Обшук в офісі WebMoney став логічною кульмінацією конфлікту, який роками жеврів між українськими регуляторами й окремими системами електронних грошей (їхніми аналогами). Початком чого для ринку стануть ці події - занепаду, нового етапу розвитку? Чи просто своєрідним "комунікаційним" тренінгом?
За експертними оцінками, системами електронних грошей користуються вже близько 5 млн українців. Обсяг їхнього щорічного обороту в Україні оцінюється в діапазоні 2–8 млрд грн. У податковій прогнозували, що до 2014 р. він збільшиться до 15 млрд грн.
Єдиної офіційної електронно-грошової статистики в Україні немає, бо значна частина ринку функціонує поза полем зору державних наглядових органів. Ідеться насамперед про таких "важковаговиків", як WebMoney і "Яндекс.Деньги" (займають понад 50% ринку). Найбільшими ж представниками групи гравців, які погодили з Національним банком правила своєї роботи, є GlobalMoney (емітент - Ощадбанк), MoneXy (Фідобанк), "Максі" ("Альфа-Банк").
Представники системи WebMoney твердо стоять на позиції, що їхня діяльність легітимна, а система випускає не електронні гроші, а "титульні знаки" (фактично - ярлики), рух яких між користувачами відображає переуступку прав вимоги на внесені реальні кошти відповідно до норм Цивільного кодексу. "Суть у тому, що електронні гроші - це один суб'єкт регулювання, а права грошової вимоги до боржника - це зовсім інша субстанція, яка вміє жити в законодавчому полі", - переконує експерт-консультант WebMoney Олексій Титов. Представники ж "Яндекс.Деньги" неодноразово констатували, що як російська структура працюють з українськими компаніями не прямо, а через інтеграторів, тому, мовляв, українські закони на них не поширюються.
Слід зазначити, що питання узгодження з НБУ правил випуску електронних грошей регулюються положенням про електронні гроші, затвердженим постановою правління НБУ №481 від 4 листопада 2010 р. У документі, серед іншого, визначено, що випускати електронні гроші в Україні мають право тільки банки, лише в гривнях і в такий спосіб, щоб сума випущених емітентом електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів й агентів готівкових або безготівкових коштів.
Восени минулого року набули чинності зміни до Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якими було законодавчо врегульовано питання обігу електронних грошей. Документом значною мірою було закріплено норми, які НБУ вже прописав у своїй постанові. Також було встановлено, що розраховуватися електронними грошима можуть фізособи одна з одною і з юрособами, а юрособи - тільки здійснювати повернення грошей за товари або переводити їх у безготівкову форму.
Слід зазначити, що спроби держорганів впливати на ринок електронних грошей характерні не лише для України. Наприклад, у березні 2013 р. підрозділ з розслідування фінансових злочинів Мінфіну США заявив, що всі федеральні стандарти попередження незаконних трансакцій у доларах застосовуватимуться й до компаній, що здійснюють розрахунки у віртуальних валютах.
Чим мотивуються такі ініціативи? Річ у тім, що електронні гроші найчастіше використовуються не тільки для "безневинних" операцій (поповнення рахунку мобільного, придбання дрібничок тощо), а й для нелегальних - починаючи з торгівлі наркотиками, зброєю, порноматеріалами й закінчуючи операціями з відмивання грошей і фінансуванням тероризму. Це не кажучи про "безневинні" розрахунки в інтернет-магазинах, e-форму оплати праці тощо - операції, що не потрапляють у поле зору фіскальних органів.
"Міндоходів неодноразово направляло запити, наприклад, до гаранта системи WebMoney Transfer, з вимогою надати інформацію про обсяги продажів товарів і послуг за електронні гроші WebMoney Transfer деякими підприємствами. Однак ми отримали відповідь про те, що технічної можливості надати таку інформацію в оператора немає, порекомендувавши звернутися в представництво у Великобританії або Прибалтиці. Такі дії не дозволяли контролюючим органам виконувати поставлені перед ними завдання", - говорить начальник підрозділу по боротьбі зі злочинами із застосуванням новітніх технологій головного оперативного управління Міндоходів Василь Поїзд.
Різні країни вибирають різні моделі регулювання ринку електронних грошей. Як зазначає директор департаменту платіжних систем НБУ Наталія Лапко, при розробці нормативної бази, що регулює випуск та обіг електронних грошей, НБУ орієнтувався на досвід Євросоюзу і Російської Федерації. Правда, Олексій Титов звертає увагу, що в Європі й Росії, на відміну від України, емітентами можуть бути не лише банки.
