Крім цих намірів та уявлень, в основу сімейних стосунків лягає також дуже багато неусвідомлених нами переконань про те, як правильно створювати сім'ю, запозичених нами від наших батьків і згодом відтворених у своїх власних стосунках. У цих установок і правил, на основі яких ми прагнемо будувати стосунки в сім'ї, повторюючи батьківську модель, є дуже гарна назва - "сімейні сценарії".
Сімейні сценарії - це повторювані з покоління в покоління шаблони взаємодії членів родини, зумовлені певними подіями сімейної історії. Сімейні сценарії містять вірування й переконання про те, як треба жити, сімейні міфи й ідеологію, правила і табу, на основі яких члени родини вибудовують свою взаємодію з іншими членами родини, а також із навколишнім світом. Ці сценарії можуть стосуватися абсолютно різних аспектів сімейного життя: скільки мати дітей ("у нашій родині ніхто не народжує більше однієї дитини"), грошей ("у нас у роду ніколи багатіїв не було, - нічого й прагнути"), професійної діяльності ("ми - династія музикантів"), рольових позицій ("жінки в нашій родині всю себе присвячували дітям і сім'ї"), ведення побуту ("наш дім завжди відкритий для гостей") тощо.
У сімейних сценаріїв багато спільного з сімейними традиціями й ритуалами, але, на відміну від останніх, вони часом кардинально впливають на долю людини, а не просто забарвлюють будні. Причин виникнення тих або інших сценарних сюжетів, як правило, члени сім'ї не усвідомлюють, і дотримання їх сприймають як зрозумілий і часом навіть єдино правильний розвиток подій. Але причини є завжди, просто не завжди навіть той, хто став родоначальником сімейного сценарію, усвідомлює причинно-наслідковий зв'язок.
Багатьом відомі випадки, коли, наприклад, у родині з покоління в покоління жінки вибирали собі в подружжя таких чоловіків, які йшли від них невдовзі після народження дитини. Зазвичай такі історії заведено трактувати як "лихий фатум" або "нещасну долю жінок роду". Але, з психологічного погляду, в таких сімейних сюжетах немає як нічого дивного, так і нічого потойбічного. Просто цілком імовірно, що три або чотири покоління тому жінка, яка не змогла побудувати свої сімейні відносини, сформувала певні уявлення про чоловіків, - що вони всі негідники, ненадійні, їм не можна довіряти. Такі уявлення свого часу допомогли їй упоратися з реальністю й наслідками невдалого сімейного життя. А також були покликані вберегти її від повторення схожого болючого досвіду. Цілком закономірно, що ці ж уявлення й установки стосовно чоловіків були згодом передані і її доньці, як свідомо - шляхом залякувань, погроз, відмовлянь її від стосунків, так і несвідомо.
Дівчина, вихована матір'ю з таким набором уявлень, підсвідомо вибиратиме собі в партнери не благонадійного чоловіка, адже вона не має досвіду довірливих відносин із представником протилежної статі (батьком), а буде проектувати на чоловіків страхи й установки своєї матері, які вже стали і її внутрішніми інтроектами (нав'язаними ззовні підсвідомими правилами, що керують поведінкою). У підсумку, це може призвести до того, що знову буде відтворений сімейний сценарій - "пішла стопами матері".
Такий приклад - один із найбільш "класичних" для ілюстрації роботи сімейних сценаріїв. Але є ще маса не таких драматичних і не таких очевидних проявів сімейних сценаріїв у стосунках. Наприклад, прагнення якомога раніше вирушити з батьківського дому у "вільне плавання", яке володіло молодими людьми в кожному поколінні, або ж вік одруження. Буває, що сімейні сценарії так міцно вкорінюються, що для носія сценарію стає самоочевидним: вийти заміж, приміром, слід строго до 30 або ж у жодному разі не одружуватися до 35.
Треба при цьому розуміти, що сам сімейний сценарій - не неминучість, не вирок і не діагноз. Кожна сімейна система (а сім'я, з погляду сімейних психологів, є саме системою) передбачає наявність сценаріїв, які відтворюються з покоління в покоління. Адже по суті ці сценарії покликані захистити від небезпек і невизначеностей цього світу (наприклад, сценарій уникання багатства внаслідок розкуркулювання в попередніх поколіннях, сформований на переконанні "гроші - це небезпечно").
Але буває так, що певний сценарій уже не просто не захищає, а навіть заважає створенню щасливих сімейних стосунків (як, наприклад, сценарій створювати тільки статусні шлюби й уникати справжньої близькості у відносинах, бо вона передбачає уразливість). У такому разі важливо побачити й усвідомити цей повторюваний сюжет, подивитися на нього не як на єдино можливий варіант, а всього лиш як на один із безлічі можливих сценаріїв розвитку подій. Для цього може знадобитися особиста психотерапія, адже часом непросто відійти від звичного сімейного "сюжету" через сильну емоційну навантаженість останнього.
Чи треба будь-що викорінювати всі сімейні сценарії, взяті з батьківських сімей, які ви можете виявити вже у своєму подружньому житті? Очевидно, ні. Цілком імовірно, що такі сімейні повторення стануть лише приємною традицією, котра скріплює сім'ю (наприклад багатодітність, яка стане відмітною сімейною особливістю, що радуватиме всіх членів сімейної системи). Але якщо сімейний сценарій іде врозріз зі сценарієм чоловіка/дружини, то часом можуть виникати серйозні конфлікти й навіть розриватися стосунки, оскільки відхилення від звичного сімейного сценарію, ввібраного з раннього дитинства, може викликати напругу, тривогу й навіть страх.
Наприклад, на основі сімейних установок і правил, жінка прагне реалізувати сценарій "раннього материнства", - тільки такий варіант розвитку подій здається їй правильним і найбільш очевидним одразу після створення сім'ї. А в її партнера, навпаки, наявна чітка установка, що діти мають з'явитися тільки після того, як подружжя впевнено стане на ноги, - він прагне реалізувати свій сценарій відповідального батьківства, беручи приклад зі свого батька. Очевидно, що при такому зіткненні сценаріїв-антагоністів серйозний конфлікт неминучий. У такому разі дуже важливо знайти справжні витоки своїх прагнень, відкопати програми й сценарії, що неусвідомлено прагнуть бути відтвореними, і знайти свої справжні потреби, які слід реалізувати. А потім вести діалог - і з собою, і зі своїм партнером, аби прийти до компромісу, який задовольнятиме всіх, і не тільки на словах.
У самому сімейному сценарії немає нічого поганого. Небезпека таїться лише в тому, що коли людина вибудовує своє життя тільки через відтворення батьківських установок або сімейних сценаріїв, то виходить, що не вона проживає життя, а життя "живе її". Важливо усвідомлювати, які рішення ми приймаємо у житті й чому, - що нами рухає, які свої потреби та цінності ми задовольняємо, який сценарій пишемо. І якщо в певний момент ви усвідомлюєте, що повторюєте сценарій своєї сімейної системи, і це викликає приємну усмішку від розуміння схожої в чомусь долі з іншими членами свого роду, то не варто поспішати змінювати все, тільки б "не за сценарієм". Ну, а якщо, аналізуючи своє життя, ви виявите, що є багато сумної схожості, то краще звернутися до глибшого аналізу причин своїх дій і взяти відповідальність за своє життя на себе.