Поки "зависла" ситуація з формуванням коаліції очікує свого вирішення, економіка та фінансові ринки дедалі глибше заходять у ступор, вибратися з якого без серйозних втрат уже точно неможливо. Основні надії на якісну зміну ситуації найчастіше (принаймні на словах) пов'язують з розвитком малого і середнього підприємництва. Найуспішніша частина якого, зумівши вирости до масштабів великого і дуже великого, покликана представляти завтрашнє обличчя цивілізованого вітчизняного бізнесу. Саме динамічний розвиток малого і середнього бізнесу (МСБ) покликаний і багаторазово розширити лави того самого середнього класу, на якому тримаються практично всі розвинені демократії і який був головною рушійною силою Майдану.
Декларативних обіцянок з трибун влади, яка змінила обличчя (але не сутність!), з цього приводу пролунало вже чимало, а от реального змісту практично через рік після початку Майдану як не було, так і немає. Дійсність залишається жалюгідною: відсутність чіткої та послідовної державної політики в сфері малого і середнього бізнесу нівелює його внесок в економіку. Податкові пільги, за відсутності інших необхідних структурних перетворень, тільки шкодять розвитку сектора. І хоча підприємств МСБ в Україні вже й так не менше, ніж у Євросоюзі, їх якісні показники, як і раніше, близькі до нуля. Надії на якісну зміну ситуації поки що примарні, адже лідери і спонсори всіх політичних сил, що потрапили до парламенту, є виразниками інтересів того самого кланово-олігархічного ладу, крах якого виявився не лише в протестних настроях Майдану, а й у нинішньому жалюгідному стані економіки. Тож плоди революції, очевидно, укотре пожнуть зовсім не ті, хто ризикував життям за її ідеали. Проте біда якраз у тому, що пожинати вже загалом нема чого…
Розвинені економіки, як відомо, тримаються зовсім не на великих компаніях і корпораціях. Понад 99% підприємств ЄС - малі і середні, саме вони забезпечують дві третини робочих місць і генерують ВВП. Малий і середній бізнес України в кількісному вираженні анітрохи не поступається європейським показникам (див. табл. 1). На сьогодні у ньому зайнято троє з чотирьох працездатних українських громадян. Саме МСБ здійснюються понад 60% усіх продажів. Приміром, у тій-таки Німеччині, де малий і середній бізнес також становить хребет економіки, і кількість дрібних підприємств, і відносні обсяги їхніх продажів нижчі від українських. Але у нас кількість не переростає в якість. І якщо в середньому в Європі внесок малого і середнього бізнесу у ВВП становить майже 70%, то у нас він не перевищує і 10%. А численна армія українських мікропідприємств і ПП-шників замість двигуна економіки перетворилася на її причіпний вагон.
Згідно з результатами дослідження, проведеного експертами Berlin Economics, 77% з 1,7 млн українських малих і середніх підприємств становлять приватні підприємці. Приблизно половина з них (або 38% від загальної кількості МСП, див. табл. 2) - так звані псевдосамозайняті, частина з яких - це наймані співробітники організацій, оформлені як ПП-шники заради оптимізації податків, без якої багато підприємств найчастіше просто не змогли б у нинішніх умовах працювати (через надмірно високі відрахування єдиного соціального внеску, ЄСВ). Але левова частка - підприємства-пустушки, створені виключно заради підтримки корупційних схем: в основному обготівковування грошей для виплати тіньових зарплат, хабарів і відкотів. Інша половина підприємницьких одиниць складається здебільшого з фрілансерів і мікропідприємств, яким доходів вистачає лише на проживання. Економічний ефект від їхнього існування також наближається до нуля (хіба що поліпшуються офіційні показники безробіття), рівень підприємницької мотивації в цій категорії вкрай низький, створені вони виключно через відсутність інших джерел доходу і практично не розвиваються.
Лише 5% МСБ - це власне підприємства, які роблять внесок в економічне зростання. У цьому й полягає основна причина того, що при порівнянності показників українського і європейського секторів МСБ інші економічні параметри, той же ВВП, відрізняються разюче.