Захищаючи позицію регулятора, заступник голови правління Ощадбанку Антон Тютюн називає обраний Нацбанком підхід цілком адекватним вітчизняним реаліям. За його словами, оскільки банківський сектор найбільш жорстко контролюється державою, це забезпечує надійніший захист прав клієнтів порівняно з іншими сегментами ринку. "Рівень довіри до банківської системи незрівнянно вищий, ніж до будь-яких інших фінансових інститутів. Так, були випадки, коли банки банкрутували. Однак більшість вкладників одержували свої кошти через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", - констатує банкір.
При цьому він звертає увагу на швидкі темпи зростання ринку безготівкових розрахунків, одним із сегментів якого є електронні гроші. "У 2007 р. лише 4% з усіх платежів у нас були в електронній формі - розрахунки картами. Решту люди "вигрібали" у банкоматах. У 2011 р. було вже 8%, 2012-го розрахунки в електронній формі становили 12%. За перший квартал поточного року ринок показав рекорд - 18%, - говорить пан Тютюн. - Електронні гроші - сегмент цього ринку. Він перебуває на етапі становлення в Україні. Методом проб і помилок він зводиться на ноги. Це ще один інструмент, крім розрахунків картами, які використовуються в усьому світі".
Своєю чергою, директор з питань стратегії й управління проектами Фідобанку Михайло Мірошниченко звертає увагу на те, що банківська ліцензія дозволяє емітенту електронних грошей створювати нові продукти (зокрема робити так звані мікси). "Тобто є можливість урізноманітнити асортимент послуг", - уточнює представник банківського співтовариства.
Та головне, на чому роблять акцент у НБУ, - це питання контрольованості випуску електронних грошей і, відповідно, безпеки коштів споживачів. "У нас вимога - випуск банком електронних грошей здійснюється винятково під реально введені гроші. І в гривні. Це безпека країни та відповідальність регулятора перед своїми громадянами, - констатує Н.Лапко. - Узгодження правил систем електронних грошей із регулятором має захищати права користувачів. Буває, наприклад, приходить до нас пакет документів, де написано все, крім того, як вивести гроші з системи. У такому разі шукати крайнього, якщо переказ не буде здійснено, дуже важко".
"Легальні" учасники ринку такий підхід підтримують. "Нікому не дано право друкувати свої "керенки". Якщо дозволити, то завтра буде не лише МММ, а все що завгодно", - говорить гендиректор GlobalMoney Олександр Тютюн.
Більш того, чиновники прямо говорять, що, наприклад, клієнти WebMoney Transfer не мають гарантії, що електронна валюта системи забезпечена реальними коштами. "WebMoney Transfer не має договору з банківською установою, яка повинна проводити емісію коштів. Відповідно, такі вимоги не забезпечено депозитами на належному рівні. Обсяг вимог не регулюється ніким, крім самої платіжної системи WebMoney Transfer. Така ситуація рівноцінна самостійному виробництву грошей. Вона несе загрози як користувачам системи, так і державному бюджету", - наголошує В.Поїзд.
У свою чергу, Олексій Титов від імені WebMoney переконує, що система працює коректно стосовно своїх клієнтів. "Забезпечення обчислюється таким чином: кількість проданих підприємством зобов'язань за весь час мінус кількість викуплених зобов'язань дорівнює емісії. Емісія зобов'язань має бути меншою або дорівнювати залишкам на рахунках. На сьогодні ця цифра становить понад 60 млн грн - це наші зобов'язання, випущені на користь користувачів. Це гроші користувачів, яким були забезпечені наші зобов'язання (заарештовані в рамках кримінального провадження слідчих дій Міндоходів. - А.А.)", - констатує пан Титов.
Знаки питання
І представники держави, і WebMoney однозначно переконані у своїй правоті в поточному конфлікті. Так, у Міндоходів зазначають, посилаючись на висновки НБУ, що так звані титульні знаки WebMoney підпадають під ознаки електронних грошей, а діяльність системи без узгодження правил з Національним банком може класифікуватися як незаконний випуск і використання електронних грошей згідно зі ст. 200 Кримінального кодексу України (ще одне обвинувачення - це відмивання грошей, ст. 209 КК. - А.А.). При цьому у WebMoney вказують на те, що з легітимністю роботи моделі "переуступки прав" погоджувалися у своїх висновках після юридичної експертизи Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та Інститут держави і права ім.Корецького.
Разом з тим на круглому столі, присвяченому ситуації на ринку і перспективам розвитку систем електронних грошей, представники WebMoney не відреагували на кілька досить значущих претензій на свою адресу з боку українських держорганів.
