3 грудня 2014 р. має втратити чинність горезвісна постанова Національного банку України №540, якою запроваджено обмеження на здійснення певних валютних операцій. Під забороною, зокрема, операції на основі на індивідуальних ліцензій НБУ, у тому числі інвестування громадянами України за кордон, а також розміщення ними валютних цінностей на рахунках за межами нашої країни. За умови, що терміну дії зазначеної постанови Нацбанку не подовжать (що є досить імовірним, зважаючи на поточну ситуацію на валютному ринку країни), питання одержання індивідуальних ліцензій НБУ знову набуде колишньої актуальності.
В одержанні згаданих ліцензій зацікавлений будь-який резидент України, що має намір відкрити поточний або депозитний рахунок в іноземному банку. Не обійтися без індивідуальної ліцензії і при купівлі зарубіжної нерухомості або, приміром, корпоративних прав в іноземній компанії. Незважаючи на відсутність доступу до офіційної статистики НБУ щодо співвідношення виданих індивідуальних ліцензій і загальної кількості заяв, у відкритих джерелах можна зустріти приклади величезної кількості здійснених українськими громадянами валютних операцій, які потребують одержання індивідуальної ліцензії НБУ.
Разом з тим, як стане зрозуміло з описаного нижче, процедура одержання таких дозвільних документів на практиці є досить трудомістким і тривалим процесом. Беручи до уваги нагальність питання, ми позначили ключові проблемні моменти, на які наражаються заявники при одержанні ліцензій.
Бюрократичні складнощі
Оскільки основні нормативні акти, що регулюють видачу індивідуальних ліцензій НБУ, було прийнято понад десять років тому, навряд чи можна говорити про ефективне регулювання сучасних валютних правовідносин в Україні.
З неоднозначними моментами доводиться зіштовхнутися, вже ознайомившись з визначенням поняття "інвестиція за кордон". Під ним пропонується розуміти вкладення валютних цінностей у зарубіжний об'єкт інвестиції з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Якщо з таким критерієм, як "одержання прибутку", усе більш-менш зрозуміло, то словосполучення "досягнення соціального ефекту" залишає місце для неоднозначних тлумачень і спекуляцій. Наприклад, чи потребуватиме одержання відповідної індивідуальної ліцензії придбання рухомого майна, такого, як автомобіль або яхта? Це майно цілком можна розцінювати як об'єкт інвестиції відповідно до законодавства, однак мета досягнення соціального ефекту або одержання прибутку при його придбанні сумнівна.
Крім того, доцільно було б передбачити мінімальну суму інвестиції/коштів для розміщення на рахунку за межами України, при досягненні якої валютна операція вважалася б підконтрольною НБУ.
Процедури, безпосередньо пов'язані з одержанням індивідуальних ліцензій НБУ, також не позбавлені недоліків. Зокрема, термін дії ліцензії на розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках за межами України не може перевищувати одного року. Сама по собі подібна норма не була б чимось нестандартним або проблематичним, якби не відсутність можливості подовжити термін дії ліцензії: з цією метою її власник має звернутися до НБУ у порядку, передбаченому для одержання нової ліцензії. Приміром, фізична особа - власник депозитного вкладу в іноземному банку, строк якого перевищує один рік, муситиме повторно звернутися в НБУ по одержання нової ліцензії.
Тривалий (до 25 робочих днів) строк розгляду документів є ще одним проблемним моментом. Ця проблема ускладнюється тим, що регулятор може зловживати правом запитувати необмежений перелік додаткових документів для з'ясування обставин щодо планованих заявником операцій. До того ж НБУ має право подовжити термін розгляду таких документів.
Як бачимо, заявнику можуть де-факто відмовляти в одержанні ліцензії, при цьому не надаючи формальної відмови. Фактично громадянин, що планує стати акціонером будь-якої іноземної компанії, очікуватиме позитивного рішення НБУ протягом п'яти тижнів. За цей час заявник може втратити інтерес до планованої операції внаслідок певних факторів, наприклад зміни ціни за акцію.
