Ми плануємо багато подій у нашому житті: опанувати фах, купити квартиру, зробити кар'єру, провести відпустку, вихідні тощо. Певна річ, бувають випадковості й зовнішні обставини, над якими ми не владні, але загалом наші продумані плани, як правило, втілюються в життя. У непередбачуваному світі нам важливо відчувати контроль над тим, що відбувається в нашому житті. А чи можна запланувати кохання й відносини?
На перший погляд, це питання видається абсурдним. Адже любов нагряне ненароком і несподівано Які тут можуть бути плани? Проте я беруся стверджувати, що це прекрасне почуття не таке вже й непідвладне нашій волі, і в цьому важливому питанні ми усвідомлено можемо зробити багато.
Якщо запитати людину, навіщо вона, наприклад, іде на річні курси підвищення кваліфікації і що хоче в результаті отримати, то можна почути чіткі й зрозумілі відповіді: опанувати нові знання та навички, заробляти більше грошей, розширити професійне коло спілкування. Вражає, але на запитання, навіщо потрібні кохання й відносини, переважна більшість і чоловіків, і жінок не можуть врозуміло відповісти. І якщо з коханням трохи простіше, бо воно саме собою - прекрасне почуття, що окриляє, надихає, надає гостроти кожному моментові життя й пояснень не потребує, то з відносинами все складніше.
Планування ж починається з того, що ми кажемо собі: "Я хочу отримати це й це". Тобто насамперед ми досить чітко уявляємо собі результат, і тільки потім думаємо над способами його досягнення, а також над тим, які ресурси й інструменти нам для цього знадобляться.
Відносини не є винятком. Якщо вже ви всерйоз замислилися над цим, то перше, що слід зробити, - відповістити на запитання: "Для чого мені потрібні відносини?". І відповідати на нього доти, поки не закінчаться всі можливі й неможливі варіанти відповідей. Це можна робити наодинці з собою, можна - разом із кимсь, хто ставитиме уточнюючі запитання й допоможе знаходити відповіді. Будьте готові до того, що цей процес може тривати не один вечір і навіть не один тиждень.
Коли список відповідей готовий, починається, мабуть, найважливіший етап: аналіз і відсіювання очікувань, які не можуть бути реалізовані у рамках відносин. А таких очікувань буде дуже багато.
Наведу кілька прикладів. Чоловік середнього віку, невпевнений у собі, не реалізований у професії, з серйозними проблемами зі здоров'ям внаслідок досить нездорового способу життя, каже: "Мені б жінку хорошу зустріти, і тоді все в моєму житті наладиться". Це найчастіше очікування, воно ж - помилкова думка, що виконання якихось важливих завдань у власному житті залежить від іншої людини. Такий чоловік чекає, що з'явиться чарівниця і дивним способом змінить його життя. Безумовно, це нереалістичне очікування. Хороша жінка не додасть йому впевненості в собі, не вирішить за нього питання професійного вибору, не зцілить його тіло самим дотиком. Та й чи багато є жінок, готових "рятувати" дорослого дієздатного чоловіка, котрий заради себе самого нічого не хоче робити? Звісно, є шанс зустріти "рятівницю", яка, своєю чергою, сподіватиметься, що "врятує" цього чоловіка, і, коли він стане сильним, здоровим та задоволеним собою, заживуть вони разом довго й щасливо.
Досвід таких життєвих історій свідчить, що закінчуються вони майже завжди сумно: або двоє розчарованих і озлоблених людей зрештою розходяться, або продовжують жити як кішка з собакою. Додам ще, що в цьому сценарії немає найголовнішого: здорові відносини передбачають баланс "брати-давати". Люди, котрі очікують у відносинах вирятування від самотності, бідності, відповідальності за своє життя, нічого віддавати не готові, бо в них, як правило, нічого немає, крім них самих та їхніх проблем. Вони готові тільки брати, і цей голод невтоленний. Будь-який "рятувальник" рано чи пізно втомиться, адже він свої ресурси у цих відносинах тільки витрачає й не поповнює.
Або інша ситуація: жінка, яка панічно боїться бідності й невлаштованості, не вірить у те, що здатна заробити собі стільки грошей, скільки їй знадобиться, шукає відносин, у яких чоловік узяв би на себе турботу про її фінансовий добробут. Відповідь на запитання "навіщо їй потрібні відносини?" очевидна. Їй потрібні зниження рівня тривоги, більше впевненості в собі та своїх силах, але жоден чоловік їй цього не дасть. Швидше за все, якщо вона все ж таки зустріне такого чоловіка, то тривога і невпевненість лише посиляться: адже немає жодних гарантій, що він буде поруч із нею все життя і завжди зможе заробляти багато грошей. Чи можна вирішити це питання у рамках відносин? Навряд чи.