По-перше, на пасаж, що у 2009 р. федеральне управління фіннагляду Німеччини (Bafin) заборонило діяльність WebMoney Transfer. "Нині використання WebMoney у Німеччині заборонене під загрозою юридичних наслідків, у тому числі й приватним особам", - уточнює В.Поїзд. По-друге, на ремарку про нереєстрацію WebMoney як системи електронних грошей навіть на її материнському ринку - у Росії (на відміну, наприклад, від "Яндекс.Деньги" або "Деньги.Mail.ru"). "Є інформація з відкритих джерел, що в Росії WebMoney є партнером Російського консервативного банку. Очевидно, через банківський сектор система там легалізується. То що заважає це зробити в Україні?" - констатує Н.Лапко. По-третє, з боку WebMoney не пролунало роз'яснень за інформацією Міндоходів про фіктивне банкрутство Українського гарантійного агентства, яке раніше було гарантом діяльності системи. "Щодо цієї справи також є кримінальне провадження", - доповнює В.Поїзд.
Немає достатньої ясності для формування однозначних висновків і в контексті узгодження правил роботи WebMoney в НБУ. З одного боку, О.Титов констатує, що необхідні документи надавалися в центробанк ще 2010-го. Однак безрезультатно - відповіді на звернення поки що немає. Зі свого боку, Н.Лапко запевняє, що документи "не було оформлено в тому вигляді, як того вимагає законодавство". Розібратися, на чиєму боці більше правди, не будучи втаємниченим у всі деталі процесу, очевидно, неможливо.
Фінансово-грамотний
Post Scriptum
НБУ розробив і виніс на обговорення проект змін до вищезгаданої 481-ї постанови ("Положення про електронні гроші"). У ньому передбачене обмеження загальної суми електронних грошей, на яку можуть здійснюватися операції протягом одного місяця, 25 тис. грн. Крім того, пропонується встановити, що користувач має право отримувати готівкові кошти через банкомати в обмін на електронні гроші в розмірі 500 грн на день, але не більше 4 тис. грн на місяць.
Керівник Інтернет-Асоціації України Тетяна Попова вважає, що державі навряд чи доцільно встановлювати багато обмежень при використанні електронних грошей, оскільки, на думку експерта, це може завадити розвиткові ринку. "На мій погляд, ніякі обмеження ніколи не спричиняють позитивної динаміки розвитку того чи іншого бізнесу, зокрема, бізнесів, пов'язаних з електронною комерцією та з електронними грошима, тому що ми живемо в країні, де спритні бізнесмени завжди можуть обійти будь-яке обмеження. Я розумію наміри Нацбанку обмежити - у зв'язку з тим, що електронні гроші мають використовуватися насамперед для мікроплатежів кінцевих користувачів за якісь послуги. Але хочу зазначити, що ті, хто користується якщо не електронними грошима, то всілякими кредитними картками, з допомогою яких здійснюються ці мікроплатежі через Інтернет, давно навчилися себе захищати, використовуючи кредитні картки з обмеженою наявністю коштів, користуючись системою СМС-повідомлень і вибираючи собі перевіреного і відомого постачальника в Інтернеті", - зазначає Т.Попова.
"У Німеччині, якщо люди йдуть через клумби, то там роблять доріжку, щоб людям було зручніше. Так і тут - у законодавчому полі треба прокладати доріжки, які дозволяють і полегшують за рахунок нових технологій громадянам здійснювати розрахунки і використовувати в побуті і для своїх потреб нові інформаційні комунікаційні технології", - доповнює віце-президент УСПП з питань інформаційних технологій Іван Пєтухов.
Як знайти оптимальний компроміс між надмірною зарегульованістю і повною відсутністю будь-якої уваги до ринку з боку держави "дикої" - запитання з розряду вічних. Відповідь, звичайно, залежатиме найчастіше від того, з якої "точки сидіння" оцінювати. І навіть якщо абстрагуватися від потреб податкового контролю, а також необхідності протидіяти різноманітним незаконним трансакціям, які є предметом інтересу фінансового моніторингу (у необхідності чого не доводиться сумніватися), зосередивши першочергову увагу на інтересах ринку і споживачів його послуг, все одно очевидна необхідність шукати "золоту середину". Оскільки фінансова грамотність українських громадян в основній їхній масі об'єктивно змушує бажати кращого, хоча б мінімальні гарантії захисту їхніх інтересів необхідні. Але й озброювати чиновників надлишковими важелями впливу в українських реаліях не зовсім доречно, враховуючи ризики некоректного їх застосування. Причому свою "грамотність" у контексті договороздатності не завадить підвищувати і державі, і учасникам ринку.
Банальне небажання найчастіше навіть просто пошукати точки дотику, фактично, добрий десяток років кидає тінь на всі без винятку сторони. Можливо, жорсткий формат публічної полеміки допоможе виробити відповідні навички. У цьому безпосередньо зацікавлені споживачі, зокрема, ті, гроші яких "зависли" у WebMoney.