Багато великих сімейних історій починаються з любові, і багато сімейних історій закінчуються грішми. Так би мовити, де закінчується любов, там починають рахувати гроші.
Що таке процес переходу від любові до грошей, із погляду психотерапії, і як можна виловити трохи суті й сенсу в послуго-грошових відносинах усередині сім'ї?
Звісно, можна почати з припущення, що всі союзи починаються з любові, але це, на жаль, велика ілюзія. Досить часто відносини починають будуватися на матеріальній залежності одного партнера від другого. І, здавалося б, що тут незрозумілого, але я як психотерапевт не звик бачити в усьому очевидному лише очевидне, мені цікаво докопатися до суті питання.
Гроші в сім'ї та їх добувачі природно можуть поділяться на чоловічі й жіночі. Так, поділ на категорії - це не що інше як спосіб пізнати світ у деталях, але коли не переходити від окремого до загального, то весь сенс пізнання деталей втрачається без інтеграції знань у загальну структуру життя.
Чоловік
Чоловік у сім'ї традиційно вважається добувачем матеріальних благ. Ця гегемонія постачальника ресурсів за останні 20-30 років дуже похитнулася, і природний плин світу до матріархату став набирати більш агресивних та помітних рис. Фактично, чоловіки домінують, але варто замислитися, в чому саме і як. В усі часи чоловіки були на передовій руху грошових мас та способів заробляння грошей. Їм же доводилося жертвувати всім значимим у цьому житті, щоби принести в сім'ю такі необхідні для її життя гроші. З часом ситуація на ринку змінювалася, і заробити гроші стало легше, з фізичної точки зору, але набагато важче - з моральної. Неймовірна конкуренція примушує нас рухатися швидше й обачніше, часу на підготовку та розкачування немає, битва точиться всюди, і від того, наскільки ти сильний і хитрий, залежить багато у твоєму житті. Виживають найсильніші, що, зрештою, і становлять ту частину чоловіків, яких Дарвін називав еволюційно значимими.
Створення сім'ї та заробляння на її життя грошей передбачає і її розвиток. Із появою дітей та проростання побуту в нашу свідомість чоловік стає не просто добувачем грошей, він стає й батьком. Дві ролі, дві долі, дві надзвичайно важкі функції в одній людині. Багато хто не впорюється. Із ускладненням умов заробляння грошей так само ускладнюються й вимоги до виховання дітей. Життя не стоїть на місці, і ми рухаємося разом із ним.
Отож ми прийшли до двох соціальних ролей чоловіка в сім'ї: добувач ресурсів і батько. Для психотерапевта це становитиме так званий контекст, а які ж ролі тоді буде винесено за його дужки?
Ролі чоловіка в сім'ї великою мірою визначаються його ставленням до жінки і його самовідчуттям поруч із жінкою, і тут може бути кілька варіантів. Ці варіанти охоплюють звичну, в нашому розумінні, пару чоловік-жінка і розглядають роль чоловіка поруч із жінкою та роль жінки поруч із чоловіком. Це доволі вузький розгляд питання, і тут я беру на себе відповідальність за цей вузький виклад. Хоча чим вужчий промінь, тим більше в ньому енергії.
Тато (батько). Чоловік у цій ролі має найбільшу потенційну здатність до заробляння грошей і до забезпечення ними всіх членів сім'ї, бо йому це приносить приємність через пещення його самолюбства та його величезного его. Чим більше він забезпечує сім'ю, тим сильніше його его, і, відповідно, навпаки. Він справді хоче про все подбати й таким чином поширити на всіх свою владу. Турбота породжує владу й закінчується прямим підпорядкуванням. Отець небесний із його авторитетом і святістю плавно переміщується вниз на землю дорогою, вистеленою грішми та банківськими рахунками, цей Батько стає прихистком для слабких жінок та незміцнілих дітей і надійним захистом від життєвих негараздів. Розплата не забариться. Зводи правил і обов'язків, а в найгіршому разі - усвідомлення того, що Батько тобою розчарований.
Роль Батька - важкий тягар, що його може витримати чоловік зі справді розвиненою чоловічою частиною у своїй структурі психіки, чоловік, який не був травмованим і не втратив своєї чоловічої сили.
Послуго-грошові відносини у цьому випадку проявляються у вигляді купівельної спроможності Батька. Він купує визнання й авторитет і, як вимогливий клієнт, вимагає замість заплачених грошей виконання обов'язків. Доки він платить, він любить, доки він платить, його люблять.
Дитина (син). Чоловік у цій ролі звично більше бере, ніж дає. Річ навіть не в грошах, брати й давати можна по-різному, і не завжди це гроші, часто ми платимо набагато ціннішими одиницями, ніж гроші, наприклад мріями, здоров'ям, увагою й нами самими. Дитина-син багато в чому не дає відчуття стабільності та базової захищеності, він, швидше, створює веселе й азартне тло в сім'ї, ніж будує її. Фактично, такий чоловік може приносити в сім'ю гроші, але, не маючи реальної потенції на владу, він не зможе ними розпорядитися, як Батько. Втративши авторитет, точніше - ніколи його й не маючи, він буде знецінений жінкою й самим собою, і, як наслідок, сума зароблених грошей різко зменшиться під впливом інфляції морального безсилля та недовіри. З Дитиною-сином тепло й весело, він може створити невимовну атмосферу в сім'ї, але після того, як підуть гості, жінка з дуже промовистим обличчям просто замкнеться в собі, перебуваючи все ще на хвилі порівняльного аналізу Дитини-сина з чоловіком подруги.