"В Україні, на відміну від європейських країн, дуже багато так званих ФОПів (абревіатура від терміна "фізична особа-підприємець". - Ред.). Вони в більшості випадків підпадають під спрощену систему оподаткування і зайняті в непродуктивних і низькоприбуткових галузях. Це величезна проблема, враховуючи вразливість малого і середнього бізнесу, його залежність від економічної ситуації в цілому. Плюс, якщо згадаємо, у 2011 р. порівняно з 2010-м кількість ФОПРів зменшилася на півмільйона, при цьому на загальній статистиці зайнятості це не позначилося. Можна припустити, що більша частина цих ФОПів були найманими співробітниками підприємств, оформленими як ФОП заради оптимізації податків. Тобто фактично вони не вели підприємницької діяльності і припинили свою роботу після введення в дію нового Податкового кодексу", - пояснює статистичні парадокси Артур Ковальчук, науковий співробітник Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.
Німецькі експерти, які проводили дослідження, зазначають, що навіть ті мізерні 5% реально працюючих підприємств малого і середнього бізнесу розвиваються вкрай повільно, найчастіше свідомо стримуючи своє зростання.
Аванси для МСБ - ведмежа послуга економіці?
Український малий і середній бізнес порівняно з європейським зростає значно повільніше. І це дуже небезпечна тенденція, тому що економічний ефект від роботи малих підприємств як таких відносно невисокий: здебільшого вони не створюють достатньої кількості нових робочих місць, не розвивають технологій, не стимулюють економічних змін. Усе це можливо лише в перспективі, коли малі підприємства "зростають". Довгочасні (на періодах понад 40 років) наукові дослідження свідчать, що всі вищезгадані зміни можливі лише при виході компаній на нові витки розвитку, динамічному переході від стартапу до середнього підприємства і від середнього - до великого. В українських реаліях це відбувається вкрай рідко.
Гальмують процес одразу кілька причин. По-перше, популістська політика держави відносно малого бізнесу базується виключно на податкових пільгах для ФОПів і мікропідприємств (з річним доходом менш як 2 млн грн і кількістю співробітників до десяти), тоді як потреби компаній "середньої руки" повністю ігноруються. По-друге, корумпованість контролюючих органів і колосальний адміністративний тиск на бізнес, який з його "зростанням" тільки збільшується, є вагомою причиною для того, щоб і далі залишатися дрібним бізнесом, до якого прикутий не такий сильний інтерес фіскальних служб. Система спрощеного оподаткування, покликана допомагати малим, по суті, не дає їм розвиватися.
Коли компанія виростає за рамки цієї системи, вона штучно "згортається", роблячи все можливе для того, щоб залишити собі передбачені державою пільги. У таких умовах привілеї, щедро обіцяні владою, несуть істотні економічні ризики - підтримка малого бізнесу заради збереження його статусу стає шкідливою.
"Раніше у нас працювало 15 фіктивних ФОПів, переважно відкритих на родичів. Обсяг продажів самі порахуйте, нескладно (7,5 млн грн. - Ю.С.). Кожного "відпрацьовували" менш як за місяць. Працювали на "спрощенці з ПДВ", щоб у великих компаній, так би мовити, був до нас інтерес, - розповів DT.UA приватний підприємець, зайнятий в оптовій торгівлі. - Працювати було дуже вигідно, але не все котові масниця. Зараз у нас обсяг продажів не перевищує 5 млн на рік, один ФОП без найманих співробітників, реально зайнятих п'ять осіб. Прибутку вистачає на те, щоб не закрити бізнес, не більше, ставати фірмою сенсу немає. У нас є конкуренти, в яких усе офіційно: офіс, зарплати, податки. Отже, обсяги у них нижчі, а головного болю й папірців більше. Поки є можливість, будемо працювати, як зараз: менше проблем, менше запитань".
Олександр Кнут, член німецької Консультативної групи, вважає, що бізнес, орієнтований виключно на підтримку себе самого, відіграє важливу роль при переході від аграрної економіки до індустріальної, але в нинішній економіці України такий великий відсоток цих підприємств свідчить тільки про величезну кількість системних проблем. У розвинених економіках, і тих, що розвиваються, цей тип бізнесу в принципі не має існувати, адже діяльність таких компаній за суттю своєю не є підприємницькою в класичному розумінні, а люди, задіяні в такому бізнесі, просто не мають інших засобів для життя.
Ефект масштабу
Проте залишатися малим або середнім непродуктивно й невигідно для самого ж підприємства, тому що середні витрати при зростанні компанії, як правило, зменшуються. Економічні експерти сперечаються щодо того, чи є максимально ефективний розмір компанії для кожної галузі, але всі ці суперечки стосуються підприємств із сотнями і навіть тисячами співробітників. Щодо компаній з кількістю персоналу до 250 чоловік позиція економістів солідарна - їм необхідне зростання.
