2013 року Інститут освіти Університетського коледжу Лондона представив результати лонгітюдного дослідження, що засвідчили практичну користь від читання для задоволення.
Вивчивши шкільні досягнення 6 000 підлітків, науковці Еліс Салліван і Метт Браун з'ясували, що ті діти, які часто читали для власної насолоди, показали вищий рівень знань у лексичних, орфографічних і навіть математичних тестах. Понад те, позитивний вплив читання для задоволення на розумовий розвиток і освіту підлітків виявився помітно вагомішим, ніж рівень батьківської освіти, і важливішим за соціоекономічне становище родини. Тому дуже важливо, щоб батьки і вчителі звертали увагу не лише на те, як змусити дітей прочитати хоча б необхідну програмну літературу, а й на те, як же виховати дітей, що читатимуть за власним бажанням.
Шляхи і методи виховання ідеального читача, котрий ставиться до книжки як до приємного дозвілля, вже давно цікавлять видавців і бібліотекарів - тих, хто з нехтуванням друкованим словом дітьми (та й дорослими) стикається безпосередньо. Що більше людей будуть постійними споживачами книжкової продукції, то краще почуватимуться видавнича й бібліотечна сфери, то більш культурною і освіченою ставатиме нація. Втім, зусилля відповідних закладів і професійних об'єднань щодо залучення дітей до читання видаються на сьогодні марними. Численні дослідження, що підтверджують користь читання для всіх вікових і соціальних груп, тішать книгоманів, але жодним чином не впливають на читацьку поведінку населення загалом. Причина проста - на любов дитини до книжок окрім батьків може вплинути хіба щасливий випадок. Отже, якщо у вас є діти і бажання навчити їх читати для задоволення, починати треба буквально з пелюшок.
Грайтеся з книжками
Доволі складно уявити собі читача, якому ледь виповнилося півроку-рік. Утім, видавці вже зрозуміли, що зацікавлювати дитину книжкою потрібно якнайраніше, нехай навіть вона слинитиме її, жуватиме, кидатиме на підлогу. Найпростіші книжечки з тканини, картону, гуми, інших стійких до дитячої активності матеріалів виконують важливу функцію - знайомлять маля з самою ідеєю і формою книжки.
Трохи старшим дітям до вподоби вже інші різновиди книжок-іграшок. І не так важливо, чи будуть вони з музикою, об'ємними зображеннями чи з незвичних матеріалів, головне, що вони показують: книжка - це цікаво, весело, це приносить задоволення. Звичайно, якщо лишити немовля чи дворічну дитину сам на сам із книжкою, хай навіть найякіснішою і найцікавішою, любов до читання сама собою не виховається. Але якщо батьки беруть участь в іграх із книжкою, читають її або коментують зображення - це виділяє спілкування з книжкою в окремий вид дозвілля.
Читайте самі
Важлива причина зниження читання серед молоді і дітей - відсутність у них відповідної моделі поведінки. Починаючи з 90-х рр. минулого століття, коли складні економічні умови змушували батьків працювати понаднормово, на кількох роботах, не залишаючи їм часу на відпочинок і повноцінне спілкування з дітьми, в Україні виростають покоління, які не бачили своїх батьків за читанням. Діти наслідували і копіювали найрізноманітніші побутові ситуації, але вони не мали нагоди скопіювати ситуацію "батьки читають книжку". Тому, коли через кілька років дорослі починали змушувати дітей читати задані у школі тексти, школярі бралися за це дуже неохоче. Діти тонко відчувають лицемірство: "якщо батьки кажуть, що читати корисно й цікаво, то чому не читають самі?".
Щоб виховати людину, яка отримуватиме задоволення від читання, батьки повинні самі якомога частіше брати до рук книжку. Спостерігаючи за тим, як мама і тато просто-таки поринають у читання, діти усвідомлюють цей процес як цікаву "дорослу" діяльність і намагаються наслідувати її навіть тоді, коли ще самі не знають абетки. Дво- чи трирічна дитина може взяти до рук книжку, в якій не розуміє ані слова, перевернути її догори дриґом і зробити вигляд, що читає, тільки тоді, коли вона бачила, як це роблять дорослі. Тож цілком логічно, що коли сучасні батьки на дозвіллі "прикипають" до планшетів і смартфонів, то й діти особливу цікавість виявляють саме до цих розваг.
Вищий пілотаж у процесі виховання активного читача - гортати книжки ховаючись від дитини, вербалізувати своє захоплення читанням: "Пограйся трохи сам/сама, я хочу почитати". Або навіть читати ночами, щоб малюк заскочив вас зненацька. Ці хитрощі одразу ставлять читання на один щабель із такими цікавими й недоступними "дорослими" розвагами, як забивання цвяхів, розпалювання вогню, комп'ютерні ігри, і відкривають чарівний шлях у світ літератури.