Однак навіть формальна відмова в одержанні індивідуальної ліцензії НБУ не завжди ґрунтується на об'єктивних факторах. Якщо дотримуватися букви закону, заявникові можуть відмовити в одержанні ліцензії на розміщення коштів на рахунках за межами України через недостатньо обґрунтовану потребу в розміщенні валютних цінностей на такому рахунку.Критерій "обґрунтованої потреби", не кажучи вже про вичерпний перелік потреб, які регулятор може вважати необґрунтованими, не встановлений жодним діючим нормативно-правовим актом. За таких обставин для заявника є ризик відмови в одержанні індивідуальної ліцензії НБУ, який фактично може ґрунтуватися виключно на оціночних судженнях регулятора.
Усі перелічені вище проблеми ускладнюють процедуру одержання індивідуальних ліцензій НБУ, уповільнюють розвиток валютних відносин в Україні, демотивують заявників звертатися для одержання індивідуальних ліцензій, призводять до розміщення резидентами України валютних цінностей за кордоном і здійснення інвестицій з порушенням вимог чинного законодавства та поза контролем держави.
Курс на лібералізацію
Той факт, що створена на зорі нашої незалежності система валютного регулювання вже не відповідає потребам ринку і потребує реформування, навряд чи викликає сумніви.
Для її вдосконалення, серед іншого, доцільно визначити чіткий перелік валютних операцій, здійснення яких вимагає одержання індивідуальних ліцензій НБУ. Валютні операції, не встановлені таким переліком, повинні проводитися без одержання будь-яких дозвільних документів. Впровадження принципу "дозволено все, що не заборонено законом" дасть можливість спростити процедуру одержання відповідної індивідуальної ліцензії для заявників, а також знизить рівень завантаженості регулятора.
Крім того, слід забезпечити пріоритет інтересів заявника при прийнятті рішення про видачу ліцензій. Бюрократичні процедури мають бути зведені до мінімуму. Заявник, який зумів у належний спосіб обґрунтувати потребу в здійсненні валютних операцій і надав передбачені законодавством документи, має отримати таку ліцензію в найкоротший термін.
Не менш важливим є і забезпечення подальшої лібералізації руху капіталу за кордон. У контексті підписання Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом необхідне подальше спрощення руху капіталу за кордон шляхом зниження вимог, які висуваються до фізичних осіб, що бажають одержати індивідуальні ліцензії НБУ.
Що ж стосується конкретних рекомендацій з реформування сфери індивідуального ліцензування, то для врегулювання описаних вище проблем необхідно внести зміни до низки діючих у цій сфері нормативно-правових актів.
Так, встановлення окремих, коротших строків для розгляду документів, поданих громадянами, які не здійснюють підприємницької діяльності, дозволить видавати відповідні ліцензії оперативніше. На цей час терміни розгляду однакові для всіх заявників (у тому числі, для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців), попри те, що кількість документів, а також рівень складності їх підготовки для зазначених вище категорій різняться.
Необхідно також зобов'язати органи ліцензування НБУ надавати чіткі обґрунтування відмови у видачі індивідуальних ліцензій заявникам, залишення їх заяв без розгляду або запиту додаткових документів, запровадити публічне висвітлення принципів і процедур індивідуального ліцензування та результатів своєї роботи.
Таким чином, спрощення процедури одержання індивідуальних ліцензій разом зі створенням ефективного механізму притягнення до відповідальності громадян, які ухиляються від їх одержання, сприятиме зменшенню обсягу тіньового перетікання капіталу за кордон.
Кінцевим етапом реформування галузі є поступове заміщення процедури індивідуального ліцензування процедурою повідомлення НБУ про розміщення валютних цінностей і здійснення інвестицій за межами України. За наявності політичної волі реформування процедур індивідуального ліцензування валютних операцій сприятиме вдосконаленню чинного законодавства України в зазначеній сфері, а також створить сприятливі правові умови для вільного руху капіталу.