з бюджету.
Звичайно, можна штучно довести співвідношення працюючих і пенсіонерів до потрібного 2:1 шляхом збільшення пенсійного віку та оподаткування всіх, хто ворушиться. Тільки це не поверне солідарній системі сенсу існування, бо тоді ще більше зросте відношення відпрацьованого часу до часу, що залишиться на виплату пенсії. А для того щоб учасник отримував назад хоча б уже сплачене, буде потрібне співвідношення не 2:1, а, скажімо, 3:1. Таким чином, корінь зла зовсім не в тому, що Пенсійний фонд «не збалансований», про що багато кажуть, а в тому, що сама така система, з об'єктивних причин, втратила сенс для її потенційних учасників. Тому з неї, як і з будь-якої падаючої фінансової піраміди, тікають усі, хто тільки може, що лише прискорює процес розпаду. До того ж зарплата, на якій базується солідарна система, переважає тільки при одному укладі — індустріальному, що доживає останні десятиліття. В якій формі отримуватиме дохід основна маса людей продуктивного віку через 20–30 років, не знає ніхто. Чітко можна сказати лише одне: нова реальність точно не буде схожа на те, що було 20–30 років тому, як і півтора століття до того.
От чому альтернатива «самому відкладати на старість» стає дедалі актуальнішою. Причому для цього не потрібно ніякої особливої державної системи.
Для того щоб оцінити ризики та можливості пенсійного доходу для молоді, яка, ймовірно, тільки замислюється про рівень свого життя після виходу на пенсію, було створено Пенсійний калькулятор, який складається із двох частин. Перша його частина допомагає оцінити, на який розмір пенсійної виплати могла б розраховувати людина з певним рівнем заробітків, якби сьогодні виходила на пенсію, маючи необхідні вік і стаж. Друга частина калькулятора оцінює, на який дохід могла б розраховувати ця сама людина, якби взяла відповідальність і ризики щодо забезпечення своєї старості на себе. При цьому альтернатива розраховує найдоступніші та популярні в нашій країні види накопичень: депозити в національній та іноземній валютах, банківських металах, а також купівлю нерухомості.
Зокрема, за допомогою калькулятора можна побачити, що із середнім рівнем заробітків (9,3 тис. грн на місяць станом на 2021 рік) людина, яка виходить на пенсію в 60 років, маючи за спиною 35 років стажу, могла би забезпечити собі трохи більше за 3,5 тис. грн пенсії у звичайній солідарній системі. Звісно, чинна пенсійна система передбачає ряд можливостей збільшити пенсійний дохід:
- Отримання доплат і надбавок. Так, за особливі заслуги перед Батьківщиною можна отримувати додатково до пенсії 20–40% від прожиткового мінімуму (сьогодні це 1769 грн), або в середньому трохи більше за 500 грн. Надбавка до пенсії донору сьогодні становить близько 219 грн на місяць. Надбавка ветеранам війни — інвалідам першої групи може збільшити пенсію на 884,5 грн на місяць.
- Збільшення стажу роботи в середньому додає по 1% за кожний рік роботи. Тому, додатково пропрацювавши десять років при середньому рівні заробітків, можна було б збільшити свою пенсію на 1200 грн.
- Бонуси за відтермінування виходу на пенсію. Пізніший вихід на пенсію також додає по 5% до неї. Тому вихід на пенсію не в 60 років, а, припустимо, у 65 збільшить пенсійну виплату на третину.
- Можна також припустити вибір іншого виду пенсії в рамках чинної пенсійної системи. У такий спосіб для середнього рівня заробітків можна підвищити свій пенсійний дохід приблизно удвічі, а у разі збільшення спеціального стажу — ще й утричі. Найбільш багатообіцяюча — це пенсія судді, для якого Конституційний суд скасував «верхнє» обмеження. Пропрацювавши 35 років у кріслі судді, людина могла б розраховувати на мінімальне падіння доходу при виході на пенсію.
Інакше кажучи, свій дохід після завершення трудового життя збільшити можна, але слід докласти значних зусиль. І в усіх випадках, крім судді, максимальну віддачу обмежено десятьма прожитковими мінімумами (сьогодні 17690 грн).
Водночас є й більш прибуткова альтернатива. Якби людина взяла всю відповідальність і ризики на себе, то дохід після виходу на пенсію міг би зрости в рази…
За час, який необхідний, аби заробити пенсію згідно з діючим законодавством, ця сама людина могла б накопичити собі 770 тис. грн завдяки гривневому депозиту та знімати щомісяця 9,9 тис. грн відсотків і тіла накопиченого депозиту.
Ще більший рівень накопичень гарантували б депозити в євро або доларах, які дали б 31 тис. євро або 41 тис. дол. накопичень і забезпечили би близько 14–15 тис. грн на місяць на пенсії відповідно.
Вигідними порівняно із звичним нам пенсійним забезпеченням є й інші накопичення. Так, людина могла накопичувати на нерухомість і до старості володіти близько 33 кв. м житла в столиці. Або накопичити на депозиті зливок золота понад кілограм, який дозволив би мати щомісячний дохід у 22 тис. грн.
Ми також обчислили альтернативну пенсію, якби ЄСВ із середньої зарплати в 9,3 тис. грн віддавалися до недержавного пенсійного фонду. За найбільш консервативними розрахунками, майбутній пенсіонер мав би все одно більше, ніж від держави, — 5955 грн на місяць проти 3566 грн.
Цікаво зазначити, що, припустимо, для судді при зарплаті в 75 тис. грн і стажі роботи в 35 років (що загаловм не надто просто реалізувати на практиці) рівні пенсійного забезпечення держави та альтернативного доходу будуть дуже близькі. Тобто, вибираючи альтернативний шлях, ви вибираєте краще пенсійне забезпечення із нині наявних в Україні. А це привід для серйозних роздумів.
Більше статей Володимира Дубровського читайте за посиланням.