Для дітей шкільного віку активна читацька поведінка батьків може виявлятися у порівнянні фільмів із книжками (на користь останніх, звичайно) та вживанні у повсякденних розмовах виразів, пов'язаних із читанням: "я про таку цікавинку прочитав", "я колись читала, що…", "з нею завжди цікаво, бо вона багато читає" тощо. Це покаже, що книжка - це набагато більше, ніж шкільне завдання, і що в дорослому світі теж читають книжки і високо цінують начитаних співрозмовників.
Читайте дітям
Щоб гарантувати дитині задоволення від книжок, потрібно, щоб вона навчилася насолоджуватися ними ще до того, як почне читати сама. Знаючи, що цікаві історії беруться не лише з телевізора чи комп'ютера, а й з книжок, дитина, аби розважитися, звертатиметься до них і в старшому віці. Американські дослідження 80-х рр., підсумовані в доповіді Комісії з питань читання "Стати нацією читачів" (Becoming a Nation of Readers, 1985), довели, що читання дітям уголос є ключовим чинником для успішного читання в майбутньому. Якщо підходити до читання книжок свідомо, можна не лише легко збагатити лексику дитини пояснюючи їй незнайомі слова, а й розвинути її логіку і фантазію спільним вигадуванням інших, ніж у книжці, пригод героїв. А "вечірня книжка" дає батькам змогу після роботи в компенсувати такий спосіб відсутність повноцінного спілкування вдень: історії з казок і оповідань дають можливість обговорити з дитиною її проблеми, бажання, тривоги, мрії, страхи.
Втім, не варто очікувати, що спільне читання - це така собі тиха сімейна ідилія. Дітям дошкільного віку складно концентруватися, тож, замість тихенько слухати цікаву казку, маля може крутитися, перебивати, смикати книжку, а то й порвати сторінку. Що менша дитина, то більше ігрових елементів мають збагачувати будь-яку її "діяльність". Якщо не збираєтеся заколисати дитину монотонністю, то, читаючи, звертайтеся до маленького слухача, ставте йому запитання щодо почутого, самі коментуйте і дитину просіть коментувати сюжет і вчинки персонажів. Тут незамінними є видання з ігровими елементами, яскравими ілюстраціями та книжки-іграшки.
Ще одне випробування для дорослих - це коли дитина вподобала якусь одну книжку і просить читати її щодня. Малюків приваблює передбачуваність знайомого сюжету, і вони охоче слухають одну й ту саму казку десятки разів, доводячи батьків до нестями. Діти запам'ятовують таку книжку дослівно і навіть у напівсні не дозволяють втомленому читцеві пропустити чи змінити жодного рядка. На щастя, палка любов до однієї книжки рано чи пізно згасає на користь іншої, а батьки можуть тішити себе тим, що їхня дитина у три роки знає напам'ять "Фарбованого лиса" або "Казку про рибалку й рибку".
Дайте шанс полюбити книжку
Серед дорослих, які не розлучаються з книжкою, знайдуться й такі, яких у дитинстві ніхто не зацікавлював читанням. Чи може любов до книжок народитися сама, без втручання батьків? Так, але тільки за однієї умови: дитині у відповідному настрої в потрібний час до рук потрапить потрібна книжка. Це може статися як з волі випадку (наприклад 11-річному хлопцеві в санаторії, де нудно й нічим зайнятися, бібліотекарка запропонує "Пригоди Калле Блюмквіста" Астрід Ліндґрен), або ж на дачному горищі в дощову погоду восьмирічна дівчинка знайде "Балакучий згорток" Джеральда Даррелла. Але такий випадок можуть створити й самі дорослі, забезпечивши дитині вільний доступ до великої кількості хороших дитячих художніх і пізнавальних видань різної тематики. Головне - не робити з книжки покарання, не змушувати читати і в жодному разі не протиставляти книжку іншим задоволенням. "Відлипни від комп'ютера, краще почитай" - найгірша з можливих батьківських порад.
Як бачите, щоб виховати закоханого в книжку читача, доведеться докласти чимало зусиль. Але вони повернуться у вигляді вміння добре формулювати свої думки і критично мислити, кращої успішності в навчанні. А якщо зазирнути ще далі - любов до читання допоможе вашій дитині зберегти в старості здоровий глузд довше за тих, хто так і не навчився отримувати задоволення від книжки. І це - вже науково доведений факт.