Як оздоровити дитину влітку? Добре, коли є дача, турботливі бабусі й дідусі. А коли немає? Тоді оптимальним виходом для батьків може стати літній оздоровчий табір. Правда, тут-таки виникає безліч запитань. Особливо в тих, хто розлучається з дитиною вперше. Як вона там сама, без батьківської турботи й підтримки? Чи добре її годуватимуть? Чи не кривдитимуть? Які речі треба взяти, щоб не бракувало на всі випадки життя? Але, повірте, не все так страшно.
Отже, вибираємо табір. Ризик купити кота в мішку - вкрай високий. Добре б заручитися рекомендаціями друзів і знайомих, чиї діти вже уподобали ту або іншу оздоровчу установу, все про неї знають і можуть розповісти в деталях. А якщо ні? Покопавшись в Інтернеті й подивувавшись із гарних картинок на сайтах, не завадить усе-таки знайти час і проїхатися по всіх таборах, які сподобалися. Подивитися на корпуси, попросити показати кімнати. Заодно й поспостерігати, як організоване тут життя, - чим зайняті діти, як спілкуються з ними вожаті, яка програма заходів (зазвичай її вивішують на дошці оголошень). Якщо вас турбує якість харчування або в дитини є обмеження в їжі через стан здоров'я, бажано поспілкуватися з дієтсестрою табору. Багато інформації про табір вам може дати туроператор, через якого реалізуються путівки. Краще звертатися до відомих, добре зарекомендованих фірм.
Майте на увазі, що, крім класичного піонерського табору з нашого дитинства (з загонами по 40 осіб і кімнатами на 10 дітей), є й оздоровчі програми туристичних операторів. Туроператор орендує корпус у будинку відпочинку або санаторії, організовує педагогічний супровід, дозвілля дітей. Фактично, це той самий табір, але умови в ньому комфортніші: номери на двох-трьох осіб із усіма зручностями. Правда, і ціна разів у два вища.
Отже, табір вибрали. Починаємо пакувати валізу. Не треба складати в неї все, що трапляється під руку. Досвідчені вожаті радять обмежитися таким набором: по дві-три пари джинсів, шортів, кілька футболок і кофточок з довгим рукавом, курточка, дві кофти - тепла й легка. Сандалії, кросівки. Не завадять і гумової тапочки - в них можна піти в душ, басейн, на пляж. Якщо дитина не привчена самостійно прати свої речі, тоді нижню білизну й шкарпетки краще приготувати на щодень.
Збираючи всі потрібні документи, включно з довідками з поліклініки, приготуйте також свої "пам'ятки" для працівників табору: прізвище, ім'я дитини, яка в неї проблема зі здоров'ям (що викликає алергію, чи є обмеження в харчуванні тощо). Тут-таки можна залишити контактний телефон мами (батька). Роздайте такі аркушики вожатому, лікареві, дієтсестрі, старшому вожатому.
Турбуючись про те, щоб дитині було легше адаптуватися серед незнайомих людей, батьки часто намагаються відправити своїх чад компанією. З однокласниками, сусідами, знайомими, молодшими братиками-сестричками. І переконливо просять поселити їх в одну кімнату. Юлія Александрова, вожата дитячого табору, попереджає: "Якщо діти - близькі друзі, давно й досить тісно спілкуються, чому б і не поселити їх разом? А ось просто знайомих селити у дво-тримісні кімнати я б не радила. Зазвичай це закінчується конфліктами, які виносяться потім за рамки табору - в клас, у двір. Шукати комунікацію, аби тільки вона була, не треба. Інколи набагато простіше спілкуватися з малознайомими людьми, ніж із сусідом по парті. З тієї ж причини не раджу селити разом братиків-сестричок. Хоча, звісно, у кожному конкретному випадку це залежить від дитини".
Мамам також слід приготуватися до того, що в перші кілька днів їхня дитина скучатиме за домівкою. І це нормально. Переважно діти сумують вечорами, після відбою. "Головне - не піддаватися на сльози й прохання "терміново приїдь, забери мене". Спокійно виставте рамки - "приїду через 3 дні, раніше аж ніяк не вийде". Якщо серйозних проблем справді немає (а вони бувають у таборі вкрай рідко), за цей час дитина адаптується, і проблема зникне".
Оздоровчий табір цінний, крім усього іншого, ще й тим, що в ньому ваше чадо навчається самостійності. "Якщо дитина телефонує вам і каже: "Мамо, в нас у кулері закінчилася вода! Купи й привези!" - не поспішайте мчати стрімголов у магазин. Навчіть її, як виходити з цієї життєвої ситуації: скажи про проблему вожатому, запитай, де є інший кулер", - радить Юлія Александрова.
Взагалі, самостійність у дітей - це проблема. Знайомий педагог одного разу проводила опитування своїх третьокласників, намагаючись з'ясувати, наскільки вони самостійні. Результати здивували. На запитання "Що ти робитимеш, якщо поріжеш палець?" більшість дітей відповіли - "Сяду й плакатиму".
Мам завжди надзвичайно хвилює питання, як складуться стосунки дитини з однолітками в таборі. І це справді важливо. Однак, намагаючись активно допомогти дитині у його вирішенні, батьки часто перегинають палицю і більше шкодять, ніж приносять користі. Щоденні дзвінки з докладним виясненням, хто й що їй сказав, складання планів війни з недругами - "а ти скажи йому, що він невихований", "не розмовляй і не дружи з ним ніколи, він дуже поганий", "не давай йому нічого". Бомбування вожатих і вихователів на ту ж тему - "я вимагаю", "я не за це гроші плачу", "куди ви дивитеся?". Інколи (правда, вкрай рідко) такі кроки батьків виправдані. Та й то - у розумних межах. Але найчастіше надмірна опіка тільки шкодить.
"Табір - це соціальна група, в якій дитина повинна здобути свій життєвий досвід, - підкреслює психолог Людмила Боброва. - Вона має сама відповісти на запитання "хто я?", "що я?", "що я можу?". Табір - це можливість відчути межі іншої людини і свої власні. Можливість навчитися мати таємниці (і від батьків теж, що досить важливо). Батьки ж, на жаль, інколи намагаються прожити за свою дитину її власне дорослішання і становлення як особистості. Другий аспект проблеми - довіра. Дитині важливо розуміти, що батьки вірять у неї, в те, що вона сама здатна впоратися з труднощами. У більшості випадків негативний, на думку батьків, досвід вирішення проблем може бути повчальнішим, ніж батьківська гіперопіка".
Підсумовуючи все сказане, головна порада мамам: "Спокій. Тільки спокій. Діло ж житейське", як казав Карлсон. Відправляючи дитину в табір, налаштуйтеся на те, що все в неї буде добре. Й у вас теж. Для неї - це нові пригоди, дорослішання, самостійність. Для вас - можливість порадіти за свій скарб. А ще - приділити трохи уваги й собі.