Послуго-грошові відносини тут дуже незрозумілі, я би сказав, що вони двоякі і значною мірою залежать від того, яка саме жінка приймає його матеріальні дари у свої тендітні, але чіпкі руки. Грошей, фактично, може вистачати, але чи вистачить сил визнати це?
Любов. А що любов, вона ж повсюди. Дитина-син усе робить щиро й повністю віддається процесові, він і любить щиро, і ненавидить. Для нього любов аж ніяк не залежить від грошей, і його подив перед вимогами та бажаннями жінки цілком зрозумілий і очевидний, він же просто любить чи ненавидить, він не купує.
Жінка
Мати-героїня. Цей образ дедалі більше починає домінувати серед жінок, залучених в активний трудовий процес. Отримавши доступ до влади, жінка переймає першість не тільки на роботі, а й у сім'ї, заміщуючи Батька чи просто стаючи ним. Жінка-добувач нині зовсім не виняток із правил, а, швидше, правило з винятками. Сила і воля до перемоги рухають цих жінок уперед, енергія злості та сексуального невдоволення, розпачу від безнадійності й неможливості обпертися на міцне чоловіче плече ведуть жінку-героїню до нових і нових перемог на фінансовому полі. Поруч із такою жінкою чоловікові з'явитися вкрай важко. На мою думку, єдиний можливий варіант появи в цьому союзі Батька - це реальне усвідомлення своїх меж і обмежень Матір'ю-героїнею і реальне виявлення поруч із собою такого ж реального чоловіка, з його межами та обмеженнями. У решті випадків це буде Дитина з її примхами і докорами.
Послуго-грошові відносини у цьому випадку великою мірою нагадують описані вище відносини Батька впереміш із властивою жінкам емоційністю.
Любов минає. У гостро-романтичній фазі і виключно тільки у мріях, реальність просто не має стільки часу для втілення цієї неприборканої любові в реальність. Ну хіба в обідню перерву в кав'ярні. Любити жінці-героїні надзвичайно важко, і не тому, що вона здається всім холодною й жорсткою, а тому, що вона дуже боїться покохати щиро і позбутися своєї чарівної сили влади шкіряного гаманця та блиску перламутрової банківської карти. Для любові все це не має жодного сенсу.
Очевидно, чим сильнішою зовні здається жінка, тим слабшою вона виявляється всередині. Зовнішня грандіозність і велич компенсуються внутрішньою глибокою неповноцінністю. І в цій ситуації часом просто необхідна поруч така ось Дитина-син, який і буде тим буфером, що гаситиме цю внутрішню жіночу неповноцінність своїми видимими неповноцінністю та недієздатністю. Таким чином, маючи поруч із собою "слабшого" партнера, "сильніша" жінка компенсує свою "слабкість".
Послуго-грошові відносини тут дуже прості, Мати-героїня платить за компенсацію своєї неповноцінності своєму "прийомному" синові просто за те, щоб він був із нею такою, якою вона є.
Дитина (донька). У давньогрецькій традиції шлюбу як такого не було, він з'явився трохи пізніше, у часи Римської республіки, а тоді батько передавав жінку на піклування іншому чоловікові, й віддалено це можна було б назвати вдочерінням, але тільки віддалено. Чимось скидатися на таке моє уявлення про давньогрецький союз чоловіка й жінки можуть і взаємини в сучасній парі, де є Дитина-донька і як невід'ємний її атрибут - Батько (тато). Цей тип стосунків уже став класичним стандартом у деяких колах нашого суспільства, і ми всі чудово розуміємо, про який тип пар ідеться. Послуго-грошові відносини тут украй зрозумілі й прозорі. Послуги в обмін на гроші, причому послуги нерідко зовсім не ті, про які ви зараз подумали. Йдеться про будь-який зручний тип демонстрування чоловікові-Батькові його статусу та значимості, а в обмін - будь-який тип донесення до Доньки її потрібності й цінності. Це і справді відносини Батько-Донька, і гроші в цій парі відіграють роль ерзацу любові. І, по суті, це нормально певною мірою. Кожен отримує своє: Батько - визнання, Донька - відчуття потрібності й самоцінності. Кожен у цій парі закриває свої невирішені комплекси неповноцінності.
Любов, як відомо, повсюди, і навіть у цих відносинах, просто вона стоїть у черзі за дверми.
Так, описане тут - лише частина реального життя з усіма його багатогранністю та проявами, і я хочу лише показати орієнтири, на які ми можемо спиратися для кращого розуміння себе й тих, хто поруч із нами. Зовсім не соромно бути тим чи іншим описаним мною героєм, головне - усвідомлювати, що зараз ти такий, і приймати себе в цій ролі, бути з цим доти, доки не настане момент усе змінити. Цей момент я б назвав моментом набуття ідентичності, або - трохи простіше - моментом входження в дорослість. Подорослішати - це прийняти недосконалість цього світу й людей, котрі поруч із тобою, свою недосконалість і розуміння того, що усмішка та тепло, подаровані тобі, можуть вартувати набагато більше, ніж гроші, якими ми звикли платити.
Особисто я визнаю матеріальний комфорт і силу грошей, і розумію, що я досить залежний від них. Я можу прийняти той факт, що можу не забезпечувати повною мірою матеріальних потреб, які висуває переді мною життя в суспільстві, і я можу прийняти те, що я не впорююся.
Я хочу любити і бути любимим насамперед, я не хочу переносити свою неповноцінність на партнера, я хочу бути людиною поруч із людиною, і це бажання не реалізувати за гроші, його можна тільки прожити в любові.