Повторюю: якщо ви хочете здорових, гармонійних відносин, якомога ретельніше відділіть ваші завдання й бажання, котрі можуть бути реалізовані у відносинах, від тих, у яких інша людина безсила вам допомогти. Оскільки зробити це можете тільки ви самі. Це зовсім не означає, що доти, доки не вирішені особисті питання, жодних відносин бути не може (хоча часто саме так і буває, оскільки особисті проблеми є "стоп-краном", - щойно вони вирішені, зразу відкриваються нові можливості). Любов може нагрянути в будь-який момент, найважливіше - не "навантажити" відразу іншу людину й ваші відносини тим, що не може бути виконане.
Крім крайнощів "хочу від цієї людини все", є й інші крайнощі - "не хочу від іншої людини нічого". Так-так, це ті ж таки "самодостатні" чоловіки й жінки, універсальні солдати, які можуть і вміють усе самі: забити гвіздок, заробити грошей, зварити борщ, розважити себе і навіть сексуальні бажання навчилися реалізовувати без участі іншого, виключно силою уяви та підручних засобів. Однак вони теж хочуть відносин, хай навіть нечасто в цьому зізнаються. Так уже ми влаштовані: потреба людського спілкування, присутності іншого - одна з базових. Тобто її неможливо виключити або усунути, неможливо перестати потребувати тепла, близькості, уваги, а отримати це можна тільки у відносинах. Правда, ця потреба, на відміну від сну, їжі, спраги, не є критичною для життя, але постійне її приглушення може істотно збіднити наше буття.
Як свідчить мій професійний досвід, самодостатніми стають не від доброго життя. Колись ці люди засвоїли: їхні бажання і потреби - неважливі для інших. Систематична відмова в їх задоволенні формує самодостатність як захисну реакцію на біль можливого відкидання. Самодостатня людина в глибині душі не вірить, що може отримати бажане, не вірить, що має право цього просити. І… перестає просити, але бажання й потреби нікуди не зникають. Світ відкинув її в її слабкості, скруті та вразливості, тепер вона відкидає світ тим, що закрилася від нього. І якщо наближається до іншої людини, то тримається на безпечній дистанції й усіляко транслює "мені від тебе нічого не треба". Зазвичай, коли кажуть "мені нічого не треба", мають на увазі "мені не треба від тебе матеріальних благ". Але увага, тепло, ніжність, визнання, любов, причетність, хоч і не матеріальні, теж можуть бути цінностями і потребами.
Почуттів та емоцій ми потребуємо не менше, ніж якихось відчутних речей. А зізнатися в цьому майже неможливо навіть самому собі, не те що іншому. Адже це означає відкритися і стати вразливим, а такого допускати в жодному разі не можна, інакше знову не дадуть і зроблять боляче. Але якщо не просити, то нічого й не отримаєш, інші ж люди не вміють читати думок. Коло замикається. Є ще один нюанс: інша людина теж хоче відчувати свою цінність і важливість у відносинах. А як вона їх може відчути, коли партнерові від неї нічого не треба? Коли партнер не дає їй жодного шансу наблизитися до себе? Саме тоді відбуваються всі ці сумні історії про те, як вона нічого від нього не хотіла, і він пішов до іншої, яка чогось хотіла. Тим самим дала можливість чоловікові проявити себе. Або про те, як він від неї нічого не хотів, і тоді що їй робити поруч із ним?
Тому, якщо ви справді хочете відносин, а не повторення ситуації "ну ось, мене знову не полюбили", будьте чесні з собою та іншими й наберіться відваги для того, щоб ризикувати, просити і відкриватися.
Ви визначилися, для чого вам потрібні відносини, що ви хочете отримати від них, ви готові спробувати й ризикувати. Ще один важливий етап - зрозуміти, що ви готові вкласти у ці відносини. Як було сказано вище, здорові, гармонійні відносини будуються на балансі "брати-давати". Якщо ви не готові нічого вкладати - ні часу, ні зусиль, ні почуттів, ні грошей, тоді, швидше за все, відносини насправді не є для вас цінністю. І чи треба дивуватися, що вони ніяк не складаються? Якщо ж відповідь - усе готова/готовий йому/їй віддати, тільки б був/була зі мною, - це теж перегин. Висока ймовірність зустріти людину, котра люб'язно скористається вашою пропозицією, не давши нічого натомість.
Як бути, якщо ви все зробили за інструкцією, але поки що не зустріли суджену чи нареченого? Не хвилюйтеся, все нормально, - адже Всесвіту теж потрібен певний час, щоб переналаштуватися на вашу нову хвилю. Тут рекомендація одна: треба зустрічатися, розлучатися і знову зустрічатися. Хто шукає, той завжди знайде. Тим більше що ви вже добре уявляєте, що шукаєте. Коли ви готові кохати, то кожна зустріч може стати тією, якої ви так чекаєте.