Насамперед адміністративний тиск на МСБ значно вищий. Витрати на перевірки, які сміливо можна віднести до постійних, для малих підприємств часто непосильні, їхній досвід і можливості протистояти корупційним схемам також значно нижчі, ніж у великих фірм. Ведення первинної документації (рахунки, квитанції, свідоцтва тощо) - це також регресивні витрати, які зменшуються при збільшенні оборотів компаній. Це дуже актуально для України, чия система первинної документації, ігноруючи всі "європейські" курси уряду, продовжує базуватися на стандартах совка.
"Українські стандарти бухобліку хоч і були запроваджені у 1999 р., за великим рахунком, базуються на міжнародних стандартах. Але український бухоблік - це більшою мірою податковий бухоблік. Відмінність у звітності, і її змінювати треба обов'язково. Зараз усі звіти орієнтовані виключно на органи влади, які мало цікавляться подробицями ведення справ. Потрібно переорієнтувати звітність на інвесторів і менеджерів, тоді від них буде реальна користь, - розповідає Томас Оттен, директор компанії "Оттен Консалтинг". - Ускладнюється ситуація тим, що документів дуже багато: довідки, виписки, накладні, відрядні (печатка "виїхав", печатка "приїхав"). Більш того, постійно якісь документи, якісь скасовуються або вважаються необов'язковими, але податкова їх усе одно у підприємців вимагає. Усі звітні документи давно слід об'єднати в один".
Наприклад, реформа використання печаток почалася за здоров'я, а скінчилася за упокій. Дотепер не внесено змін до всіх нормативних актів, які вимагають від підприємців використання печаток, офіційних роз'яснень і тлумачень після ухвалення закону так і не надійшло. А розмите формулювання, що зобов'язує використовувати печатку "за її наявності", призвело до того, що реально від їх використання відмовилися одиниці. Такі само проблеми з виписками з реєстрів, заради яких треба вистояти багатогодинні черги: спочатку щоб взяти виписку, потім - щоб віддати. Чиновники роками не знаходять часу, сил і бажання, щоб відкрити один одному доступи до реєстрів і перестати "юзати" підприємців як поштових голубів.
"Ми з лютого чуємо про радикальні реформи, але не бачимо їх. Дозвільна і податкова системи, системи ліцензування і технічного регулювання - всі вони потребують реформ. Вирішення проблем у цих сферах могло б якщо не стати імпульсом, то хоча б поліпшити ситуацію. Проте навіть заборона на перевірки, запроваджена у другому півріччі, не справила ніякого ефекту, тому що проблема з перевірками фіскальної служби, наприклад, залишилася, - розповів DT.UA В'ячеслав Биковець, віце-президент Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств. - Реформа контролюючих органів по суті нічого не змінила. У першому читанні було прийнято закон про ліцензування видів госпдіяльності, але потім процес зупинився. Кількість дозвільних документів не скорочується, проблема з роботою дозвільних органів залишається. Тобто реформи проводяться тільки на словах, реально їх немає".
Якщо згадати висновки німецьких дослідників, стає зрозуміло, що метою має бути не відкриття великої кількості малих підприємств, а створення умов для їх розвитку і стимулювання конкуренції між ними і великими компаніями, а для цього необхідно забезпечити їм рівні умови. Доти, доки чиновники продовжують обслуговувати олігархів, захищаючи їх від небажаної конкуренції, люфту для зростання МСБ в Україні не буде. А отже, епоха відсутності інновацій, високих цін і низької якості продукції триватиме.
В умовах фінансово-кредитної кризи, коли позикові кошти недоступні для переважної більшості малих і середніх компаній, зниження адміністративного навантаження і тиску на бізнес стає мало не єдиною, доступною зараз формою підтримки МСБ. Але навіть побіжний погляд на програми політичних сил, які пройшли в парламент, свідчить про відсутність надій і на ці заходи.
Повсюдно декларуючи боротьбу з корупцією, політики не бачать необхідності в реформах судової системи і правоохоронних органів. Замість же створення рівних умов для компаній усіх розмірів, форм власності і галузей підтримка обіцяється виключно "точкам економічного зростання" - сільському господарству і харчовій промисловості. А малий бізнес продовжить "робити статистику", плодитися завдяки податковим пільгам і корупції та завдяки їм же - так і залишатися малим бізнесом.