За останні 25 років чимало країн як Європи, так і Африки та Південної Америки переживали дефолтний стан або дефолтні події. Відповідну аналітику публікує “Слово і діло”, демонструючи графічно, які країни були у дефолтних станах та коли це було.
Чому в дефолтних станах була Україна?
Україна опинялася в ситуаціях, близьких до оголошення дефолту, як мінімум чотири рази, в основному внаслідок прострочення виплат або внаслідок реструктуризації зовнішніх боргів. До того ж відповідні спади економіки були пов'язані з початком війни з Росією у 2015 році та широкомасштабним вторгненням у 2022 році.
У 1998 році дефолтний стан, який був найтривалішим, пов'язаний насамперед з остаточним розпадом радянської системи економіки. Водночас Україна змогла повернутися у стан стабільної економіки, а Росія оголошувала технічний дефолт, який свого часу зруйнував значну частину економіки та спровокував недовіру до ринків.
Україна опинялася на межі чи оголошувала технічний дефолт у 1998, 2000, 2015 та 2022 роках.
Рекордсмени по дефолтним станам
Найбільшу кількість разів переживали такий економічний струс в Аргентині, Белізі, Еквадорі та Нікарагуа. У більшості випадків ці події так чи інакше пов'язані з воєнними діями або зовнішньою агресією, або ж радикальними та невдалими економічними реформами. Дефолтні стани пережили свого часу Росія, Молдова, Білорусь, Кіпр та Греція.
Економісти нагадують, що дефолтом називають не лише фактичну неспроможність розрахуватися за зовнішні борги, але і технічний дефолт, коли країна має проводити перемовини про зміни умов та термінів виплати боргових зобов'язань, хоча й продовжує сплату боргів та не відмовляється від своїх зобов'язань.
Як повідомлялося раніше, представники українського фінансового сектору і спеціальний комітет кредиторів, які отримали права від власників чверті всіх євробондів України, не дійшли згоди щодо реструктуризації зовнішніх боргів та виплати відповідних коштів за цими запозиченнями. Однак Україна має намір до 1 серпня укласти нову угоду та знайти договірну формулу, яка забезпечить виплату за зобов'язаннями і буде реальною для бюджетної спроможності.