Ледь розпочавшись, бюджетний процесс-2010 пішов шкереберть. Із порушенням термінів проведено презентацію в парламенті, так і не відбулося до 20 жовтня прийняття у першому читанні...
Тільки через місяць спікер Литвин домігся розгляду проекту держбюджету на 2010 рік на сесійному тижні 17—20 листопада. І — поїхав у передвиборну відпустку.
До того ж, 19-го, коли відповідно до рішення ВР мало розглядатися питання, прем’єр Тимошенко разом із міністрами виїхала до Ялти на зустріч із Володимиром Путіним. Отже, «на господарстві» залишилися міністерські заступники, віце-спікер Лавринович і голова бюджетного комітету ВР. Саме їм і випало сьорбати щедро заварену бюджетну «кашу».
Те, що кабмінівський проект держбюджету-2010 не витримує жодної критики, не писав тільки лінивий. По-перше, він базується на заветованій президентом редакції Бюджетного кодексу.
Про вето стало відомо ще 20 липня. Проте за чотири місяці ні з його подоланням, ні з більш адекватною редакцією БК якось не склалося. Попіарившись на вдосконаленні міжбюджетних відносин улітку, прем’єр явно охолола до теми восени, захопившись грипом та поставками медичного обладнання. А що можна вимагати від бюджетного комітету, політично роздрібненого та інтелектуально неспроможного?
Було й по-друге, й по-третє, і по-надцяте...
Нереальні макропоказаники, невідомо який курс гривні до долара, необрахований обсяг державного боргу, сильно завищені надходження доходів і, нарешті, неврахована жовтнева «фішка» — новий прожитковий мінімум і мінімальна зарплата... За здорового глузду такий бюджет не можна ні голосувати (депутатам), ні підписувати (президенту).
На жаль, «безбюджетне» майбутнє країни на руку багатьом. Очевидно, що прем’єр має намір піти шляхом підписання та постійного «вдосконалення» постанови про заходи щодо забезпечення виконання бюджетів у 2010 році (№1181 від 29.10.2009 р. із змінами від 16.11.2009 р.). Тим самим відповідальність за нефінансування з 1 січня нових соцстандартів покладається на парламент. Якщо, звісно, до Нового року бюджет так і не ухвалять.
Зате регіонали можуть продовжувати піаритися на темі нових мінімальних зарплат і пенсій. Нічого не втрачає і президент: можна з подвійною силою таврувати Кабмін за цілковиту неспроможність у сфері державних фінансів.
Проте тут втрутився «ініціативний» Литвин…
Скажемо відразу: нічого доброго з розгляду бюджетного закону 19—20 листопада не вийшло.
Бюджетний комітет вирішив перевести м’яч зі своєї половини поля на половину уряду. Мінфін зобов’язували: а) розглянути «узагальнені пропозиції» депутатів, фракцій та комітетів (ні багато ні мало — на загальну суму 153 млрд. грн.); б) уточнити макропоказники на 2010 рік; в) внести «збалансовані пропозиції» з урахування положень закону про підвищення соцстандартів. І багато-багато іншого на 12 сторінках — від усунення стилістичних похибок до приведення законопроекту у відповідність до вимог чинного Бюджетного кодексу. Тобто, годилося б сісти переписувати-перераховувати весь розділ, присвячений міжбюджетним відносинам.
19 листопада пропозиція бюджетного комітету зібрала у ВР усього 192 голоси. І виникли юридичні проблеми.
З одного боку, постанова про схвалення висновків бюджетного комітету означала б, відповідно до БК, фактичне прийняття проекту бюджету в першому читанні. Але приймати документ такої якості, крім фракції БЮТ, нікому не хотілося.
З іншого — згідно з процедурою, відхиляти проект слід було раніше, на етапі подання до парламенту. Та оскільки цього не зробили, до листопада виникло двоєдине завдання — зберегти обличчя і дотриматися хоч би видимості законності.
Віце-спікер Лавринович був налаштований категорично: діяти — тільки відповідно до Бюджетного кодексу. Тобто голосувати кожну окрему депутатську поправку, яких до документа було подано близько 1300.
Теоретично, такий розгляд міг затягтися на весь день, і «танці» навколо явно негодящого документа загрожували перерости у фарс. Але, підійшовши формально, парламентарії зі швидкістю одна поправка десь на п’ять секунд упоралися з усіма пропозиціями. Відкинувши при цьому і зерна, і плевели.
А потім голосування (241 «за») — і проект держбюджету плавно повертається на доопрацювання в уряд. Те, що мало статися у вересні, відбулося із двомісячним запізненням.
Доопрацьовувати документ мають два тижні. Чи стане він від цього кращим і, скажемо так, більш законним? Не факт. Голова Мінфіну Ігор Уманський уже встиг заявити в п’ятницю, що в новому проекті можуть бути не враховані «вимоги опозиції» із збільшення соцстандартів. Ду-у-же дивна заява! Наче немає відповідного закону України, який ухвалений парламентом, підписаний президентом і вступив у силу...
Втім, знаючи потенціал нашого фінансового відомства, можна впевнено сказати, що кардинально переробити документ цілком до снаги і за тиждень. Питання — чи поставить таке завдання прем’єр?