СКОРИГОВАНИЙ ЗА ВИМОГАМИ МВФ ДЕРЖАВНИЙ КОШТОРИС УКРАЇНИ ПРИЙНЯТНИЙ ДЛЯ МИРНОГО ЖИТТЯ, АЛЕ НЕ ДЛЯ ВІЙНИ ЗА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ
Після закінчення роботи місії МВФ уряд подав до Верховної Ради нову версію державного бюджету. Показники доходів і видатків побудовано на нових макроекономічних припущеннях, які скориговано під нову програму МВФ.
Для того, щоб краще зрозуміти сутність змін у головному кошторисі країни порівняно з державним бюджетом, прийнятим Радою до приїзду місії МВФ, ми використаємо підхід, який запропонували у попередній публікації ("Бюджет України-2015: хто за що сплачує насправді?", DT.UA №50 від 26 грудня 2014 р.). Відповідно до нього ми розбиваємо бюджет на шість категорій: "соціальний захист", "газ і нафта", "утримання влади", "оборона та безпека", "обслуговування боргу" та все інше. Для кожної з них ми зв'язуємо видатки з доходами й аналізуємо сформований баланс. Це дає змогу краще зрозуміти, на що витрачаються кошти платників податків.
Найбільших змін у новому бюджеті зазнала частина 5, пов'язана з обслуговуванням боргу. З одного боку, її видатки значно збільшилися через ослаблення обмінного курсу гривні. З іншого - скоротилися обсяги надходжень прибутку Нацбанку до бюджету. В результаті дефіцит за цією частиною бюджету становить 57 млрд грн.
Істотно скоротився дефіцит частини 1 ("соціальне забезпечення"). Прогнозне прискорення інфляції стимулює зростання надходжень ПДВ. Незважаючи на збільшення обсягів субсидіювання населення у зв'язку з запланованим підвищенням цін на газ та опалення, збільшуються і доходи. Внаслідок цього розрив доходів і видатків по цій частині скоротиться до 5 млрд грн.
Баланс "Нафтогазу" зазнаватиме значних змін - ослаблення обмінного курсу національної валюти компанія намагатиметься нівелювати збільшенням тарифів для населення. Обсяги фінансування дефіциту через рекапіталізацію залишаться майже на тому ж рівні, як і в попередній версії бюджету.
У частинах "утримання уряду" та "інші" значних змін не відбуватиметься.
У категорії "оборона та безпека" запропоновано 46 млрд грн доходів і 82 млрд грн видатків. За курсом, установленим у програмі та озвученим урядом (21,7 грн./дол. - Ред.), 82 млрд грн - це близько 3,8 млрд дол. США, або 10,4 млн дол. на день. І це не лише на війну, а й на оборону та безпеку країни взагалі: армію, Національну гвардію, прикордонників, міліцію.
Складається таке враження, що за цим бюджетом, погодженим із МВФ, нібито війни вже немає. Вона якось закінчилася, сьогоднішні воїни приїхали додому і почали жити мирним життям. Але ж це не так - війна іде. Є ще 6 млрд грн державних гарантій для оборонпрому, закладених не у видатки, а в держборг, та близько 2,9 млрд на інші органи та структури з оборони країни. Проте навіть з цим загальний обсяг фінансування оборони становить лише 90 млрд грн, або 4,9% прогнозованого ВВП.
Що це порівняно з країнами, які пережили війни? Відповідь на це запитання можна знайти у статті Пауля Кулієра (Paul Collier) "Війна та військові видатки у країнах, що розвиваються, та наслідки для їх розвитку", опублікованій у журналі "Економіка миру та безпеки" у 2006 р. У середньому країни, що розвиваються, витрачають 3,5% ВВП на оборону. Якщо країна перебуває у стані зовнішньої агресії (фактично - міжнародної війни), вона витрачає додатково 2,5% ВВП на оборону, у стані громадянської війни - 1,8% ВВП. Ситуація в Україні десь між першим і другим випадками, тому для наших оцінок візьмемо 2%.
Пауль Кулієр також стверджує, що уряд країни з високим ризиком громадянської війни протягом наступних п'яти років підвищує свої військові видатки приблизно на
1,2 % ВВП порівняно з ідентичними країнами без такого ризику. Україна вже фактично у стані війни, тому дещо більший рівень видатків, скажімо 1,5%, може бути обґрунтованим.
Згідно з цими оцінками, для України було б доцільним витрачати на оборону близько 7% ВВП у
2015 р. Це потребує майже 57 млрд грн, або 2,6 млрд дол., додаткових асигнувань.
Звідки взяти ці додаткові 2,6 млрд дол.? Їх немає в бюджеті. Їх не можна вилучити із банківської системи, яка нині сама потребує порятунку. Ці гроші не прийдуть від міжнародних фінансових інституцій, які спрямовують свої кошти на підтримку платіжного балансу та структурних цілей.
Наша пропозиція - створити позабюджетний фонд, який може забезпечити додаткове фінансування оборони. Джерела його фінансування можуть формуватися за рахунок емісії оборонних облігацій, залучення фінансових і нефінансових внесків від приватних і офіційних донорів усередині країни та з усього світу. Цей фонд повинен створюватися на обмежений часовий період, бути прозорим, надглядатися колегією радників, які є відомими людьми, та волонтерами, дотримуватися жорстких антикорупційних правил і процедур.
Використовуючи нескладну фінансову інженерію, додаткове фінансування може бути залучене у такий спосіб, щоб не ризикувати домовленостями, які уже були досягнуті в межах програми МВФ і допоможуть підтримувати військові зусилля на міжнародно прийнятному рівні.
До речі, стосовно фінансової інженерії, для порівняння. У 2015 р. Україна повинна виплатити Росії
3 млрд дол. заборгованості, яка була залучена попереднім злочинним режимом за так званими євробондами. За закладеним у бюджет обмінним курсом ця сума перевищує видатки України на армію та Національну гвардію. Це ще раз вказує на низький рівень видатків на оборону та необхідність пошуку владою додаткових коштів на фінансування оборони з позабюджетних джерел.